Рішення

від 14.05.2020 по справі 917/191/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2020 Справа № 917/191/20

Суддя Іванко Л.А. , при секретарі Ісенко М.В., після виходу з відпустки розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛА ПОЛТАВА", 36002, м.Полтава, вул. Харківське шосе, 2, ідент. код 39170737

до відповідача Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628, 36008, м. Полтава, вул. Кагамлика, буд. 84, ідент. код 03351823

про стягнення 56377,16 грн.

без виклику представників сторін

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЛА ПОЛТАВА" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 про стягнення 56377,16 грн., в тому числі 51469,99 грн. основного боргу та 4452,08 грн. пені за Договором поставки товару № 0108П від 01.08.2019 року, 455,09 грн. - 3% річних, а також судові витрати.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 07.02.2020 р. позовну заяву по справі №917/191/20 - залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, встановлених при поданні позовної заяви.

Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки.

За ухвалою суду від 25.02.2020 відкрито провадження у справі № 917/191/20. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

Про відкриття провадження у справі позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (додаються).

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження сторони суду не надали.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з перебуванням судді Іванко Л.А. у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу судді з відпустки - 14.05.2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЛА Полтава" (постачальник, позивач) та Полтавським комунальним підприємством 1656 (покурець, відповідач) укладено договір поставки № 0108П від 01.08.2019р. (далі-Договір).

Згідно п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується протягом дії Договору поставляти покупцю товар (Код за ДК 021:2015 (СРV 2008) 09210000-4-Мастильні засоби) окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід"ємною частиною Договору, а покупець зобов`язався приймати товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах.

Договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними представниками сторін (п.2.1 Договору).

Договір діє до 31 грудня 2019 року. Строк дії Договору щорічно продовжується відповідно до п.2.3 Договору (п.2.2 Договору). У разі, якщо на момент закінчення строку дії Договору залишились невиконані будь-які взаємні зобов"язання, Договір продовжує діяти до виконання Сторонами всіх взаємних зобов"язань і проведення остаточних розрахунків між сторонами (п.2.3).

Відповідно п.4.2 Договору всі розрахунки за цим Договором здійснюються з оформленням рахунків-фактур. Згідно п.4.3 Договору покупець здійснює оплату замовленого товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 5 календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури.

За п.5.1 Договору визначено обов"язок постачальника поставляти покупцю товар окремимим партіями в строк, в кількості та асортименті, остаточно узгоджених сторонами в накладних.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 63469,99 грн. згідно наступних накладних:

№TZ-H9254-008 від 11.09.2019 року на суму 14633,00 грн.

№TZ-H9281-002 від 08.10.2019 року на суму 28835,99 грн.

№TZ-H9288-004 від 15.10.2019 року на суму 20001,00 грн.

За даними позивача, станом на 30.01.2020 року відповідачем частково оплачено накладну від 11.09.2019 року в розмірі 12000,00 грн. та не оплачено видаткові накладні від 08.10.2019 року та від 15.10.2019 року.

Таким чином, сума заборгованості, що не сплачена покупцем за отриманий за Договором поставки № 0108П від 01.08.2019 року товар, склала 51469,99 грн.

Позивач направляв відповідачу вимогу від 10.12.2019 про оплату заборгованості за Договором, що підтверджується поштовою квитанцією (додається).

Відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не провів.

За даних обставин, позивач, у відповідності до п.9.2 Договору, яким передбачено, що у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення платежу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожний день прострочення виконання відповідного грошового зобов"язання, нарахував відповідачу та заявив до стягнення 4452,08 грн. пені.

Крім цього, з посиланням на ч.2 ст.625 ЦК України та умови Договору, позивач нарахував та заявив до стягнення 455,09 грн. - 3% річних.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В п.4.3 Договору сторони визначили строк оплати замовленого товару.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати повної вартості товару у визначений договором строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за Договором на загальну суму 51469,99 грн.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу заявлена правомірно.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 9.2. Договору у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує останньому суму борту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення виконання відповідного грошового зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначеній нормі закону кореспондують умови п.9.3 Договору, якими сторони також передбачили, що при простроченні платежу менше одного календарного місяця Покупець за вимогою постачальника сплачує останньому суму боргу з урахуванням 3% річних та при простроченні платежу більше одного місяця постачальник має право додатково стягнути з покупця 50 процентів річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Суд, перевіривши правильність розрахунку пені у розмірі 4452,08 грн., 3% річних у розмірі 455,09 грн. встановив, що позовні вимоги, нараховані за накладною TZ-H9281-002 від 08.10.2019 року є частково правомірними з огляду на невірне визначення позивачем перебігу початку прострочки відповідача, яка почалась з 15.10.2019 року, оскільки 14.10.2019 року є вихідним днем та переноситься на наступний робочий день відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій інформаційної системи Ліга.Закон розрахунок пені за період з 15.10.2019 по 30.01.2020, судом встановлено, що за вказаний період за прострочку оплати товару, поставленого за умовами Договору поставки № 0108П від 01.08.2019 року, стягненню з відповідача за накладною TZ-H9281-002 від 08.10.2019 року підлягає 2505,97 грн. пені. В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення пені за даною накадною задоволенню не підлягають.

Здійснивши перерахунок 3% річних з урахуванням невірного визначення початку періоду нарахування за накладною TZ-H9281-002 від 08.10.2019 року встановлено, що фактично до стягнення належить сума 255,77 грн. 3% річних. В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення 3% річних задоволенню не підлягають.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку пені та 3% річних:

- по поставці товару за видатковою накладною №TZ-H9254-008 від 11.09.2019 року за період з 17.09.2019 року по 30.01.2020 року нараховано 295,21 грн. пені та 29.41 грн. 3% річних;

- по поставці товару за видатковою накладною №TZ-H9288-004 від 15.10.2019 року за період з 21.10.2019 року по 30.01.2020 року нараховано 1627,69 грн. пені та 167,54 грн. 3% річних.

Судом встановлено, що заявлені суми нарахувань відповідають вимогам ЦК України, ГК України та умовам Договору, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати.

Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 2102,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 2951 від 31.01.2020 року. Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 03.02.2020 р.

Відповідно до ч.1 та ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів понесених позивачем інших судових витрат, пов"язаних з розглядом справи, судом питання щодо розподілу між сторонами інших судових витрат не вирішувалось.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 (36008, м. Полтава, вул. Кагамлика, буд. 84, ідент. код 03351823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛА ПОЛТАВА"(36002, м.Полтава, вул. Харківське шосе, 2, ідент. код 39170737) 51469,99 грн. основного боргу, 4428,87 грн. пені, 452,72 грн. 3% річних, 2101,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 14.05.2020

Суддя Іванко Л.А.