Рішення

від 13.05.2020 по справі 300/2108/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2020 р. справа № 300/2108/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-виробнича фірма Нафтотранссервіс до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 12.09.2019,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Транспортно-виробнича фірма Нафтотранссервіс , в інтересах якого діє адвокат Ігнатьо Б.Я. , звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №149257 від 12.09.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є незаконною, винесена безпідставно, оскільки позивач порушень закону не вчиняв. Зазначає, що вимоги Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), стосуються виключно міжнародних автомобільних перевезень, проте, позивач здійснював внутрішньодержавні перевезення. Вважає, що форма листа підтвердження діяльності водія, визначена Поправкою №6 до ЄУТР, є рекомендованою і перевізник вправі використовувати власні бланки підтвердження діяльності водіїв, використання листів підтвердження діяльності водіїв є правом, а не обов`язком перевізника. Звертає увагу на відсутність офіційного перекладу тексту Поправки №6 до ЄУТР на українську мову. Наголошує, що закон не встановлює вимоги про обов`язкову наявність у перевізника листів підтвердження діяльності водіїв при здійсненні внутрішніх перевезень автомобільним транспортом, а тому, саме з цих підстав постанова №149257 від 12.09.2019 є протиправною. Також зазначає про наявність у відповідача листа підтвердження діяльності водія, що виключало можливість звинувачень позивача у його відсутності та прийняття відповідачем постанови №149257 від 12.09.2019.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що Закон України Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення прийнятий 05.09.2005, положення п.3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, має відсилочну норму до ЄУТР, тому, в контексті застосування цієї норми, підлягають застосуванню і норми ЄУТР. 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до ЄУТР щодо надання до контролю реєстраційних листків (тахограм), а в разі їх відсутності надання бланку підтвердження діяльності, який повинен бути оформлений відповідно до Інструкції використання бланку. Також зазначає, що бланк підтвердження діяльності підпадає під перелік документів, які відповідно до ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт повинен мати водій для здійснення внутрішніх перевезень і пред`являти їх уповноваженим особам відповідача. Стверджує, що до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф за перевезення вантажу без оформлення листа (бланка) підтвердження діяльності, наданий позивачем лист підтвердження діяльності не відповідав вимогам щодо його оформлення (а.с.28).

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якому заперечив правову позицію відповідача з підстав, наведених у позові.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, яке обґрунтовує доводами, наведеними у відзиві на позов. Додатково звертає увагу на правову позицію, наведену в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №816/179/17.

З 11.11.2019 по 15.11.2019 головуюча суддя у справі перебувала у відрядженні, з 26.12.2019 по 20.01.2020 - у відпустці.

Заяв про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, взявши до уваги відзив на позов, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, дослідивши надані суду письмові докази, судом встановлено наступне.

08.08.2019 на підставі направлення на перевірку від 05.08.2019 №005412, посадовими особами відповідача, за наслідками проведеної рейдової перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на автодорозі Кролевець - Конотоп - Ромни - Пирятин (територія України) складено акт за №162380 (а.с.34).

В акті зафіксовано факт перевезення водієм ОСОБА_2 транспортним засобом Мерседес - Бенц (номерний знак НОМЕР_1 ), який належить ТОВ Транспортно-виробнича фірма Нафтотранссервіс , небезпечного вантажу (конденсат газовий) для Глинсько-Рябишівського ЦПГ, згідно товарно-транспортної накладної від 08.08.2019, відправник - НГВУ Охтирканафтогаз .

Під час перевірки посадовими особами відповідача виявлено, серед іншого, порушення, відповідальність за яке передбачена ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме: при наданні послуг по перевезенню небезпечних вантажів (конденсат газовий, ТТН від 08.08.2019) відправник - НГВУ Охтирканафтогаз одержувач - Глинське - Рябишівське ЦПГ, перевізник - ТОВ ТВФ Нафтотранссервіс , неоформлений лист підтвердження діяльності водія.

Водій з актом проведення перевірки ознайомився, у графі Пояснення водія про причини порушення зазначив: ознайомлений, надав лист підтвердження інспектору, з його слів він не такої форми (а.с.34).

12.09.2019 начальником Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області за виявлене порушення, а саме - неоформлення документів, перелік яких визначено ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт , на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт винесено постанову №149257, якою до ТОВ Транспортно-виробнича фірма "Нафтотранссервіс" застосовано фінансову санкцію - адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700,00 грн. (а.с.19).

Не погоджуючись із вказаною постановою від 12.09.2019 позивач звернувся з позовом до суду.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт .

За змістом статті 6 зазначеного Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України Про автомобільний транспорт основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Статтею 34 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до вимог статті 48 вказаного Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку встановлено Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за N811/18106, вимоги якого, згідно п.1.3, поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до п.6.1 Положення про робочий час і відпочинку водіїв автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Додатково в п.6.3 вказаного Положення відмічено, що у випадку, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій такого транспортного засобу повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за N946/18241 (надалі також - Інструкція).

Вказану Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України Про автомобільний транспорт , Про дорожній рух .

Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (п.1.3 Інструкції).

Отже, положення Інструкції поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність, зокрема, з перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами не залежно від того, здійснюють вони міжнародні чи/або внутрішньодержавні перевезення.

Пунктом 1.4 вказаної Інструкції установлено, що контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

У відповідності до пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: - забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; - своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; - використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; - має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

05.09.2005 Верховною Радою України прийнятий Закон України Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення .

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до ЄУТР, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарт) або картки водія за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт або картки водія надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Шоста поправка має на меті приведення ЄУТР у відповідність із законодавством, введеним у дію у Європейському Союзі (Постанова ЄС №561/2006 від 15.03.2006 р.) в частині періодів керування та відпочинку професійних водіїв, з тим щоб забезпечити гармонізацію цих двох систем правил та безпеку дорожнього руху.

Так, у Додатку Контрольний пристрій до ЄУТР, зокрема статті 10 вказано, що роботодавець і водій забезпечують правильне функціонування і належним чином використання, з однієї сторони, контрольного пристрою і, з іншої сторони, картки водія в тих випадках, коли водій повинен керувати транспортним засобом, облаштованим цифровим тахографом.

Пунктом 2 а) статті 12 Додатку Контрольний пристрій до ЄУТР, із врахуванням поправки 5, визначено, що водії використовують реєстраційні листки або картку водія кожний день, коли вони керують транспортним засобом, з моменту приймання транспортного засобу під свою відповідальність.

Згідно пункту 7 а) статті 12 Додатку Контрольний пристрій до ЄУТР, із врахуванням поправок 5, 6, якщо водій керує транспортним засобом, оснащеним контрольним пристроєм відповідно до доповнення 1, то він повинен бути в змозі пред`явити щоразу, коли цього вимагатиме інспектуюча посадова особа: i) реєстраційні листки за поточний тиждень та листки, використані водієм протягом попередніх 15 календарних днів; ii) картку водія, якщо вона у нього є; і iii) будь-які записи, зроблені вручну, і роздруківки, зроблені протягом поточного тижня і попередніх 15 календарних днів, як це вимагається згідно з цією Угодою. Починаючи з дати застосування, встановленої в статті 13-біс цієї Угоди, періоди часу, згадані в підпунктах i) та iii), повинні охоплювати поточний день і попередні 28 календарних днів.

За змістом пункту 7 b) вказаної статті, у випадку коли водій керує транспортним засобом, оснащеним цифровим контрольним пристроєм, він повинен завжди, коли буде вимога контролюючої особи, пред`явити: і) картку водія, власником якої він є; іі) будь-які записи, зроблені власноруч, і роздруківку, зроблену протягом поточного тижня і попередніх 15 календарних днів, як це вимагається у відповідності до ЄУТР; ііі) реєстраційні листки, що відповідають тому ж періоду часу, вказаному у попередньому пункті і під час якого він керував транспортним засобом, оснащеного аналоговим тахографом. Починаючи з 20.12.2010 р., тобто дати прийняття Поправки №6 до ЄУТР, періоди, згадані у пункті іі) повинні охоплювати поточний день та попередні 28 календарних днів.

Відповідно до пункту 7 с) цієї ж статті, уповноважена контролююча особа може перевірити виконання вимог ЄУТР шляхом аналізу реєстраційних листків, що виводяться на екран або роздрукованих даних, які були зареєстровані контрольним пристроєм, або за допомогою картки водія, чи - якщо це зробити неможливо - шляхом аналізу будь-якого іншого документа, який дозволяє пояснити недотримання будь-якого положення.

Додатково в статті 12-біс та в Додатку 3 ЄУТР, відмічено, що у відповідності до ст.12-біс ЄУТР автомобільні перевізники можуть використовувати, з метою сприяння проведенню перевірки на дорозі, бланк підтвердження діяльності водія.

Зокрема, у статті 12-біс ЄУТР зазначено, що з метою сприянню проведенню перевірок на дорозі на міжнародному рівні при необхідності включаються взірці типових бланків. Типові бланки, включені в Додаток 3, не мають обов`язкової сили. Разом з цим у випадку їх використання вони повинні відповідати встановленому змісту, зокрема в тому, що стосується нумерації, порядку і назви позицій. Договірні сторони можуть доповнювати ці дані іншими відомостями з метою задоволення національних і регіональних вимог. В такому випадку ці додаткові відомості повинні бути наведені зовсім окремо від даних, встановлених для міжнародних перевезень. Ці форми повинні прийматися при будь-яких перевірках на дорогах на території Договірних сторін цієї Угоди.

За змістом Додатку 3 ЄУТР, введеного на підставі Поправки №6, у відповідності до статті 12-біс Угоди автомобільні перевізники можуть використовувати з метою сприяння проведенню перевірки на дорозі бланк підтвердження діяльності водія, який слід застосовувати в тому випадку, коли водій знаходився у відпустці по хворобі або щорічній відпустці або якщо він керував транспортним засобом, який не підпадає під дію положень ЄУТР за змістом статті 2 цієї Угоди.

Усі позиції цього бланку необхідно заповнити перед рейсом транспортним підприємством та відповідним водієм. Заміни тексту бланка не допускаються. Бланк вважається дійсним у разі, якщо він підписаний, як уповноваженим представником автопідприємства, так і самим водієм. У випадку приватного підприємства водій підписує бланк один раз від імені підприємства та один раз у якості водія. Дійсним є тільки підписаний оригінал документу. На роздруківці бланку може бути використаний логотип підприємства. Позиції 1-5 бланка можуть бути надруковані заздалегідь. Печатка підприємства не може заміняти підпис особи, яка повинна підписати бланк, проте її підпис може бути підкріплений печаткою. Додаткова національна або регіональна інформація повинна вказуватись на зворотному боці бланку. Якщо бланк складається на будь-якій іншій мові ніж англійська або французька, то його назва на національній мові повинна вказуватись під назвами на англійській/ французькій, які повинні зберігатись на бланку. Якщо бланк складений на будь-якій іншій мові ніж англійська, то назви розділів в самому бланку повинні повторюватись на англійській мові.

Таким чином, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів, в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючими та повіреними контрольними пристроями (тахографами) для отримання та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та періоди роботи водіїв. Чинним законодавством визначено, що водій такого транспортного засобу, з урахуванням вимог статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт , п.6.1 Положення про робочий час і відпочинку водіїв, п.3.3 Інструкції №385, повинен, зокрема, мати при собі та надавати інспектору для контролю: 1) заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (а саме: 28+1) або 2) роздруківку даних роботи тахографа чи особисту картку водія.

Поважність причин відсутності визначеної кількості заповнених тахокарт або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа водій може підтвердити бланком підтвердження діяльності, що передбачено ЄУТР, яка є частиною національного законодавства України. Надання з цього питання інших документів законодавством не передбачено. При цьому, у випадку використання бланка підтвердження діяльності він повинен відповідати встановленому змісту, зокрема в тому, що стосується нумерації, порядку і назви позицій. Бланк підтвердження діяльності водія є дійсним у разі, якщо він підписаний, як уповноваженим представником автопідприємства, так і самим водієм.

Ці документи фактично підпадають під перелік документів, які відповідно до статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт повинен мати водій для здійснення внутрішніх перевезень, і пред`являти їх особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

В акті перевірки від 08.08.2019 №162380 не зазначено, що водій не пред`явив до перевірки визначеної кількості заповнених тахокарт або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа, проте встановлено неоформлення листа підтвердження діяльності водія. Водночас, як слідує із змісту заяв по суті справи та наявних в матеріалах справи доказів, спору стосовно того, що тахокарти або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа водієм не було надано під час перевірки, між сторонами немає. Представник позивача у позові зазначив тільки про необов`язковість бланку підтвердження діяльності при здійсненні внутрішніх перевезень автомобільним транспортом.

Як встановлено судом, зазначається позивачем та не заперечується відповідачем, водієм при перевірці надано лист підтвердження діяльності за період з 01 по 29 липня 2019 року.

У поданому листі підтвердження діяльності водія значиться про те, що водій ТОВ ТВФ Нафтотранссервіс ОСОБА_2 з 01 по 29 липня 2019 виконував іншу роботу, не пов`язану із керуванням транспортного засобу. Даний працівник працював за графіком п`ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями у суботу і неділю (а.с.15, 20).

У вказаному листі відсутня необхідні відомості, визначені для бланку підтвердження діяльності ЄУТР. Зокрема, відсутня відповідна нумерація, порядок і назва позицій, хоча позиція виконував іншу роботу, не пов`язану із керуванням транспортного засобу відповідає номеру 18 бланку. Відсутня інформація про місце і дату складення листа, підтвердження та підпис водія.

Таким чином, за відсутності визначеної кількості заповнених тахокарт або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа водієм не надано інспектору для контролю бланку підтвердження діяльності, наданий до перевірки лист підтвердження діяльності водія не відповідає вимогам законодавства, за відсутності підпису водія є недійсним.

Статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищенаведене, на переконання суду, посадовою особою відповідача правомірно прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №149257 від 12.09.2019.

Твердження позивача про те, що вимоги ЄУТР стосуються виключно міжнародних, а не внутрішніх автомобільних перевезень, є помилковими з огляду на наступне.

Статтею 2 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України Про транспорт , Про дорожній рух , чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Вимоги Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює обов`язок щодо обладнання транспортних засобів тахографами, поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) так само не містить застережень щодо використання лише при здійсненні міжнародних перевезень тахографів, а відтак пред`явлення тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР, або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Її дія поширюється на всіх суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

З метою дотримання порядку ведення та забезпечення виконання п.6.1 Положення про робочий час і відпочинку водіїв, щодо наявності діючого тахографу, з метою проведення перевірки робочого часу і відпочинку водія, водій позивача повинен був мати документи, визначені Інструкцією №385. Вказане узгоджується з нормами ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт , що визначають обов`язок водіїв, які здійснюються внутрішні перевезення вантажів, мати інші документи, передбачені законодавством . В свою чергу, положення п.1.4, п.3.3 Інструкції №385 мають відсилочну норму до ЄУТР, тому, на переконання суду, в контексті застосування даної норми, підлягають застосуванню і норми ЄУТР.

Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України у сфері організації та діяльності автомобільного транспорту, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Підстав для розподілу судових витрат у справі судом не встановлено.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 143, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортно-виробнича фірма Нафтотранссервіс (код ЄДРПОУ 25653832, вул. Майданська, 5, м.Надвірна, Івано-Франківська область, 78400)

Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, Проспект Перемоги, 14, м.Київ, 01135)

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.