Рішення

від 12.05.2020 по справі п/320/257/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 року № П/320/257/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Богданівської сільської ради Броварського району Київської області у вигляді не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 20.09.2019 відповідно до п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України у місячний строк про виділення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 1,50 гектарів в межах земельної ділянки, що знаходиться в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, в межах населеного пункту та була сформована за кадастровим номером 3221280801:-1:080:0294;

- визнати протиправним та скасувати рішення Богданівської сільської ради Броварського району Київської області від 19.12.2019 №1439-46-VII;

- стягнути з Богданівської сільської ради Київської області грошові кошти на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяною бездіяльністю в розмірі грошової оцінки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 1,50 гектарів в межах земельної ділянки, що знаходиться в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, в межах населеного пункту та була сформована за кадастровим номером 3221280801:-1:080:0294.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з метою реалізації свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,50 га, звернулась до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області. На виконання вимог чинного законодавства, до вказаної заяви, позивач додала графічні матеріали, на яких зазначено орієнтовну площу, а саме 1,50 га та бажане місце розташування земельної ділянки. Однак, відповідач своїм рішенням від 19.12.2019, прийнятим з порушенням встановленого місячного строку розгляду заяви, протиправно, на думку позивача, відмовив їй у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність, з підстав що не відповідають вимогам закону, та порушують законодавчо надане їй право на землю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не заперечує факт розгляду заяви позивача по за межами встановленого Земельним кодексом України строку, однак стверджує, що це зумовлено тим, що позивач та члени її сім`ї звертаються до ради з численними заявами, кожна з яких потребує окремого опрацювання. Відповідач, також звертав увагу суду, що вирішення питання про виділення земельних ділянок - виключна компетенція ради, що вирішує будь які питання виключно на пленарних засіданнях. Крім того, відповідач заперечував щодо стягнення з сільської ради на користь позивача моральної шкоди, оскільки останньою не доведено факту завданих їй моральних страждань та не зазначено її розмір. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подала до суду відповідь на відзив, в якій зокрема зазначила, що відповідачем визнано факт протиправної бездіяльності сільської ради щодо не розгляду її звернення у встановлені законодавством строки, а отже ця обставина, на її думку, є доведеною. З приводу стягнення моральної шкоди, позивач звертає увагу суду на рішення Верховного Суду в аналогічних спорах. Щодо розміру моральної шкоди, позивач зазначила, що в цьому випадку, на її думку, буде справедливим відшкодування відповідачем на її користь моральної шкоди в розмірі ціни земельної ділянки, як фактична сума грошей, сплачена за перехід прав на земельну ділянку або на подібну до неї земельну ділянку від продавця до покупця. Так, позивач зазначила, що знайшла пропозицію щодо продажу аналогічних земельних ділянок на сайті olx.ua , за якою в адміністративних межах Богданівської сільської ради є тільки одна пропозиція земельної ділянки площею 1,5 га за ціною 110000 доларів США, що за курсом НБУ на 28.03.2020 становить 3 100 130,00 грн., що і буде належною компенсацією завданих їй моральних страждань. Просила суд позов задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.09.2019 позивач звернулась до Богданівської сільської ради Київської області з клопотанням про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства орієнтовним розміром 1,50 га в адміністративних межах Богданівської сільської ради Київської області з кадастровим номером 3221280801:-1:080:0294. До вказаного клопотання позивачем приєднано: копію паспорта громадянина України, копію реєстраційного номера облікової картки платника податків та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Рішенням Богданівської сільської ради Київської області від 19.12.2019 №1439-46-VII позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність наведеної вище земельної ділянки. В обґрунтування відмови зазначено, що цільове призначення бажаної земельної ділянки зазначене в графічних матеріалах місця розташування земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач звернулась до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Земельного кодексу України).

Відповідно до положень статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Цією ж статтею передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначається статтею 118 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною шостою цієї статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

При цьому суб`єктам владних повноважень, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, заборонено вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що законодавством встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про які орган місцевого самоврядування зазначає у рішенні, прийнятому за результатами розгляду заяви особи, яка бажає отримати земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена касаційним судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 в адміністративній справі № 812/1557/17, 31.10.2019 в адміністративній справі № 802/1224/16-а та 27.02.2018 в адміністративній справі № 545/808/17.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, вирішення публічно - правового спору пов`язується з оцінкою судом законності підстав, на які посилається суб`єкт владних повноважень в оскаржуваному рішенні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові 17.04.2019 в адміністративній справі № 820/11641/15, 31.07.2018 в адміністративній справі № 809/719/17, 24.01.2019 в адміністративній справі № 821/1697/17, 12.02.2019 в адміністративній справі № 815/6731/17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.05.2018 в адміністративній справі № П/9901/101/18.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що заявлений позивачем розмір земельної ділянки (1,50 га) відповідає нормам щодо її безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, а подані нею документи за змістом та кількістю відповідають переліку, наведеному у частині шостій статті 118 Земельного кодексу України.

У свою чергу, судом встановлено, та не заперечувалось відповідачем у відзиві на позовну заяву, що рішення Богданівської сільської ради Київської області від 19.12.2019 №1439-46-VII було прийнято з порушенням місячного строку, який визначений частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Крім того зі змісту вищевказаного рішення убачається, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки, посилається на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас жодних конкретних відомостей невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено.

Таким чином, відмова відповідача у наданні наведеного вище дозволу прийнята з порушенням встановленого Земельним кодексом України строки, та не містить визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України мотивованих підстав для відмови у задоволенні вказаного клопотання.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач, розглядаючи клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, діяв протиправно.

Таким чином позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Богданівської сільської ради Київської області у вигляді не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 20.09.2019 відповідно до п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України у місячний строк, а також визнання протиправним та скасування рішення Богданівської сільської ради Київської області від 19.12.2019 №1439-46-VII, підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Богданівської сільської ради Київської області на користь ОСОБА_1 грошових коштів на відшкодування моральної шкоди в розмірі грошової оцінки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 1,50 гектарів в межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, а саме 3 100 130,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 1167 Цивільного кодексу України (надалі, також - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму №4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однак, як встановлено судом, позивачем не доведено, що зазначеними вище діями та бездіяльністю відповідача їй заподіяно моральну шкоду, а саме не надано жодних належних доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими обставинами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.

Водночас, з врахуванням наведеного вище, суд зазначає, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року, у справі №804/6922/16.

За наведених обставин та усталеного правового врегулювання, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити за відсутністю підстав.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та законність своїх дій та рішення при розгляді клопотання позивача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у загальному розмірі 2377,60 грн., що підтверджується квитанціями від 31.01.2020 №73 та від 29.03.2020 №0.0.1663043204.1.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 134, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Богданівської сільської ради Броварського району Київської області щодо не розгляду у місячний строк клопотання ОСОБА_1 від 20 вересня 2019 року, відповідно до п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, про виділення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 1,50 гектарів в межах земельної ділянки, що знаходиться в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, в межах населеного пункту.

Визнати протиправним та скасувати рішення Богданівської сільської ради Броварського району Київської області від 19 грудня 2019 року №1439-46-VII.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Богданівської сільської ради Броварського району Київської області (код ЄДРПОУ 04358678) судовий збір у розмірі 2377 (дві тисячі триста сімдесят сім) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.