Рішення

від 14.05.2020 по справі 400/1124/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14 травня 2020 р.справа № 400/1124/20

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г.,

позивачки: не прибула,

представника позивачки: Гусарова В.М.,

представників відповідача: Сторчеуса Ю.І., Павленко Н.М.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: не прибула;

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Коби В.Б. ,

у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, у відкритому судовому засіданні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_2 , АДРЕСА_1

до відповідачаКваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Миколаївської області, просп. Центральний, 83/9, м. Миколаїв, 54017

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачаОСОБА_3 , АДРЕСА_2

провизнання протиправним та скасування рішення № 74 від 27 лютого 2020 р.

В С Т А Н О В И В:

12 березня 2020 р. ОСОБА_2 (надалі - позивачка або ОСОБА_2 ) звернулась з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Миколаївської області (надалі - відповідач або КДКА Миколаївської області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Рада адвокатів Миколаївської області, в якому просила:

1) визнати протиправним та скасувати Рішення № 74 Дисциплінарної палати КДКА Миколаївської області від 27 лютого 2020 р. (надалі - Рішення № 74), яким ОСОБА_2 притягнута до дисциплінарної відповідальності у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк 6 місяців;

2) зобов`язати Раду адвокатів Миколаївської області внести зміни до Реєстру адвокатів України, шляхом виключення запису про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 , внесеного на підставі Рішення № 74.

16 березня 2020 р. позивачка подала заяву про забезпечення позову, в задоволенні якої відмовлено (т. 1 а. с. 74-78, 163-164).

17 березня 2020 р. позовна заява залишена без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (т. 1 а. с. 168-170).

За час залишення позовної заяви без руху, до суду надійшла заява про залучення до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3 ) (т. 2 а. с. 3-4).

18 березня 2020 р. позивачка подала доповнення до позовної заяви (т. 2 а. с. 8-25).

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, 19 березня 2020 р. позивачка подала нову позовну заяву, в який виключила з учасників справи Раду адвокатів Миколаївської області. Прохальна частина позовної заяви містить тільки одну вимогу про визнання протиправним та скасування Рішення № 74 (т. 2 а. с. 26-41).

24 березня 2020 р. суд відкрив провадження у справі. В ухвалі про відкриття провадження у справі, суд задовольнив клопотання ОСОБА_3 та залучив цю особу до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (надалі - третя особа або ОСОБА_3 ) (т. 2 а. с. 42-44).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: за скаргою ОСОБА_3 КДКА Миколаївської області притягнула ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк 6 місяців. Відповідач безпідставно взяв до уваги бездоказові твердження ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 не виконала своїх професійних обов`язків адвоката та не надала третій особі обумовлену договором правову допомогу, а також порушила етичні вимоги до поведінки адвоката. Позивачка наголошує, що відповідач невірно встановив фактичні обставини, так як на час звернення до неї ОСОБА_3 за правовою допомогою, вона не мала статусу адвоката, а після його набуття, не укладала з ОСОБА_3 договір про надання правової допомоги, відповідно, вона і не мала обов`язку надавати останній таку допомогу. Відсутність договору між адвокатом та клієнтом унеможливлює надання правової допомоги.

У позовній заяві, яка була подана після залишення позовної заяви без руху, позивачка доповнила вищенаведені доводи тим, що відповідач без її згоди дослідив, прийняв до уваги та надав оцінку особистому листуванню між нею та ОСОБА_3 , чим порушив конституційне право на таємницю листування, у зв`язку з чим Рішення № 74 є протиправним та підлягає скасуванню, так як ґрунтується на доказах, здобутих з порушенням закону.

Відповідач подав відзив, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Під час дисциплінарного провадження ним встановлено, що в серпні 2018 р. ОСОБА_3 звернулась по правову допомогу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4 ), яка здійснювала підприємницьку діяльність з надання юридичних послуг разом з ОСОБА_2 Між ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_4 був укладений договір про надання юридичних послуг, який передбачав можливість залучення до його виконання ОСОБА_2 В наступному, ОСОБА_3 видала на ім`я ОСОБА_2 і ОСОБА_4 нотаріально посвідчені довіреності. В грудні 2018 р. ОСОБА_2 набула статус адвоката. Досліджене Дисциплінарною палатою КДКА Миколаївської області листування між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 дозволяє зробити висновок про існування між цими особами фінансових взаємовідносин, які виражались у систематичному перерахуванні на банківські картки ОСОБА_2 коштів в якості оплати її послуг. Що стосується посилань позивачки на порушення таємниці листування, то відповідач зазначив, що роздруківка листування була надана ОСОБА_3 і воно стосувалось виключно професійної діяльності адвоката ОСОБА_2 . Крім того, під час дисциплінарного провадження ОСОБА_2 взагалі заперечувала причетність до листування з ОСОБА_3 . Відповідач вважає, що ОСОБА_2 мала діючу довіреність від ОСОБА_3 і після набуття статусу адвоката, мала надати третій особі правову допомогу, за що систематично отримувала кошти від довірителя. Також відповідач наголошує, що під час дисциплінарного провадження ОСОБА_2 надавала членам Дисциплінарної палати КДКА Миколаївської області неправдиві свідчення, що порушує адвокатську етику (т. 2 а. с. 54-72).

Третя особа надала пояснення такого змісту: вона уклала договір про надання юридичних послуг з ФОП ОСОБА_4 , яка доручила його виконання ОСОБА_2 . Протягом 2018-2019 р.р. нею, шляхом сплати безпосередньо ФОП ОСОБА_4 , а також шляхом переказу на банківські картки ОСОБА_2 були перераховані кошти на загальну суму еквівалентну 150 000,0 грн., але позивачка не тільки не вчинила жодних дій на виконання договору, а й свідомо надала недостовірні докази у виді квитанції про сплату судового збору і рішення суду. Третя особа вважає, що такими діями ОСОБА_2 порушила Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатську етику і КДКА Миколаївської області правомірно наклала на позивачку дисциплінарне стягнення (т. 2 а. с. 158-168).

Позивачка подала відповідь на відзив, в якому на спростування доводів відповідача послалась на те, що відповідач мав право досліджувати листування між нею та ОСОБА_3 лише за згодою обох сторін листування, але позивачка такої згоди не надавала (т. 3 а. с. 1-14).

Також, позивач подав відповідь на пояснення третьої особи, в яких вказав на те, що третя особа не довела існування між нею та позивачкою фінансових взаємовідносин, а її доводи носять характер припущень та вільного трактування обставин (т. 2 а. с. 192-195).

Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 пояснив, що на його думку, найбільш суттєвим аргументом, є порушенням КДКА Миколаївської області права позивачки на таємницю листування, шляхом дослідження її особистого листування з ОСОБА_3 .

Представники відповідача заперечили проти цього та зазначили, що досліджене листування не мало характеру приватного, а стосувалось виключно взаємовідносин між ОСОБА_2 , як адвокатом, та ОСОБА_3 , з приводу надання правової допомоги. Крім того, суспільна користь дисциплінарного провадження, є більш вагомою порівняно з правом на приватність адвоката.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснив, що під час дисциплінарного провадження окрім листування, Дисциплінарна палата КДКА Миколаївської області дослідила достатньо інших доказів протиправної поведінки ОСОБА_2 та зробила вірний висновок про вчинення нею дисциплінарного проступку.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши подані ними докази, суд встановив наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.

7 серпня 2018 р. ОСОБА_3 уклала з ФОП ОСОБА_4 договір № 21 на надання юридичних послуг (надалі - Договір № 21) (т. 2 а. с. 130-131).

Згідно з пунктами 1.1.1.-1.1.11. Договору № 21, ФОП ОСОБА_4 повинна була надати ОСОБА_3 юридичні послуги пов`язані з позбавленням батьківських прав ОСОБА_5 (надалі - ОСОБА_5 ), в тому числі шляхом подання позовної заяви до суду, а також здійснювати представництво інтересів третьої особи в суді та органах опіки та піклування. В п. 3.2. Договору № 21 окремо оговорено право ФОП ОСОБА_4 передавати право на представництво інтересів ОСОБА_3 за цим договором довіреній особи ОСОБА_2 . Згідно п. 2.1. Договору № 21, оплата юридичних послуг склала 5 000,0 грн. В п. 3.4. Договору № 21 на ОСОБА_3 покладено обов`язок видати нотаріально посвідчену довіреність на представництво її інтересів.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 40 від 7 серпня 2018 р., ОСОБА_3 сплатила 4000,0 грн. в якості оплати послуг за Договором № 21, а за квитанцією до прибуткового касового ордеру № 41 від 8 серпня 2018 р., ще 12 000,0 грн., як авансовий платіж на додаткові витрати за Договором № 21 (т. 3 а. с. 53).

Знаходячись за межами України, 15 серпня 2018 р. ОСОБА_3 видала на ім`я ОСОБА_2 і ОСОБА_4 дві нотаріально посвідчені довіреності однакового змісту (т. 2 а. с. 135-136).

Згідно з довіреністю виданій ОСОБА_2 , вона уповноважувалась вести справи ОСОБА_3 в судах без обмеження повноважень та представляти її інтереси в усіх установах, підприємствах і організаціях. Також ОСОБА_2 уповноважувалась оформити спадщину померлої тітки ОСОБА_3 . Строк дії довіреності склав 3 роки, тобто до серпня 2021 р.

Як слідує з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, 14 грудня 2018 р., тобто через чотири місяці після укладення Договору № 21, ОСОБА_2 набула статус адвоката (т. 2 а. с. 78).

ФОП ОСОБА_4 набула статус адвоката 26 квітня 2019 р. (т. 2 а. с. 81).

В письмових поясненнях ОСОБА_3 зазначила, що оскільки вона тривалий час проживала за межами України, для здійснення розрахунків з ОСОБА_2 , її цивільний чоловік ОСОБА_6 (надалі - ОСОБА_6 ) відкрив на своє ім`я банківську картку у банку "Восточный", яка в наступному була передана ОСОБА_2 .

В матеріалах справи мається фотокопія банківської картки банку "Восточний" НОМЕР_2, до якої третя особа надала виписку за операціями клієнта, згідно з якою за період з 30 серпня 2018 р. і до 17 січня 2019 р. ця банківська картка була поповнена на суму 3 490,0 доларів США і знято з картки 3 477,95 доларів США (т. 2 а. с. 121, т. 3 а. с. 85-86).

Розрахунки з ОСОБА_2 також здійснювались шляхом переказу коштів безпосередньо на банківську картку АТ КБ "Приватбанк" НОМЕР_3, яка належить позивачці (т. 2 а. с. 129).

Як слідує з матеріалів справи, в 2018-2019 р.р. на банківську картку АТ КБ "Приватбанк" НОМЕР_3 ОСОБА_3 і ОСОБА_6 переказували різні суми в гривні, доларах США і російських рублях (т. 2 а. с. 123-127).

Протягом періоду з серпня 2018 р. і до грудня 2019 р. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 систематично обмінювались текстовими повідомленнями в програмі " WhatsApp ", що підтверджується роздруківкою цього листування (т. 2 а. с. 88-103, т. 3 а. с. 74-79).

Аналіз цієї переписки дозволяє стверджувати, що більша частина повідомлень ОСОБА_2 стосувалась отримання коштів від ОСОБА_3 під приводом надання правових послуг.

8 жовтня 2019 р. ОСОБА_3 подала до ОСОБА_4 заяву, в якій просила подати їй звіт про виконання Договору № 21. Дану заяву під підпис в той же день отримала ОСОБА_2 (т. 2 а. с. 138).

Докази подання такого звіту ОСОБА_4 та/або ОСОБА_2 , відсутні.

10 грудня 2019 р. ОСОБА_3 подала до КДКА Миколаївської області скаргу на дії адвоката ОСОБА_2 (т. 2 а. с. 73-77).

У скарзі ОСОБА_3 послалась на те, що на підставі Договору № 21 і довіреностей, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , які під час його дії набули статус адвокатів, мали надати їй правові послуги, які полягали в позбавленні батьківських прав ОСОБА_5 та оформленні спадщини. Незважаючи на отримання коштів, еквівалентних 6 325,0 доларів США, жодних дій спрямованих на виконання своїх зобов`язань, ані ОСОБА_4 ані ОСОБА_2 не вчинили. Після повернення ОСОБА_3 в Україну, ОСОБА_2 під різними приводами тривалий час уникала зустрічі з нею, а коли така зустріч відбулась, на підтвердження виконання зобов`язань за Договором № 21, надала квитанцію про сплату судового збору на суму 22 092,0 грн. через ПАТ ОТП-банк до Заводського районного суду м. Миколаєва, технічний паспорт на будинок покійної тітки, а також оригінал довіреності, виданої ОСОБА_5 ОСОБА_4 на представництво її інтересів, що на думку третьої особи свідчить про наявність конфлікту інтересів. Через ПАТ ОТП-банк ОСОБА_3 з`ясувала, що судовий зір з такою сумою до суду через банківську установу не сплачувався. За допомогою сайту "Судова влада України" вона також встановила, що жодних позовів до ОСОБА_5 ОСОБА_4 і ОСОБА_2 не подавалось, так само як і позовів щодо спадщини. ОСОБА_3 вважає, що ці обставини свідчать про порушення позивачкою вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`і?здом адвокатів України 9 червня 2017 р. (надалі - ПАЕ).

24 грудня 2019 р. позивачка подала письмові пояснення на скаргу, в яких зазначила, що на момент укладення Договору № 21, вона не мала статусу адвоката, а після його набуття припинила будь-які дії щодо його виконання. Також, в цих поясненнях позивачка заперечила отримання будь-яких коштів від третьої особи, в тому числі і на її банківську картку, або іншу картку. Що стосується виданої на її ім`я довіреності від 15 серпня 2018 р., то позивачка пояснила, що повноважень за цією довіреністю, на її перреконання, було недостатньо (т. 2 а. с. 139-141).

27 лютого 2020 р. КДКА Миколаївської області розглянула скаргу ОСОБА_3 і прийняла спірне Рішення № 74, яким із посиланням на порушення адвокатом ОСОБА_2 вимог ст. 34 ч. 2 п. 3, 5 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та ст. 7, 12, 12 1 , 18, 26, 27 ПАЕ, притягнула її до дисциплінарної відповідальності у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк 6 місяців (т. 1 а. с. 26-35).

Як слідує з Рішення № 74, відповідач в дисциплінарному провадженні заслухав пояснення представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2, дослідив листування між цими особами, а також інші докази, в тому числі письмові пояснення ОСОБА_9 , копії банківських карток, платіжних доручень, чеків та дійшов висновку, що між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 існували фінансові взаємовідносини, в тому числі і після набуття ОСОБА_2 статусу адвоката в грудні 2018 р. Приймаючи Рішення № 74, відповідач виходив з того, що наявність у позивачки статусу адвоката, тягне за собою безумовне виконання нею обов`язків за довіреністю, виданої на її ім`я ОСОБА_3 , незалежно від того, що така довіреність була видана ще до набуття ОСОБА_2 статусу адвоката. Відповідач вказав на те, що маючи діючу довіреність та приймаючи кошти від ОСОБА_3 , ОСОБА_2 мала обов`язок добросовісно надати ОСОБА_3 правову допомогу. Ненадання правової допомоги відповідач розцінив як невиконання позивачкою своїх професійних обов`язків адвоката, що відповідно до ст. 34 ч. 2 п. 5 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є дисциплінарним проступком. В Рішенні № 74 зафіксовано, що під час розгляду скарги, ОСОБА_2 змінювала свої пояснення, спочатку заперечуючи причетність до листування з ОСОБА_3 та отримання від неї будь-яких коштів, а потім визнала, що листування велось з її телефону, але пояснила, що її телефон був викрадений і зламаний, як і банківська картка, які потім були їй підкинуті. Такі пояснення відповідач розцінив, як надання позивачкою членам Дисциплінарної палати КДКА Миколаївської області неправдивих свідчень.

Стаття 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює принципи та засади здійснення адвокатської діяльності - адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Відповідно до ст. 33 ч. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Процедура розгляду дисциплінарної справи регламентована ст. 40 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідно до якої дисциплінарна справа стосовно адвоката розглядається дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом тридцяти днів з дня її порушення. Розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення інших заінтересованих осіб. Адвокат, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, мають право надавати пояснення, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, подавати докази на підтвердження своїх доводів, заявляти клопотання і відводи, користуватися правовою допомогою адвоката.

Як слідує з Рішення № 74, свої пояснення членам Дисциплінарної палати КДКА Миколаївської області надали ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 адвокат Коба В .Б . Також, відповідач дослідив надані скаржницею письмові докази.

Отже, відповідач надав можливість ОСОБА_2 реалізувати своє право "бути вислуханою".

У позові та заявах по суті справи, позивачка неодноразово наголошує на тому, що відповідач порушив її право на таємницю листування, дослідивши переписку з ОСОБА_3 в програмі "WhatsApp", відповідно, відповідач зробив висновок про вчинення позивачкою дисциплінарного проступку на підставі доказів, які отримані з порушенням процедури, що виключає їх використання у дисциплінарному провадженні.

Такі доводи позивачки є хибними.

Стаття 31 Конституції України гарантує кожному таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Аналогічні по суті норми містяться в ст. 306 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) - фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції. Листи, телеграми тощо є власністю адресата. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть використовуватися, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата. Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, для її використання, зокрема шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (надалі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

В національному законодавстві такі норми закріплені в Законі України "Про інформацію": інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження (ст. 11 ч. 1-2 Закону).

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (ст. 21 ч. 1-2 Закону).

Таким чином, за загальним правилом, особі гарантується таємниця листування, але у випадках, встановлених законом, допускається обмеження цього права.

Згідно з ст. 22 ч. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об`єднання, зміст порад, консультацій, роз`яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

Поряд з Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначення адвокатської таємниці міститься в ПАЕ. Зокрема в ст. 10 зазначено, що дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайвижливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання професійної правничої (правової) допомоги, здійснення захисту та представництва. Тому збереження конфіденційності будь-якої інформації, яка визначена як предмет адвокатської таємниці Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", або становить персональні дані про фізичну особу, які охороняються законодавством з питань захисту персональних даних, є правом адвоката у відносинах з усіма суб`єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов`язком щодо клієнта і тих осіб, кого ця інформація стосується. Адвокатською таємницею є:

- факт звернення особи за правовою допомогою;

- будь-яка інформація, що стала відома адвокату, адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню, помічнику адвоката, стажисту або іншій особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням), у зв`язку з наданням професійної правничої (правової) допомоги або зверненням особи за правовою допомогою;

- зміст будь-якого спілкування, листування та інших комунікацій (в тому числі з використанням засобів зв`язку) адвоката, помічника адвоката, стажиста з клієнтом або особою, яка звернулася за наданням професійної правничої (правової) допомоги;

- зміст порад, консультацій, роз`яснень, документів, відомостей, матеріалів, речей, інформації, підготовлених, зібраних, одержаних адвокатом, помічником адвоката, стажистом або наданих ним клієнту в рамках професійної правничої (правової) допомоги чи інших видів адвокатської? діяльності.

Досліджене судом листування між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в програмі " WhatsApp ", яке мало місце протягом 2018-2019 р.р., стосується виключно питань з приводу надання правової допомоги.

Так як в період листування ОСОБА_3 проживала за межами України, це листування суд розглядає тільки як технічний спосіб передачі адвокату інформації від клієнта.

Таким чином, листування між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 охоплюється поняттям адвокатської таємниці, для якої встановлені окремі правила її розкриття.

Так, згідно з ст. 22 ч. 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", інформація або документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта (особи, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав).

У разі пред`явлення клієнтом вимог до адвоката у зв`язку з адвокатською діяльністю адвокат звільняється від обов`язку збереження адвокатської таємниці в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів. У такому випадку суд, орган, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно адвоката, інші органи чи посадові особи, які розглядають вимоги клієнта до адвоката або яким стало відомо про пред`явлення таких вимог, зобов`язані вжити заходів для унеможливлення доступу сторонніх осіб до адвокатської таємниці та її розголошення (ст. 22 ч. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інформація та документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за згодою клієнта або особи, якій відмовлено в укладенні договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, що викладена у її письмовій? заяві. При цьому, з метою захисту своїх професійних прав та гарантій адвокатської діяльності адвокат має право продовжити зберігати інформацію та документи в статусі адвокатської таємниці. Адвокат не несе відповідальності за відмову будь-яким особам, органам і установам в розкритті адвокатської таємниці і наданні доступу до неї за наявності дозволу клієнта або особи, яка звернулася за професійною правничою (правовою) допомогою, на розкриття адвокатської таємниці. У такому разі, адвокат може, але не зобов`язаний розкривати адвокатську таємницю. У разі пред`явлення клієнтом або особою, яка звернулася за професійною правничою (правовою) допомогою, будь яких вимог до адвоката у зв`язку з адвокатською діяльністю, адвокат звільняється від обов`язку збереження адвокатської? таємниці (конфіденційної інформації) в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів (ст. 10 ПАЕ).

В Резолюції 1165 (1998) "Право на приватність" Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що "... публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, у більшості випадків з власної ж волі, автоматично збільшує рівень тиску на їхню приватність. Публічні фігури - це особи, які займають державні посади і/чи використовують державний ресурс, а також усі ті, хто відіграє певну роль у громадському житті, чи то в галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорту чи будь-якій іншій сфері... Асамблея вкотре наголошує на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність." .

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить, що кожній особі гарантуєтеся право на особисте життя (приватність), невід`ємною складовою частиною якого є таємниця листування. При цьому, таємниця листування розповсюджуєтеся не тільки на приватну сферу, а й на будь-яку іншу кореспонденцію. В той же час, таке право не є абсолютним і може бути обмежене законом в цілях національної чи громадської безпеки, а також для захисту прав інших осіб. Адвокат має окремий правовий статус, обумовлений особливостями професії та цілями адвокатури, що знаходить свій вираз у відмінному від інших осіб правовому регулюванні його прав та обов`язків. Зокрема Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що кореспонденція адвоката з клієнтом є адвокатською таємницею, але вона може бути розкрита за заявою клієнта. В такому випадку, адвокат позбавляється обов`язку зберігати адвокатську таємницю, якщо це необхідно для його захисту від звинувачень клієнта.

В матеріалах справи міститься письмова заява ОСОБА_3 від 21 грудня 2019 р., адресована до КДКА Миколаївської області, в якій вона просить долучити в якості доказів протиправної поведінки адвоката ОСОБА_2 оптичний диск, на якому міститься листування з останньою (т. 3 а. с. 69).

В Рішенні № 74 відповідач також зазначив, що листування між позивачкою і третьою особою, остання надала самостійно, на власний розсуд.

Так як ст. 22 ч. 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і ст. 10 ПАЕ не містять окремих вимог до письмової заяви клієнта про розкриття адвокатської таємниці, то заяву ОСОБА_3 від 21 грудня 2019 р. слід розглядати саме в якості такої заяви. При цьому, ані Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ані ПАЕ не містять застереження про те, що адвокат також повинен надати свою згоду на розголошення відомостей адвокатської таємниці - це одностороння дія з боку клієнта, яка не потребує будь-якого погодження адвоката.

Отже, з моменту подання третьою особою заяви, листування між нею та позивачкою втратило статус адвокатської таємниці.

Стаття 40 ч. 2 абз. 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає, що особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право подавати докази на підтвердження своїх доводів.

Таким чином, листування між позивачкою і третьою особою має статус письмових доказів у дисциплінарному провадженні і відповідач цілком правомірно прийняв такі докази до уваги та надав їм власну оцінку.

Що стосується пояснень ОСОБА_2 наданих нею Дисциплінарній палаті КДКА Миколаївської області про те, що мала місце крадіжка її речей, в тому числі і телефону, з якого можливо невідомою особою велась переписка від її імені з ОСОБА_3 , а потім телефон був їй підкинутий, то такі доводи суд відкидає.

В першу чергу слід зазначити, що такі доводи суперечать правовій позиції позивачки в цій справі - якщо листування велось не нею, то в такому випадку вона не може наполягати на необхідності отримання своєї згоди для розголошення таємниці листування, так як не є стороною листування.

Як встановив відповідач і позивачка проти цього не заперечувала, листування велось з телефону, який вказаний в якості засобу зв`язку адвоката ОСОБА_2 в Реєстрі адвокатів України і тривало з серпня 2018 р. і до грудня 2019 р., тобто рік і три місяці. Враховуючи такий тривалий час, є неможливим підтримання від імені ОСОБА_2 листування сторонньою особою, яка до того ж достатньо обізнана про умови Договору № 21 та інші обставини взаємовідносин між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що листування між позивачкою та третьою особою, є не єдиним доказом вчинення ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, який брався до уваги відповідачем.

Як вже наводилось судом вище, безпосередньо в момент укладення Договору № 21, ОСОБА_3 сплатила 16 000,0 грн.

В наступному, шляхом переказу коштів на банківську картку АТ КБ "Приватбанк", яка належить позивачці та на банківську картку банку " Восточний ", яка була емітована ОСОБА_6 і передана ОСОБА_2 , третя особа перерахувала позивачці кошти на загальну суму еквівалентну 6 325,0 доларів США.

Під час дисциплінарного провадження спочатку ОСОБА_2 заперечувала отримання коштів від ОСОБА_3 , але в наступному визнала, що картка АТ КБ "Приватбанк" належить їй. Переказ коштів на цю картку підтверджується наданими третьою особою банківськими документами.

Суд знаходить доведеним факт отримання ОСОБА_2 коштів від ОСОБА_3 як на особисту карту АТ КБ "Приватбанк", так і на картку банку "Восточний".

В матеріалах справи маються письмові пояснення ОСОБА_9 (надалі - ОСОБА_9 ), з яких слідує, що на прохання ОСОБА_3 , яка в той час проживала в Російській Федерації, саме вона передала ФОП ОСОБА_4 кошти в сумі 16 000,0 грн. при укладенні Договору № 21 в серпні 2018 р. В подальшому, від імені ОСОБА_3 , вона передала ФОП ОСОБА_4 кошти в сумі 4 950,0 грн. Зі слів ОСОБА_3 ОСОБА_9 відомо, що на протязі року ОСОБА_2 постійно обіцяла їй надати обумовлені Договором № 21 послуги. Після повернення в серпні 2019 р. ОСОБА_3 в Україну, вона тривалий час безуспішно намагалась зустрітись з ОСОБА_2 , але остання під різними приводами відкладала зустріч. Коли така зустріч відбулась, ОСОБА_2 не надала жодних доказів виконання своєї роботи, натомість запропонувала підписати новий договір про надання правової допомоги, від чого ОСОБА_3 відмовилась. Заяву з вимогою подати звіт, ОСОБА_4 брати відмовилась і таку заяву отримала під підпис ОСОБА_2 (т. 3 а. с. 82-83).

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_6 , в 2018-2019 р.р. він проживав разом з ОСОБА_3 в м. Мірний, Республіка Саха, Якутія, Російська Федерація. Йому відомо, що ОСОБА_3 звернулась по правову допомогу до ОСОБА_2 для оформлення опіки над племінником ОСОБА_12 та оформлення спадщини. Спочатку ОСОБА_3 передавала гроші ОСОБА_2 через своїх знайомих. Так як необхідність передавати гроші виникала постійно, він оформив на себе банківську картку в банку "Восточний", яку в серпні 2018 р. разом з пін-кондом поштою відправив ОСОБА_2 . Дана банківська картка систематична ним поповнювалась. Так, з серпня 2018 р. до лютого 2019 р. на картку ним було переказано 3 490,0 доларів США. Всі кошти зняла ОСОБА_2 через банкомат ПАТ ОТП-банк, який знаходиться по пр. Леніна 67 , в тій же будівлі, де розташований кабінет ОСОБА_2 . Як йому відомо, незважаючи на перерахування позивачці всіх запитуємих нею коштів, ніяких правових послуг ОСОБА_3 вона не надала (т. 3 а. с. 87).

В матеріалах справи маються дві квитанції: 1) від 15 серпня 2018 р., в якій в графі "Призначення платежу" вказано "… судовий збір, за позовом ОСОБА_3 , Заводський районний суд м. Миколаєва" , на суму 22 092,0 грн., на якій міститься відбиток печатки ПАТ ОТП-банку і 2) від 9 серпня 2018 р., в якій в графі "Призначення платежу" вказано "отримання витягу з державного реєстру речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно" , на суму 3 723,0 грн. (т. 2 а. с. 111).

Суд відзначає, що Закон України "Про судовий збір" не містить таких ставок судового збору за подання до загального суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою.

На заяву ОСОБА_3 ПАТ ОТП-банк надав відповідь з якої слідує, що платіж про сплату судового збору на суму 22 092,0 грн. не проводився (т. 2 а. с. 146).

Згідно відповіді Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, кошти в сумі 22 092,0 грн. і 3 723,0 грн. на вказані у вищезазначених квитанціях рахунки не надходили (т. 2 а. с. 151).

Як вбачається з відповіді служби у справах дітей адміністрації Заводського району, у 2016-2019 р.р. не надходило звернень про постановку ОСОБА_3 на облік усиновлювачів (т. 2 а. с. 143).

До скарги до КДКА Миколаївської області ОСОБА_3 додала рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, датованого 15 серпня 2018 р., копія якого мається в матеріалах справи, яке також було надано ОСОБА_2 і ОСОБА_4 ОСОБА_3 в якості підтвердження виконання ними обумовлених Договором № 21 обов`язків (т. 2 а. с. 113-117).

Відповідно до цього рішення, 15 серпня 2018 р. суддя Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Ільченко А.П., в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_13 , третя особа Миколаївська міська рада та комунальне підприємство Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації, про скасування рішення Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 2-1642/07; № 2-757/07 та визнання права власності на 21/100 часток житлового домоволодіння по АДРЕСА_4 , за померлою ОСОБА_14 (надалі - ОСОБА_14 ), яким визнано протиправним та скасовано рішення Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 2-1642/07; № 2-757/07; визнано право власності за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_14 на 21/100 часток житлового домоволодіння по АДРЕСА_4 ; зобов`язано ОСОБА_3 протягом 60 днів оформити спадщину та внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно відповіді Заводського районного суду м. Миколаєва на запит ОСОБА_3 , у період з 1 серпня 2018 р. і по дату відповіді (20 грудня 2019 р.), будь-яка позовна заява ОСОБА_3 до цього суду не надходила (т. 2 а. с. 145).

На момент виготовлення судового рішення вказаного вище діяла Інструкція з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затверджена наказом Державної судової адміністрації України 17 грудня 2013 р. № 173, погоджена листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17 грудня 2013 р. № 11-2038/0/4-13 (надалі - Інструкція), яка встановлювала правила ведення діловодства в місцевих, апеляційних судах та Вищому спеціалізованому суді України і регламентувала порядок роботи з документами з моменту їх надходження чи створення в суді до знищення в установленому порядку або передачі до державної архівної установи (п. 1.1. Інструкції).

Згідно з п. 13.6. Інструкції, копії судових рішень, що набрали законної сили, мають бути підписані відповідальним працівником (особою) суду та суддею, а також скріплені відбитком гербової печатки суду. У разі якщо судове рішення не набрало законної сили, про це працівником апарату суду зазначається на копії, що видається. На копії судового рішення, що набрало законної сили, зазначається дата набрання ним чинності.

Згідно з п. 13.7. Інструкції, копії судових рішень мають бути належним чином оформлені та засвідчені відбитком гербової печатки суду. Якщо копія судового рішення складається з кількох аркушів, вона має бути прошнурована нитками на п`ять проколів, а на зворотному боці останнього аркуша - скріплена підписом судді, працівника апарату суду, засвідчена відбитком гербової печатки суду, із зазначенням кількості зшитих аркушів.

Суд констатує, що рішення Заводського районного суду м. Миколаєва не відповідає цим вимогам Інструкції - замість гербової печатки суду, стоїть печатка "Для довідок", відсутня дата набрання чинності.

Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене Рішенням Ради суддів України 26 листопада 2010 р. № 30 і погоджене 26 листопада 2010 р. Головою Державної судової адміністрації України (надалі - Положення) передбачає, що кожній судовій справі (кримінальному провадженню) надається єдиний унікальний номер, який автоматично формується АСДС під час реєстрації першого процесуального документу, на підставі якого може бути відкрите провадження у справі (включаючи перший процесуальний документ, отриманий судом по кримінальному провадженню на стадії досудового слідства) та який залишається незмінним незалежно від руху судової справи (кримінального провадження): проходження справи в інстанціях, надходження за підсудністю з іншого суду будь-якої юрисдикції, повторного надходження після належного оформлення або після скасування судового рішення по справі судом вищої інстанції тощо. Інші номери судових справ (кримінальних проваджень), окрім єдиного унікального номеру судової справи, так як і надання судовій справі (кримінальному провадженню) більше одного номеру не допускаються (розділ VI п. 4 Положення).

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва містить два номери - № 2-1642/07 і № 2-757/07, що прямо суперечить вищенаведеним вимогам Положення.

Під цими номерами в Єдиному державному реєстрі судових рішень (надалі - ЄДРСР) відсутнє жодне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, натомість є судові рішення інших судів за різні роки (http://reyestr.court.gov.ua/, http://reyestr.court.gov.ua/).

Таким чином, суд констатує, що документи, які були надані третій особі на її вимогу в якості звіту виконаної роботи, а саме квитанції про сплату судового збору та за отримання витягу з державного реєстру, рішення суду, не мають ніякого відношення до виконання ОСОБА_2 і ОСОБА_4 своїх зобов`язань за Договором № 21.

Позивачка наполягає на тому, що не пов`язана з ОСОБА_3 договірними зобов`язаннями, так як Договір № 21 укладався ОСОБА_3 з ФОП ОСОБА_4 , яка не мала статусу адвоката, як і позивачка, а після набуття такого статусу, вона не вчиняла жодних дій для його виконання. Що стосується довіреності, то, на думку позивачки, повноважень за нею недостатньо.

Згідно з 26 ч. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Стаття 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах.

Адвокат надає правову допомогу відповідно до законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі договору про надання правової допомоги. Договір про надання правової допомоги - договір, за яким одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується надавати правову допомогу іншій стороні договору (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у випадку, якщо така оплата передбачена договором. До договору про надання правової допомоги також застосовуються загальні положення цивільного законодавства про договір (ст. 14 ПАЕ).

За своєю правовою природою, Договір № 21 і є договором про надання правової допомоги, але на момент його укладення ОСОБА_4 не мала статусу адвоката, а виступала в ролі фізичної особи-підприємця.

В Договорі № 21 передбачено право ФОП ОСОБА_4 передавати право на представництво інтересів ОСОБА_3 ОСОБА_2

З огляду на таке, між позивачкою і третьою особою виникли договірні взаємовідносини, суттю яких було надання правової допомоги.

Окрім Договору № 21, взаємовідносини між позивачкою та третьою особою були врегульовані і нотаріально посвідченою довіреністю, виданій ОСОБА_2 на представництво інтересів ОСОБА_3 в усіх без винятку органах і без обмеження повноважень.

Той факт, що на момент укладення Договору № 21 і видачі довіреності (серпень 2018 р.), ОСОБА_2 не мала статусу адвоката, який вона набула в грудні 2018 р., не має значення для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, з огляду на таке.

Згідно з рішенням з`їзду адвокатів України 2019 року від 15 лютого 2019 р., ПАЕ були доповнені ст. 12 1 "Чесність та добропорядна репутація" такого змісту: адвокат повинен бути добропорядним, чесно та гідно виконувати свої професійні обов`язки. Адвокату заборонено робити завідомо неправдиві заяви стосовно суті доручення, фактичних обставин, що мають до нього відношення, їх правової оцінки, прав і обов`язків адвоката, клієнта, а також обсягу своїх повноважень щодо представництва інтересів клієнта.

Суд вважає, що чесність і чесна (добропорядна) репутація є загальнолюдськими категоріями, їх правове визначення неможливе і небажане для запобігання надмірної зарегульованості, але відносно адвоката це фундаментальний, базовий принцип його професійної діяльності.

При цьому, Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" однією з підстав для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності передбачає порушення ПАЕ.

Принципом чесності охоплюється необхідність для адвоката повідомити особу про суттєві зміни в їх взаємовідносинах, які впливають на будь-який їх аспект. Це підтверджується вимогами ст. 26 ПАЕ, відповідно до якої адвокат зобов`язаний інформувати клієнта про його законні права та обов`язки. Адвокат повинен з розумною періодичністю інформувати клієнта про хід та результати виконання доручення і своєчасно відповідати на запити клієнта про стан його справи. Інформація має подаватися клієнту в обсязі, достатньому для того, щоб він міг приймати обґрунтовані рішення стосовно суті свого доручення та його виконання.

На підставі цієї норми, ОСОБА_2 не тільки мала право, а й була зобов`язана повідомити ОСОБА_3 про те, що після укладення Договору № 21 і видачі довіреності на її ім`я, вона набула статусу адвоката, у зв`язку з чим третя особа повинна укласти договір про надання правової допомоги.

Як слідує з пояснень учасників справи, під час зустрічі в жовтні 2019 р., коли ОСОБА_3 вимагала подати звіт, ОСОБА_2 запропонувала їй укласти договір про надання правової допомоги, але ці події мали місце майже через рік після набуття ОСОБА_2 статусу адвоката (т. 2 а. с. 134).

З тих же засад суд оцінює і зауваження позивачки про те, що для представництва інтересів ОСОБА_3 , повноважень, делегованих довіреністю виданої в серпні 2018 р., їй було замало - в такому випадку, вже будучи адвокатом, позивачка мала повідомити третю особу про наявність перепон в реалізації доручень клієнта.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 листопада 2019 р. у справі № 817/66/16, висловлена така правова позиція: "Таким чином, оскільки адвокатська діяльність позивачки в установленому законом порядку не припинена, укладення договору про надання правової допомоги слід вважати її професійним обов`язком, передбаченим законом…

Отже, здійснюючи представництво КП Управління механізації будівництва у суді під час розгляду цивільної справи № 569/12844/15-ц на підставі вищевказаної довіреності, ОСОБА_1 , яка здобула право на заняття адвокатською діяльністю, прийняла присягу адвоката та взяла на себе обов`язок неухильно дотримуватися вимог Закону № 5076-VI та Правил адвокатської етики, повинна була належно виконувати свої професійні обов`язки адвоката. При цьому поширення на адвоката гарантій його професійної діяльності не залежать від змісту договору про надання правової допомоги." (рішення суду доступне за посиланням в ЄДРСР http://reyestr.court.gov.ua/Review/86002019).

Із встановлених судом обставин справи слідує, що як до, так і після набуття статусу адвоката, за допомогою листування, ОСОБА_2 більше року свідомо і систематично створювала у ОСОБА_3 враження виконання нею обов`язків за Договором № 21 та надання правової допомоги і під приводом її надання, вимагала оплати таких послуг. Протягом цього часу, ОСОБА_3 , будучи впевненою в тому, що ОСОБА_2 добросовісно виконує взяті на себе зобов`язання, переказувала на банківські картки ОСОБА_2 кошти.

Як під час дисциплінарного провадження, так і при розгляді адміністративної справи, позивачка не надала жодних пояснень і доказів, які б доводили факт надання позивачу правової допомоги або існування непереборних обставин, які унеможливлювали надання такої допомоги.

Одночасно із доповненням ПАЕ ст. 12 1 , ст. 65 була викладена в новій редакції - у межах дотримання принципу чесності і добропорядної репутації адвокат має надавати достовірну інформацію до Єдиного реєстру адвокатів України, органам адвокатського самоврядування, членам органів адвокатського самоврядування під час здійснення ними повноважень.

Під час дисциплінарного провадження, ОСОБА_2 надавала членам Дисциплінарної палати КДКА Миколаївської області неправдиві свідчення, заперечуючи наявність договірних відносин з ОСОБА_3 та отримання від неї коштів.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний: 1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; 2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; 3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; 4) підвищувати свій професійний рівень; 5) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; 6) виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги. Адвокату забороняється: 1) використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта; 2) без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб; 3) займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта; 4) відмовлятися від надання правової допомоги, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до ст. 34 ч. 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом.

В Рішенні № 74 відповідач послався на порушення позивачкою пунктів 3 і 5 наведеної статті, а також ст. 7, 12, 12 1 , 18, 26, 27 ПАЕ.

Суд відзначає, що відповідач достатньо повно дослідив обставини дисциплінарної справи, надав вірну правову оцінку поданим доказам та зробив обґрунтований і висновок про наявність в діях ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку. В Рішенні № 74 чітко і з посиланням на докази викладені обставини дисциплінарного проступку, наведені мотиви прийняття рішення, а також мотиви відхилення доводів ОСОБА_2 .

Стаття 35 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає, що за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; 3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України. Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.

Дані види дисциплінарних стягнень становлять певну ієрархічну систему і перелічені від найбільш м`якого до найбільш суворого стягнення.

Так як діяльність адвокатури, реалізація нею функцій захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі невизначеному колу осіб свідчить про суспільний інтерес, відповідно, правовідносини в цій сфері мають характер публічно-правових. Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" наділяє відповідача владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката та притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

З урахуванням цього, компетенція адміністративного суду поширюється на повноваження КДКА Миколаївської області щодо накладення дисциплінарних стягнень.

В той же час, обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, є виключним (дискреційним) повноваженням відповідача, як колегіального органу адвокатського самоврядування, який він обирає на власний розсуд і на дані повноваження юрисдикція адміністративного суду не розповсюджуєтеся.

З урахуванням вкладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на позивачку.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Миколаївської області (просп. Центральний, 83/9, м. Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 23400311) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз