Рішення

від 13.05.2020 по справі 640/23617/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2020 року м. Київ № 640/23617/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю Веллстар

про стягнення податкового боргу в розмірі 382 274,00 грн,

УСТАНОВИВ:

Головне управління Державна податкової служба у м. Києві (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Веллстар (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд стягнути з ТОВ Веллстар податковий борг у розмірі 382 274,00 грн з рахунків у банках, що обслуговують такого платника.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що зазначена сума податкового боргу виникла у зв`язку з несплатою ТОВ Веллстар сум податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств, нарахованих самостійно платником згідно поданої декларації.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд прийняти відзив та долучити його до матеріалів справи, відстрочити виконання рішення суду у справі № 640/23617/19 про стягнення коштів з ТОВ Веллстар строком на один рік. Також зазначено, що податкова вимога від 27 березня 2019 року № 104368-17 відповідачем не отримувалась та не оскаржувалась. Щодо виникнення податкового боргу відповідачем зазначено, що 23 лютого 2019 року відповідачем було подано декларацію з податку на прибуток за 2018 рік. Сума податку на прибуток за 2018 рік згідно поданої декларації становить 382 274,00 грн. Після здійснення відповідачем авансованого платежу на суму 91 518,00 євро фірма Wellstar GmbH & Co KG не виконала своїх зобов`язань щодо постачання продукції, чим позбавила відповідача можливості отримувати подальші грошові надходження від основної господарської діяльності. Станом на дату подання декларації з податку на прибуток за 2018 рік залишок коштів на усіх банківській рахунках відповідача склав 6 595,21 грн, що було недостатнім для сплати податку на прибуток.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Веллстар перебуває на податковому обліку у Державній податковій службі у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та є платником податків.

Станом на день розгляду даної адміністративної справи за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 382 274,00 грн.

Вказана сума податкового боргу виникла, у зв`язку з несплатою платником податків сум податкових зобов`язань відповідно до податкової декларації від 23 лютого 2019 року № 9310756539.

Матеріалами справи підтверджено подання відповідачем вказаної податкової декларації.

27 березня 2019 року відповідно до статті 59 Податкового кодексу України контролюючим органом відповідачу було винесено податкову вимогу форми Ю № 104368-17 на суму 382 274,00 грн, направлено відповідачу у визначений законом спосіб, проте поштове відправлення повернулося на адресу відправника з причин - за закінченням терміну зберігання.

Враховуючи те, що відповідачем у встановленому законом порядку сума податкового боргу не сплачена, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Положеннями пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, матеріали справи не містять доказів оскарження податкової вимоги, як і відсутні докази сплати самостійно визначеної суми податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у строк, встановлений пунктами 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, а тому спірна сума заборгованості вважається податковим боргом.

Отже, станом на час звернення позивача з даним позовом, з урахуванням наявних в матеріалах справи документів сума податкового боргу відповідача з податку на прибуток приватних підприємств становить у розмірі 382 274,00 грн, що підтверджується довідкою від 31 жовтня 2019 року № 5079/9/26-15-10-07-09 щодо інформації про податковий борг, розрахунком податкового боргу, інтегрованими картками платника податку, що також не заперечується відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами факт наявності у відповідача спірної суми податкового боргу, а тому приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Щодо посилань відповідача про те, що ним не отримувалась податкова вимога від 27 березня 2019 року № 104368/17, суд зазначає наступне.

Приписи пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України зазначають, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Контролюючим органом скеровано на адресу відповідача податкову вимогу форми " форми Ю № 6373-17, яку отримано представником відповідача за довіреністю.

Згідно пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Відповідно до пунктів 42.1 та 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було надіслано податкову вимогу рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу відповідача, яка відповідає відомостям в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: м. Києві, вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, корп. 1В, кв . 31.

Проте, відповідно до відмітки поштової служби на поштовому конверті, поштове відправлення із вказаної вимогою повернуто на адресу відправника з причин - за терміном зберігання.

Отже, спірна сума податкового боргу вважається узгодженою.

Докази, які б підтверджували сплату суми податкового боргу на момент вирішення спору, у справі відсутні, що є підставою для його стягнення у судового порядку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві є доведеними, підтверджуються необхідними доказами, тому підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Отже, з урахуванням викладеного, клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення у даній справі є передчасним та задоволенню не підлягає.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача на положення статті 100 Податкового кодексу України, яку передбачено порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків.

Так відповідно до пункту 100.2 статті 100 Податкового кодексу України, платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Веллстар (04050, місто Київ, вулиця Миколи Пимоненка, будинок 13, корпус 1-В, офіс 31, код ЄДРПОУ 37034281) податковий борг у розмірі 382 274 (триста вісімдесят дві тисячі двісті сімдесят чотири) гривні з рахунків у банках, що обслуговують такого платника.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова