Рішення

від 13.05.2020 по справі 640/19245/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2020 року м. Київ № 640/19245/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ" до Головного управління Держпраці у Київській області провизнання протиправною та скасування постанови №КВ 1194/57/АВ/ТД/ФС-509 від 18.10.2018,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ (далі - позивач та/або ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ ) з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови №КВ 1194/57/АВ/ТД/ФС-509 від 18.10.2018 року.

Мотивуючи позовні вимоги ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ вказує про наявність розбіжностей щодо кількості не працевлаштованих осіб в акті інспекційного відвідування від 27.09.2018 року та у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу №КВ 1194/57/АВ/ТД/ФС-509 від 18.10.2018 року.

Також, позивач зазначає, що відповідачем в ході проведення інспекційного відвідування та в подальшому прийняття постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу не здійснено повного, всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Зокрема, ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ стверджує, що ОСОБА_1 є адвокатом та керуючим юридичною особою - Адвокатським бюро Сергія Мовшука , тобто є адвокатом, який надає позивачу правову допомогу на підставі договору між юридичними особами; в акті інспекційного відвідування також відсутні обгрунтування чи підтвердження початку праці ОСОБА_2 з 19.02.2018 року по 15.08.2018 рік; ОСОБА_3 ніколи не працювала та не мала наміру оформлювати трудові відносини з ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ , що підтверджуються її поясненнями.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній наполягає на правовімірності прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Зокрема, відповідач вказує, що інспекційне відвідування було здійснено на підставі звернення ОСОБА_2 вх. С-3149/ДП від 21.08.2018 року, а в ході інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем трудового законодавства.

Справа вирішується на підставі наявних в ній документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 року №1985-ІУ, Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці у сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 року №1986-ІУ, статті 259 Кодексу законів про працю України, Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.07.2007 року №877, постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 року №1104 Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №929, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, наказу Міністерства соціальної політики від 18.08.2017 року №1338, Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 року №75, на підставі заяви ОСОБА_2 відповідно до вх.№С-3149/ДП від 21.08.2018 18.09.2018 року Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято наказ №3376 Про проведення інспекційного відвідування ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ , яким наказано організувати проведення інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ , а інспекційне відвідування провести з 24 вересня по 05 жовтня 2018 року.

25.09.2018 року відповідачем видано направлення №1194 для проведення інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ .

26.09.2018 року Головним управлінням Держпраці у Київській області сформовано вимогу про надання/поновлення документів №1194, якою зобов`язано керівника ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ у строк до 10 год. 00 хв., 27.09.2018 року надати довідку про реєстрацію в органах статистики, наказ про призначення керівника, особову картку форм П-2 керівника Товариства, особові справи всіх працівників Товариства (в т.ч. накази про прийом на роботу, повідомлення ДФС, особі картки форми П-2), розрахунково-платіжні відомості про виплату заробітної плати з датою такої виплати, табелі обліку використання робочого часу, книга обліку та руху трудових книжок, посадові інструкції працівників, колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку, накази про звільнення працівників та відомості про виплату їм розрахункових коштів з датою такої виплати, штатні розписи, журнали з підписами працівників щодо проведеного інструктажу з охорони праці, копії договорів ЦПХ, пояснення щодо ведення робіт, а також щодо кількості працівників (з прізвищами) залучених до роботи.

В подальшому відповідачем 27.09.2018 року складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), що використовує найману працю № КВ 1194/57/АВ (далі - акт інспекційного відвідування).

Як вбачається із акту інспекційного відвідування у ході його проведення встановлено наступне: Товариство з обмеженою відповідальністю ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ , код ЄДРПОУ 41628924 за адресою: юридична адреса - 01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Хрещатик,7/11; фактична адреса - м. Київ, вул. О.Теліги.6, корпус, 2-А, 2-й поверх.

Діяльність підприємства здійснюється з 03.10.2017 року. Основний вид діяльності - 74.90 - Інша професійна, наукова та технічна діяльність.

Директора ОСОБА_4 призначено на посаду 11 жовтня 2017 року згідно наказу від 11.10.2017 року.

Згідно досліджених документів встановлено, що ОСОБА_5 прийнято на роботу 11.10.2017 року на посаду фінансового директора згідно наказу №2 від 11.10.2017 року в ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ .

Під час інспекційного відвідування директором ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ ОСОБА_4 надано письмове пояснення, в якому вказано, що на протязі 2018 року на товаристві використовувала працю найманих працівників в кількості З (трьох) осіб: ОСОБА_2 , займала посаду помічника директора ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ ; ОСОБА_3, офіс менеджер ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ ; ОСОБА_1, юрист ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ .

Кількість оформлених працівників на ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ станом на момент інспекційного відвідування 26 вересня 2018 становить 2 особи.

1) Працівнику не роз`яснено права та обов`язки та відсутні посадові інструкції, що є порушенням ст. 29 КзпП України.

2) Трудовий розпорядок не визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, що є порушенням ч.1 ст.142 КЗпП України.

3) У порушення вимог частини 2 статті 30 ЗУ Про оплату праці . Роботодавцем ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ , не забезпечено достовірний облік виконуваної працівниками роботи.

4) У порушення вимог частини 1 та частини 3 статті 24 КЗпП України Трудовий договір роботодавцем ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ у письмовій формі не було укладено з працівниками ОСОБА_2 , яка займала посаду помічника директора ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ , ОСОБА_3 , яка займала посаду офіс менеджера ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ та ОСОБА_1 який займав посаду юриста ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ . ОСОБА_2 займала посаду помічника директора ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ з 19 лютого 2018 року по 15 серпня 2018 року.

5) Повідомлення про прийняття працівників на роботу не подано роботодавцем ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановленою формою до початку роботи працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1. .

З урахуванням наведеного відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем положень частин 1, 3 статті 24, статті 29, статті 142 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 року, підпункту б пункту 7.1. глави 7 Інструкції №48.

Не погоджуючись із висновками акту інспекційного відвідування позивачем подано заперечення, за наслідком розгляду яких листом від 03.10.2018 року №43/2/18/14078 відповідач повідомив про відсутність підстав для анулювання висновків по акту інспекційного відвідування № КВ 1194/57/АВ від 27.09.2018 року.

Надалі, листом від 09.10.2018 року №43/2/18/14404 Головне управління Держпраці у Київській області повідомило ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбачених абзацом 2 та 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України о 10 год. 20 хв., 18.10.2018 року.

18.10.2018 року Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ1194/57/АВ/ТД/ФС-509, якою на підставі акту інспекційного відвідування, керуючись, зокрема, абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ штраф у розмірі 223 380, 00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому КЗпП не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 № 877-V (далі - Закон №877-V).

Відповідно до статті 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Абзацом 4, 5 статті 2 Закону №877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №100 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України , утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, зокрема Головне управління Держпраці у Київській області.

У відповідності до приписів Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27 березня 2015 року № 340 (далі - Положення №340), Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Підпунктом 5 пункту 4 Положення №340 передбачено, що Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Таким чином, ГУ Держпраці у Київській області, як територіальний орган Держпраці України, наділене повноваженнями державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Як вбачається з матеріалів справи спірна постанова винесена на підставі акту інспекційного відвідування, складеного відповідачем проведеного у відповідності до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295), який визначає процедуру проведення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пунктом з пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження) (пункт 3 Порядку №295).

За змістом підпункту 3 пункту 5 Порядку №295 за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

У відповідності до пунктів 19, 20, 27 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (п. 29 Порядку №295).

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі , яка ратифікована Законом України №1985-IV від 08 вересня 2004 року (далі - Конвенція №81), Інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою. У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Стаття 16 Конвенції №81 визначає, що Інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Згідно з частинами 1, 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно з частинами 3, 4 Кодексу законів про працю України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). При цьому, такий вид порушення повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті перевірки та доведений належними доказами.

Водночас, при накладенні штрафу слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення та встановлення в діях підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді штрафу.

Необхідно враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Як вже було вказано судом вище, в ході інспекційного відвідування відповідачем було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог частини 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

Так, за визначенням, наведеним у частині першій статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною першою статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з частиною третьою статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Використання примусової праці забороняється. Особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем.

Судом встановлено, що висновки контролюючого органу про порушення ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ базуються на досліджених документах під час інспекційного відвідування та пояснень ОСОБА_4 , яка повідомила що на протязі 2018 року на товаристві використовувала працю найманих працівників в кількості З (трьох) осіб: ОСОБА_2 , займала посаду помічника директора ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ ; ОСОБА_3, офіс менеджер ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ ; ОСОБА_1, юрист ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ .

Водночас, обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ стверджує, що ОСОБА_3, офіс менеджер ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ ніколи не мала трудових відносин із товариством, а працювала як волонтер. На підтвердження вказаних тверджень позивачем долучено до матеріалів справи пояснення ОСОБА_3 , відібрані адвокатом ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ .

Суд не бере до уваги зазначені докази, оскільки останні не є належними та допустимими мотивуючи це наступним.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Частиною 1 статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема:

1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);

2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;

3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;

4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;

5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою;

8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;

9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів;

10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань;

11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

У відповідності до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані, в контексті положень частини 2 статті 72 КАС України, встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частиною 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).

В свою чергу, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).

При цьому, згідно із частиною 2 статті 76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, до позовної заяви позивачем долучено пояснення ОСОБА_3 від 29.10.2018 року та фотокартку особи із триманням в руці таких пояснень (далі - пояснення)

У даних поясненнях особа ( ОСОБА_3 ) стверджує, зокрема, ..що на протязі 2018 року мала відносини з ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ як волонтер, приймавши участь у тестуванні соціальної мережі та проведенні обслуговування концертів гурту Без обмежень та Дідзьо . Трудові відносини я не оформляла, оскільки працювала як волонтер, коштів не отримувала і не бажала оформлювати трудові відносини. Жодного дня я, як працівник ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ не працювала .

Суд проаналізувавши вказані докази вважає їх не достатніми, оскільки фотокартка особи із поясненнями в руках від 29.10.2018 року не дає підстав вважати, що вказана особа є ОСОБА_3 . Відповідні пояснення не містять в собі зазначення документу, що посвідчує особу, також не містять в собі дату та час початку надання пояснень та дату та час закінчення їх надання, роз`яснення особі Закону України Про захист персональних даних .

Варто також наголосити, що дані пояснення відібранні в порядку пунктів 1 частини 1 статті 20 Закону № 5076-VI, проте пункт 1 частини 1 статті 20 Закону визначає право адвоката звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб), однак в матеріалах справи відсутній адвокатський запит.

Таким чином, суд вважає надані ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ докази на спростування використання ним праці ОСОБА_3 не достатніми, не достовірними та не належними, а відтак останнім, на думку суду, не підтверджено заявлені позовні вимоги в цій частині.

Крім того, суд вважає за необхідне додаткового наголосити, що директором ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ самостійно, на вимогу відповідача, надано пояснення, де вказано про використання праці ОСОБА_3 .

Що ж стосується ОСОБА_2 суд зверне увагу на наступне.

Так, у позовній заяві позивач обґрунтовуючи протиправність спірного рішення в цій частині вказує, що жодного підтвердження факту початку праці ОСОБА_2 саме з 19.02.2018 року до 15.08.2018 року ані в акті перевірки, ані в оскаржуваній поставі відсутні.

Суд вважає зазначені доводи такими, що не впливають на суть розгляду справи по суті, оскільки застосування штрафу передбаченого положеннями статті 265 Кодексу законів про працю України не залежить від строку праці працівника, який не був оформлений офіційно роботодавцем у відповідності до закону.

При цьому, суд наголошує, що в матеріалах справи наявна скарга ОСОБА_2 , де остання повідомляє про обставини не офіційного працевлаштування.

Також в цій частині суд звертає увагу, що директором ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ самостійно, на вимогу відповідача, надано пояснення, де вказано про використання праці ОСОБА_2 .

Водночас, не можуть братись до уваги посилання позивача на підтвердження обставин не використання праці ОСОБА_2 на Класифікатор професій ДК 003:2010, оскільки останні не стосуються предмету доказування.

Додатково суд звертає увагу, що ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ у запереченнях на інспекційне відвідування вказало, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дійсно мали намір влаштуватись на роботу в ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ , але після стажування та випробувального терміну, що встановлювався за погодженням до 1-го календарного місяця за власним бажанням відмовились підписувати трудовий контракт і не виявили бажання працювати як співробітники ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ , про що надано пояснення при інспекційному відвідувані.

По-перше, пояснення надані директором ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ під час інспекційного відвідування не містять в собі таких посилань.

По-друге, чинне законодавство не містить поняття стажування при працевлаштуванні роботодавцем працівника та не звільняє роботодавця від обов`язку належним чином оформлювати трудові відносини. Чинне законодавство говорить про можливість застосування стажування лише відносно студентів або осіб, які мають статус безробітних. При цьому, безоплатне стажування взагалі не передбачено законом.

По-третє, відповідно до положень частини статті 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

Звідси слідує, що випробувальний термін встановлюється при укладанні трудового договору. Тобто, встановлення роботодавцем випробувального терміну до укладання трудового договору КЗпП України не передбачено.

Таким чином, підсумовуючи вище викладе, суд вважає вірним висновком відповідача про порушення ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ вимог частини 1 та частини 3 статті 24 КЗпП України, а саме не укладення ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ у письмовій формі з працівниками ОСОБА_2, яка займала посаду помічника директора ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ , ОСОБА_3 , яка займала посаду офіс менеджера ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ трудового договору.

Що ж стосується тверджень позивача про наявність процедурних порушень, у тому числі зазначення відповідачем в акті інспекційного відвідування про не працевлаштування 3 (трьох) осіб, а в спірній постанові 2 (двох) осіб суд вкаже наступне.

Так, дійсно, в акті інспекційного відвідування вказано, окрім зазначених вище працівників ще і юриста ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ ОСОБА_1, натомість у спірному рішенні останній вже не фігурує.

Суд звертає увагу, що дані обставини фактично не впливають на хід розгляду справи, оскільки жодним чином не підтверджують відсутність порушення ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ положень частини 1 та частини 3 статті 24 КЗпП України в частині не працевлаштування осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_2 .

Разом з цим, частиною 2 статті 265 КЗпП України передбачено, наступні види відповідальності, зокрема, у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Оскаржуваним рішенням до позивача застосовано штраф у розмірі 223 380, 00 грн.

Мінімальна заробітна плата станом на час виявлення порушення становила - 3723, 00 грн.

Звідси слідує, що спірним рішення застосовано до ТОВ ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ штраф за не офіційне працевлаштування 2 (двох) осіб, а відтак посилання позивача щодо порушень допущених відповідачем в акті інспекційного відвідування не має визначального значення для вирішення спору по суті.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відповідність оскаржуваного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що, в свою чергу, зумовлює наявність підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ЄСВОЄ.АГЕНЦІЯ (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 7/11, код ЄДРПОУ 41628924/ фактична адреса: м. Київ, вул. Спаська, б. 35, офіс. 80) до Головного управління Держпраці у Київській області (04060вул. Вавілових, б. 10, код ЄДРПОУ 39794214) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева