Постанова

від 14.05.2020 по справі 420/5345/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5345/19 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Стас Л.В..

суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю представника апелянта - Жукової Т.О.

за участю представника позивача - Нестерової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вімарко до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вімарко ( далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області ( далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень : №0039701403 від 19 серпня 2019 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 245 632 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 122 816 грн., разом на суму 368 448,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0039691403 від 19 серпня 2019 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств в сумі 455 835 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 227 918 грн., разом на суму 683 753 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що законно задекларував податковий кредит з ПДВ на підставі зареєстрованих контрагентами-постачальниками ПП "Неомаг 2010" та ТОВ "Профіль-Інвест" податкових накладних та відобразив витрати господарської діяльності у бухгалтерському обліку. Під час проведення перевірки, факту неправильного оформлення або відсутності реєстрації податкової накладної, яка підлягає реєстрації, не виявлено та не зафіксовано в акті перевірки, відповідачем також не встановлено факту недекларування контрагентами постачальниками власних податкових зобов`язань. Тому, на думку позивача, будь-яких підстав, перелік яких визначений п.п. 198.5-198.6 ст. 198 ПК України, відповідно до яких платник податку не має права на декларування податкового кредиту та витрат господарської діяльності, відповідачем не встановлено, а тому податкові повідомлення - рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року - позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0039691403 від 19.08.2019 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0039701403 від 19.08.2019 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вімарко" (код ЄДРПОУ 37761187, місцезнаходження: 65003, м. Одеса, вул. Чорномосрького козацтва, 115) судовий збір в розмірі 15 783, 02 грн. (п`ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят три гривні 02 копійки).

Головне управління ДФС в Одеській області, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить рішення суду від 21 листопада 2019 року - скасувати, прийняти нове - про відмову в задоволенні позову. В обгрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що згідно з наданих до перевірки первинних документів, даних ЄРПН, даних інформаційних баз ДФС України, ТОВ "Вімарко" здійснено лише документальне оформлення придбаних у ТОВ "Неомаг 2010" товарів, без фактичної їх поставки, формування податкового кредиту без реального здійснення господарської та іншої економічної діяльності за такими операціями, що свідчить про штучне формування податкового кредиту ТОВ "Вімарко" по ланцюгу постачання від ТОВ "Неомаг 2010" на загальну суму ПДВ 245631,98 грн., відповідно до наявних документів та інформації неможливо підтвердити факт отримання послуг. Також відповідач зазначив, що проведеною перевіркою відображеного показника витрат, що вплинули на фінансовий результат до оподаткування за період з 01.01.2018 року по 31.03.2019 року встановлено завищення задекларованих ТОВ "Вімарко" показників по контрагенту ТОВ "Профіль-Інвест". Але до перевірки не надано накладних на підтвердження факту отримання матеріалів, які стали підставою для відображення цієї операції в бухгалтерському обліку.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач послався на доводи, ідентичні тим, що викладені в позовній заяві та узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ГУДФС в Одеській області від 20.06.2019 року №4802 (а.с. 94), направлення від 21.06.2019 року №4488/14-03 (а.с. 95) заступником начальника відділу перевірок трансферного ціноутворення аудиту ГУДФС в Одеській області відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Вімарко" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2018 року по 31.03.2019 року, за наслідками якої складено акт №1346/15-32-14-03/37761187 від 11.07.2019 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вімарко" (код ЄДРПОУ37761187", відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- п.п.44.1,п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 1,ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.1 ,п.2.4, п.2.15 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88; п.5.2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року №39; п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого Наказом Міністерства фінансів Країни від 31.01.2000 року №20, ТОВ "Вімарко" занижено податок на прибуток в сумі 455835 грн., у т.ч. за 2018 рік - 455 835 грн.;

- п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 245 632, в тому числі за вересень 2018 року на суму 245 632 грн. (Т.1,а.с. 20-40).

На підставі акту перевірки прийняті податкове повідомлення-рішення №0039701403 від 19 серпня 2019 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ 245632 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 122816 грн., разом на суму 368448,00 грн. (Т.1, а.с.17) та податкове повідомлення-рішення №0039691403 від 19 серпня 2019 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств в сумі 455 835 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 227 918 грн., разом на суму 683 753 грн. (Т.1,а.с.18).

Суд встановив, що позивач подав на акт перевірки заперечення № б/н від 09.08.2019 року, в якому зазначив, що з актом не погоджується та до перевірки були надані всі первинні документи, акт про ненадання документів контролюючим органом не складався, а тому просить прийняти до уваги ці заперечення та додані до заперечень первинні документи (а.с. 63). До вказаних заперечень додані такі первинні документи: договір про виготовлення продукції з давальницької сировини від 10.07.2018 року, укладений з ПП "Неомаг 2010), акт № 145 здачі-прийняття робіт від 12.09.2018 року, № 146 від 12.09.2018 року, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні на 53 арк., накладні з переробки та товарно-транспортні накладні на 52 арк., договір постачання продукції № 03-01/18 від 03.01.2018 року, видаткова накладна № 98 від 31.05.2018 року та товарно-транспортна накладна до неї, видаткова накладна № 318/2 від 21.11.2018 року та товарно-транспортна накладна до неї, зведені звіти про списання матеріалів на виробництво метало - пластикових конструкцій, договір підряду № 37Ж від 28.03.2018 року з додатками, договір підряду № 12/Г19 від 22.03.2018 року, акти виконаних підрядних робіт та відомості ресурсів до них, договір підряду № 05/10/2017 від 05.10.2017 року, акт виконаних підрядних робіт за вересень 2018 року (а.с. 65-250, т.1, а.с. 1.-82, т.2).

Матеріалами справи підтверджено, що заперечення з додатками було надіслано позивачем на адресу ГУДФС в Одеській області кур`єрською поштою, що підтверджено копією накладної (а.с. 64, т.1). Представник позивача у відкритому судовому засіданні пояснила, що особисто відправляла заперечення з додатками, але не замовляла послугу із зворотнім повідомленням про вручення.

Між тим, у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що заперечення на акт не були отримані контролюючим органом.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2018 року по 31.03.2019 року ТОВ "Вімарко" задекларовано податкового кредиту з ПДВ на суму 43 740 201 грн., таким чином, встановлено завищення податкового кредиту на суму 245 632 грн., в тому числі, за вересень 2018 року на суму 245632 грн. та встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з ПДВ на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 10.07.2018 року між ПП "Неомаг 2010" (надалі - Виконавець) та ТОВ "Вімарко" (Замовник) укладено договір про виготовлення продукції з давальницької сировини, відповідно до п.1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виконати роботи з механічної обробці деталей (сировини) Замовника шляхом її ламінування.

Пунктом 1.2. цього Договору встановлено, що найменування, кількість готової та вартість продукції вказується Замовником Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору (Т.1, а.с. 65-66).

Відповідно до п.п. 2.1.1. п. 2.1. Розділу 2 цього Договору, факт передачі давальницької сировини підтверджується підписанням відповідного акту прийому-передачі або накладної. Замовник має право постійно відвантажувати давальницьку сировину по мірі її переробки.

Згідно з п. 4.1 Договору, здача-приймання сировини в переробку та готової продукції здійснюється на складі Виконавця за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 138.

В акті перевірки зазначено, що на здійснення операцій з ламінування ПП "Неомаг 2010" виписано та зареєстровано податкові накладні від 12.09.2018 року №18 на загальну суму 5617,44 грн. та №21 від 12.09.2018 року на суму 1468174,50 грн.

На підтвердження виконання робіт за даним договором позивачем надано специфікації до договору від 10.07.2018 року, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№145;146 від 12.09.2018 року, видаткові накладні №№1;2;3 від 18 липня 2018 року, №4,5 від 23 липня 2018 року,№6 від 31 липня 2018 року;№№7, 8 від 02 серпня 2018 року;№№9;10 від 07 серпня 2018 року;№№11,12 від 09 серпня 2018 року; №№13;14,15 від 14 серпня 2018 року, №16,17,18 від 21 серпня 2018 року;№19,20 від 27 серпня 2018 року;№21 від 27 серпня 218 року, №22,23 від 30 серпня 2018 року, №24,25,26 від 04 вересня 2018 року, товарно-транспортні накладні, накладні з переробки (ламінації).

В акті перевірки також зазначено, що між ТОВ "Вімарко" та ПП "Неомаг 2010" не укладалась письмова угода про надання послуг з ламінації, в якій би визначався порядок взаємовідносин між замовником та виконавцем.

Також у акті перевірки зазначено, що ТОВ "Вімарко" не надано до перевірки товарно-транспортні накладні, або будь-які інші документи, які б підтверджували факт переміщення профілю від замовника до виконавця послуг та транспортування ламінованих виробів від виконавця до замовника.

Однак, на думку суду, зазначені висновки контролюючого органу спростовуються наявними в матеріалах справи та дослідженим судом договором від 10.07.2018 року, укладеним між ПП "Неомаг 2010" (надалі - Виконавець) та ТОВ "Вімарко" (Замовник) про виготовлення продукції з давальницької сировини, відповідно до п.1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виконати роботи з механічної обробці деталей (сировини) Замовника шляхом її ламінування, а також товарно-транспортними накладними, копії яких були надані позивачем на адресу контролюючому органу разом із запереченнями на акт.

Окрім того, представник позивача зазначила, що основною підставою для сумнівів у реальності здійснення господарських операцій із ПП "Неомаг 2010" було те, що підприємство зареєстровано у м. Харкові та відповідач наполягав на наданні договору оренди виробничих потужностей ПП "Неомаг 2010" у м. Одесі, який, на думку позивача, не повинен надаватися Замовнику.

Однак, позивачем надано суду копію договору оренди нерухомого майна №03/17 від 01 березня 2017 року, укладений між ТОВ "Континет" (Орендодавець) та ПП "Неомаг 2010" (Орендар), відповідно до п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування наступні нежитлові приміщення за адресою: м . Одеса, вул. Миколаївська дорога, 138 загальною площею 200 кв.м.

А також надано суду на виконання цього Договору, акт прийому-передачі приміщень від 15 березня 2017 року, розрахунок плати за землю, додаткову угоду від 01 грудня 2018 року та від 01 січня 2018 року, акти надання послуг та платіжні доручення про плату за оренду, які отримані представником позивача на адвокатський запит.

Також, позивач пояснив, що постачальник послуг зареєстрований у м. Харків, в той же час, здача-прийняття сировини в переробку та готової продукції, відповідно до Договору здійснювалася на складі виконавця за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 138, що відповідає змісту договору від 10.07.2018 року, а товарно-транспортні накладні, у свою чергу, підтверджують те, що сировина дійсно транспортувалась до місця переробки і з місця переробки на цей склад та будь-які посилання на те, що перероблення матеріалів здійснювалось не в м. Одесі, є помилковими.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 03 січня 2018 року між ТОВ "Профіль - Інвест" (Постачальник) та ТОВ "Вімарко" (Покупець) укладено договір поставки продукції №03-01\18 від 03 січня 2018 року, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується виготовити та поставити Покупцю армируючий профіль, в подальшому - товари в кількості та асортименті згідно із заявок Покупця, рахунків-фактур та видаткових накладних Постачальника, що є невід`ємною частиною даного договору, а Покупець прийняти та сплатити товар на умовах оплати, відповідно до Договору (Т.1,а.с.177-178).

На виконання цього Договору позивачем надані видаткові накладні №Рн-00318/2 від 21 листопада 2018 року; товарно-транспортні накладні, зведені звіти про списання матеріалів на виробництво металопластикових конструкцій ТОВ "Вімарко" (Т.1,а.с. 176-199).

Ці первинні документи також були надіслані на адресу контролюючого органу разом із запереченнями на акт перевірки, які відповідно до приписів п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України мали бути враховані контролюючим органом при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд встановив, що у позивача наявні всі належним чином оформлені первинні документи по взаємовідносинам з ПП "Неомаг 2010" та ТОВ "Профіль Інвест".

Крім того, на підтвердження факту використання придбаних позивачем послуг з ламінації профілю та армуючого профілю в господарській діяльності позивача, надано договір підряду №37Ж від 28.03.2018 року, укладений з ТОВ "Алькарім -Буд" на будівництво багатоквартирного 3-секційного будинку " 37-ма Перлина", Договір підряду №12/г19 від 22.03.2018 року, укладений із КП "Будова" на будівництво жилого будинку на проспекті Гагаріна 19 та договір підряду №05/10/2017 від 05.10.2017 року, укладений із ТОВ "Будмарін" на будівництво 12-поверхового будинку по вул. Марсельській, акти виконаних робіт до цих договорів та зведені звіти на списання матеріалів на виробництво металопластикових конструкцій (Т.1, а.с.200-250).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до матеріалів справи залучено сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договори виготовлення продукції, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, видаткові накладні, специфікації до договорів, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача, та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, з таких підстав.

Щодо посилання апелянта посилання на те, що контролюючим органом не було отримано заперечення на акт перевірки з доданими до нього первинними документами, відхиляються судом, оскільки наведеними вище доказами позивач довів, що такі документи були направлені на адресу відповідача.

Згідно з п. 44.7. ст.. 44 Податкового кодексу України, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Відповідно до п. 44. 6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, суд вірно відхилив зазначені в акті перевірки висновки контролюючого органу стосовно того, що ТОВ "Вімарко" не надано до перевірки ТТН або будь-які інші документи, які б підтверджували факт переміщення виробів від замовника до Виконавця послуг та транспортування ламінованих виробів від виконавця до Замовника, в зв`язку чим не доведено фактичне отримання послуг по ламінації металоконструкцій від ПП "Неомаг 2010".

Пунктами 198.1 - 198. 3 ст. 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з аналізу наведених норм Податкового Кодексу України в їх сукупності, суд дійшов правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2018 року по 31.3.2019 року ТОВ "Вімарко" задекларовано в рядку 01 Декларацій "Дохід від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку 2 у сумі 153 837 310 грн., у т.ч. за 2018 рік - 108 070 660 грн.

Показник рядку 2120 Фінансового звіту суб`єкту малого підприємництва "Інші операційна доходи", до складу якого включено дохід від здійснення операцій з отримання відсотків банку, які нараховані на залишок вільних коштів по рахунках підприємства, операцій з реалізації записів, що виплинули на фінансовий результат до оподаткування за період з 01.01.2018 року до 31.03.2019 року в загальній сумі 154 700 грн.

Перевіряючи зазначили, що ТОВ "Вімарко" в 2018 році включено до собівартості виготовленої продукції послуги ламінації у сумі 1228159,42 грн. надані ПП "Неомаг 2010" та зроблено висновок про те, що надані до перевірки акти наданих послуг не розкривають зміст господарської операції, тобто без укладених угод між замовником та виконавцем робіт (послуг) та товаросупровідних документів неможливо мати повну інформацію щодо здійсненої операції, враховуючи різне місцезнаходження сторін здійсненої операції. Наведеним доводам судом вже надана оцінка.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку по контрагенту ТОВ "Профіль-Інвест" оприбутковано матеріали в Дт рах. 201 "Матеріали": в травні 2018 року на суму 745187,34 грн. та в листопаді 2018 року у сумі 559072,26 грн., в картці контрагента зазначено про надходження профілю армуючого, але до перевірки не надано накладних на підтвердження факту отримання таких матеріалів , що стали підставою для відображення цієї операції в бухгалтерському обліку.

Відповідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п.п.134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 85. 4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Підпунктом 85.6 ст. 85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Таким чином, суд вважає, що у випадку ненадання позивачем первинних документів, відповідач повинен був скласти акт відмови, проте, суду не надано доказів щодо складання такого акту.

Як вже було зазначено, відповідно до п 44.6 ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів також вважає, що позивачем на підтвердження господарських взаємовідносин з ПП "Неомаг 2010" та ТОВ "Профіль -Інвест" було надано відповідачу до прийняття оскаржуваних рішень належним чином оформлені первинні документи, проте, відповідачем всупереч п 44.6 ст.44 ПК України, вказані документи не були враховані під час прийняття оскаржуваних рішень.

Аналізуючи складені між позивачем та його контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд вірно визначив, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Доводи апеляційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено. Податковим органом наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться в акті перевірки та були предметом розгляду судом першої інстанції та спростовані ним.

Згідно зі ст. 242 КАС України , рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст.. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вімарко до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (адреса м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (рахунок отримувача - №34315206081007, отримувач коштів: УК у м. Одесі /Приморський р-н/ 22030101, код отримувача: (код за ЄДРПОУ 38016923), банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101,) несплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у розмірі 23 674 (двадцять три тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 63 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 14 травня 2020р.

Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.