Постанова

від 14.05.2020 по справі 320/4119/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4119/19 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у справі за позовом Фермерського господарства Караван до Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство Караван звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області, в якому просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області, яка полягала у не оприлюдненні на офіційному веб-сайті проекту рішення Розгляд клопотання ФГ Караван про затвердження технічної документації у порядку, визначеному Законом України Про доступ до публічної інформації ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області від 24.01.2019 № 01-30-07 Розгляд клопотання ФГ Караван про затвердження технічної документації .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що посвідчують право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, тому рішення відповідача суперечить вимогам закону та підлягає скасуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області від 24.01.2019 № 01-30-07 Розгляд клопотання ФГ Караван про затвердження технічної документації .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 24.01.2019 відбулась 30 сесія Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області, на якій було розглянуто клопотання ФГ Караван про затвердження технічної документації та прийнято відповідне рішення №01-30-07, про що свідчить поіменне голосування.

Оскільки надана позивачем технічна документація не відповідала вимогам законодавства, так як була розроблена на земельну ділянку з кадастровим номером 3224081500:03:021:0037, на яку не було надано дозвіл на виготовлення технічної документації, відтак оскаржуване рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

У силу вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Фермерське господарство Караван зареєстроване в якості юридичної особи 19.02.1999 (номер запису: 1 346 120 0000 000333 від 21.02.2006) за адресою: 09053, Київська обл., Сквирський район, с. Горобіївка, вул. Садова, 2-а, що підтверджується наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією за кодом в ЄДРПОУ 30163826 станом на час прийняття рішення.

08 жовтня 2018 року позивач звернувся до Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області із заявою (клопотанням) про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що посвідчує право оренди на нерозподілену (невитребувану) земельну ділянку орієнтовною площею 50,0 га під господарськими шляхами і прогонами між орендованими земельними ділянками (паями).

Рішенням Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області від 22.10.2018 № 01-27-07 позивачеві надано дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що посвідчує право оренди на нерозподілену (невитребувану) земельну ділянку орієнтовною площею 50,0 га під господарськими шляхами і прогонами між орендованими земельними ділянками (паями), що розташована в адміністративних межах Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку (пункт 1).

Пунктом 2 рішенням Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області від 22.10.2018 № 01-27-07 визначено, що технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначеної у пункті 1 цього рішення, після її розробки слід подати на затвердження сесії Горобіївської сільської ради в порядку, визначеному законодавством України.

На виконання вимог вищевказаного рішення, позивачем розроблена технічна документація, яка в подальшому подана на розгляд до Горобіївської сільської ради. Зокрема, позивачем було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що посвідчують право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки площею 19,6332 га з кадастровим номером 3224081500:03:004:0027; площею 12,2911 га з кадастровим номером 3224081500:03:004:0032; площею 10,7406 га з кадастровим номером 3224081500:04:015:0016; площею 12,7252 га з кадастровим номером 3224081500:05:019:0029; площею 13,3672 га з кадастровим номером 3224081500:03:016:0022 та площею 9,5763 га з кадастровим номером 3224081500:03:021:0037, що розташовані за адресою: Київська обл., Сквирський район, Горобіївська сільська рада для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до змісту протоколу № 35 від 23.01.2019 засідання постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, регламенту та депутатської етики Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області, в порядок денний було внесено, зокрема, розгляд клопотання позивача про затвердження технічної документації.

Рішенням постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, регламенту та депутатської етики Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області від 23.01.2019 № 35-1 вирішено винести на розгляд сесії проект рішення Розгляд клопотання ФГ Караван про затвердження технічної документації .

Відповідно до протоколу тридцятої сесії Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області від 24.01.2019, на розгляд сесії було винесено питання, зокрема, питання щодо розгляду клопотання ФГ Караван про затвердження технічної документації.

Втім, рішенням Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області від 24.01.2019 № 01-30-07 вирішено не затверджувати технічну документацію з підстав не відповідності її вимогам чинного законодавства, а саме: до складу земель під польовими дорогами включені дороги загального користування, які обмежують земельний масив; до складу земельних ділянок під польовими дорогами включені дороги з інших земельних масивів; частина ділянок сформована в земельних масивах, де ФГ Караван не орендує земельних ділянок.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного рішення та вчиненої бездіяльності щодо не оприлюднення на офіційному веб-сайті проекту рішення Розгляд клопотання ФГ Караван про затвердження технічної документації , позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не спростовано та документально не підтверджено факту, що подана на затвердження позивачем технічна документація була розроблена з порушенням вимог законодавства, не містить усіх передбачених законом документів, тому рішення відповідача від 24.01.2019 № 01-30-07 Розгляд клопотання ФГ Караван про затвердження технічної документації є необґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Разом з тим, оскільки у відповідача є альтернатива у виборі способу опублікування проектів рішень ради, які підлягають обговоренню - оприлюднення на дошці оголошень або на офіційному веб-сайті ради, тому позовні вимоги про визнання протиправної бездіяльності у зв`язку із не оприлюдненням на офіційному веб-сайті сільської ради проекту рішення Розгляд клопотання ФГ Караван про затвердження технічної документації у порядку, визначеному Законом України Про доступ до публічної інформації , є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (по тексту - ЗК України) та Законом України Про землеустрій .

У відповідності до статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

У силу вимог частини першої статті 23 ЗК України, землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті а частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Наведеними нормами встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами (клопотаннями) для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких органи приймають одне з відповідних рішень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту 1 рішення від 22.10.2018 № 01-27-07, позивачу було надано дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що посвідчує право оренди на нерозподілену (невитребувану) земельну ділянку орієнтовною площею 50,0 га під господарськими шляхами і прогонами між орендованими земельними ділянками (паями), що розташована в адміністративних межах Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Пунктом 2 рішенням від 22.10.2018 № 01-27-07 визначено, що технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначеної у пункті 1 цього рішення, після її розробки необхідно подати на затвердження сесії Горобіївської сільської ради в порядку, визначеному законодавством України, що і було зроблено позивачем.

Так, позивачем була розроблена технічна документація, яка в подальшому подана на розгляд сесії Горобіївською сільською радою. Зокрема, позивачем було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що посвідчують право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки площею 19,6332 га з кадастровим номером 3224081500:03:004:0027; площею 12,2911 га з кадастровим номером 3224081500:03:004:0032; площею 10,7406 га з кадастровим номером 3224081500:04:015:0016; площею 12,7252 га з кадастровим номером 3224081500:05:019:0029; площею 13,3672 га з кадастровим номером 3224081500:03:016:0022 та площею 9,5763 га з кадастровим номером 3224081500:03:021:0037, що розташовані за адресою: Київська обл., Сквирський район, Горобіївська сільська рада для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Разом з тим, рішенням Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області від 24.01.2019 № 01-30-07 позивачу відмовлено у затвердженні технічної документації з підстав не відповідності її вимогам чинного законодавства, а саме: до складу земель під польовими дорогами включені дороги загального користування, які обмежують земельний масив; до складу земельних ділянок під польовими дорогами включені дороги з інших земельних масивів; частина ділянок сформована в земельних масивах, де ФГ Караван не орендує земельних ділянок.

Згідно вимог частини чотирнадцятої статті 123 ЗК України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У письмових поясненнях, поданих відповідачем до суду першої інстанції було зазначено, що при розгляді розміщень меж земельних ділянок з кадастровими номерами 3224081500:03:004:0027, 3224081500:03:004:0032, 3224081500:04:015:0016, 3224081500:05:019:0029, 3224081500:03:016:0022 та 3224081500:03:021:0037 Горобіївською сільською радою Сквирського району Київської області встановлено, що до їх складу входять: дороги загального користування, що обмежують масив, на підтвердження чого надано викопіювання з карти земель Горобіївської сільської ради, де сформована земельна ділянка під господарськими шляхами і прогонами з кадастровим номером 3224081500:03:004:0027; викопіювання з карти земель Горобіївської сільської ради, де сформована земельна ділянка під господарськими шляхами і прогонами з кадастровим номером 3224081500:03:021:0037, де вказані для порівняння земельні ділянки встановлені технічною документацією, яку виготовив позивач і фактичні земельні ділянки під польовими дорогами (крім польових доріг, що обмежують масив) сформовані не в межах одного земельного масиву; включені земельні ділянки, які не відносяться до польових доріг; сформовані в масивах, які не відносяться до розпайованих земель бувшого КСП, які були державною власністю, яка надана громадянам для ведення особистого селянського господарства, на підтвердження чого надано викопіювання з карти розпайованих земель КСП Червоний лан с. Горобіївка, де сформована земельна ділянка під господарськими шляхами і прогонами з кадастровим номером 3224081500:03:021:0037, де вказано земельний масив з земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства , які не були землями бувшого КСП, не розпайовувалися і, відповідно, дозвіл на виготовлення технічної документації на них не розповсюджується.

Відтак, з огляду на викладене, відповідач прийшов до висновку, що сформовані позивачем земельні ділянки не можуть бути віднесені до категорії земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і в подальшому передаватися в оренду для товарного сільськогосподарського виробництва.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно відмічено, що ні в оскаржуваному рішенні від 24.01.2019 № 01-30-07, ні в протоколі тридцятої сесії Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області від 24.01.2019 не вказано про мотиви щодо відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою, у тому числі й про наявність обставин, що до їх складу входять: дороги загального користування, що обмежують масив; включені земельні ділянки, які не відносяться до польових доріг; сформовані в масивах, які не відносяться до розпайованих земель бувшого КСП, які були державною власністю, яка надана громадянам для ведення особистого селянського господарства тощо.

З наявних у матеріалах справи викопіювань з карти земель Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області не можливо ідентифікувати, яким саме земельним ділянкам, зазначеним на карті, належать вказані відповідачем кадастрові номери і чи відповідають вони тим земельним ділянкам, про які йшлося в технічній документації позивача. Самостійно зроблені відповідачем позначення не свідчить про те, що зазначені відповідачем земельні ділянки є ідентичними земельним ділянкам щодо яких позивачем розроблено технічну документацію та подано на затвердження відповідачу.

Мотивуючи оскаржуване рішення, відповідач зазначив лише про не відповідність технічної документації вимогам чинного законодавства, а саме: до складу земель під польовими дорогами включені дороги загального користування, які обмежують земельний масив; до складу земельних ділянок під польовими дорогами включені дороги з інших земельних масивів; частина ділянок сформована в земельних масивах, де ФГ Караван не орендує земельних ділянок.

Втім, вказані посилання носить лише загальний характер, так як не містять конкретизації з посиланням на кадастровий номер земельних ділянок, до складу яких саме земель під якими конкретно польовими дорогами включені дороги загального користування, які обмежують земельний масив; до складу яких саме земельних ділянок під якими конкретно польовими дорогами включені дороги з інших земельних масивів, а також, частина яких саме ділянок сформована в земельних масивах, де ФГ Караван не орендує земельних ділянок, що свідчить про безпідставність доводів апелянта про відсутність дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку з кадастровим номером 3224081500:03:021:0037.

При цьому, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) врегульовані положеннями Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 № 899-ІV (далі - Закон № 899-ІV).

Порядок розробки і затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначений статтею 7 Закону № 899-ІV, відповідно до абзацу 4 частини четвертої якої із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку; землі під полезахисними лісовими смугами; землі під водними об`єктами; землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності; землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна; землі, які передаються до запасу та резервного фонду; інші землі несільськогосподарського призначення.

Особливості використання та розпорядження землями, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства врегульовані нормами статті 14-1 Закону № 899-ІV, відповідно до якої до державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок у масиві земель сільськогосподарського призначення, що залишилися у колективній власності, здійснюється з урахуванням вимог, визначених частиною п`ятою статті 37-1 ЗК України.

Однак, при прийнятті рішення від 24.01.2019 № 01-30-07 про відмову позивачу у затвердженні технічної документації відповідачем у мотивувальній його частині не зазначено правових підстав, які покладені в його основу, а також не вказано конкретизації з посиланням на кадастровий номер земельних ділянок, до складу яких саме земель під якими конкретно польовими дорогами включені дороги загального користування, які обмежують земельний масив; до складу яких саме земельних ділянок під якими конкретно польовими дорогами включені дороги з інших земельних масивів, а також, частина яких саме ділянок сформована в земельних масивах, де ФГ Караван не орендує земельних ділянок.

Крім того, відповідачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано відповідних доказів того, що подана на затвердження позивачем технічна документація була розроблена з порушенням вимог законодавства.

При цьому, вище наведені судом обставини повинні бути враховані Горобіївською сільською радою Сквирського району Київської області під час розгляду клопотання позивача про затвердження наданої технічної документації із землеутрою.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для скасування рішення відповідача від 24.01.2019 № 01-30-07 Розгляд клопотання ФГ Караван про затвердження технічної документації .

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було проаналізовано пояснення відповідача від 23.09.2019 та надані викопіювання з карти земель, оскаржуване рішення та поіменне голосування під час прийняття вказаного рішення колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції під час прийняття рішення було надано відповідну оцінку вказаним документам, зокрема оскаржуваному рішенню в повній мірі.

Доводи апелянта щодо невідповідності технічної документації позивача вимогам статті 37-1 Земельного кодексу України зі змінами, які набули чинності з 01.01.2019 згідно з Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні від 10.07.2018 №2498-VIII колегія суддів оцінює критично, так оскаржуване рішення не містило посилань на конкретні земельні ділянки з зазначенням відповідних кадастрових номерів, до складу яких саме земель під якими конкретно польовими дорогами включені дороги загального користування, які обмежують земельний масив; до складу яких саме земельних ділянок під якими конкретно польовими дорогами включені дороги з інших земельних масивів, обмеження щодо використання та розпорядження таких земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва визначено у статті 37-1 ЗК України.

Отже, висновок суду попередньої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог є правильним та таким, що відповідає приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук