Рішення

від 14.05.2020 по справі 904/184/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2020м. ДніпроСправа № 904/184/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Вязовської К.В., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Будівельна Компанія Платон - Буд", м. Дніпро

до Приватного підприємства "Анжи", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором будівельного підряду у сумі 33 764,80 грн.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Будівельна Компанія Платон-Буд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Анжи" про стягнення заборгованості за договором будівельного підряду у сумі 33 764,80грн.

Ухвалою від 14.01.2020 позовну заяву залишено без руху та зобов`язано Позивача протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

20.01.2020 Позивач надав до суду клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 21.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду в засіданні на 17.02.2020.

03.02.2020 позивач надав до суду пояснення в яких зазначив, що він вважає датою передання робіт підрядником і прийняття їх замовником - дату підписання актів приймання-здачі робіт 26.12.2018.

07.02.2020 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач розпочав виконання робіт у відповідності з кошторисом, який був складений саме позивачем, як спеціалістом. Але, замість того, щоб у відповідності з вимогами п. 4.1. договору виконати всі роботи протягом 14 робочих днів з дати попередньої оплати, отже до 22 листопада 2018 року. Позивач періодично звертався до відповідача з вимогами про доповнення складеного ним кошторису новими роботами та матеріалами, про виконання додаткових перерахувань попередньої оплати, про суттєве збільшення терміну виконання робіт та таке інше. виконання робіт при цьому не здійснювалось або здійснювалось таким чином, яким не повинно було здійснюватись, наприклад обштукатурювання здійснювалось при морозі і через декілька днів ця штукатурка обвалювалась. Приблизно на початку грудня 2018 року директор позивача приїхав до відповідача, усно сказав, що йому зараз потрібні кошти і усно запропонував заплатити йому грошові кошти, а він весною 2019 року закінчить виконання робіт. На таку пропозицію він отримав негативну відповідь про те, що гроші вони отримають тільки після повного виконання робіт. Після цього директор позивача зник, на телефонні дзвінки не відповідав, акти виконаних робіт не надав та не надсилав. Відповідач не отримував від позивача листа з актами виконаних робіт. Роботи залишились не виконаними.

Також відповідач вказує на те, що позивач не надав доказів виконання робіт у відповідності з договором, отже у відповідача відсутній обов`язок оплати робіт, які не виконані.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивач не надав доказів оформлення та направлення в адрес відповідача актів виконаних робіт, отже у нього ще не настав строк оплати, встановлений п. 3.1. договору.

14.02.2020 позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що твердження відповідача щодо неотримання актів виконаних робіт не відповідає дійсності, оскільки позивачем направлено на адресу відповідача акти виконаних робіт поштою 28.12.2018 та їх отримано відповідачем 08.01.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також позивач зазначає, що твердження відповідача про неякісне виконання робіт не відповідає дійсності. Роботи виконано у відповідності до належної технічної документації та в повному обсязі. Зазначені у відзиві псування пофарбованої фасадної частини будівлі сталося через затікання води (атмосферних опадів) внаслідок неякісного утримання покрівлі будівлі вже після виконання робіт протягом 2019 року. У супровідному листі позивача від 28.12.2018, яким направлено акти виконаних робіт, було попереджено про необхідність термінового ремонту покрівлі для унеможливлення псування виконаних робіт (пункт 3 листа).

У судовому засіданні 17.02.2020 відповідач в усній формі зазначив, що 08.01.2019 ним отримано від позивача рекламні буклети.

В судовому засіданні 17.02.2020 оголошено перерву до 02.03.2020.

Ухвалою суду від 02.03.2020 відкладено розгляд справи на 16.03.2020.

В судовому засіданні 16.03.2020 оголошено перерву до 19.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2020, з метою дотримання вимог нормативних актів про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19, рекомендації Ради суддів України, відкладено розгляд справи на невизначений термін.

Ухвалою від 29.04.2020 призначено судове засідання на 14.05.2020.

12.05.2020 позивач надав до суду пояснення в яких зазначив, що направлення актів приймання виконаних робіт на адресу відповідача підтверджується рекомендованим повідомленням, яке вручене відповідачу 08.01.2019 та описом № 4900068569708, та фіскальним чеком від 29.01.2020.

Також позивач вказав на те, що до 26.12.2018 підготовлені необхідні документи на підпис і надані директору відповідача в триденний термін (п. 3.1. договору). В разі незгоди відповідач повинен скласти письмово відповідний акт (п. 4.1. договору) для усунення недоліків, а в разі незгоди позивача провести сумісну експертизу, що більше як за рік не виконано.

Крім того, позивач у зазначених поясненнях просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвала про призначення судового засідання на 14.05.2020 була направлена на електронну адресу відповідача: dpangi@i.ua, що підтверджується роздруківкою відправлення (а.с. 105).

Явка представників обов`язковою не визнавалась, з клопотанням про відкладення розгляду справи сторони до суд не звертались, отже суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 14.05.2020 виготовлено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Предметом доказування у даній справі є наявність правових підстав для виникнення зобов`язань Відповідача перед Позивачем, факт їх несвоєчасного виконання та наявність правових підстав для відповідальності Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2018 між Приватним підприємством "Будівельна Компанія Платон - Буд" (підрядник - позивач) та Приватним підприємством "Анжи" (замовник - відповідач) укладено договір підряду №3.

Відповідно до п. 1.1. договору, замовник доручає, підрядник приймає на себе виконання ремонту по утепленню фасаду площею 36,8 м/кв. відповідно кошторису, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.2. договору, замовник зобов`язується надати підряднику необхідні умови для виконання робіт та своєчасно оплатити роботу.

Пунктом 2.1. договору визначено, що кошторис договору дорівнює 20 000,00 грн., в тому числі ПДВ 3333,33 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору, замовник виконує передплату в розмірі 10 000,00 грн., в тому числі ПДВ 1 667,67 грн., останні кошти сплачуються в 3-х денний термін після підписання акту приймання робіт.

Згідно з п. 4.1. договору, термін виконання робіт складає 14 робочих діб після передплати коштів, потім здійснюється підписання акту сторонами. Гарантійний термін на роботи складає 1 рік від дати підписання акту, та в разі недоліків на якість усуваються за рахунок підрядника в короткий термін. Про необхідність усунення їх складається відповідний акт.

Згідно з п. 5.1. договору, за несвоєчасні розрахунки та порушення терміну виконання робіт, винна сторона сплачує другій стороні пеню в розмірі 0,5% від договірної ціни за кожен день прострочення починаючи з 3-го дня. Сплата пені не звільняє сторони від виконання зобов`язань. Всі розрахунки сторін не повинні перевищувати 15 діб.

Відповідно до п. 7.2. договору, строк дії договору припиняється з моменту повного виконання зобов`язань сторонами.

01.11.2018 між позивачем та відповідачем підписано кошторис до договору підряду №3, згідно з яким визначено, що ціна робіт за договором складає 20 000,00 грн., з яких: вартість робіт 10 952,00 грн., вартість будматеріалів 9 048,00 грн.

12.11.2018 між сторонами складено Доповнення робіт до договору підряду №3 від 01.11.2018, яким сторонами встановлено, що загальна вартість додаткових робіт та матеріалів становить 6 192,00 грн. Крім того, сторонами було узгоджено, що термін виконання робіт, із-за низьких температуру становить 01.12.2018.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору підряду відповідачем сплачено 16 000 грн., відповідно до платіжних доручень №5553 від 01.11.2018 на суму 10 000 грн., №5572 від 13.11.2018 на суму 1000 грн., №5612 від 26.12.2018 на суму 5 000 грн.

26.12.2018 позивачем складено акт прийняття-здачі робіт на загальну суму 20 000 грн. та акт прийняття-здачі робіт (доповнення робіт) на загальну суму 6 192,00 грн. Зазначені акти складені з застереженням про відмову відповідача від підпису.

26.12.2018, на оплату робіт, позивач виставив відповідачу рахунок-договір №СФ-0000006 на суму 10 192,00 грн.

28.12.2018 позивач направив відповідачу лист в якому просив підписати акти приймання-здачі робіт, сплатити рахунок на суму 10 192,00 грн., а також відшкодувати додаткові витрати за непередбачувані витрати будівельних матеріалів на суму 609 грн., витрачені для усунення затікання стін та усунення наслідків обмерзання. В додаток до цього листа позивач направив відповідачу рахунок №СФ-0000006 від 26.12.2018 на суму 10 192,00 грн., акти приймання-здачі робіт та підписану з боку позивача додаткову угоду на суму 609,00 грн.

Зазначене поштове відправлення отримано відповідачем 08.01.2019, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №4900068569708.

Відповідач акти приймання-здачі робіт не підписав, заборгованість за договором підряду №3 від 01.11.2018 на суму 10 192,00 грн. не сплатив.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором підряду №3 від 01.11.2018 та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором підряду у розмірі 10 192,00 грн. та пеню в розмірі 23 572,80 грн., що і є причиною виникнення цього спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, надавши оцінку аргументам, наведеним сторонами, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим до виконання.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором підряду.

Згідно із ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу, тобто, законодавець передбачає обов`язкову оплатність договору підряду.

У відповідності до ст. 852 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно зі ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Акти прийняття-здачі робіт від 26.12.2018 були направлені на адресу відповідача 28.12.2018 та отримані відповідачем 08.01.2019, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, описом вкладення в поштове відправлення (а.с.20, 84).

Однак, відповідач акти не підписав, не надав мотивованої відмови від підпису актів та не розрахувався з позивачем у повному обсязі.

З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та відповідачем не доведено направлення ним претензій чи заяв позивачу щодо відступів від умов договору або інших недоліків у встановленому договором порядку та строки.

Відповідно до норм діючого законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити законом покладено саме на замовника.

Отже, замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов`язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

При цьому, відповідач, заперечуючи проти отримання актів прийняття-здачі робіт від 26.12.2018, не надав до суду належних доказів на підтвердження цього (отримання будь-яких інших документів від позивача в цьому конверті).

За таких обставин суд не приймає заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов.

Відповідно до п. 3.1. договору, строк оплати виконаних робіт є таким, що настав 11.01.2019.

Враховуючи викладене та на підставі ст. 853 ЦК України, вважається, що роботи за договором підряду №3 від 01.11.2018 виконані підрядником та прийняті замовником, відповідач під час розгляду справи не надав доказів протилежного, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 10 192,00 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 23 572,80 грн. за період з 29.12.2018 по 29.06.2019, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Згідно з п. 5.1. договору, за несвоєчасні розрахунки та порушення терміну виконання робіт, винна сторона сплачує другій стороні пеню в розмірі 0,5% від договірної ціни за кожен день прострочення починаючи з 3-го дня. Сплата пені не звільняє сторони від виконання зобов`язань. Всі розрахунки сторін не повинні перевищувати 15 діб.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені, за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, позивач нарахував відповідачу пеню на загальну суму 23 572,80 грн. за період з 29.12.2018 по 29.06.2019.

Проте розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 та постанова Вищого господарського суду України від 07.12.2011 у справі N25/187) та з дотриманням вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки, відповідно до п. 3.1. договору, строк оплати виконаних робіт є таким, що настав 11.01.2019, то пеня повинна розраховуватись починаючи з 12.01.2019.

Таким чином, судом перевірено додержання позивачем вимог чинного законодавства при здійсненні розрахунку пені, на підставі чого суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у сумі 1 797 грн. 70 коп. за період з 12.01.2019 по 12.07.2019.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 22 930,49 грн. суд відмовляє.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату правової допомоги адвоката у розмірі 1 100 грн., суд зазначає наступне.

За змістом приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, частинами 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Належних доказів, які б свідчили про понесення позивачем витрат на оплату правової допомоги адвоката у розмірі 1 100,00 грн. позивачем не надано. За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення витрат на оплату правової допомоги адвоката у розмірі 1 100 грн. недоведеною належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим у стягненні витрат на правову допомогу слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості у розмірі 10 192,00 грн. та пені - 1 797,70 грн.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Будівельна Компанія Платон-Буд" до Приватного підприємства "Анжи" про стягнення заборгованості за договором будівельного підряду у сумі 33 764,80грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Анжи" (49107, м. Дніпро, вул. Шинна, 14, код ЄДРПОУ 24241033) на користь Приватного підприємства "Будівельна Компанія Платон-Буд" (49128, м. Дніпро, вул. Ю. Кондратюка, 26/36, код ЄДРПОУ 13448297) суму основної заборгованості у розмірі 10 192,00 грн. , пеню - 1 797,70 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 642,31 грн. , про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Приватного підприємства "Анжи" на користь Приватного підприємства "Будівельна Компанія Платон-Буд" пені у розмірі 22 930,49 грн. та 1100 грн. - витрат на правову допомогу - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням частини четвертої розділу Х Прикінцеві положення цього Кодексу.

Повне рішення складено 15.05.2020

Суддя Н.Г. Назаренко