Рішення

від 14.05.2020 по справі 920/116/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.2020 Справа № 920/116/20 Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/116/20 в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ЛОГІСТИКИ" (прос-т. Визволителів, 5, м. Київ, 02125, код ЄДРПОУ 40247854),

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "БРАМА-АГРО" (вул. Депутатська, 22, с. Комсомольська Комуна, м. Конотоп, Сумська область, 41681)

про стягнення 57884 грн. 39 коп.,

представники сторін:

позивача - адвокат Малиновська В.А.;

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 48463,62 грн. - основного боргу, 6235,22 грн. - пені, 1679,58 грн. - інфляційних збитків, 1505,97 грн. - відсотки за користування грошовими коштами.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 11.02.2020 (суддя Резніченко О.Ю.) відкрито провадження у справі №920/116/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з перебуванням судді Резніченко О.Ю. на лікарняному розгляд справи 12.03.2020 не відбувся.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2020 справу №920/116/20 призначено до розгляду судді Яковенко В.В.

Ухвалою суду від 25.03.2020 прийнято справу до провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.04.2020.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, ухвалу суду від 11.02.2020 про відкриття провадження у справі отримав, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвала суду від 25.03.2020 на адресу відповідача не була направлена у зв`язку з відсутністю коштів для здійснення поштових відправлень, про що відділом документального забезпечення та контролю (канцелярія) складено акт від 25.03.2020. Офіційна електронна адреса та адреса електронної пошти відповідача відсутня.

Ухвалою суду від 16.04.2020 відкладено судове засідання на 14.05.2020.

На сайті Єдиного Контакт-центру судової влади України було розміщено повідомлення учасників справи про розгляд справи, що відбудеться 14.05.2020, оскільки відсутні кошти для здійснення поштових відправлень.

14.05.2020 позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу, та просить суду стягнути з відповідача 42463,62 грн. основного боргу, 6235,22 грн. пені, 1679,58 грн. інфляційних збитків, 1505,97 грн. відсотки за користування грошовими коштами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК).

Відповідно до ст.. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних в справі матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову враховуючи наступне.

24.10.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю Світ Логістики (позивач - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Брама-Агро" (відповідач - покупець) було укладено договір поставки № 24/10/08, відповідно до умов якого позивач зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2. договору сторонами погоджено, що найменування товару, його кількість, асортимент, номенклатура, ціна за одиницю товару, якісні характеристики і відповідність нормам ДСТУ, ТУ (істотні умови) кожної партії товару визначається за погодженням сторін і вказуються у відповідних Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Зі змісту п. 3.3. договору вбачається, що поставка/передача товару (партії товару) за цим договором здійснюється протягом терміну, обумовленого в кожній відповідній і підписаної з двох сторін специфікації. Датою поставки товару, а також датою переходу права власності і ризиків випадкової загибелі, пошкодження товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної, про що свідчить підпис уповноваженого представника покупця про приймання товару та друк покупця товарно-транспортної накладної.

Загальна сума договору визначається шляхом розрахунку вартості всього поставленого за цим договором товару відповідно до підписаних сторонами накладними (товарно-транспортними та/або видатковими) (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору оплата, що поставляється за цим договором товару, здійснюється покупцем на умовах, що зазначені в специфікації 1, що є невід`ємною частиною цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Пунктом 3 специфікації № 1 від 24.10.2018 сторони обумовили наступний порядок оплати за поставлений товар:

- передоплата у розмірі 20615,92 грн. протягом 3-х днів після підписання договору;

- оплата у розмірі 20615,90 грн. до 24.11.22018;

- оплата у розмірі 20615,90 грн. до 24.12.2018;

- оплата у розмірі 20615,90 грн. до 24.01.2019;

- оплата у розмірі 20615,90 грн. до 24.02.2019.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав відповідачу товар (контейнер полімерний) на загальну суму 103079,52 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1576 від 26.10.2018, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками, а також виставленим рахунком на оплату № 1821 від 26.10.2018.

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у загальному розмірі 52615,90 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ ПУМБ , внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 50463,62 грн.

15.08.2019 позивач, з метою врегулювання питання щодо погашення заборгованості за поставлений товар, направив на адресу відповідача претензію (вих.. № 01/19) з вимогою погасити заборгованість у строк до 31.08.2019.

29.08.2019 відповідач в рахунок погашення заборгованості перерахував позивачу 2000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 29.08.2019.

Таким чином заборгованість відповідача станом на день подання позовної заяви складає 48463,62 грн.

14.05.2020 позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій повідомив, що станом на 08.05.2020 відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості, а саме основного боргу в сумі 6000,00 грн.

Отже сума заборгованості складає 42463,62 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 42463,63 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог)

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 103079,52 грн., який прийнятий останнім по видатковим накладним без зауважень.

Однак, відповідач оплати поставленого товару в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 42463,62 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Тому, суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та задоволення позовних вимог в частині стягнення 42463,62 грн. основного боргу.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 6235,22 грн. пені, 1679,58 грн. інфляційних збитків, та 1505,97 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2. договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати за товар покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У відповідності до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно поданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за період з 25.11.2018 по 25.05.2019 і становить 6235 грн. 22 коп. Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати послуг за договором, суд визнає зазначені вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, загальний розмір пені, який підлягає стягненню становить 6235 грн. 22 коп.

Крім того, позивач нарахував відповідачу 1505 грн. 97 коп. 3 % річних за період з 25.11.2018 по 22.01.2020 та 1679 грн. 58 коп. інфляційних збитків за грудень - серпень 2019 року, відповідно до доданих до позову розрахунків.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що факт прострочення відповідачем зобов`язання по договору встановлений судом, - вимога позивача про стягнення з відповідача 1505 грн. 97 коп. 3 % річних та 1679 грн. 58 коп. інфляційних збитків є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за договором поставки № 24/10/08 від 24.10.2018.

Тому, враховуючи вищевикладене, підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 51884,39 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), суд дійшов висновку задовольнити позов.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 ГПК України, судовий збір в сумі 2102,00 грн. покладається на відповідача.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Позивач в обґрунтування судових витрат на професійну правничу допомогу надав суду копію договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатським бюро Малиновської та ТОВ Світ логістики від 30.07.2019, за умовами якого адвокат зобов`язався надати клієнту правову допомогу, а товариство зобов`язалося оплачувати професійну правову допомогу у розмірі та строки, встановлені в даному договорі. Розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Матеріалами справи підтверджуються витрати понесені позивачем на правову допомогу, а саме: рахунком на оплату № 007 від 21.01.2020; заключною випискою банку за період з 31.01.2020 по 31.01.2020.

З наданого позивачем рахунку вбачається, що до понесених судових витрат на суму 4153,00 грн. включено наступні витрати: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції (1051,00 грн.); підготовка та подання до господарського суду Сумської області позовної заяви про стягнення заборгованості та штрафних санкцій ТОВ Брама-Агро (2102,00 грн.); представництво інтересів у суді першої інстанції (1000,00 грн.).

Отже, матеріалами справи підтверджено витрати позивача на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи на суму 4153,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БРАМА-АГРО" (вул. Депутатська, 22, с. Комсомольська Комуна, м. Конотоп, Сумська область, 41681) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ЛОГІСТИКИ" (прос-т. Визволителів, 5, м. Київ, 02125, код ЄДРПОУ 40247854) 42463 грн. 62 коп. основного боргу, 6235 грн. 22 коп. пені, 1679 грн. 58 коп. інфляційних збитків, 1505 грн. 97 коп. 3% річних, 2102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 4153 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 15.05.2020.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко