Рішення

від 13.05.2020 по справі 916/184/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року Справа № 916/184/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - Ставніченко М.В. - адвокат,

від відповідача - Гнатюк А.І. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "Левчик", с. Оленівка, Балтського

району, Одеської області

до приватного підприємства "Нова Технологія", м. Черкаси

про стягнення 41 250 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Одеської області звернулося з позовом приватне підприємство "Левчик" до приватного підприємства "Нова Технологія" про стягнення 41 250 грн. 00 коп., в обґрунтування позову позивач посилається на завдання збитків у зв`язку з неналежним виконанням договору купівлі-продажу мінеральних добрив №3 від 22 лютого 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28 січня 2020 року позовну заяву та додані до неї документи передано на розгляд до господарського суду Черкаської області.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 17 березня 2020 року.

Водночас судове засідання призначене на 17 березня 2020 року не відбулося, у зв`язку з хворобою головуючого по справі судді.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18 березня 2020 року розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 14 квітня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14 квітня 2020 року розгляд справи по суті відкладено на 11 год. 00 хв. 13 травня 2020 року,

Представник позивача брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що між сторонами було укладено договір постачання товару.

На виконання своїх обов`язків, позивач завчасно повідомив відповідача про автотранспорт для завантаження товару.

Проте, після прибуття автомобілів позивача, відвантаження товару не відбулося, оскільки в пункті призначення (на складі продавця) закінчилися запаси аміачної селітри.

В зв`язку з чим, на думку позивача, відповідачем було порушено п. 4.1. договору щодо строків та умов постачання товару та як наслідок було завдано позивачу прямих збитків, у зв`язку з оплатою послуг перевізника.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зазначав, що умовами договору було передбачено місце та порядок постачання товару - м. Чорноморськ, просп. Правди 6 (адреса Морського порту), щодня по три машини в день.

Водночас відповідно до заявки на надання послуг з перевезення №1 від 24 лютого 2019 року (додаток до договору від 20 лютого 2019 року укладеного між позивачем та ФОП Степановим Андрієм Юрійовичем) вказано інший маршрут перевезення вантажу, а саме: з м .

Черкаси, Черкаської області, вул . Першотравнева, 72 , до с. Олснівка, Балтський

район, Одеська область.

Також відповідач вказував, що заявку на перевезення було складено з порушенням вимог чинного законодавства у зв`язку з відсутністю у ній номерів засобів зв`язку усіх сторін договору, а тому у водіїв не було фізичної можливості уточнити маршрут за яким необхідно слідувати.

Відповідач не був повідомлений про те, що автомобілі прибули до м. Черкаси, йому не надано відомості про особу уповноважену прийняти товар та її паспорт (довіреність).

Відповідачу не були надані номери телефонів та будь-які інші засоби зв`язку із водіями або перевізником.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач вказував, що перевізник виконав свої обов`язки перед замовником в результаті чого, замовник здійснив повну оплату за виконану роботу.

Що стосується адреси пункту завантаження товару, то дійсно, в заявці № 1 від 24 лютого 2019 року про надання послуг з перевезення, була вказана адреса - м. Черкаси вул. Першотравнева, 72, (помилково вписано адресу місцезнаходження відповідача згідно до відомостей з ЄДР), замість адреси: м. Чорноморськ, просп. Правди, 6, але вказане є опискою, що можна встановити з наступного.

У відзиві наведено розрахунки відстані між селом Оленівка (Балтський район Одеської області) та містами Чорноморськ і Черкаси. Вказані показники є загальновідомими та не викликають сумніву у позивача. Однак той факт, що представник відповідача доводить те, що відстань між с. Оленівка та м. Чорноморськ (в обидві сторони) становить близько 550 км. (саме така відстань значиться в транспортних документах - Заявці та акті приймання-передачі виконаних робіт від 06 березня 2019 року підтверджує ту обставину, що автотранспорт ПП "Левчик" прибув саме до м. Чорноморськ.

У відповіді на претензію №47 від 19 грудня 2019 року (уповноважені особи відповідача не згадували про те, що транспорт, найнятий ПП "Левчик" для перевезення товару, прибув у м. Черкаси, замість раніше погодженого - м. Чорноморськ.

У вказаній відповіді на претензію містяться лише заперечення відповідача стосовно того, що дати деяких документів не відповідають дійсності, а також те, що в особистій розмові з перевізником, керівник ПП "Нова технологія", нібито, встановив, що вартість транспортних витрат фактично склала лише 12 000, 00 грн.

Також у листі №28/02/2019 від 29 лютого 2019 року ПП "Нова технологія" зобов`язалось відшкодувати всі витрати у зв`язку з тим, що порушило умови договору № 3 від 22 лютого 2019 року, у зв`язку з відсутністю товару у місці завантаження.

Також позивач зазначав, що кошти за товар (попередню оплату в розмірі 1 895 236 грн.) було повернуто ПП "Левчик" відповідачем майже одразу, що додатково дає підстави вважати, що порушення відбулось саме з вини продавця.

Крім того позивач зауважував, що договір № 3 від 22 лютого 2019 року не був виконаний сторонами не з вини покупця, оскільки після прибуття автотранспорту ПП "Левчик" в пункт призначення, на відповідному складі закінчилися запаси аміачної селітри.

В судовому засіданні, яке відбулося 13 травня 2020 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №916/184/20.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 22 лютого 2019 року між приватним підприємством "Нова Технологія" (продавець) та приватним підприємством "Левчик" (покупець) було укладено договір за №3.

Згідно п. 1.1. вищевказаного договору продавець зобов`язався продати, а покупець - купити мінеральні добрива: селітру аміачну, фасовка "біг-бег" в кількості 184 т, за ціною та на умовах вказаних у цьому договорі.

За своєю правовою природою вищевказаний договір є договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ціна однієї тони добрива аміачна селітра в біг бегах, що поставляється за даним договором становить 10 300 грн. 20 коп., з урахуванням ПДВ 1 716 грн. 70 коп.

Загальна вартість товару становить 1 895 236 грн. 80 коп., з урахуванням ПДВ - 315 872 грн. 80 коп. (п. 2.1. договору купівлі-продажу).

Пунктом 5.1. договору визначено, що покупець здійснює 100% попередню оплату шляхом перерахування на поточний рахунок продавця суму вартості товару на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури у термін, який вказаний в рахунку-фактурі.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000005 від 22 лютого 2019 року на загальну суму 1 895 236 грн. 82 коп., який цієї ж дати було оплачено позивачем повністю.

10 січня 2019 року між приватним підприємством "Левчик" (замовник) та фізичною особою-підприємцем Степановим Андрієм Юрійовичем (перевізник) було укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №б/н (а.с.13-15).

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору перевізник зобов`язався доставити ввірені (передані) йому вантажовідправниками вантажі до завчасно визначених пунктів призначення в установлений строк та видати їх замовнику, який, в свою чергу, повинен приймати та оплачувати виконані перевезення.

Вид, найменування вантажу, його кількість (тоннаж), пункти відправлення та призначення, а також інші умов перевезення вказуються в Заявках , які є додатками до договору, які з моменту підписання їх обома сторонами стають невід`ємною частиною договору (п. 1.3. договору про надання послуг з перевезення).

Водночас позивачем було надано суду копію заявки на надання послуг з перевезення та копію акту здачі-приймання робіт (а.с. 16-17).

Згідно заявки на надання послуг з перевезення №1 від 24 лютого 2019 року (додаток №1 до договору №б/н про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20 лютого 2019 року ):

- маршрут перевезення: м. Черкаси, Черкаської області, вул. Першотравнева, 72 - с. Оленівка, Балтський район Одеська область;

- найменування вантажу: мінеральні добрива: селітра аміачна, фасовка - "біг-бег";

- вартість вантажу - 1 895 236 грн. 80 коп.;

- вага та габарити вантажу та/або кількість: 184 тони (перевезення здійснюється декількома партіями);

- дата й час подання автотранспорту - 26 лютого 2019 року;

- тариф на перевезення вказаними одиницями автотранспорту - 25 грн. за 1 кілометр;

- кількість одиниць автотранспорту - 3;

- перелік та ідентифікуючі характеристики автотранспорту: автомобіль "Renault", номерний знак: НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , водійське посвідчення НОМЕР_3 , видане 09 вересня 2014 року, завантаження 27 тон; автомобіль "Volvo" номерний знак: НОМЕР_4 , причіп НОМЕР_6 , водій ОСОБА_2 , водійське посвідчення НОМЕР_7 , видане 20 жовтня 2007 року, завантаження 27 тон; автомобіль "Volvo" номерний знак: НОМЕР_8 , причіп НОМЕР_9 , водій ОСОБА_3 , водійське посвідчення НОМЕР_11 , видане 21 грудня 1998 року, завантаження 27 тон;

- адреса місця завантаження: м. Черкаси, Черкаської області, вул. Першотравнева, 72;

- адреса місця вивантаження: с. Оленівка, Балтський район, Одеська область;

- вантажовідправник - приватне підприємство "Нова Технологія";

- вантажоодержувач - приватне підприємство "Левчик".

06 березня 2019 року між приватним підприємством "Левчик" (замовник) та фізичною особою-підприємцем Степановим Андрієм Юрійовичем (виконавець) було підписано акт №Л-00001 здачі-приймання робіт (надання послуг) про надання виконавцем замовнику послуг за перевезення мінеральних добрив (селітра аміачна) з м. Черкаси, Черкаської області, вул. Першотравнева, 72 до с. Оленівка, Балтський район, Одеська область, автомобілями: "Renault","Volvo","Volvo".

Послуги були надані виконавцем по договору №б/н про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом, укладеним між приватним підприємством "Левчик" та фізичною особою-підприємцем Степановим Андрієм Юрійовичем від 20 лютого 2019 року та на підставі погодженої між сторонами заявки на надання послуг з перевезення №1 від 24 лютого 2019 року .

В акті вказано, що завантаження та перевезення не відбулось з вини вантажовідправника: відсутній вантаж.

Пройдена відстань 550 км., загальна вартість фактично понесених перевізником транспортних витрат, пов`язаних з прибуттям транспортних засобів до пункту завантаження становить 41 250 грн. 00 коп.

Згідно п. 4.1. договору купівлі - продажу строки та умови постачання: постачання товару здійснюється після отримання 100% авансового платежу на рахунок продавця, щодня по три машини в день, починаючи з 26 лютого 2019 року автотранспортом покупця за адресою: с. Чорноморськ, проспект Правди, 6.

Згідно ст. 307 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються зі статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Зі змісту вищевказаних приписів законодавства, зокрема, статті 307 Господарського кодексу України та статті 909 Цивільного кодексу України вбачається, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

При цьому, для укладення договору застосовується система єдиного документа.

Залежно від виду документа розрізняють:

а) систему накладної, яка застосується майже на всіх видах транспорту;

б) систему коносаменту, яка застосовується на морському транспорті;

в) систему чартеру, яка застосовується на морському, річковому і повітряному транспорті.

У деяких випадках вказані системи можуть бути комбіновані. До інших перевізних документів також відносять дорожню відомість, вагонний лист, передавальну відомість у разі перевезення у прямому змішаному сполученні та інші. Усі вони є документами первинної звітності і мають доказове значення.

Договір перевезення залізничним, автомобільним та річковим транспортом оформляється накладною, яка супроводжує вантаж на усьому шляху його слідування і на станції призначення видається одержувачеві разом з вантажем. Накладна складається відправником, який відповідає за усі наслідки неправильності, неточності або неповноти зазначених у ній відомостей.

Договір вважається укладеним з моменту здачі вантажу до перевезення разом з накладною. Перевізник робить на накладній відповідну відмітку, а в підтвердження прийому вантажу до перевезення видає відправнику вантажу квитанцію. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Міністерством транспорту України.

Юридичне значення накладної полягає в тому, що: а) вона є обов`язковою письмовою формою договору; б) доводить факт укладення договору і містить його зміст; в) легітимує особу на пред`явлення претензій та позовів.

Глава 64 Цивільного кодексу України, що регулює перевезення є спеціальною по відношенню до загальних положень про послуги, що врегульовані главою 63 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 11.4. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року за №363 (в редакції чинній станом на 26 лютого 2019 року - дата подання автотранспорту під завантаження товару) товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом.

Матеріали справи не містять товарно-транспортної накладної на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписаної замовником перевезення - позивачем в якій було зазначено точне місце завантаження автотранспорту.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем кошти в розмірі 41 250 грн. 00 коп. було сплачено перевізнику за договором №б/н від 10 січня 2019 року, про що зазначено в копії платіжного доручення №773 від 09 жовтня 2019 року.

Проте, заявку на надання послуг з перевезення №1 від 24 лютого 2019 року було укладено між замовником та перевізником, як додаток до договору від 20 лютого 2019 року.

Акт від 06 березня 2019 року, що був підписаний між замовником послуг та виконавцем також підтверджує надання послуг з перевезення по договору №б/н від 20 лютого 2019 року та на підставі погодженої між сторонами заявки на надання послуг з перевезення №1 від 24 лютого 2019 року.

Проте, самого договору від 20 лютого 2019 року, а також доказів оплати позивачем послуг саме по цьому договору матеріали справи не містять.

Також матеріали справи не містять підписаних між сторонами на виконання п.1.3 договору від 10 січня 2019 року заявок на перевезення вантажу в яких зазначено пункти відправлення та призначення, а також інші умови перевезення.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно ч. 3 ст. 225 ГК України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У відповідності з ч. 2 названої норми Закону, під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв`язок між ними; вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач (продавець) повернув покупцю всю суму попередньої оплати за товар, а отже, своїми діями визнав, що не передав товар покупцю у встановлений строк.

Отже, відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання відповідач не довів.

Проте, позивач в свою чергу не довів суду належними та допустимими доказами причинний зв`язок між сплаченими перевізнику грошовими коштами в розмірі 41 250 грн. 00 коп. по платіжному дорученню №773 від 09 жовтня 2019 року на виконання договору №б/н від 10 січня 2019 року, який до речі було укладено між замовником та перевізником ще до укладання між сторонами договору поставки та протиправною поведінкою відповідача (порушенні своїх зобов`язань по договору).

За таких обставин підстав для стягнення з відповідача збитків в розмірі 41 250 грн. 00 коп. немає.

Інші доводи сторін судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують наведеного вище висновку суду.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові приватного підприємства "Левчик" до приватного підприємства "Нова Технологія" про стягнення 41 250 грн. 00 коп. - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 14 травня 2020 року.

Суддя А.В.Васянович