Рішення

від 13.05.2020 по справі 918/218/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/218/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Васильєвій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІК БК" (вул. Руська, 3/9, м. Тернопіль, 46008, код ЄДРПОУ 42683551) про стягнення 182 134 грн 50 коп.

У судове засідання з розгляду справи по суті з`явилися:

від позивача - Гуменюк Олександр Олександрович (довіреність № 16 від 04.12.2019 року);

від відповідача не з`явився.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск DVD-R, серійний номер DR5A03-01895.

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "РОЕК", позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІК БК" (далі - ТОВ "БРІК БК", відповідач) у якому, посилаючись на ст. 20 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 5, 20, ч.5 ст. 29, 161-164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просить стягнути з відповідача 182 134 грн 50 коп. (з яких - 166 332 грн 52 коп. - основний борг, 14 338 грн 72 коп. - пеня, 1 463 грн. 26 коп. - 3 % річних).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконуються істотні умови договору № 8013-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між позивачем та відповідачем 29.01.2019 року, в частині повного та своєчасного проведення розрахунків, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість зі сплати за використану електричну енергію, пені та 3 % річних за період прострочення платежів.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/218/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "31" березня 2020 р. на 11:00 год., визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - десять днів з дня вручення даної ухвали, запропоновано сторонам подати суду документи у відповідності до вимог ГПК України, запропоновано сторонам:

- позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу;

- відповідачу: подати суду відповідно до ст. 165 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду; у строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу, з 12.03.2020 року по 03.04.2020 року на всій території України встановлено карантин.

У рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", введеному в дію Указом Президента України від 13.03.2020 року № 87, констатовано, що епідемічна ситуація в Україні у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, набула надзвичайно загрозливого характеру.

Рада суддів України листом від 16.03.2020 року № 9рс-186/20 звернулася до голів судів з рекомендацією запровадити особливий режим роботи судів України на період карантинних заходів.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.03.2020 року повідомлено учасників справи про те, що 31.03.2020 року об 11 год. 00 хв. розгляд справи № 918/218/20 не відбудеться у зв`язку із запровадженням в Україні карантину з 12.03.2020 року по 03.04.2020 року через спалах у світі коронавірусу COVID-19 ; постановлено про дату і час судового засідання з розгляду справи № 918/218/20 по суті учасників справи повідомити додатково ухвалою суду.

Постановою Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020 року "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни, зокрема, у постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 23, ст. 8) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.020 р. № 215: зокрема, у пункті 1 слова і цифри "до 3 квітня 2020 р." замінено словами і цифрами "до 24 квітня 2020 р.".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.04.2020 року справу № 918/218/20 призначено до судового розгляду по суті на 24.04.2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 291 від 22.04.2020 року "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни, зокрема, у постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 23, ст. 896, N 30, ст. 1061) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 р. N 262: зокрема, у пункті 1 цифри і слово "24 квітня" замінити цифрами і словом "11 травня".

24.04.2020 року від ТОВ "РОЕК" через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області надійшло клопотання про відкладення засідання у справі у зв`язку з продовженням карантину до 11.05.2020 року та з метою забезпечення безпеки учасників справ, працівників суду тощо.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.04.2020 року розгляд справи по суті відкладено в межах строку, встановленого ГПК України, на 13.05.2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 року "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни у постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 23, ст. 896, N 30, ст. 1061, N 32, ст. 1091, N 34, ст. 1139) - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. N 291, від 29 квітня 2020 р. N 313 та від 4 травня 2020 р. N 332, та зокрема, у пункті 1 цифри і слово "11 травня" замінено цифрами і словом "22 травня".

13.05.2020 року у судовому засіданні судом встановлено, що відповідач у справі в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

13.05.2020 року судом встановлено, що від відповідача до господарського суду Рівненської області повернулися конверти із ухвалами від 10.03.2020 року, 25.03.2020 року, 14.04.2020 року, 24.04.2020 року з поштовою відміткою "інші причини, адресат відсутній".

При цьому, ухвали від 10.03.2020 року, 25.03.2020 року, 14.04.2020 року та 24.04.2020 року по справі № 918/218/20 направлялися судом на адресу відповідача ТОВ "БРІК БК" (вул. Руська, 3/9, м. Тернопіль, 46008), зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг з якого формувався 12.05.2020 року відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на запит судді Господарського суду Рівненської області Заголдної Я.В. за № 1006625286 (відповідно до наступних критеріїв пошуку: код ЄДРОПОУ 42683551).

Будь-якої іншої адреси для листування з відповідачем господарському суду Рівненської області не відомо.

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, Господарським судом вчинено всі можливі заходи для повідомлення ТОВ "БРІК БК" про час, дату та місце проведення судового засідання з розгляду справи № 918/218/20 по суті.

Отже, неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем є наслідками діяння (бездіяльності) ТОВ "БРІК БК" щодо її належного отримання.

З огляду на викладене, ТОВ "БРІК БК" вважається повідомленим про засідання з розгляду справи по суті належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач проявив протиправну процесуальну бездіяльність.

Явка представників сторін у підготовче судове засідання 13.05.2020 року обов`язковою не визнавалася.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі доказами.

Також судом встановлено, що відповідач у справі не скористався своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

На підставі п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин та зважаючи на те, що відповідач у справі жодного разу не забезпечив явку свого уповноваженого представника у судові засідання з розгляду справи № 918/218/20, справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами та містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Присутній у судовому засіданні 13.05.2020 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

29.01.2019 року між ТОВ "РОЕК" (далі - постачальник) та ТОВ "БРІК БК" (далі -споживач) укладено Договір № 8013-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 цей Договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.

Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена у заяві-приєднанні, яка є додатком № 1 до цього Договору (п. 3.1. Договору).

Постачальник за цим Договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього Договору. (п. 3.3. Договору).

Для забезпечення безперервного надання послуг з постачання електричної енергії споживачу постачальник зобов`язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечать задоволення попиту на споживання електричної енергії споживачем. (п.4.1. Договору).

У відповідності до п. 5.1. Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до договору.

На підставі п.5.3. Договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць (п. 5.4 Договору).

У п. 5.6 Договору сторонами погоджено, зокрема, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, зазначений у комерційній пропозиції. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

У відповідності до п. 5.7 Договору якщо споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається за цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього Договору.

Згідно з п. 5.9 Договору споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається у комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього Договору.

Відповідно до підп. 1,7 п. 6.2 договору споживач зобов`язується: забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору; відшкодовувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань, покладених на нього чинним законодавством та/або цим Договором.

Постачальник відповідно до п.п.1 та 6 пункту 7.1. Договору має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію та відшкодування збитків, що понесені постачальником у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, відповідно до умов Договору та чинного законодавства.

У відповідності до п. 9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором, його Додатками та чинним законодавством.

Положеннями п. 9.2. Договору передбачено, що постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником у разі, зокрема, порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - у розмірі, погодженому сторонами в договорі.

Цей Договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції (додаток № 2 Договору), яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання (додаток № 1 до Договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток № 3 до Договору) та укладається на строк до 31.12.2019 року, але підлягає обов`язковому перегляду протягом 10 днів від дати вказаної в п.2 розділу ХVІІ Закону Про ринок електричної енергії .

Як вбачається із Додатку 1 до Договору від 10.06.2019 року споживач за заявою-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу приєднався до умов Договору на умовах комерційних пропозицій постачальника № Фіксована Б із вказаними персоніфікованими даними.

У Додатку № 1 сторони погодили, що початок постачання - з 01.07.2019 року за адресою об`єкта, ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку: Корецький р-н, с. Богданівка, вул. Заводська, 42, 62Z5220149084595.

Додатком № 2 до Договору є Комерційна пропозиція Фіксована Б , де вказано, що ціна за спожиту електроенергію (грн. За 1 кВт*год без ПДВ) для споживачів із обсягами споживання до 50 тис. кВт*год в розрахунковому періоді визначається відповідно до формули.

Відповідно до п. 2.1. Комерційної пропозиції споживач здійснює оплату за фактично відпущену електричну енергію в розрахунковому періоді відповідно до даних комерційного обліку.

Пунктом 3 комерційної пропозиції передбачено, що споживач здійснює оплату не пізніше ніж до 10 числа місяця, що слідує за розрахунковим.

Відповідно до п. 13 комерційної пропозиції договір діє по 31.12.2019 року, а в частині розрахунків, в тому числі повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції , договір діє до повного їх виконання.

Додатком № 3 до Договору є договірні величини споживання електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

У позовній заяві позивач зазначає, що на виконання до умов Договору у вересні 2019 року ТОВ РОЕК поставило для ТОВ "БРІК БК" 36 768 кВт.год. за ціною 2,287940 гривень за 1 кВт.год. на загальну суму 100 947 грн 56 коп. (з ПДВ).

На підтвердження вказаного позивачем додано до позовної заяви акт № А-8948999068 приймання-передачі електричної енергії за вересень 2019 року від 30.09.2019 року.

У жовтні 2019 рок ТОВ РОЕК поставило для ТОВ "БРІК БК" 23 828 кВт.год. за ціною 2,287940 гривень за 1 кВт.год. на загальну суму 65 420 грн 44 коп. (з ПДВ).

На підтвердження вказаного позивачем додано до позовної заяви акт № А-8998762895 приймання-передачі електричної енергії за жовтень 2019 року від 31.10.2019 року.

Відтак, за період вересень-жовтень постачальником поставлено до споживача електричної енергії на суму 166 368 грн 00 коп.

Однак, відповідач свої зобов`язання в частині своєчасного та повного проведення розрахунків не дотримав, обумовлену вартість наданих послуг не оплатив.

Унаслідок вказаного ТОВ РОЕК як постачальник змушене було звернутися до господарського суду за захистом своїх прав ти інтересів, позовні вимоги обґрунтовуючи невиконанням покупцем умов Договору в частині повного проведення розрахунків за актами приймання-передачі електричної енергії за вересень та жовтень 2019 року, внаслідок чого, як вказує позивач, у відповідача виникла заборгованість у сумі 166 368 грн 00 коп.

Однак, у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути основну заборгованість у розмірі 166 332 грн 52 коп.

20.11.2019 року постачальник направив для споживача претензію № 302 про сплату заборгованості за поставлену електричну енергію, пеню та 3 % річних загальним розміром 169 240 грн 81 коп. (том 1, а.с. 28- 30).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "БРІК БК" залишив претензію без відповіді та задоволення, хоча вказана претензія отримана відповідачем наручно 21.11.2019 року, про що свідчить підпис відповідача та проставлена печатка на претензії. (том 1, а.с.30).

Слід зазначити, що позивачем надано засвідчену копію акту звіряння розрахунків між сторонами за поставлену електричну енергію, про що складено відповідний акт від 19.02.2020 року (том 1, а.с. 31).

Згідно з даного акту споживач зобов`язаний оплатити 182 134 грн 50 коп. (з яких - 166 332 грн 52 коп. - основний борг, 14 338 грн 72 коп. - пеня, 1 463 грн. 26 коп. - 3 % річних), а тому підписанням акту відповідач фактично визнав вказану наявну заборгованість.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

При вирішенні спору господарський суд враховує положення ст. 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України, ст. 193 ГК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частиною 2ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Частиною 1ст. 633 ЦК України унормовано, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 року № 2019-VIII визначає правові, економічні, організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Пунктом 3.1.7 ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п. 3.1.8 ПРРЕЕ).

Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається (п. 3.1.9 ПРРЕЕ).

За приписами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В ході розгляду справи суд встановив, що між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії (публічний договір приєднання), який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії, шляхом приєднання споживача до умов цього договору на підставі заяви-приєднання (а. с. 19).

Позивачем надано до матеріалів справи Додаток № 2 до Договору про постачання електричної енергії - комерційну пропозицію Фіксована Б із середньомісячним споживанням до 50 тис.кВт.год., яка містить підпис директора відповідача, засвідчений печаткою ТОВ "БРІК БК" (а.с.21-24).

Сторони в договорі передбачили набрання його чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання.

Згідно з матеріалами справи, сторонами виконувався договір № 8013-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції Фіксована Б .

Судом також враховується, що протоколи розбіжностей до Договору про постачання електричної енергії на умовах комерційної пропозиції Фіксована Б в матеріалах справи відсутні, доказів що договір або його окремі пункти в судовому порядку визнавались недійсними - суду не надано, тобто судом встановлено, що умови договору, в т.ч. комерційної пропозиції погоджені сторонами, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які склалися між сторонами у період дії договору на умовах комерційної пропозиції.

У матеріалах справи наявні два акти приймання-передачі електричної енергії № А-8948999068 від 30.09.2019 року та № А-8998762895 від 31.10.2019 року на загальну суму 166 368 грн 00 коп.

Судом встановлено, що вказані акти містять підпис позивача та відповідача, скріплено відповідними печатками, заперечення сторін щодо акту звіряння взаємних розрахунків відсутні.

Однак відповідач зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати даних актів приймання-передачі електричної енергії не виконав, внаслідок чого суд, вбачає, що у нього утворився борг перед позивачем за період вересень-жовтень 2019 року у розмірі 166 368 грн 00 коп.

Позивачем надано суду засвідчену копію акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за поставлену електричну енергію від 19.02.2020 року.

Згідно з даного акту, споживач зобов`язаний оплатити основну заборгованість у сумі 166 332 грн 52 коп.

Згідно з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/1727/17 від 04.12.2019 року акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами (доданими до матеріалів позовної заяви копіями видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей тощо, підтверджуючих здійснення кожної поставки позивачем Товару) свідчить про визнання боржником такого боргу часткової оплати такого товару тощо.

З огляду на викладене вище, суд, приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу за Договором в сумі 166 332 грн 52 коп. є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що Відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу, а також нарахованої пені та 3 % річних.

За ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з аналізу чинних норм законодавства, неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Згідно з п. 5.7 договору у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Пунктом 3 Комерційної пропозиції передбачено, що споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку грошовими коштами на поточний рахунок ТОВ "РОЕК" із спеціальним режимом використання, що зазначений у рахунку, але не пізніше ніж до 10 числа місяця, що слідує за розрахунковим.

Також пунктом 9 Комерційної пропозиції передбачено, що у разі, якщо споживач порушив терміни оплати обумовлених даною комерційною пропозицією платежів, споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення, без обмеження періоду її нарахування, до дати повної оплати.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та 3 % річних, який долучено до матеріалів справи 12.05.2020 року, судом встановлено, що останній не в повній мірі є вірним.

Позивач нараховує для відповідача пеню на загальну суму 14 338 грн 72 коп. та 3 % річних на загальну суму 1 463 грн 26 коп. за період з 06.07.2019 року до 31.01.2020 року.

При цьому за період з 06.04.2019 року по 25.07.2019 року нараховано пені 514 грн 20 коп., за період з 08.10.2019 року по 31.01.2020 року нараховано пені 9 469 грн 13 коп., за період з 08.11.2019 року по 31.01.2020 року нараховано пені 4 355 грн 39 коп.

Також при цьому за період з 06.04.2019 року по 25.07.2019 року нараховано 3 % річних у розмірі 44 грн 09 коп., за період з 08.10.2019 року по 31.01.2020 року нараховано 3% річних у розмірі 962 грн 12 коп, за період з 08.11.2019 року по 31.01.2020 року нараховано 3 % річних у розмірі 457 грн 05 коп.

Однак, судом встановлено, що жодних доказів для підтвердження законності та обґрунтованості нарахування пені та 3 % річних за період з 06.07.2019 року по 09.10.2019 року позивачем не надано.

Як вбачається із п. 3 Комерційної пропозиції (том 1, а.с. 22) споживач мав здійснити оплату позивачу не пізніше ніж до 10 числа місяця, що слідує за розрахунковим.

Відтак, за вересень 2019 року відповідач мав розрахуватися із позивачем не пізніше 09.10.2019 року, а за жовтень 2019 року - не пізніше 09.11.2019 року.

Отже, оскільки ТОВ "БРІК БК" не розрахувалося із ТОВ "РОЕК" за вересень та жовтень 2019 року, першим днем для нарахування пені та 3 % річних за вересень 2019 року буде 10.10.2019 року, а за жовтень - 10.11.2019 року.

Також суд враховує, що позивач нараховує пеню та 3 % річних не на повну суму заборгованості за вересень 2019 року за актом № А-8948999068 від 30.09.2019 року, а лише на її частину в розмірі 100 912 грн 08 коп.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені та 3 % річних за Договором № 8013-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між позивачем та відповідачем 29.01.2019 року, за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE та не виходячи при цьому за межі визначених позивачем сум та періодів часу, встановив, що обґрунтований розмір пені становить 13 553 грн 72 коп., а 3 % річних - 1 390 грн 67 коп.

Оскільки позивач просить суд стягнути 14 338 грн 72 коп. - пеня, 1 463 грн. 26 коп. - 3 % річних, господарський суд частково задовольняє вказані позовні вимоги за вищевказані періоди та у вказаних розмірах.

При цьому, у задоволенні позову в частині стягнення 785 грн. 00 коп. пені та 72 грн 59 коп. 3 % річних суд відмовляє.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 09 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 01 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 07 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі Де Куббер проти Бельгії (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме: задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 181 276 грн 91 коп. (з яких - 166 332 грн 52 коп. - основний борг, 13 553 грн 72 коп. - пеня, 1 390 грн 67 коп. - 3 % річних). У задоволенні позову в частині стягнення 785 грн. 00 коп. пені та 72 грн 59 коп. 3 % річних позивачу слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

ТОВ "РОЕК" до позовної заяви долучив платіжне доручення № 1391 від 04.03.2020 року, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 732 грн 01 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Предметом спору було стягнути 182 134 грн 50 коп. (з яких - 166 332 грн 52 коп. - основний борг, 14 338 грн 72 коп. - пеня, 1 463 грн. 26 коп. - 3 % річних).

На підставі п. 2 ч. 1 с. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2 102 грн. 00 коп.

Відтак, за подання даної позовної заяви судовий збір підлягав сплаті у розмірі 2 732 грн 01 коп.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 181 276 грн 91 коп. (з яких - 166 332 грн 52 коп. - основний борг, 13 553 грн 72 коп. - пеня, 1 390 грн 67 коп. - 3 % річних), то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 2 719 грн 15 коп., який покладається на відповідача, а 12 грн 86 коп. судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІК БК" (вул. Руська, 3/9, м. Тернопіль, 46008, код ЄДРПОУ 42683551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) 181 276 (сто вісімдесят одна тисяча двісті сімдесят шість) грн 91 коп. (з яких - 166 332 грн 52 коп. - основний борг, 13 553 (тринадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят три) грн 72 коп. - пеня, 1 390 (одна тисяча триста дев`яносто) грн 67 коп. - 3 % річних).

3. У задоволенні позову в частині стягнення 785 (сімсот вісімдесят п`ять) грн. 00 коп. пені та 72 (сімдесят дві) грн 59 коп. 3 (три) % річних - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІК БК" (вул. Руська, 3/9, м. Тернопіль, 46008, код ЄДРПОУ 42683551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) 2 719 (дві тисячі сімсот дев`ятнадцять) грн 15 коп.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 15.05.2020 року

Суддя Заголдна Я.В.