Рішення

від 14.05.2020 по справі 922/811/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/811/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м.Київ до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант-Життя", м.Харків про стягнення 109396,50 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Гарант-Життя" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 109396,50 грн., з яких 106779,77 грн. - страхове відшкодування, 2301,64 грн. - пеня, 315,09 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/811/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановивши учасникам справи строки для надання заяв по суті спору.

31.03.2020 року відповідач по справі - ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Гарант-Життя" (код ЄДРПОУ 30359111) надав до суду клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що АТ "СК" Мега-гарант" (код ЄДРПОУ 30035289) був страховиком винної у ДТП особи, а ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Гарант-Життя" не є належним відповідачем по справі. Доказів направлення клопотання на адресу позивача до суду не було надано.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.04.2020 року зобов`язано відповідача - ПрАТ "Страхова компанія "Мега-Гарант-Життя" направити копію даного клопотання з додатками на адресу позивача, та докази направлення надати до суду; зобов`язано позивача надати до суду пояснення щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі в строк до 27.04.2020 року.

13.04.2020 року відповідач на виконання вимог суду надав заяву про долучення доказів направлення позивачу клопотання про закриття провадження у справі (вх.№9023).

Надані документи судом долучено до матеріалів справи.

Позивач 10.04.2020 року отримав ухвалу суду від 06.04.2020 року, що підтверджується поштовим повідомленням, однак, вимоги суду не виконав, пояснень щодо належності відповідача не надав.

За таких обставин справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує наступне.

На підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №28-0401-00001/28 від 02.04.2019 року внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 08.05.2019 року за участю транспортного засобу "MAN" (д.н.з. НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_1 та автомобіля "ВАЗ" (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль "MAN" (д.н.з. НОМЕР_3 ), Позивачем виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "MAN" (д.н.з. НОМЕР_3 ) в розмірі 106799,77 грн..

Тому, відповідно до ст.27 ЗУ України "Про страхування"' та ст.993 Цивільного кодексу України, на думку позивача він отримав право зворотної вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Підставою для звернення до суду із позовом до ПрАТ "СК "МЕГА-ГАРАНТ-ЖИТТЯ" стало те, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ", д.н.з. НОМЕР_2 станом на 08 05.2019 р. була застрахована у АТ "СК "МЕГА-ГАРАНТ" згідно полісу серії АМ № 004532396 .

Однак, судом встановлено, що поліс серії АМ в„– 004532396 відповідачем - ПрАТ "СК "МЕГА-ГАРАНТ-ЖИТТЯ" (код ЄДРПОУ 30359111) із власником транспортного засобу "ВАЗ" д.н.з. НОМЕР_2 не укладався, а страховиком винної у ДТП особи є інша страхова компанія - ПАТ "СК "МЕГА-ГАРАНТ" (код ЄДРПОУ 30035289).

Вищезазначене підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.04.2020 року та від 04.03.2020 року (а.с.65) та страховим полісом (а.с.24, 41).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як зазначає Верховний Суд України в листі від 19.07.2011 року, перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок нього страховик виступає замість потерпілого.

У спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України №6-112цс13 від 25.12.2013 року.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ", д.н.з. НОМЕР_2 станом на 08.05.2019 року була застрахована у АТ "СК "МЕГА-ГАРАНТ" згідно з полісом серії АМ № 004532396 , а не у відповідача - ПрАТ "СК "МЕГА-ГАРАНТ-ЖИТТЯ".

Позивачем виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "MAN" (д.н.з. НОМЕР_3 ) в розмірі 106799,77 грн., а тому, відповідно до ст.27 ЗУ України "Про страхування'' та ст.993 ЦК України, він отримав право зворотної вимоги до страховика винної у ДТП особи, як до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Судом встановлено, що у відповідача відсутні зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з тим, що страховиком винної у ДТП особи є інша страхова компанія зі схожою назвою, відповідний страховий поліс (договір) з відповідачем не укладався.

Відповідач у клопотанні про закриття провадження у справі, посилається на положення ст.231 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Враховуючи положення чинного ГПК України до спірних правовідносин не застосовуються положення ст.231 ГПК України, оскільки неналежний відповідач не є підставою для закриття провадження.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що права позивача не були порушені чи оспорені відповідачем, позовні вимоги не є правомірними, не обґрунтовані, не підтверджуються матеріалами справи, докази, надані відповідачем на спростування позовних вимог, суд вважає більш вірогідними, ніж надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, а тому, позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судові витрати покладаються на позивача, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 236, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "14" травня 2020 р.

Суддя К.В. Аріт