Вирок

від 14.05.2020 по справі 748/875/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №1-кп/748/206/20

Єдиний унікальний № 748/875/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 21 березня 2020 року за № 12020270270000298 відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, не працюючого, розлученого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України,

з участю:

прокурора - ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

представника потерпілого - Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Чернігіврайагролісгосп» - ОСОБА_5 , -

В С Т А Н О В И В :

20 березня 2020 року, близько «18» години «00» хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи на території майстерської дільниці № 1, кварталу 35, виділу 4, розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 7425585500:08:000:0016, яка на праві постійного користування належить Чернігівському районному дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Чернігіврайагролісгосп», розташованої за межами населеного пункту в адміністративних межах Новобілоуської сільської ради, Чернігівського району, Чернігівської області, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу, попередньо розпилявши за допомогою бензопили марки «STНІL» моделі «MS250» повалене дерево породи ясен, відокремивши три колоди, з землі намагався таємно викрасти дві колоди дерева породи ясен довжиною 1,2 м, що відносяться до круглих лісоматеріалів категорії «В», загальним об`ємом 0,466 м3 , вартістю 1097,43 грн, та одну колоду дерева породи ясен довжиною 4 м, що відноситься до круглих лісоматеріалів категорії «С», загальним об`ємом 0,178 м3, вартістю 233 грн 36 коп., що належать Чернігівському районному дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Чернігіврайагролісгосп», чим намагався спричинити матеріальну шкоду на вищевказану суму, однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки завантаживши одну колоду дерева породи ясен довжиною 1,2 м до автомобіля марки «MЕRCЕDЕS-BЕNZ» моделі «VITO 112» з реєстраційним номером НОМЕР_1 був затриманий на місці вчинення злочину лісником.

Своїми умисними діями, що виразилисьу незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

22 квітня 2020 року між підозрюваним ОСОБА_3 та представником потерпілого: Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Чернігіврайагролісгосп» - ОСОБА_5 укладено угоду про примирення, згідно якої вони погодили формулювання обвинувачення та кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

Сторони узгодили покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання у разі затвердження угоди. Просив затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання.

Представник потерпілої сторони в підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про примирення від 22 квітня 2020 року та призначити узгоджене покарання.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги норм КПК України та КК України, просив угоду про примирення затвердити та призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Зі змісту ч. 2 ст. 474 КПК України, слідує, що угода про примирення розглядається судом під час підготовчого судового засідання.

Згідно ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, який згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

В підготовчому судовому засіданні з`ясовано, що представник потерпілого розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, відповідає фактичним матеріалам справи, умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілим: Чернігівським районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Чернігіврайагролісгосп» та обвинуваченим ОСОБА_3 і призначення обвинуваченому, узгодженої сторонами міри покарання.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Процесуальні витрати, котрі складаються із 300 грн 00 коп. за залучення експертів для проведення товарознавчої експертизи, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави, як того вимагає ст. 124 КПК України.

Вирішуючи питання про долю речових доказів слід зазначити наступне.

За загальним правилом відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю.

Згідно з приписами ч. 9 ст. 100 КПК питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, наданих суду, вирішується судом під часухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

При цьому відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

На захисті інституту права власності, дотримання принципу «пропорційності та «справедливої рівноваги», що містяться у судовій практиці ЄСПЛ наголошував Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2019, провадження № 51- 237км18.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який у своїх рішеннях неодноразово вказував, що правомірність конфіскації з точки зору національного права ще не свідчить про дотримання стандартів Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). Конфіскація, яка становить втручання у право власності, повинна здійснюватися в інтересах суспільства, але з дотриманням справедливого балансу між суспільними інтересами та правами конкретної особи.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).

Принцип «пропорційності», закріплений як загальний принцип у Договорі про заснування ЄС, вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, яких прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів).

Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягтилегітимної мети задопомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Питання про те, чи було досягнуто справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захистом фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимозі законності і не було довільним (рішення ЄСПЛ від 9 червня 2005 у справі «Бакланов проти Російської Федерації» та від 24 березня 2005 у справі «Фрізен проти Російської Федерації»).

Констатуючи порушенняст. 1 Першого протоколу до КонвенціїЄвропейський суд у своєму Рішенні від 6 листопада 2008 рокуу справі «Ісмаїловпроти Росії» зазначив,що для визнання втручання держави у право власності особи пропорційним, воно повинно відповідати тяжкості вчиненого порушення. Застосована у цій справі Російською Федерацією конфіскація майна заявника була не компенсаційною, а стримуючою і каральною мірою, оскільки держава не зазнала жодних збитків внаслідок вчиненого ним порушення. У цій справі заявник уже був покараний за контрабанду умовним позбавленням волі з випробувальним терміном. ВладоюРосійської Федерації не було переконливо доведено і навіть не затверджувалося, що одного цього заходу не було достатньо для досягнення бажаногостримуючого і карального впливу та запобігання порушенням вимог щодо декларування. За таких обставин конфіскація, застосована в якості додаткового покарання, була надмірним тягарем для заявника та не була пропорційною тяжкості вчиненого ним правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2019, провадження № 51- 237км18 зазначив, що хоча конфіскація речового доказу у кримінальному провадженні і не є покаранням у розумінні положень статей 50, 51 КК, однак за своїми наслідками безумовно є іншим видом кримінально-правової репресії, що погіршує матеріальне становище особи. ЇЇ застосування в деяких випадках може не відповідати тяжкості злочину, його суспільній небезпечності та наслідкам, а тому не завжди є виправданою з точки зору інтересів суспільства та може порушувати право власності особи.

Вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення належить до злочинів середньої тяжкості та не призвело до заподіяння жодних шкідливих наслідків, у тому числі і спричинення матеріальної шкоди, про що зазначено в обвинувальному висновку.

За вчинений злочин в угоді про примирення сторони погодили ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

За таких обставин конфіскація речового доказу у кримінальному провадженні автомобіля марки «MЕRCЕDЕS-BЕNZ» моделі «VITO 112», у цій справі не буде пропорційною тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та меті застосованого заходу і призведе до порушення ст. 1Першого протоколу до Конвенції.

За таких підстав речовий доказ: автомобіль марки «MЕRCЕDЕS-BЕNZ» моделі «VITO 112», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що переданий на зберігання обвинуваченому ОСОБА_3 як власнику, залишити в останього.

Речові докази: три колоди дерева породи «ясен» слід залишити в розпорядженні ДП «Чернігіврайагролісгосп».

Речовий доказ:бензопилу марки«STНІL»моделі «MS250»,яку переданодо камеризберігання речових доказівЧРВП ЧВПГУНП вЧернігівській області,конфіскувати в рахунок держави як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Накладений на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2020 року арешт на автомобіль марки «MЕRCЕDЕS-BЕNZ» моделі «VITO 112», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 ; три колоди дерев породи "ясен", що належать Чернігівському районному дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Чернігіврайагролісгосп», відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314,374,474,475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Затвердити угодупро примиреннявід 22квітня 2020року,укладенуміжпотерпілим: Чернігівським районним дочірним агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Чернігіврайагролісгосп» та обвинуваченим ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому узгоджене з потерпілою стороною покаранняу вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 300 грн 00 коп. процесуальних витрат.

Накладений на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2020 року арешт на автомобіль марки «MЕRCЕDЕS-BЕNZ» моделі «VITO 112», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 ; три колоди дерев породи "ясен", що належать Чернігівському районному дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Чернігіврайагролісгосп», скасувати.

Речові докази:

- три колоди дерева породи «ясен» залишити в розпорядженні ДП «Чернігіврайагролісгосп». ;

- автомобіль марки «MЕRCЕDЕS-BЕNZ» моделі «VITO 112», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання власнику ОСОБА_3 , залишити в останього;

-бензопилу марки«STНІL»моделі «MS250»,яку переданодо камеризберігання речових доказівЧРВП ЧВПГУНП вЧернігівській області,конфіскувати в рахунок держави як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Вирок на підставі угоди може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбаченихст.394 КПК України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівськийрайонний суд протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом про відхилення апеляційної скарги.

У разі невиконання угоди про примирення представник потерпілої сторони та прокурор має право звернутись до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Суддя: ОСОБА_1