Рішення

від 05.05.2020 по справі 180/302/20

МАРГАНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 180/302/20

2/180/232/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2020 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Янжули О.С.

при секретарі - Котовій Н.С.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Гончаренка О.О.

представника відповідача - Вікентьєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганець Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 180/302/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В :

25 лютого 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він з 25 квітня 2006 року працював у АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат".

Наказом №373/к від 08.10.2018 року його було переведено на відокремлену дільницю шахти №9/10-шахту №14/15 підземним гірником очисного забою 6 розряду.

29 січня 2020 року наказом № 33/к від 28 січня 2020 року за п. 4 ст.40 КЗпП України його звільнено з роботи за прогул без поважних причин. З наказом був ознайомлений під час роботи, 29 січня 2020 року. Вважає даний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Так, у наказі "Про винесення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення по ш.14/15 зазначено, що 16 січня 2020 року підземний робочий очисного забою 6 розряду о.д. шахти 9/10-шахти 14/15 ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин, оправдуючих документів не надав, чим здійснив прогул.

Зазначає, що до 14 січня 2020 року він перебував на лікарняному, 15 січня 2002 року вийшов на роботу, згідно затвердженого графіка, у третю зміну (з 15-00 до 23-00 год).

17 січня 2002 року вийшов на роботу у другу зміну о 06.45 год., однак керівництво почало з`ясовувати питання, чому він не вийшов на роботу у другу зміну о 06.45 год. 16 січня 2020 року на, що він відповів, що за графіком роботи у нього 16.01.2020 року - вихідний день. Після чого, його проінформували про те, що графік роботи змінився, у зв`язку з переведенням на іншу ділянку шахти.

Згідно графіку виходів на роботу за січень 2020 року підземної робочої дільниці шахти №14/15 у нього 16 січня 2020 року стоїть вихідний день. З новим графіком його не ознайомлювали.

Односторонню зміну графіку роботи та визначення відповідачем другої зміни 16 січня 2020 року з 06.45 годин, після відпрацьованої ним третьої зміни 15 січня 2020 року, вважає неправомірними, а його звільнення у зв`язку з тим, що він не вийшов на роботу у свій вихідний день - незаконним.

Крім того, питання про його звільнення із займаної посади, вирішувалося профспілковим органом, без його участі. Тому за захистом своїх прав та інтересів він вимушений звернутись до суду. Відповідно до довідки АТ "МГЗК" від 13.02.2020 року його середньоденна заробітна плата за два місяці до звільнення становить 755,70 грн..

Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ №33/к від 28.01.2020 року" Про винесення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення по ш. 14/15". Поновити його, ОСОБА_1 , на посаді підземного гірника очисного забою 6 розряду на відокремленій дільниці шахти № 9/10-шахті № 14/15 АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат". Стягнути з Акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат на його, ОСОБА_1 , користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням з роботи, із розрахунку 755 грн. 70 коп. за кожен день вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 26 лютого 2020 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

17.03.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свій відзив обґрунтовує тим, що відповідно до графіку виходів на роботу працівників видобувної дільниці відокремленої дільниці шахти 9/10-шахти 14/15 на січень 2020 року, з яким ОСОБА_1 ознайомлений під розпис, останній повинен був працювати 15.01.2020 року в третю зміну, 16.01.2020 року - вихідний, 17.01.2020 року - в третю зміну. 09.01.2020 року по відокремленій дільниці шахти 9/10-шахті 14/15 видано розпорядження № 10, відповідно до якого ОСОБА_1 з 09.01.2020 року по 31.01.2020 року було переведено на дільницю ремонтно-відновлювальних робіт та пило-вентиляційної служби шахти 14/15, з яким позивач також ознайомлений під підпис. У зв`язку з переведенням, на підставі розпорядження № 10 від 09.01.2020 року частини працівників видобувної дільниці на дільницю РВР та ПВС, по шахті №14/15, було складено новий графік виходів на роботу на січень 2020 року, з яким позивач ознайомлений під підпис. Відповідно до нового графіку виходів на роботу, позивач повинен був працювати: 15.01.2020 року, 16.01.2020 року та 17.01.2020 року у другу зміну. Однак, в порушення нового графіку виходів на роботу на січень 2020 року, позивач 16 січня 2020 року був відсутній на роботі. 17 січня 2020 року, він вийшов на роботу у другу зміну, відповідно до затвердженого оновленого графіку виходів на січень 2020 року. Позивачу було запропоновано надати письмові пояснення за фактом його відсутності на роботі 16 січня 2020 року. У своїх поясненнях від 17.01.2020 року, написаних позивачем власноруч, останній зазначив, що не вийшов на роботу у другу зміну 16.01.2020 року за сімейними обставинами, виправдувальних документів не надав, отже він визнав факт прогулу 16.01.2020 року. Таким чином позивач у зв`язку з відсутністю на роботі 16.01.2020 року, вчинив прогул. Його звільнення здійснено відповідно до норм чинного трудового законодавства України.

24.03.2020 року позивач ОСОБА_1 надав відповідь на відзив Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на позовну заяву ОСОБА_1 про поновлення на роботі в якому зазначив, що обставини, викладені АТ "МГЗК" у відзиві не відповідають дійсності.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Також зазначив, що за твердженнями відповідача, згідно оновленого графіку виходу на роботу на січень 2020 року, він повинен був працювати 15,16 та 17 січня 2020 року у другу зміну. Проте, коли він 15 січня 2020 року, згідно затвердженого графіку на січень 2020 року, вийшов на роботу у третю зміну ( з 15.00 год. до 23.00 год.), його було допущено до роботи, він відпрацював повністю робочу зміну, яка була йому зарахована, як за відпрацьований робочий час та оплачена. Йому незрозуміло чому ж тоді відповідач допустив його до роботи у третю зміну і чому не поставив прогул за невихід у другу зміну 15.01.2020 року. Наполягає, що з оновленим графіком виходу на роботу на січень 2020 року він був ознайомлений лише 20 січня 2020 року.

Представник позивача - адвокат Гончаренко О.О. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав та просив їх задовільнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Вікентьєв В ОСОБА_2 В ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив в задоволені позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно до ст.ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував з відповідачем у трудових відносинах з 25 квітня 2006 року, що підтверджується копією наказу по ПАТ "МГЗК" № 181 від 11.05.2006 року ( а.с. 26) та копією трудової книжки, заведеної на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Серія НОМЕР_1 , 11 ( а.с. 6-7).

Як зазначає позивач у позові та поясненнях, що також вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Серія НОМЕР_1 ( а.с.7, зв. стор.), наказом №373/к від 08.10.2018 року його було переведено на відокремлену дільницю шахти №9/10-шахту №14/15 підземним гірником очисного забою 6 розряду.

28 січня 2002 року наказом № 33/к по Акціонерному товариству "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" "Про винесення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення по ш.14/15", позивача було звільнено з роботи за п. 4 ст.40 КЗпП України (а.с.5).

Звільнення позивача було мотивовано тим, що 16 січня 2020 року підземний гірник очисного забою о.у. шахти 9/10-шахти №14/15 ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин, оправдуючих документів не надав, чим здійснив прогул.

З даним наказом позивач ознайомлений під підпис 29.01.2020 року (а.с.5).

Як вказує позивач, що до 14 січня 2020 року він перебував на лікарняному, 15 січня 2020 року вийшов на роботу, згідно затвердженого графіку на січень 2020 року, у третю зміну з 15-00 до 23-00 год. 17 січня 2020 року він вийшов на роботу у другу зміну о 06.45 год., при цьому керівництвом було піднято питання чому він не вийшов на роботу у другу зміну о 06.45 год. 16 січня 2020 року на, що він повідомив, що за графіком роботи 16.01.2020 року у нього вихідний день. Після чого, його проінформували про те, що графік роботи змінився, у зв`язку з переведенням на іншу ділянку шахти. Згідно графіку виходів на роботу на січень 2020 року підземної робочої дільниці шахти №14/15 у нього 16 січня 2020 року стоїть вихідний день. Коли він 15 січня 2020 року, згідно графіку на січень 2020 року, вийшов на роботу у третю зміну ( з 15.00 год. до 23.00 год.), його було допущено до роботи, він відпрацював повністю зміну, яка була йому зарахована, як за відпрацьований робочий час. З новим графіком роботи його ніхто не ознайомлював, з ним він був ознайомлений лише 20 січня 2020 року. Односторонню зміну графіку роботи та визначення відповідачем другої зміни 16 січня 2020 року з 06.45 годин, після відпрацьованої ним третьої зміни 15 січня 2020 року, вважає неправомірними, а його звільнення у зв`язку з тим, що він не вийшов на роботу у свій вихідний день - незаконним. Питання про його звільнення із займаної посади, вирішувалося профспілковим органом, без його участі. Тому за захистом своїх прав та інтересів він вимушений звернутися до суду.

У судовому засіданні було встановлено, що згідно графіку виходів на роботу працівників видобувної дільниці шахти 14/15 на січень 2002 року, який мається в матеріалах справи, ОСОБА_1 повинен працювати - 15 січня 2020 року - в третю зміну, 16 січня 2020 року - у нього вихідний день, 17 січня 2020 року повинен працювати - в третю зміну ( а.с.9, 27). З вказаним графіком позивач ознайомлений під підпис, однак дата ознайомлення відсутня (а.с. 9,27).

Розпорядженням по шахті 14/15 АТ "Марганецький ГЗК" від 09січня 2020 року за № 10, частину працівників видобувної дільниці, в тому числі і ОСОБА_1 , з 09.01.2020 року по 31.01.2020 року було переведено на дільницю ремонтно-відновлювальних робіт та пило-вентиляційної служби шахти 14/15 (а.с.28). З даним розпорядженням позивач був ознайомлений під підпис, дата ознайомлення також відсутня ( а.с. 28).

У зв`язку з переведенням, на підставі розпорядження № 10 від 09.01.2020 року, частини працівників видобувної дільниці на дільницю РВР та ПВС по шахті №14/15, було складено новий графік виходів на роботу на січень 2020 року. Відповідно до нового графіку виходів на роботу, позивач повинен був працювати: 15, 16 та 17 січня 2020 року у другу зміну ( а.с. 29).

Як зазначає позивач, що також не заперечувалося представником відповідача, 15 січня 2020 року він, згідно затвердженого графіку на січень 2020 року, вийшов на роботу у третю зміну ( з 15.00 год. до 23.00 год.), його було допущено до роботи, він відпрацював повністю робочу зміну, яка була йому зарахована, як за відпрацьований робочий час та оплачена, дані обставини підтвердив і представник відповідача у судовому засіданні.

З новим графіком, як стверджує позивач, він був ознайомлений лише 20 січня 2020 року.

З копії оновленого графіку виходів на роботу за січень 2020 року вбачається, що позивач дійсно ознайомлений з даним графіком під підпис, проте дата ознайомлення - відсутня.

Перебування позивача на лікарняному до 15 січня 2020 року не заперечується представником відповідача.

Представником відповідача не надано доказів того, що ОСОБА_1 завчасно був ознайомлений з оновленим графіком виходів на роботу на січень 2020 року.

Із виписки з протоколу № 11 засідання президиума профкома первинної організації профспілки трудящихся металургійної і гірничодобувної промисловості України на ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" від 27 січня 2020 року вбачається, що порядком денним на засіданні президиума профкома ПО ПМГУ ПАО "Марганецький ГОК", яке відбулося 27 січня 2020 року, було розгляд документів на звільнення працівників АТ "МГЗК", у тому числі і ОСОБА_1 , за клопотанням правлінні комбінату. На засіданні профкому, працівники комбінату, які підлягали звільненню, присутніми не були. Президиум профкома заслухавши інформацію голови профкому про розгляд документів на звільнення працівників АТ "МГЗК" за клопотанням правління комбінату постанови надати дозвіл на звільнення працівників АТ "МГЗК" у тому числі і ОСОБА_1 ( а.с. 31).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 1982 року? яка ратифікована Україною 04.02.1994 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавцеві. Таким чином, у разі пред`явлення позову про поновлення на роботі працівника, звільненого з ініціативи роботодавця, саме на останнього покладається тягар доведення законності такого звільнення.

Звільнення позивача із займаної посади було проведено з порушенням вимог статті 119 КЗпП України, тому відповідно до положень ст. 235 КЗпП України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Згідно ст. 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до ст.148 КЗпПУ дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінченні строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку прогулу, у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Таким чином, суд не може погодитись з доводами відповідача про те, що позивач у зв`язку з відсутністю на роботі 16.01.2020 року, вчинив прогул, оскільки не надано доказів того, що після виходу на роботу з лікарняного позивач був вчасно ознайомлений з новим графіком роботи. позивач відпрацювавши зміну 15 січня 2020 року мав законне право на вихідний в силу ст. 59 КЗпП України, відповідно до якої тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні.

Односторонню зміну графіку роботи та визначення відповідачем другої зміни 16 січня 2020 року з 06.45 годин, після відпрацьованої позивачем третьої зміни 15 січня 2020 року, суд вважає неправомірними та такими, що суперечать вимогам ст. 59 КЗпП України, а звільнення у зв`язку з тим, що позивач не вийшов на роботу у свій вихідний день - незаконним.

Отже ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді підземного гірника очисного забою 6 розряду на відокремленій дільниці шахти № 9/10 - шахті № 14/15 АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат".

Принцип презумпції невинуватості в трудовому праві випливає зі змісту ст.138 КЗпП України, яка передбачає обов`язок роботодавця доводити наявність умов, серед них і вини працівника, для притягнення такого працівника до відповідальності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 7 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно з п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 від 08.02.1995р. (з подальшими змінами і доповненнями), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходить з того, що такий заробіток підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з дня звільнення - 29.01.2020 р. і по день ухвалення судового рішення.

Так, частина 2 ст. 235 КЗпП України передбачає, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Судове рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, підлягає негайному виконанню (п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України).

Отже, з огляду на положення процесуального закону та враховуючи вимоги трудового законодавства, слід дійти висновку, що суд, у випадку поновлення на роботі працівника, самостійно, в силу вимог закону, має обрахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу визначивши період стягнення з дня звільнення по день ухвалення судового рішення про поновлення на роботі.

При цьому, необхідно зазначити, що визначення саме такого періоду не може вважатись виходом за межі позовних вимог відповідно до положень процесуального закону, оскільки нормами трудового законодавства урегульовано, що середній заробіток повинен бути виплачений за весь час вимушеного прогулу, тобто з дня незаконного звільнення по день поновлення на роботі, який, в даному випадку, є днем ухвалення відповідного судового рішення.

Таким чином, період вимушеного прогулу, з урахуванням означеного вище, слід визначити з 29 січня 2020 року (день звільнення) по 05 травня 2020 р. (день ухвалення рішення судом про поновлення на роботі).

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (з наступними змінами), обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Як вбачається із довідки АТ Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат від 17.02.2020 року № 184/10 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на момент його звільнення складала 755 гривень 70 копійок ( а.с. 8).

Розрахунок суми, яка підлягає стягненню з відповідача:

755,70 грн. (середньоденна заробітна плата) х 66 (кількість днів вимушеного прогулу)= 49876,20 грн.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, приймаючи до уваги, що при подачі позову позивач був звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги, суд вважає за необхідне судовий збір стягнути з відповідача у розмірі 1681,60 грн. (по 840,80 грн. за кожну позовну вимогу).

Згідно п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. ,4,6,9,10,12,13,19,28,76,81,141,

258 ,259,263-265,274-277,279,352,354,355 ЦПК України, ст. ст.40,147,235 КЗпП

України, суд-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку - задовільнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 33/к від 28.01.2020 року Про

винесення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення по ш. 14/15".

Поновити ОСОБА_1 на посаді підземного гірника очисного забою 6 розряду на відокремленій дільниці шахти № 9/10 - шахті № 14/15 АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат".

Стягнути з Акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат ЄДРПОУ 00190911, місцезнаходження: вул. Єдності, 62, м. Марганець, Дніпропетровська область на користь ОСОБА_1 , ( паспорт НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Марганець, Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 29 січня 2020 року по 05 травня 2020 року, в сумі 49 876 (сорок дев`ять тисяч вісімсот сімдесят шість) гривень 20 копійок, з утриманням з цієї суми усіх податків та обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, а також в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 15 869 ( п`ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять ) гривень 70 копійок, з утриманням з цієї суми усіх податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат , ЄДРПОУ 00190911, місцезнаходження: вул. Єдності, 62, м. Марганець, Дніпропетровська область на користь держави судовий збір у розмірі 1681( одна тисяча шістсот вісімдесят одну) гривню 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Марганецький міський суд Дніпропетровської області.

Дата складення повного судового рішення 15 травня 2020 року.

Суддя: О. С. Янжула