Рішення

від 12.05.2020 по справі 160/852/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року Справа № 160/852/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС А" до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000586504 від 07.11.2019р., -

ВСТАНОВИВ :

21.01.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС А" звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000586504 від 07.11.2019р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що не погоджується із вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням та вважає необґрунтованим збільшення контролюючим органом суми грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб і нарахування штрафних (фінансових) санкцій за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. посилаючись на те, що відповідачем невірно визначено коефіцієнт функціонального використання земельних ділянок у розмірі 2,5 з використанням витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 30.08.2018р. №6/290818/03-07 та від 25.06.2018р. №78/220618/03-07, сформованих Управлінням Держгеокадастру у м. Дніпропетровську; у 2017 році позивачем був розрахований податок зі сплати за земельні ділянки, що перебувають в його користуванні із застосуванням коефіцієнту Кф у розмірі 2,0, виходячи з даних отриманих у витягах Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01.02.2017р. №136/310117/03-07 та від 31.01.2017р. №137/310117/03-07 з урахуванням положень пп.14.1.42 п.14.1 ст.14, п.286.1 ст.286, ст.ст.288-289 ПК України та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №489 від 25.11.2016р.; декларації зі сплати податку за земельні ділянки за 2017 рік були сформовані на підставі вищенаведених витягів від 31.01.2017р. та від 01.02.2017р., подані позивачем у встановлений діючим законодавством строк і прийняті контролюючим органом без зауважень; правильність визначення показників (у тому числі і коефіцієнта функціонального використання - Кф) при формуванні Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та обчисленні нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі цих показників, покладається на орган, що його формує (Головне управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську), а тому позивач не може нести відповідальність за відомості, які сформовані таким державним органом; також позивач зазначає, що витяги від 25.06.2018р. та від 30.08.2018р., у яких станом на 01.01.2017р. визначено коефіцієнт Кф на рівні 2,50 замість з 2,00 (на момент складання податкової декларації за землю) йому не видавались, а тому вважає їх застосування відповідачем протиправним та таким, що суперечить наведеному податковому законодавству.

Ухвалою суду від 10.05.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.37).

14.04.2020р., на виконання вимог вказаної ухвали суду, відповідач подав до суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю посилаючись на те, що документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.286.1, п.286.2 ст.286, п.289.1 ст.289 Податкового Кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження TOB СЕРВІС А орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Соборного району м. Дніпро за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. на загальну суму 61687,48 грн., у т.ч. за земельні ділянки: площею 0,1388 га - 59269,68 грн. та площею 0,0059 га - 2417,80 грн. При цьому, відповідач зазначає, що згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер - 1210100000:03:277:0072, сформованого Управлінням Держгеокадастру у м.Дніпропетровську нa вимогу Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради від 25.06.2018 №78/220618/03-07 по TOB СЕРВІС А , нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2017 року за адресою: АДРЕСА_1 , м.Дніпро, Жовтневий р-н, вул. Героїв Крут, буд. 16, площею 0,1388 га складає 9878280,03 грн., а тому річна сума орендної плати за землю, яка повинна бути нарахована TOB СЕРВІС А у відповідності вимогам чинного законодавства України на 2017 рік складає 296348,40 грн., а саме: 9878280,03 грн*3%=296348,40грн., разом з тим, підприємством подана податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за земельну ділянку площею 0,1388га та кадастровим номером - 1210100000:03:277:0072 на 2017 рік на загальну суму податку 237078,72 грн., заниження орендної плати за земельну ділянку площею 0,1388га за 2017 рік складає 59269,68 грн.; згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер - 1210100000:03:277:0007, сформованого Управлінням Держгеокадастру у м.Дніпропетровську на вимогу Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, від 30.08.2018 №6/290818/03-07 по TOB СЕРВІС А , нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2017р. за адресою: АДРЕСА_1 , м.Дніпро, Жовтневий р-н, вул. Героїв Крут, буд. 16, площею 0,0118 га складає 805933,39грн., та за площу яка у володінні TOB СЕРВІС А нормативна грошова оцінка земельної ділянки площа якої складає 0,0059 га відповідно становить 402966,70 грн., а саме: 805933,39 грн./0,0118га * 0,0059 га = 402966,70 грн., а тому річна сума орендної плати за землю, яка повинна бути нарахована TOB СЕРВІС А у відповідності вимогам чинного законодавства України на 2017 рік складає 296348,40грн., а саме : 402966,70 грн. *3%= 12089,00 грн., разом з тим, підприємством подана податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної, або комунальної власності) за земельну ділянку площею 0.0059га та кадастровим номером - 1210100000:03:277:0007 на 2017 рік на загальну суму податку 967120 грн., заниження орендної плати за земельну ділянку площею 0,0059 га за 2017 рік складає 2417,80 грн. За викладеного, відповідач вважає, що при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, оскільки таке податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі чинних Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Також, відповідач посилається і на те, що позивачем не було направлено жодних заперечень на акт від 17.10.2019р., що, в свою чергу, слугує підтвердженням того, що позивач погоджується з його висновками щодо виявлених порушень вимог податкового законодавства. Як зазначає відповідач, надання правової оцінки щодо правомірності прийняття Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки повинно бути окремим предметом судового спору та не може вирішуватися судом у межах заявлених вимог у цій справі (а.с.42-45).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 12.05.2020р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС А" з 27.04.2004р. зареєстровано як юридична особа за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Героїв Крут, буд.16; код ЄДРПОУ 32702111, та знаходиться на обліку як платник податків в ДПІ у Соборному районі міста Дніпра ГУ ДПС у Дніпропетровській області, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією виписки з ЄДРПОУ та копією акту перевірки від 17.10.2019р., які сторонами не оспорюються (а.с.11,19-23).

17.10.2019р. посадовою особою контролюючого органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельні ділянки, що перебувають в користуванні позивача на підставі укладених договорів оренди землі площею 0,1388 га (кадастровий номер - 1210100000:03:277:0072) та 0,0059 га (кадастровий номер - 1210100000:03:277:0007) за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р., за результатами якої був складений акт за №4496/04-36-05-04/32702111 за висновками якого встановлено порушення позивачем п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.286.1, п.286.2 ст.286, п.289.1 ст.289 Податкового Кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження TOB СЕРВІС А орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Соборного району м. Дніпро за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. на загальну суму 61687,48 грн., у т.ч. за земельні ділянки: площею 0,1388 га - 59269,68 грн. та площею 0,0059 га - 2417,80 грн., що підтверджується змістом копії наведеного акту перевірки (а.с.19-23).

На підставі наведеного акту перевірки, контролюючим органом 07.11.2019р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» за №000586504 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 77109,35 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 61687,48 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15421,87 грн. (а.с.24,47).

Позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №000586504 від 07.11.2019р. посилаючись на те, що у 2017 році позивачем був розрахований податок зі сплати за земельні ділянки, що перебувають в його користуванні із застосуванням коефіцієнту Кф у розмірі 2,0, виходячи з даних отриманих у витягах Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01.02.2017р. №136/310117/03-07 та від 31.01.2017р. №137/310117/03-07 з урахуванням положень пп.14.1.42 п.14.1 ст.14, п.286.1 ст.286, ст.ст.288-289 ПК України, а тому відповідачем при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення та при проведенні перевірки невірно враховано коефіцієнт функціонального використання земельних ділянок у розмірі 2,5 з використанням витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 30.08.2018р. №6/290818/03-07 та від 25.06.2018р. №78/220618/03-07, сформованих Управлінням Держгеокадастру у м. Дніпропетровську та які станом на момент формування таких показників (01.01.2017р.) були відсутні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Підпунктом 9.1.10. п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 269.1.2 п.269.1 ст.269 ПК України визначено, що платниками земельного податку є, зокрема, землекористувачі.

Об`єктом оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (п.п.270.1.1 п.270.1 ст.270 ПК України).

У відповідності до ст.271 ПК України базою оподаткування є:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Статтею 274 ПК України (в редакції чинній у 2017 році) встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Згідно до п.286.1, п.286.2 ст.286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пунктом 289.1 ст.289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно до п.289.3 ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що розмір орендної плати за землю має обчислюватись платником податків на підставі умов договору оренди і з дотриманням вимог Податкового кодексу України, який передбачає визначення орендної плати, виходячи з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, і величину цього коефіцієнту щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за певною формулою.

При цьому, для визначення розміру орендної плати у податковій декларації на землю платником використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка надається у вигляді відповідних витягів та отримуються платником такого податку від відповідного державного органу, у даному випадку - Головним управлінням Держгеокадастру не пізніше 15.01.2017р.

Так, із наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що 13.02.2017р. ТОВ СЕРВІС А було сформовано податкову декларацію з орендної плати за 2017 рік на загальну суму 246749,92 грн., яка прийнята контролюючим органом 15.02.2017р., а саме:

- по земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:277:0072 площею 0,1388, (нормативна грошова оцінка - 56935331,63 грн., розмір орендної плати - 3%) річна сума орендної плати становить 237078,72 грн.;

- по земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:277:0007 площею 0,0059, (нормативна грошова оцінка - 54639551,69 грн., розмір орендної плати - 3%) річна сума орендної плати становить 9671,20 грн., що підтверджується копіями відповідної податкової декларації та квитанції №2 про її прийняття, наявними у справі (а.с.30-32).

При цьому, при складанні наведеної податкової декларації, позивач використовував дані Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, складені Головним управлінням Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, а саме:

- №137/310117/03-07 від 31.01.2017р. по земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:277:0072, за яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 7902624,03 грн., коефіцієнт Кф - 2,00;

- №136/310117/03-07 від 01.02.2017р. по земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:277:0007, за яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 644746,71 грн., коефіцієнт Кф - 2,00, що підтверджується копіями відповідних витягів (а.с.33,34).

Із аналізу наведених норм податкового законодавства та встановлених обставин, можна дійти висновку, що при врахуванні позивачем відомостей із витягів, виданих Головним управлінням Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області від 31.01.2017р. та від 01.02.2017р. із коефіцієнтом Кф - 2,0, при формуванні розміру орендної плати за користування наведеними вище земельними ділянками та визначенні у своїй податковій декларації сум орендної плати за 2017 рік станом на 13.02.2017р., позивач діяв з дотриманням вимог вищенаведених норм чинного станом на 13.02.2017р. податкового законодавства.

В той же час, як свідчить зміст акту перевірки, вищенаведені факти визначення позивачем розміру орендної плати за користування земельними ділянками за 2017 рік у декларації з орендної плати за 2017 рік на підставі Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, складених Головним управлінням Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області від 31.01.2017р. та від 01.02.2017р. взагалі не були враховані, а для визначення збільшення розміру грошового зобов`язання за землю за 2017 рік відповідачем були обрані інші витяги, видані 25.06.2018р. та 30.08.2018р. з коефіцієнтом Кф - 2,5, а саме:

- №78/220618/03-07 від 25.06.2018р. по земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:277:0072, за яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 9878280,03 грн., коефіцієнт Кф - 2,50;

- №6/290818/03-07 від 30.08.2018р. по земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:277:0007, за яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 805933,39 грн., коефіцієнт Кф - 2,50, що підтверджується копіями відповідних акту перевірки та витягів (а.с.19-23,48,49).

Проте, використання відповідачем при перевірці позивача вищенаведених витягів, які були сформовані Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області 25.06.2018р. та 30.08.2018р. за 2017 рік є протиправним та таким, що суперечить чинному законодавству, виходячи з наступного.

За приписами ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частити першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999р. №1-рп/99 у справі №1-7/99 встановлено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, збільшуючи грошове зобов`язання з орендної плати за землю за 2017 рік на підставі Витягів №78/220618/03-07 від 25.06.2018р. та №6/290818/03-07 від 30.08.2018р., які були відсутні у 2017 році, відповідач застосував їх зворотню дію в часі, що суперечить ст.58 Конституції України.

Окрім того, слід зазначити, що у відповідності до вимог ст.5 Закону України «Про оцінку земель» грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку; орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності - ст.13 Закону України «Про оцінку земель» .

Згідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій» - ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» .

Статтею 20 вказаного Закону, визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

У відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, за постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, зокрема, утворено Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Відповідно до п.1 Положення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016р. №308, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

За п.п.4 п.4 вказаного Положення, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань надає адміністративні послуги згідно із законом у відповідній сфері.

Відповідно до п.2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995р. №213 (далі - Методика), дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що вказаними нормам законодавства на Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як суб`єкта владних повноважень, покладені обов`язки щодо видачі лише Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, при цьому, нормативна грошова оцінку земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками такої технічної документації із землеустрою, тобто, проведення нормативної грошової оцінки землі, у тому числі і визначення коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), а також і зміна таких показників, до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не віднесено.

Також, слід зазначити, що ні норми Закону України «Про оцінку земель» , ні норми Порядку №489, який набрав чинності з 01.01.2017р., при формуванні Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, не наділяють повноваженнями Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області змінювати коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф).

Окрім того, зі змісту Витягів Головного управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області №78/220618/03-07 від 25.06.2018р. та №6/290818/03-07 від 30.08.2018р. із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок на 2017 рік, які використовувалися відповідачем при проведені перевірки вбачається, що вони сформовані станом на 01.01.2017р., тобто, фактично Головним управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області було визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки за минулі періоди, що не передбачено ні нормами чинного вищенаведеного законодавства, а також і не відповідає формі Витягу, передбаченій у Додатку 9, яка затверджена Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Порядок №489).

Тобто, при формуванні вищенаведених Витягів 25.06.2018р. та 30.08.2018р., відбулося збільшення орендної плати за користування вищенаведеною земельною ділянкою за минулі періоди - 2017р., що не відповідає вимогам вищенаведеного земельного законодавства, а також і суперечать вимогам ст.58 Конституції України, яка встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У відповідності до вимог п.2 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частити першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999р. №1-рп/99 у справі №1-7/99 встановлено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Також судом враховується і те, що відповідні Витяги формуються та видаються Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області на початку року лише за заявою землекористувача земельної ділянки, з метою визначення останнім розміру орендної плати за землю на поточний рік у відповідних деклараціях, які подаються до органів ДПС, та у подальшому є підставою для сплати орендної плати за землю виходячи з вимог Методики та Порядку №489, а видача таких Витягів контролюючим органам на їх запити за минулі періоди із іншими показниками (зміною Кф) не передбачено жодними нормами законодавства, а отже, можна дійти висновку, що такі Витяги отримані відповідачем з порушенням порядку, встановленого законом, а тому такі Витяги не можуть бути підставами для донарахування грошових зобов`язань контролюючими органами за минулі періоди виходячи з приписів ч.1 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що при проведенні перевірки позивача з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р., відповідачем протиправно було використано відомості, які містяться у Витягах відділу у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №78/220618/03-07 від 25.06.2018р. та №6/290818/03-07 від 30.08.2018р. із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок на 2017 рік, та такі дії відповідача не відповідають нормам ст.58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. №10рп/99.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини у даній справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення №000586504 від 07.11.2019р., за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 77109,35 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 61687,48 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15421,87 грн. за 2017 рік на підставі витягів від 25.06.2018р. та від 30.08.2018р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, покладено обов`язок доведення належними доказами правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 07.11.2019р.

Між тим, відповідачем жодних підстав та доказів правомірності збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 77109,35 грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням з урахуванням аналізу норм податкового законодавства та встановлених обставин справи, суду не надано.

При цьому, судом відхиляються доводи відповідача щодо того, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі чинних Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, оскільки судом було досліджено Витяги відділу у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №78/220618/03-07 від 25.06.2018р. та №6/290818/03-07 від 30.08.2018р. із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок на 2017 рік, якими користувався відповідач та встановлено, що такі Витяги отримані відповідачем з порушенням порядку, встановленого законом, інформація наведена у них не має зворотної дії в часі з урахуванням ст.58 Конституції України, а тому такі Витяги не можуть бути підставами для донарахування грошових зобов`язань контролюючими органами за минулі періоди виходячи з приписів ч.1 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Є безпідставними посилання відповідача на те, що позивачем не було направлено жодних заперечень на акт від 17.10.2019р., що, в свою чергу, слугує підтвердженням того, що позивач погоджується з його висновками щодо виявлених порушень вимог податкового законодавства, оскільки надання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов`язком платника податків та не може свідчити про згоду позивача з його висновками, оскільки позивач наділений правом на оскарження таких висновків за наслідками прийнятого рішення суб`єктом владних повноважень (у даному випадку спірного податкового повідомлення-рішення), яке і оспорюється позивачем у даному спорі.

Також і є необґрунтованими та відхиляються судом посилання відповідача на те, що надання правової оцінки щодо правомірності прийняття Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки повинно бути окремим предметом судового спору та не може вирішуватися судом у межах заявлених вимог у цій справі, оскільки, при прийнятті оспорюваного повідомлення-рішення та збільшенні позивачеві грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб, контролюючий орган прийшов до висновку про заниження позивачем орендної плати саме з урахуванням відомостей, викладених у Витягах відділу у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №78/220618/03-07 від 25.06.2018р. та №6/290818/03-07 від 30.08.2018р. із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок на 2017 рік, а тому, при вирішенні даної справи, дослідження судом питання правомірності отримання контролюючим органом таких Витягів є запорукою всебічного та повного з`ясування обставин справи, що відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та перевіривши правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №000586504 від 07.11.2019р., суд приходить до висновку, що, приймаючи наведене податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 77109,35 грн., відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення №000586504 від 07.11.2019р. про збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 77109,35 грн., відповідачем було порушено права та інтереси позивача, які підлягають судового захисту шляхом визнання протиправним та скасування наведеного податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, при прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати сплачуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп. понесені позивачем згідно платіжного доручення №15 від 21.01.2020р. (а.с.10).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС А" до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000586504 від 07.11.2019р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №000586504 від 07.11.2019р.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, ЄДРПОУ 43145015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС А" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Героїв Крут, буд.16; код ЄДРПОУ 32702111) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

На період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії такого карантину згідно до п.3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва