Рішення

від 15.05.2020 по справі 280/1148/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2020 року Справа № 280/1148/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Відділу культури Приморської міської ради Приморського району Запорізької області (72102, Запорізька область, м.Приморськ, вул.Центральна, буд.7; код ЄДРПОУ 41096464)

про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та невиплаченої різниці у середньому заробітку,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Відділу культури Приморської міської ради Приморського району Запорізької області (далі - відповідач, Відділ культури), у якій позивач з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд:

1) стягнути на користь позивача з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі по справі №280/2064/19 від 31.10.2019 за період з 01.11.2019 по 08.12.2019 включно у сумі 8 565,96 грн.;

2) стягнути на користь позивача з відповідача невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення за період з 25.06.2019 по 08.12.2019 у розмірі 4 705,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що його поновлено на роботі на посаді начальника відділу культури Приморської міської ради Приморського району Запорізької області постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі №280/2064/19 зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Звертає увагу, що відповідно до чинного законодавства України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно. Проте вказане судове рішення виконано відповідачем несвоєчасно, у зв`язку з чим у нього виникло право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з дати ухвалення судового рішення до дати його фактичного виконання. Крім того, позивач звертає увагу, що за період з дати його звільнення посадові оклади за його посадою підвищувались, у зв`язку з чим, він має право на стягнення з відповідача невиплаченої різниці. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 25.02.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 27.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

22.04.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№18676), у якому зазначає, що позивача поновлено на посаді розпорядженням міського голови від 05.12.2019 №114/1 після отримання 03.12.2019 постанови Третього апеляційного адміністративного суду по справі №280/2064/19 та на підставі особистої заяви ОСОБА_1 від 04.12.2019. Розпорядження від 05.12.2019 №114/1 Про поновлення на посаді ОСОБА_1 на теперішній час є діючим, належним чином не оскаржено, та не скасовано. Таким чином, Відділ культури при виконанні постанови Третього апеляційного адміністративного суду по справі №280/2064/19 від 31.10.2019 діяв в межах приписів чинного законодавства України. Затримка у виконанні рішення сталася не з вини Відділу культури. Щодо позовних вимог в частині стягнення з Відділу культури не виплаченої різниці у середньому заробітку, відповідач вказує, що вказані позовні вимоги не розглядались у межах справи №280/2064/19. На підставі викладеного, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приморського міського голови Приморського району Запорізької області Божкової Олени Анатоліївни, відділу культури Приморської міської ради Приморського району Запорізької області в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Приморського міського голови Приморського району Запорізької області Божкової Олени Анатоліївни від 04.04.2019 №39/1 Про звільнення начальника відділу культури Приморської міської ради ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу культури Приморської міської ради Приморського району Запорізької області;

- стягнути з відділу культури Приморської міської ради Приморського району Запорізької області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.07.2019 по справі №280/2064/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду 31.10.2019 по справі №280/2064/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.07.2019 у справі №280/2064/19 - скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Приморської міської ради Приморського району Запорізької області Божкової Олени Анатоліївни від 04.04.2019 №39/1 Про звільнення начальника відділу культури Приморської міської ради ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу культури Приморської міської ради Приморського району Запорізької області з 04 квітня 2019 року. Стягнуто з відділу культури Приморської міської ради Приморського району Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.04.2019 по 31.10.2019 у сумі 47 113,11 грн., що визначено без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

04.12.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив поновити його на посаді начальника відділу культури Приморської міської ради Приморського району Запорізької області з 04.04.2019 на підставі судового рішення Третього апеляційного адміністративного суду у справі №280/2064/19 від 31.10.2019.

Розпорядженням міського голови Приморської міської ради Приморського району Запорізької області О.Божкової від 05.12.2019 №114/1 Про поновлення на посаді ОСОБА_1 на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №280/2064/19 від 31.10.2019 зобов`язано:

1) Розпорядження міського голови від 04.04.2019 №39/1 Про звільнення начальника відділу культури Приморської міської ради ОСОБА_1 скасувати;

2) поновити на посаді начальника відділу культури Приморської міської ради Приморського району Запорізької області ОСОБА_1 з 04.04.2019 з посадовим окладом згідно зі штатним розписом зі збереженням 9 рангу посадової особи 6 категорії та з надбавкою за вислугу років у розмірі 15 відсотків до посадового окладу з урахуванням доплат за ранг;

3) Відділу культури провести виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 04.04.2019 по 31.10.2019 у сумі 47 113,11 грн., що визначено без утримання податків й інших обов`язкових платежів;

4) Начальнику Відділу культури ОСОБА_1 до виконання посадових обов`язків приступити з 09.12.2019;

5) Головному спеціалісту Відділу культури Каркелан ОСОБА_2 внести до трудової книжки ОСОБА_1 відповідні записи відповідно до вимог чинного законодавства.

У зв`язку із затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те що, не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Положеннями пункту 5 частини 3 статті 2 КАС України встановлено, що принципом адміністративного судочинства є обов`язковість судових рішень.

Обов`язковість судових рішень також встановлена статтею 14 КАС України.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як зазначено у пункті 3 частини першої статті 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Суд зазначає, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це зазначено у спеціальному законі. Тобто норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці працівників органів місцевого самоврядування, не встановлено відповідальність роботодавця у разі затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, з метою забезпечення рівності прав та недопущення дискримінації у трудових відносинах, суд дійшов висновку, що норми КЗпП України поширюються на спірні правовідносини.

Відповідно до положень статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Стаття 236 КЗпП України передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Щодо тверджень відповідача про відсутність вини у затримці виконання рішення про поновлення позивача на роботі, з огляду на дату отримання судового рішення та дату подання позивачем заяви про поновлення його на посаді, суд зазначає таке.

Як зазначалось вище, відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Таким чином, згідно зі статтею 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від наявності або відсутності вини роботодавця у такій затримці, оскільки закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою підставою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає з норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно.

Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.02.2020 у справі №815/1676/18 (провадження №К/9901/67077/18).

Крім того, у вказаній справі Верховний Суд зазначив, що не виконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Разом з тим ця відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Відповідно до положень пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100), середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку №100).

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

За змістом пункту 10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення…Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток.

Розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 визначено в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі 280/2064/19, яка набрала законної сили, та становить 329,46 грн.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів , і схем посадових окладів згідно з додатками 48-54 і 57 до вказаної постанови.

Так, згідно зі штатним розписом Відділу Культури з 01.01.2019, копія якого надана до матеріалів справи, посадовий оклад начальника Відділу Культури складав 6 400,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №525 Про внесення змін у додатки до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 , яка набрала чинності з 25.06.2019, внесені зміни, зокрема до окладів посадових осіб місцевого самоврядування, в результаті чого відбулось підвищення посадового окладу позивача.

Вказане знайшло своє відображення у Штатному розписі Відділу Культури з 01.01.2020, наявному в матеріалах справи, згідно з яким посадовий оклад начальника Відділу культури становить 6 800,00 грн.

Тобто, на день звільнення із займаної посади посадовий оклад позивача становив 6 400,00 грн. та у подальшому з 25.06.2019 підвищився до 6 800,00 грн.

Коефіцієнт підвищення окладу суд розраховує наступним чином: 6 800,00 грн. (оклад за посадою після підвищення) / 6 400,00 грн. (оклад за посадою на час звільнення) = 1,0625.

Отже, розмір середньоденного заробітку позивача з урахуванням коефіцієнту підвищення становить 329,46 х 1,0625 = 350,05 грн.

Суд зазначає, що затримка виконання судового рішення має часові рамки. Тобто по суті така затримка є певним періодом часу, який бере відлік з наступного дня після постановлення судового рішення про поновлення на посаді (яке підлягає негайному виконанню) до дня його виконання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 20.06.2018 у справі №825/203/16, виконання рішення суду вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Судом встановлено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі №280/2064/19 поновлено позивача на посаді начальника відділу культури Приморської міської ради Приморського району Запорізької області з 04.04.2019.

Разом з тим, позивача фактично допущено до виконання посадових обов`язків з 09.12.2019, що не заперечується сторонами у заявах по суті справи.

Таким чином, період затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі становить з 01.11.2019 по 08.12.2019 (включно).

Кількість днів затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 01.11.2019 по 08.12.2019 складає 26 робочих днів.

Отже, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачу за час затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді, становить: 9 101,30 грн. (350,05 грн. х 26 днів).

Необхідно звернути увагу, що у позові позивач просить суд стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов`язаного із затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі, та окремо просить стягнути суму підвищення до посадового окладу, у тому числі за період затримки виконання судового рішення з 01.11.2019 по 08.12.2019.

Разом з тим, ані нормами КЗпП України, ані нормами Порядку №100 не передбачено можливість окремого обчислення та виплати підвищення до посадового окладу, оскільки таке підвищення враховується при обчисленні середньоденного заробітку для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові по справі №826/6583/14 від 15 лютого 2019 року, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Підсумовуючи викладене, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим необхідно стягнути з Відділу культури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов`язаного із затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі, за період з 01.11.2019 по 08.12.2019, у розмірі 9 101,30 грн., що визначено без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача невиплаченої різниці у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення за період з 25.06.2019 по 31.10.2019, суд зазначає таке.

У разі встановлення обставин вимушеного прогулу працівника (звільнення без законної підстави ст.235 КЗпП України та/або затримка виконання рішення про поновлення на роботі ст.236 КЗпП України), такому працівнику виплачується передбачена КЗпП компенсаційна виплата у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, як зазначалось вище, відповідно до положень Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Яке зазначалось раніше, належні до стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов`язаного з незаконним звільненням, присуджує орган, який вирішує трудовий спір.

Оскільки за даних конкретних обставин справи трудовий спір між сторонами вирішувався у судовому порядку при розгляді справи №280/2064/19, тому розмір належних до стягнення на користь позивача сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.06.2019 по 31.10.2019 охоплювався предметом доказування у цій справі, у тому числі щодо необхідності коригування середньоденного заробітку у зв`язку з підвищенням посадового окладу.

Суд повторює, що нормами чинного трудового законодавства та законодавства про оплату праці, у тому числі КЗпП України, Порядку №100, не передбачено право працівника на отримання невиплаченої різниці у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення, оскільки таке підвищення окремо не визначається, а враховується при обчисленні середньоденного заробітку для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, розмір належного до стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.06.2019 по 31.10.2019, у тому числі з урахуванням коефіцієнту підвищення окладу, мав доводитись позивачем під час розгляду справи №280/2064/19, а не шляхом заявлення окремих позовних вимог в іншому позові. А в разі незгоди із визначеною судом апеляційної інстанції сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач мав можливість висловити свою незгоду за процесуальними правилами у спосіб подання касаційної скарги.

За інших умов, встановлення судом відповідних обставин та надання їм оцінки є фактично переглядом судового рішення, яке набрало законної сили, у правовідносинах, які набули статусу узгоджених, і становитиме порушення принципу res judicata .

Аналогічним чином застосовано норми права у подібних правовідносинах Верховним Судом у постанові від 13.12.2019 у справі №817/1308/16.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача невиплаченої різниці у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення за період з 25.06.2019 по 31.10.2019 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України Про судовий збір , питання про розподіл судових витрат не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 143, 243-246, 255, 295, п.3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу культури Приморської міської ради Приморського району Запорізької області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі №280/2064/19 за період з 01.11.2019 по 08.12.2019 включно у сумі 9 101,30 грн (дев`ять тисяч сто одну гривню 30 коп.), що визначено без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

З урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач - Відділ культури Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, місцезнаходження: 72102, Запорізька область, м.Приморськ, вул.Центральна, буд.7; код ЄДРПОУ 41096464.

Повне судове рішення складено 15.05.2020.

Суддя М.О. Семененко