Ухвала

від 12.05.2020 по справі 320/2742/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

12 травня 2020 року м. Київ № 320/2742/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до комунального некомерційного підприємства "Згурівська центральна районна лікарня" Згурівської районної ради Київської області про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи,

у с т а н о в и в:

ГУ ДСНС у Київській області звернулось до суду з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) КНП "Згурівська центральна районна лікарня" Згурівської районної ради Київської області, розташованого за адресою: Київська область, Згурівський район, смт. Згурівка, вул.Залізнична, 7 м.Біла Церква, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію (роботу) вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті від 20.12.2019 № 215.

Судом, в порядку ч.1 ст.171 КАСУ, була досліджена подана позовна заява на предмет дотримання вимог ст.ст.160, 161 КАСУ, за результатом чого, суд дійшов висновку про її невідповідність положенням процесуального законодавства.

На цій підставі, ухвалою суду від 18.02.2020 позовна заява була залишена без руху та встановлений десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання подання позовної заяви у новій редакції із зазначенням у ній: належного відповідача, враховуючи, що згідно відомостей ЄДР органом управління відповідача є Згурівська районна рада або подати доказ перебування на у власності КНП приміщення підприємства, яке підлягає зупинці та/або документально підтвердити іншого власника; підстав для проведення позапланової перевірки відповідача з наданням копії документів, які послугували основою для прийняття рішення про здійснення контрольного позапланового заходу , зокрема копії доручення Прем`єр-міністра України та наказу, який було видано на його основі; зазначення переліку питань, які були предметом перевірки відповідача; викладення переліку відомостей, на підставі яких було зроблено висновок про порушення відповідачем правил протипожежної та техногенної безпеки; надання копії пояснень, що були відібрані перевіряючими від відповідача під час проведення контрольного заходу та копії запису із журналу відповідача про проведення перевірки; зазначити, які документи протипожежної безпеки підприємства відповідача були досліджені в ході контрольного позапланового заходу; надати докази ознайомлення відповідача з наказом на проведення контрольного заходу та направленням на перевірку; зазначити підстави для застосування крайнього заходу реагування у вигляді повного зупинення експлуатації об`єкта відповідача.

Крім того, позивачеві слід було подати копії документів, посвідчених згідно ч.5 ст. 94 КАСУ, оскільки приєднані до позовної заяви копії документів засвідчені провідним спеціалістом ГУ ДСНС у Київській області, який не є учасником справи.

10.04.2020 на виконання вищезазначеної ухвали суду, позивач надав оновлену позовну заяву з копіями наступних документів: наказу про затвердження графіків проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю); витягу з протоколу № 23 засідання КМУ від 06.12.2019; доручення прем`єр-міністра України до листа президента України від 05.12.2019 № 01-01/1018; наказу № 1334 від 12.12.2019 про затвердження графіків проведення позапланових заходів державного нагляду.

Дослідивши заяву та приєднані до неї документи, суд приходить до висновку про невиконання позивачем вимог ухвали суду та неналежне засвідчення наданих документів, з огляду на таке:

положеннями ч.1 ст. 129-1 Конституції України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вказана норма кореспондується зі ст.370 КАСУ. Ухвала суду, згідно ст.241 КАСУ є різновидом судового рішення.

Згідно ч.5 ст. 44 КАСУ, учасник справи зобов`язаний виявляти повагу до суду; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені судом, не приховуючи їх.

Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його правами та обов`язками. У рішенні Європейського суду з прав людини "Чуйкіна проти України" ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що "стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A № 18)".

Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду, йому відповідає обов`язок суду розглянути справу по суті з винесенням остаточного рішення по справі, яке підлягає обов`язковому виконанню. Виконання в розумний термін також є невід`ємною частиною права на доступ до суду.

На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема, задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.

У справі Trukh v. Ukraine ((dec.), no. 50966/99, 14 October 2003) Європейський суд дав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов`язку сплатити мито, надати копії документів у певній кількості та направити звернення до конкретного суду. Європейський суд не виявив жодних підстав вважати, що застосування згаданих процесуальних обмежень у справі було свавільним чи невиправданим. Відповідно, скарга заявника про відсутність доступу до суду була відхилена як необґрунтована.

В рішенні Конституційного Суду України у справі №1-9/2011 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, від 13 грудня 2011 року (17-рп/2011) зазначено, що "вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі". Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".

У даному випадку право на доступ до правосуддя позивача було поставлено в залежність від його особистої волі виконати чи не виконати вимоги судового рішення, яке набуло законної сили.

Відповідно до ч.1, 3 ст.55 КАСУ, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

За правилами ч. 1 ст.59 КАСУ, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.

На підставі ч.1-5 ст. 94 КАСУ, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.

Належним чином засвідчена копія, у розумінні процесуального закону, це копія, яка посвідчена в порядку, встановленому абз.2 ч.5 ст. 94 КАСУ. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Заявником у даній справі є ГУ ДСНС у Київській області в особі його керівника, - ч.3 ст.55 КАСУ. Як слідує із заяви, остання підписана начальником управління В.Слободяником. З доданих документів до первинної позовної заяви вбачається, що вони засвідчені провідним спеціалістом ГУ ДСНС у Київській області, доказів на підтвердження повноважень цією особою засвідчувати копії документів не надано, тобто вона не є учасником справи та не має права на посвідчення копій документів. Дана обставина була однією з підстав залишення позовної заяви без руху.

Проте, усуваючи недоліків, позивач не звернув на це увагу та не надав до оновленої позовної заява документів, засвідчених належним чином та знову надав нові документи, які взагалі не засвідчені.

Отже подані в копіях документи є належними, однак недопустими доказами у справі.

Як зазначено в правових висновках Верховного Суду у справі № 904/8549/17 від 11.07.2018 "неналежно засвідчений документ не може бути використаний судом у якості допустимого доказу". Така позиція була підтримана і у подальшому, зокрема у справі №160/7887/18 від 08.05.2019.

Відтак, суд не приймає до уваги у якості допустимих доказів, копії документів, наданих позивачем на виконання ухвали суду від 26.03.2020 - наказу про затвердження графіків проведення позапланових заходів державного нагляду № 1334 від 12.12.2019; витягу з протоколу № 23 засідання КМУ від 06.12.2019; доручення прем`єр-міністра України до листа президента України від 05.12.2019 № 01-01/1018; наказу № 1334 від 12.12.2019 про затвердження графіків проведення позапланових заходів державного нагляду, які не засвідчені у відповідності до вимог КАСУ.

Крім того, позивач на власний розсуд та свідомо розпорядився своїм правом, та не надав суду усіх витребуваних документів, в тому числі, документів, які свідчать про перебування приміщення дошкільного навчального закладу на балансі відповідача; зазначення, які документи протипожежної безпеки підприємства відповідача були досліджені в ході проведення позапланового заходу; доказів ознайомлення з наказом на проведення контрольного заходу та направленням, а також документів, доданих позивачем до первинної позовної заяви, засвідчених відповідно до вимог п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003".

Суд наголошує, що вказані документи були обов`язковою передумовою для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі та витребувані із розрахунком того, що дана категорія справ розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, а ефективний розгляд справ, який є основним завданням адміністративного судочинства, забезпечується в тому числі, і належною підготовкою справи з дотриманням положень про її відкриття, економії часу для своєчасного ухвалення рішення.

Таким чином, позивач, надавши лише частину необхідних документів, які є неналежно засвідченими копіями документів, фактично не виконав вимоги ухвали суду від 26.03.2020, що відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАСУ є підставою для повернення позовної заяви позивачеві.

У справі « Ashingdane проти Сполученого Королівства» (№ 8225/78, рішення від 28 травня 1985 року) Суд наголосив на необхідності пропорційного співвідношення між застосованими засобами реагування на неналежно подані звернення до суду і поставленою метою та підкреслив, що вирішення питання про наявність матеріальних передумов звернення особи до суду на стадії відкриття провадження у справі, не може свідчити про обмеження у доступі до правосуддя.

У даному випадку право на доступ до правосуддя було поставлено в залежність від особистої волі та рішення суб`єкта владних повноважень виконати чи не виконати вимоги судового рішення, яке набуло законної сили.

Прецедентними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 Судом вкотре підкреслено, що право на суд не є абсолютним та вказано, що "якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити перетворити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним".

Ця правова позиція підтримана і рішеннями Верховного Суду у справах №№ 705/3875/17 та 705/5060/18.

Крім того, у даному випадку варто також процитувати і рішення у справі Жоффр де ла Прадель проти Франції, посилання на яке останнім часом набуло ознак популярності. Звертаючи увагу на недопущення надмірного формалізму, Європейський суд разом з цим вказав на необхідність додержання процедурних передумов звернення до суду. Суд підкреслив, що "згідно Конвенції кожна держава-учасниця має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух". Саме ця справа була покладена в основу рішень Верховного Суду у справах №№ 705/3875/17 та 705/5060/18 .

Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

позовну заяву Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (ЄДРПОУ - 36298458, м.Київ, вул.Межигірська, буд. 8) до комунального некомерційного підприємства "Згурівська центральна районна лікарня" Згурівської районної ради Київської області (ЄДРПОУ - 05408332, Київська область, Згурівський район, смт.Згурівка, вул.Залізнична, 7) про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи, - повернути позивачеві.

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.