Рішення

від 30.04.2020 по справі 640/19402/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 року м. Київ № 640/19402/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інтербудкомпані до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Інтербудкомпані (далі - позивач, ТОВ Інтербудкомпані ) з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач 1), Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач 2), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві в особі комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 27.09.2019 №38854/40063380/2 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 09.09.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ Інтербудкомпані від 09.09.2019 №1 датою її фактичного надходження - 12.09.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його необґрунтованим та таким, що не базується на нормах чинного законодавства та фактичних матеріалах справи, складеним відповідачем 1 з перевищенням повноважень та не у спосіб, що закріплений ст.201 Податкового кодексу України.

Позивач вважає, що контролюючим органом не проаналізовано господарську операцію платника податків, подані первинні бухгалтерські документи та неправомірно відмовлено у реєстрації податкової накладної позивача. Скориставшись правом адміністративного оскарження рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної позивачем подана скарга на вказане рішення до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої прийнято оскаржуване рішення, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення - без змін. Позивач зазначив, що вказане рішення впливає на майновий стан позивача та порушує його права та інтереси у сфері підприємницької діяльності та оподаткування внаслідок блокування з боку ДФС України процесу реєстрації накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що негативно впливає на взаємовідносини з контрагентами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачами подано до суду відзиви на позовну заяву, у яких зазначається про необґрунтованість позовних вимог із посиланням на положення Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117.

Проте судом не беруться до уваги вказані відзиви, оскільки до них не додано належних і достовірних доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача та не додано документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Позивач не скористався наданим йому правом, передбаченим статтею 163 КАС України, відповіді на відзив не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між позивачем (Постачальник) та ПП АЛІРА ГРУП (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №2608-19 від 26.08.2019, згідно умов якого Постачальник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві продукцію - будівельні матеріали, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити в погоджені Сторонами терміни замовленої ним Продукції на умовах даного Договору.

В підтвердження виконання умов цього Договору сторонами укладена видаткова накладна №РЕ-000014 від 09.09.2019, товарно-транспортна накладна №ТТН-000014 від 09.09.2019. Оплата за поставку товару здійснена на підставі рахунку-фактури №СФ-000012 від 06.09.2019 та підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку. Серед усієї поставленої продукції згідно вказаної видаткової накладної були шпалери на флізеліновій основі.

Продукція поставлена постачальником за допомогою ФОП ОСОБА_1 згідно договору про надання транспортно-експедиційних послуг №01/02-19-1 від 02.02.2019.

Для забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним Договором, позивачем укладено з ТОВ Біопродакт договір купівлі-продажу №010 від і 10.10.2018 та з ТОВ ЕЛІТ договори поставки №1-26 від 03.01.2018, №1-40 від 03.01.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами вищевказаної господарської операції ТОВ Інтербудкомпані складено податкову накладну від 09.09.2019 №1 та направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до отриманої квитанції № 1 зазначену податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, зазначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам пп.1.6 п.1 критеріїв ризиковості платника податків і запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням комісії Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення від 17.09.2019 №1281886/40063380, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 09.09.2019 №1.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, позивачем подано до ДФС України скаргу від 25.09.2019 за №9220783071.

За результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 27.09.2019 №38854/40063380/2, яким залишено її без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної від 17.09.2019 №1281886/40063380 - без змін.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 № 117, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Пунктом 13 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі - Порядок №117, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються, зокрема критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з пунктом 15 цього Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Відповідно до пунктів 18 - 21 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про:

- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору (абзаци другий, третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України).

Порядок та особливості оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлені в пункті 56.23 цієї статті.

Відповідно до положень підпунктів 56.23.1 - 56.23.3 пункту 56.23 Податкового кодексу України скарга на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим.

Відповідно до пункту 1 Порядку розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, розгляд скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - комісії контролюючих органів), про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється комісією ДФС з питань розгляду скарг, яка є постійно діючим колегіальним органом ДФС, за участю уповноваженої особи Мінфіну.

За приписами пунктів 12, 13 вказаного Порядку за результатами розгляду скарги комісія приймає рішення щодо скарги за формою згідно з додатком 2, яке надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.

За результатами розгляду скарги комісія приймає одне з таких рішень:

задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

залишає скаргу без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін;

залишає скаргу без розгляду.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує на те, що відповідачами неправомірно відмовлено йому у реєстрації податкової накладної від 09.09.2019 №1, поданої для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також зазначено, що позивач не відповідає жодному критерію ризиковості, водночас контролюючим органом не зазначено які саме порушення допущені позивачем, яких документів не вистачає чи які не відповідають встановленим вимогам.

Тобто, звертаючись до суду з даним адміністративним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач фактично не погоджується із рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної від 09.09.2019 №1, яке прийняте комісією Головного управління ДПС у м. Києві про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.09.2019 №1281886/40063380.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач в межах цієї адміністративної справи не оскаржує рішення від 17.09.2019 №1281886/40063380, а просить скасувати рішення Комісії з питань розгляду скарг Державної податкової служби України від 27.09.2019 №38854/40063380/2, яке прийнято за результатами розгляду його скарги на рішення від 17.09.2019 №1281886/40063380.

Доказів оскарження зазначеного рішення від 17.09.2019 №1281886/40063380 про відмову у реєстрації податкової накладної від 09.09.2019 №1 в судовому порядку позивачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачам 1 при прийнятті рішення від 27.09.2019 №38854/40063380/2 за результатами розгляду скарги позивача від 25.09.2019 дотримано порядок та строки розгляду, передбачені статтею 56 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на ту обставину, що рішення, яке просить скасувати позивач, стосується лише відмови в задоволенні його скарги, тому не буде тягти за собою автоматичного скасування рішення від 17.09.2019 №1281886/40063380.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Тобто, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Суд враховує, що запроваджені Податковим кодексом України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене право, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними, доводи позивача, викладені у скарзі оцінюються судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими податковими органами за результатами адміністративного оскарження. Само по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків.

Таким чином, правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Інтербудкомпані до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 27.09.2019 №38854/40063380/2 немає, оскільки це рішення не є таким, що прийняте у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.

Вказана правова позиція викладена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 07 лютого 2020 року у справі №826/11086/18.

При цьому, суд звертає увагу, що належним способом захисту у даному випадку є звернення позивача до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.09.2019 №1281886/40063380 та, як наслідок, вжиття дій щодо реєстрації зазначеної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту прав, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Інтербудкомпані (02217, м. Київ, пр. Маяковського, 20, кімн.43, код ЄДРПОУ 40063380) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко