Рішення

від 30.04.2020 по справі 640/20614/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 року м. Київ № 640/20614/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Самчук Катерини Сергіївни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (далі - відповідач 1), Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Самчук Катерини Сергіївни (далі - відповідач 2) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 №РВ-80000147832018 від 27.08.2018 року;

- зобов`язати відповідача 1, відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 25.05.2015 року у справі №2-4955/11, внести відомості до Державного земельного кадастру щодо встановлення постійних земельних сервітутів (право проходу та право доступу) в інтересах позивача на частину сусідньої земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 (кадастровий номер 8000000000:91:128:0062), площею 21,70 м 2 та площею 12,17 м 2 по АДРЕСА_2 для проведення робіт з ремонту стін та даху житлового будинку позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25.05.2015 року у справі №2-4955/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки житлового будинку та встановлення меж земельної ділянки, що перебувають у спільній частковій власності, встановлено постійний земельний сервітут (право проходу та право доступу) в інтересах ОСОБА_1 на частини сусідньої земельної ділянки ОСОБА_2 (кадастровий номер 91:128:0026) площею 12,17 м 2 та площею 21,70 м 2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення робіт з ремонту стін та даху її житлового будинку.

28 серпня 2018 року позивач отримала рішення відповідача 2 від 27.08.2018 року №РВ-8000147832018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з посиланням на ст.24 Закону України Про державний земельний кадастр та неможливістю виконати рішення суду, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 91:128:0026 скасована шляхом поділу та утворені нові земельні ділянки 91:128:0062 та 91:128:0061.

Вважає рішення протиправним, таким, що порушує права позивача на виконання судових рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку ст.263 КАС України; запропоновано відповідачам з дня отримання копії зазначеної ухвали у 15 денний термін надати відзив на позовну заяву.

02 січня 2019 року від представника відповідача 1 надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволені позову з підстав необґрунтованості, вважає дії державного реєстратора в частині винесення оскаржуваного рішення правомірними. Також просить суд розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

02 січня 2019 року від відповідача 2 також надійшов відзив на позовну заяву, просить відмовити у задоволені позову, оскільки жодним чином не порушувала права позивача та норми чинного законодавства, які стосуються виконання судових рішень. Також просить суд розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.01.2019 року відмовлено відповідачам у задоволені клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження.

Відповідно до ч.3 ст.263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

Згідно з переданою інформацією ГУ земельних ресурсів ВО Київради (КМДА) 11.09.2000 року зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 91:128:0026, площею 0,0600 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на праві приватної власності за ОСОБА_4 (частка у спільній власності 56/100 ) та ОСОБА_1 (частка у спільній власності 44 /100). Цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25.05.2015 року по справі №2-4955/11 позов ОСОБА_2 задоволено частково, зокрема:

- виділено в натурі ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер (91:128:026) площею 306,60 м 2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , згідно Варіанту 3 Висновку додаткової комплексної судової будівельно-технічної експертизи від 30.05.2014 року за №3824/13-43/5983/5984/14-43, яка знаходиться в межах визначених зазначеним рішенням суду;

- припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок, господарські споруди та земельну ділянку кадастровий номер (91:128:026), розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ;

- встановлено постійний земельний сервітут (право проходу та право доступу) в інтересах ОСОБА_1 на частину сусідньої земельної ділянки ОСОБА_2 кадастровий номер (91:128:026) площею 12,17 м 2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення робіт з ремонту стін та даху її житлового будинку, в межах визначених зазначеним рішенням суду;

- встановлено постійний земельний сервітут (право проходу та право доступу) в інтересах ОСОБА_1 на частину сусідньої земельної ділянки ОСОБА_2 кадастровий номер (91:128:026) площею 21,70 м 2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення робіт з ремонту стін та даху її житлового будинку, в межах визначених зазначеним рішенням суду (а.с.11-16).

Позивач, 13.08.2018 року подав до Державного кадастрового реєстратора ГУ Держомосгеокадастру у м. Києві заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (№ЗВ-9702904012018) та документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 91:128:0062 на яку поширюється право сервітуту.

Під час перевірки документів, поданих позивачем для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту Державним реєстратором було встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25.05.2015 року по справі №2-4955/11 встановлено постійний земельний сервітут (право проходу та право доступу) в інтересах позивача на частину земельної ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером 91:128:026, державна реєстрація та кадастровий номер якої, у розумінні ст.79-1 Земельного кодексу України та ст.ст.1, 24 Закону України Про державний земельний кадастр як об`єкта цивільних прав, скасовані.

Однак, до заяви від 13.08.2018 року позивачем додано документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 91:128:0062, на яку поширюється право сервітуту щодо якої, як до новоствореного об`єкта цивільних прав сервітуту (право проходу та право доступу), у встановленому порядку не встановлювався, у зв`язку з чим відповідачем 2 було винесено оскаржуване рішення.

Відповідно до ч.10 ст.24 Закону України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 року №363-VI (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення, далі - Закон №363-VI) та п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання.

Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації:

- набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора;

- відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи;

- зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Згідно ч.7 ст.16 Закону №363-VI скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці.

Як вбачається з матеріалів справи Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві у вище зазначеному порядку було скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 91:128:0026 (відомості про яку набули статусу архівних) та здійснено державну реєстрацію нових земельних ділянок:

- з кадастровим номером 91:128:0061, площею 0,0305 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цільове використання - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

16 червня 2016 року на земельну ділянку з кадастровим номером 91:128:0061 було зареєстровано право власності за ОСОБА_1 (реєстраційний номер земельної ділянки в державному реєстрі прав 15063503);

- з кадастровим номером 91:128:0062, площею 0,0295 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цільове використання - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

19 липня 2016 року на земельну ділянку з кадастровим номером 91:128:0062 було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 (реєстраційний номер земельної ділянки в державному реєстрі прав 15534127).

Таким чином, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 91:128:0026 як об`єкта цивільних прав скасована у встановленому законодавством порядку (шляхом її поділу), усі відомості про дану земельну ділянку набули статусу архівних, а кадастровий номер скасований. При цьому в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 91:128:0026 утворилися дві нові земельні ділянки з іншою площею, конфігурацією та кадастровими номерами, з оформленими на них правами.

Отже, з моменту державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельна ділянка з кадастровим номером 91:128:0061, площею 0,0305 га (власник ОСОБА_1 ) та земельна ділянка з кадастровим номером 91:128:0062, площею 0,0295 га (власник ОСОБА_2 ) у розумінні статті 79 1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення, далі ЗК України), стали окремими об`єктами цивільних прав із визначеною площею та правами, а земельна ділянка з кадастровим номером 91:128:0026 перестала існувати як об`єкт цивільних прав.

Крім того, відповідно до ст.ст.98, 100 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно статті 29 Закону №363-VI відомості про суборенду, сервітут, які поширюються на частини земельних ділянок, вносяться до Державного земельного кадастру до здійснення державної реєстрації цих прав.

Відомості про суборенду, сервітут, які поширюються на частини земельних ділянок, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникає право суборенди, сервітуту, або уповноважених ними осіб.

Для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, заявник подає Державному кадастровому реєстратору центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин:

- заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

- документи, на підставі яких виникає відповідне право суборенди, сервітуту, із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюється відповідне речове право;

- електронний документ, що містить інформацію про зміст документації із землеустрою, яка є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюється відповідне речове право.

Відповідний Державний кадастровий реєстратор протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства і за результатами перевірки вносить інформацію про межі відповідної частини земельної ділянки до Поземельної книги або надає заявнику письмову мотивовану відмову у такому внесенні.

Відмова у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру надається у разі, якщо:

- земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- заявником подано документи, передбачені цією статтею, не в повному обсязі;

- подані документи не відповідають вимогам законодавства; із заявою про державну реєстрацію звернулася неналежна особа.

На підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, органом, що здійснив їх внесення, заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Як було встановлено раніше, позивач 13.08.2018 року подала заяву до Державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру у м. Києві про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (№ЗВ-9702904012018) та документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 91:128:0062, у зв`язку з чим, під час перевірки цих документів, відповідачем 2 було виявлено, що позивачем додано документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 91:128:0062 (на яку поширюється право сервітуту) щодо якої як до новоствореного об`єкта цивільних прав сервітут (право переходу та право доступу) у встановленому законодавством порядку, в тому числі і рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25.05.2015 року по справі №2-4955/11, не встановлювався.

Вище зазначене підтверджує правомірність прийнятого рішення відповідачем 2.

Суд критично ставиться до твердження позивача, що відповідач 1 не виконав рішення Подільського районного суду м. Києва від 25.05.2015 року у справі №2-4955/11, оскільки істотною умовою правочину чи рішення суду, яким встановлюється сервітут на час набрання ними законної сили та станом на момент державної реєстрації такого сервітуту на земельну ділянку, є наявний та не скасований в Державному земельному кадастрі кадастровий номер, тобто кадастровий номер земельної ділянки, на яку встановлюється сервітут рішенням суду повинен бути ідентичним кадастровому номеру земельної ділянки на яку здійснюється державна реєстрація такого сервітуту, а не кадастровий номер, що скасований разом із скасуванням державної реєстрації такої земельної ділянки (в даному випадку шляхом поділу) у встановленому Законом України №3613-VI порядку.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року №1952-IV.

Статтями 1, 6 Закону №1952-IV (в редакції на час спірних правовідносин) визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Організаційну систему державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Таким чином, вище зазначеним Законом чітко визначено перелік суб`єктів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, включених до організаційної системи державної реєстрації прав, які вносять до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про набуття чи припинення права власності земельною ділянкою виключно за заявами у сфері державної реєстрації прав, серед яких територіальні органи Держгеокадастру чи державні кадастрові реєстратори.

В матеріалах справи міститься інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №144382041 від 07.11.2018 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:128:0062 зареєстровано 19.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., що спростовує доводи позивача про те, що саме відповідачі здійснюють державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки (а.с.17-19). При цьому, державна реєстрація прав сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру (ч.11 ст.79-1 ЗК України). Аналогічна правова норма закріплена ч.1 ст.29 Закону №3613-VI та пунктом 125 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012

№1051 (далі - Порядок), що не може прийматись судом в розумінні ст.72, 77, 94 КАС України (в редакції спірних правовідносин). Суд звертає увагу, що земельний сервітут може бути встановлений лише на сформованій земельній ділянці, а після внесення відомостей до Державного земельного кадастру підлягає державній реєстрації прав в порядку, встановленому Законом №1952-IV. Доказів, які б підтверджували встановлення сервітуту саме на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:128:0062, позивачем до матеріалів справи не надано.

Щодо дискреційних повноважень відповідача 2 про встановлення на земельну ділянку земельного сервітуту.

Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення) (ч.8 ст.9 Закону №3613-VI ).

При цьому, державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій (ч.6 ст.9 Закону №3613-VI), а втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється (ч.7 ст.9 Закону №3613-VI).

У той же час, згідно пункту 1 Порядку №1051 він визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до приспів пунктів 4, 5 Порядку №1051 ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінагрополітики державне підприємство, яке належить до сфери управління Держгеокадастру.

До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом №№3613-VI та цим Порядком.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

За змістом положень статей 5, 10, 15 Закону №3613-VI земельна ділянка є одним із об`єктів ДЗК, відомості про яку, зокрема щодо її цільового призначення (категорію земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), а також інформація про документацію із землеустрою та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку, включаються до ДЗК.

Проаналізувавши наведені положення суд приходить до висновку, що повноваження із внесення відомостей до ДЗК (змін до них) покладено на державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, підстави для вирішення питання про відшкодування судових витрат також відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.295-297 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Смолій