Постанова

від 15.05.2020 по справі 140/3350/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3350/19 пров. № А/857/2757/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А., Ільчишин Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС, правонаступником якої є Волинська митниця Держмитслужби, на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Костюкевич С.Ф.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в м.Луцьку 20 січня 2020 року у справі №140/3350/19 за позовом Приватного підприємства Волинські ресурси до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

14.11.2019 Приватне підприємство Волинські ресурси (далі - Підприємство) звернулось в суд з позовом до Волинської митниці ДФС, просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA205040/2019/000373/2 від 17.10.2019.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Суд першої інстанції вказав, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Суд першої інстанції зазначив, що фактична оплата за вказаний товар здійснена 22.10.2019, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 22.10.2019 та SWIFT переказом КБ Приватбанк від 22.10.2019 на суму 2 304 Євро, тобто тотожна контрактній вартості товару. Суд першої інстанції вказав, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірних рішеннях, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Суд першої інстанції зазначив, що в оскаржуваному рішенні не визначено, які складові частини митної вартості товару не піддаються обчисленню, або непідтверджені документально, чи неправильно обраховані.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року та прийняти постанову, якою в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що за опрацюванням поданих до митного органу документів встановлено, що в рахунку-фактурі №25/2019 від 15.10.2019 вказана вартість товарів за одиницю 16 євро, тоді як в описі товари відрізняються за артикулами, відповідно можуть мати не однакові характеристики, що суттєво може впливати на ціну. Скаржник зазначає, що декларантом на вимогу митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару листом від 17.10.2019 повідомлено, що додаткові документи надаватись не будуть. Вважає, що у митного органу були обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей. Звертає увагу, що відповідно до договору купівлі-продажу №32-10 між сторонами, крім оплати за товар з відстрочкою платежу на 90 днів, існує домовленість про можливу попередню оплату за товар. Скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав витребувати додаткові документи, зважаючи на розбіжності у поданих позивачем документах, є такими, що не відповідають нормам закону і вказують на порушення норм матеріального права. Також вказує, що при обранні резервного методу митниця не зобов`язана наводити приклади ідентичних моделей та пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партій ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, умов поставки та комерційних умов. Зазначає, що сумніви митниці щодо складових митної вартості ґрунтуються не тільки на згенерованих АСАУР відомостях, а й на розбіжностях в документах, доданих до митного оформлення.

Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), а також відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судом апеляційної інстанції задоволено клопотання Волинської митниці Держмитслужби про заміну відповідача - Волинську митницю ДФС правонаступником - Волинською митницею Держмитслужби.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Приватним підприємством Волинські ресурси придбано та 16.10.2019 ввезено на митну територію України для проходження митного оформлення товар - пилососи безмішкові, побутові в асортименті, контрактна вартість 2304 Євро.

З метою митного оформлення ввезеного товару Підприємством подано митну декларацію №UA205040/2019/049120 в якій заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару за ціною договору - 2304 Євро, в графі 46 Статична вартість вказано 62,85700.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надано також: рахунок-фактуру (інвойс) №25/2019 від 15.10.2019, міжнародну автотранспортну накладну №25/2019 від 15.10.2019, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №32-10 від 15.10.2019, копію митної декларації країни відправлення від 15.10.2019 №19PL301010E849324.

Під час опрацювання поданих декларантом документів та здійснення перевірки числового значення заявленої митної вартості товару відбулось спрацювання наступних профілів ризику АСАУР: 101-1 - витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів; 103-1 - перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби; 105-2 - контроль правильності визначення митної вартості товарів; 107-3 - контроль правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; 202-1 - проведення часткового митного огляду - з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибіркового обстеження транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів, даним, зазначеним у митній декларації.

Оскільки декларантом не додано іншої додаткової інформації щодо ціни товару, Волинською митницею ДФС 17.10.2019 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 205040/2019/000373/2, згідно з графою 33 якого митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Згідно ст. 54 МК України митниця ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. В поданих до митного оформлення документах, зокрема в фактурі №25/2019 від 15.10.2019 вказана вартість товарів за одиницю 16 євро, тоді як в описі вони відрізняються артикулами, відповідно можуть мати не однакові характеристики, що може впливати на ціну. Декларант до митного оформлення надав копію митної декларації країни відправлення 19PL301010Є849324 від 15.10.2019. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР та згідно ст.53 МКУ запропоновано в 10-ти денний термін надати: договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язані з поставкою товару, митна вартість якого визначається; - банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар якщо рахунок сплачено;- висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; прайс-лист (комерційну пропозицію) виробника товару. Згідно п.6 ст.53 декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. Декларант не надав додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, про що повідомлено листом б/н від 17.10.2019.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, вимогами ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС МД UА500020/2019/9175 від 27.08.2019, UA500020/2019/4883 від 10.05.2019. Митницею відповідно до положень ст. 55 та сг.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Рівень митної вартості становить 4909,21 EUR.

Вважаючи вказане рішення протиправним, таким, що підлягає скасуванню, Підприємство звернулось із позивом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 МК України).

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Зі змісту приписів розділу ІІІ ( Митна вартість товарів та методи її визначення ) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що митна вартість ввезених товарів визначена за першим методом - ціною контракту.

У відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі митний орган зазначив, що в рахунку-фактурі №25/2019 від 15.10.2019 вказана вартість за одиницю 16 євро, тоді як в описі вони відрізняються артикулами, відповідно можуть мати не однакові характеристики, що може суттєво вплинути на ціну.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 15.10.2019 між ПП Волинські ресурси (Покупцем) та Компанією Remi Expres Sp. Z o.o. (Продавцем) укладено контракт купівлі-продажу №32-10, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує товари відповідно до інвойсу, який є невід`ємною частиною даного контракту.

Відповідно до пункту 5 вказаного Контракту купівлі-продажу №32-10 сторони погодили, що оплата повинна здійснюватися безготівковим розрахунком на валютний рахунок продавця шляхом оплати з розрахункового рахунку покупця з відстрочкою платежу 90 днів з дати поставки. Можлива попередня оплата товару. Датою поставки товару вважається дата оформлення ВМД. Вартість тари, маркування та упакування включені в ціну товару.

На виконання умов Контракту купівлі-продажу №32-10 ПП Волинські ресурси придбаний та 16.10.2019 ввезений на митну територію України для проходження митного оформлення товар - пилососи безмішкові, побутові, в асортименті - контрактна вартість 2 304,00 Євро, що складає 62 857,00 гривень, а саме: DIRT DEVIL 277372, DIRT DEVIL 282533, Dirt Devil vacuum 290297, всього 144 штуки.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №UА205040/2019/049120 митної вартості товарів та обраного методу визначення такої, разом з декларацією надано митному органу копії: контракту №32-10 від 15.10.2019, рахунку-фактури №25/019 від 15.10.2019, міжнародної транспортної накладної (СМR) №25/2019 від 15.10.2019, пакувального листа №А10 від 15.10.2019, митної декларації Республіки Польща від 15.10.2019.

Рахунок-фактура №25/019 від 15.10.2019, як документ, який супроводжує переміщувані через митний кордон України товари й інші предмети, вказує їх вартість та дозволяє їх ідентифікувати, містить інформацію про дату продажу, назву та артикули ввезених товарів, назви та реквізити фірм продавця і покупця, скріплені підписом представника продавця.

Відповідно до пункту 7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.

В свою чергу відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури №25/019 від 15.10.2019, щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем імпортованого товару та отримання або не отримання від позивача коштів за вказаний товар.

Разом з тим квитанція або платіжне доручення підтверджують факт переказу певної суми коштів, а тому ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо вказують на митну вартість товару.

Водночас, з матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що фактична оплата за вказаний товар здійснена 22.10.2019, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 22.10.2019 та SWIFT переказом КБ Приватбанк від 22.10.2019 на суму 2 304 Євро, тобто суму тотожну контрактній вартості ввезеного товару.

В свою чергу, митний орган не вправі визнавати ненадання запитуваних документів підставою для коригування митної вартості за відсутності обґрунтування того, які саме складові задекларованої митної вартості товару залишилися непідтвердженими та чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані про ці складові.

При цьому, положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Згідно з положеннями пункту 5 зазначених Методичних рекомендацій під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; - спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; - інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; - інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; - інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; - інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; - цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) це сукупність програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування системи управління ризиками під час митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів. Основними напрямками контролю АСАУР є достовірність декларування, правильність визначення митної вартості, країни походження та класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, дотримання заходів нетарифного регулювання, та ін. Основне завдання АСАУР полягає в тому, щоб на підставі всіх діючих профілів здійснити оцінку ризику митної декларації, яка прийнята до митного оформлення та видати повідомлення із вказівками необхідних заходів.

Спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 квітня 2019 року (справа №809/784/16), від 25 лютого 2020 року (справа №260/718/19), від 24 березня 2020 року (справа №826/11012/16).

Крім того, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок формування, ведення такої, отримання інформації, а також порядок використання даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Щодо аргументів скаржника про різницю між артикулами ввезених товарів, що може впливати на ціну таких, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що артикул товару це умовна познака, яку присвоюють товару для відображення його особливостей та його відмінності від іншого аналогічного виду товару, однак не може беззаперечно впливати на визначення митної вартості товару.

З огляду на викладене, контролюючий орган, визначаючи необхідним до застосування один із другорядних методів визначення митної вартості товарів, спирався виключно на аргументи, які при їх системному аналізі не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товарів призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товарів. Як наслідок, скаржником порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на неї обов`язків.

В свою чергу, різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не підтверджує наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Окрім того, митний орган при визначені за резервним методом ввезеного позивачем товару не вказав, яким чином митна вартість визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що вказує на порушення відповідачем частини 2 статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, ані під час декларування спірного товару, ані під час судового розгляду справи відповідач не вказав на документи, зазначені у статті 53 МК України, які подані позивачем як декларантом при митному оформленні товару, в яких наявні ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем, всупереч імперативної вимоги закону. Спрацювання системи АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при вирішенні справи викладено мотиви протиправності прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості ввезеного позивачем товару, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС, правонаступником якої є Волинська митниця Держмитслужби, залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі №140/3350/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді М. А. Пліш Н. В. Ільчишин