Ухвала

від 14.05.2020 по справі 910/18463/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову та вжиття заходів зустрічного забезпечення

м. Київ

14.05.2020Справа № 910/18463/19

За заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )

про забезпечення позову

у справі № 910/18463/19

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )

до 1) Споживчого товариства "Українське бістро" (вул. Гната Юри 8, Київ 148,03148; ідентифікаційний код: 32251966))

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 )

Третя особа без самостійних вимог Приватний нотаріус

на предмет спору на стороні відповідачів Сліпченко Наталія Вікторівна

Про визнання договору купівлі-продажу приміщення недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації, витребування нерухомого майна

Суддя Бондаренко Г. П.

Секретар судового засідання Лебович А. О.

За участю представника позивача: Веніамінова А. П. (ордер серія КС №677206 від 16.03.2020).

Інші учасники судового процесу в судове засідання не викликались

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Споживчого товариства "Українське бістро" (далі по тексту - відповідач-1, Товариство) та до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповдіач-2, ОСОБА_2 ) про визнання договору купівлі-продажу приміщення недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просить визнати договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 108, загальною площею 110,0 кв.м, розташованого за адресою: м АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2053625800000), укладеного 05.09.2019 між відповідачем-1 та відповідачем-2 недійсним, скасувати рішення про державну реєстрацію та скасувати державну реєстрацію, оскільки вважає, що даний договір укладений з порушенням статті 203 та частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 10 Закону України "Про споживчі кооперації", а також Статуту товариства, оскільки особа, що його вчинила не мала відповідного обсягу повноважень.

Крім того, позивач разом з позовною заявою подає клопотання про витребування доказів.

26.12.2019 Судом у порядку частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України було здійснено запити до Відділу щодо обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області та Центр надання адміністративних послуг Оболонської районної державної адміністрації в м. Києві щодо надання інформації про зареєстроване місцепроживання/перебування відповідача-2.

08.01.2020 від Відділу щодо обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшла відповідь на запит, в якій зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

27.01.2020 (24.01.2020 направлена поштовим зв`язком) від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, якою останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою суду.

При цьому, позивачем у справі подано уточнену позовну заяву, підписану представником позивача - адвокатом Веніаміновою А.П., в якій заявлено змінені позовні вимоги, а саме позивач просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 108, загальною площею 110,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 205362580000), укладеного 05 вересня 2019 року між відповідачем -1 та відповдіачем-2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Сліпченко Н.В. 05.09.2019 за № 2289;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48536274 від 05.09.2019 приватного нотаріуса Київського міського округу Сліпченко Наталії Вікторівни;

- скасувати держану реєстрацію прав на нежитлове приміщення № 108, загальною площею 110,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 205362580000) за ОСОБА_2 (РНКПП НОМЕР_2 );

- витребувати від ОСОБА_2 (РНКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства (код ЄДРПОУ 32251966) нежитлове приміщення № 108, загальною площею 110,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 205362580000).

31.01.2020 Суд відкрив провадження у справі, розцінивши заяву про уточнення позовних вимог як зміну предмету позову, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 17.03.2020, Залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва - Сліпченко Наталію Вікторівну (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, б. 15).

Крім того, витребував у третьої особи належним чином засвідчену копію Договору купівлі-продажу №2289 від 05.09.2019 нежитлового приміщення №108, загальною площею 110,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 205362580000), укладеного 05.09.2019 між Споживчим товариством "Українське бістро" та ОСОБА_2 .

20.02.2020 від третьої особи надійшли копії витребуваних документів, зокрема копія оскаржуваного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 05.09.2019 року, укладеного між відповідачами у справі.

16.03.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання через введення на території України карантинних заходів. В судове засідання, призначене на 17.03.2020 представники сторін не з`явились. Суд постановив ухвалу, якою повідомив учасників справи про відкладення підготовчого судового засідання на 14.04.2020.

09.04.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про відкладення судового засідання, у зв`язку із продовженням карантинних заходів на території України.

14.04.2020 в судове засідання представники сторін не з`явились. Суд ухвалив відкласти підготовче судове засідання на 09.06.2020.

15.04.2020 до суду представником позивача було нарочно подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на майно, що належить на праві власності фізичній особі - ОСОБА_2 (РНКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ), а саме на: нежитлове приміщення під номером 108, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 110,00 кв.м., ідентифікаційний номер об`єкта нерухомого майна № 20536280000 до набрання законної сили рішення у даній справі.

23.04.2020 суд постановив ухвалу про виклик особи, що подала заяву про забезпечення позову для надання додаткових пояснень та доказів щодо наявності обставин, що підтверджують необхідність забезпечення позову та для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням на 14.05.2020.

12.05.2020 через відділ канцелярії суду від заявника надійшли пояснення до забезпечення позову.

В судове засідання 14.05.2020 прибув представник позивача та надав суду усні пояснення по суті заяви про забезпечення позову, в яких повністю підтримав вимоги викладені в заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача щодо поданої заяви про забезпечення позову та розглянувши докази, додані до зазначеної заяви, оцінивши наявні в справі докази за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на вимогах закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на нижчевикладене.

1) Застосовувані норми права та їх тлумачення судом

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду буде утруднений чи унеможливлений.

Статтею 137 ГПК України визначено заходи забезпечення позову. Так, частиною 1 зазначеної статті Кодексу визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться в нього або в інших осіб (пункт 1); іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними в пунктах 1-9 цієї частини (пункт 10).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.

Підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов`язаністю з позовною вимогою. Статтею 136 ГПК України передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позовними вимогами (ч. 4 ст. 137 господарського процесуального кодексу України).

Співмірними передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків накладеного арешту.

2) Доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає, що йому з відкритих джерел інформації стали відомі обставини, які свідчать про наміри відповідачів уникнути виконання рішення суду та реального наміру здійснити відчуження належного відповідачу-2 нерухомого майна, що підтверджується оголошенням у мережі Інтернет (сайт www.olx.ua), яке з`явилося 20.03.2020 року, щодо продажу приміщення магазину, який за своїми характеристиками є ідентичним майну, яке належить відповідачу-2, і правочин щодо відчуження якого оспорюється позивачем як власником корпоративних прав відповідача-1. За твердженням представника позивача, намір здійснити відчуження майна також вбачається з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.04.2020, в якій зазначено, що нежитлове приміщення, яке запропоновано до продажу.

Окрім того, в додаткових поясненнях від 12.05.2020 року щодо обґрунтованості вжиття заходів до забезпечення позову представник позивача посилається на те, що це вже не перший випадок вчинення дій з продажу даного майна, що свідчить про свідоме вчинення дій спрямованих на ухилення від виконання рішення суду та унеможливлення ефективного захисту порушеного права позивача, проте доказів такого твердження позивач не подав.

Позивач вважає, що оскаржуваний правочин (договір купівлі-продажу, укладений між відповідачами у справі) з відчуження нерухомого майна, що належить Споживчому товариству, порушують його права як засновника Товариства, оскільки здійснюється на вочевидь не вигідних для Товариства умовах, за заниженою ціною.

З огляду на зазначене, на думку позивача існує реальний ризик продажу належного відповідачу -2 нерухомого майна, що матиме наслідком, у разі задоволення позовних вимог позивача, неможливість виконання рішення суду.

3) Висновки суду.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Оскільки в даному випадку предметом спору є немайнова позовна вимога, а саме визнання договору купівлі-продажу приміщення недійсним та скасування державної реєстрації, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд констатує, що позивач не стверджує та не посилається на його порушення прав як власника нерухомого майна. Більше того, задоволення позову не можу мати наслідком повернення вказаного нерухомого майна позивачеві. Разом з тим, позивач посилається на порушення його корпоративних прав у Товаристві, якому раніше належало вказане нерухоме майно, яка на момент вирішення спору належить відповдіачеві-2

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, гарантом захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, заходи забезпечення позову спрямовані на забезпечення виконання судового рішення як такого правового стану, за якого позивачу гарантується отримання повного та ефективного відновлення порушених правта відсутність необхідності повторного звернення до суду з метою захисту прав, порушення яких потенційно може мати місце протягом судового розгляду та до моменту виконання рішення суду та тим чи іншим чином спричиняти неможливість забезпечення судом повноти реалізації судового захисту як кінцевої мети звернення до суду .

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування при вирішенні справи (рішення у справі Каіч та інші проти Хорватії від 17.07.2008).

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При цьому, в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Суд не погоджується з обґрунтуванням позивача щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову для забезпечення виконання рішення суду, оскільки у випадку задоволення позовних вимог виконання на користь позивача не передбачається, проте приходить до висновку, що для забезпечення ефективного захисту порушених прав та для запобіганню виникнення нових судових спорів, з огляду на поведінку відповідачів, які в судові засідання не з`являються, відзиву у справі не подають, а також подані позивачем докази, які вірогідно свідчать про намір відповдіача-2 здійснити відчуження майна на користь третіх осіб, що може розширити коло відповідачів по даній справі, а, можливо, і зумовити звернення до суду з новими позовними вимогами, необхідно застосувати такий захід забезпечення позову як арешт майна, що належить на праві власності відповідачу-2.

Суд вважає, що в даному випадку накладення арешту на майно є заходом спрямованим на запобігання можливому порушенню прав та інтересів позивача, заходом, який пов`язаний із предметом спору, є обґрунтованим і адекватним, оскільки виставлення майна на продаж, наслідком чого буде його відчуження, може істотно утруднити поновлення прав позивача як засновника товариства.

Даний захід спрямований на відновлення матеріально-правових інтересів позивача, реальне та ефективний захист його порушених корпоративних прав щодо управління Товариством, та розподіл майна Товариства.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожному конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб, в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами.

Відповідно до пп. 7.2. п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" за позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна , та за необхідності місцезнаходження майна.

Виходячи з вищенаведеного, з метою запобігання можливим подальшим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача та для запобігання розширення кола відповідачів у справі, Суд дійшов до висновку, що до вирішення спору правомірності відчуження Товариством нерухомого майна, клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу-2, підлягає задоволенню.

Згідно з частини 5, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частин 1, 2 статті 144 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Разом з тим, у відповідності до ст.141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом . Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову . Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення. Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення. Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення. Ухвала про зустрічне забезпечення може бути оскаржена разом із ухвалою про забезпечення позову або окремо.

На думку позивача, підстав для вжиття судом заходів зустрічного забезпечення позову відповідно до ст. 141 Господарського процесуального кодексу України відсутні, а вжиття таких заходів не відповідатиме критеріям розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності таких заходів ризику можливого заподіяння збитків відповідачам вжитими судом заходами забезпечення позову, а також вимогам збалансованості інтересів усіх сторін справи, у тому числі і позивача. Позивач також посилається на правову позицію, яка висловлена Верховним Судом при перегляді справи, яка стосувалася забезпечення позову по справі № 911/1695/18, суд зазначив, що законом так само не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позву (частина перша статті 141 Господарського процесуального кодексу України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Проте, суд не погоджується із відповідними доводами позивача, оскільки в даному випадку накладення арешту на майно є обмеженням у реалізації всіх правомочностей права власності відповідача - 2, внаслідок обмеження правомочності розпорядження майном, тому в даному випадку необхідно забезпечити можливість відшкодування збитків, які можуть бути завдані у разі забезпечення позову таким способом, як арешт майна, який є означає неможливість розпорядження в повній мірі відповдіачем-2 нерухомим майном до вирішення спору по суті, зокрема, і не можливість здійсни нерухомого майна у терміни та за ціною, визначеною відповідачем-2. При цьому, право визначити судом заходи зустрічного забезпечення не є обов`язком суду, проте є дискреційними повноваженнями суду, а тому з урахуванням конкретних обставин справи, для забезпечення балансу інтересів сторін, а також запобіганню можливим збиткам іншої сторони спору, суд має право самостійно, за власною ініціативою (без пропозиції позивача) визначити суму зустрічного забезпечення позову.

Враховуючи зазначене, з огляду на викладені норми та враховуючи предмет позову, суд вважає за необхідне вжити зустрічних заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти.

В той же час, в силу приписів ст. 247 Господарського процесуального кодексу України спір за даним позовом виходячи із його правової природи не може бути визнаний малозначним, а тому суд вважає за можливе визначити суму відповідного зустрічного забезпечення у сумі 33 000, 00 грн, що складає суму 10% від вартості спірного майна, визначену в оскаржуваному договорі купівлі-продажу, яку вважає співмірною із вжитими за заявою позивача заходами забезпечення його позову.

Отже, з огляду на викладене, з метою гарантії захисту прав і інтересів сторін даного спору на час його вирішення, суд вважає за необхідне вжити заходів зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 33 000, 00 (тридцять три тисячі) грн.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

2. Вжити наступні заходи забезпечення позову по справі № 910/18463/19 до набрання рішенням Господарського суду міста Києва по справі законної сили:

Накласти арешт на майно, що належить на праві власності фізичній особі ОСОБА_2 (РНКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ), а саме на: нежитлове приміщення під номером 108, що розташоване за адресою : АДРЕСА_3, загальною площею 110 кв.м., ідентифікаційний номер об`єкта нерухомого майна № 20536280000.

Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ).

Боржник: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ).

3. Вжити заходи зустрічного забезпечення у справі № 910/18463/19.

4. Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) надати зустрічне забезпечення шляхом внесення протягом десяти днів з дня постановлення даної ухвали на депозитний рахунок Господарського суду міста Києва (ідентифікаційний код 05379487; депозитний рахунок №37315067015332, відкритий в Державній казначейській службі України (МФО 820172) грошові кошти у розмірі 33 000 (тридцять три тисячі) грн 00 грн., докази про що надати суду до 29.05.2020 року.

5. Звернути увагу позивача, що невиконання вимог п. 4 даної ухвали (щодо внесення зустрічного забезпечення) у визначені строки матиме своїм наслідком скасування вжитих заходів забезпечення позову.

6. Згідно частини 1 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 14.05.2023.

7. Відповідно до підпункту 17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення. Згідно частини 8 статті 140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складено: 15.05.2020.

Суддя Ганна Павлівна Бондаренко