Постанова

від 15.05.2020 по справі 420/2256/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2020 року

Київ

справа №420/2256/19

адміністративне провадження №К/9901/6131/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу №420/2256/19

за позовом Громадської організації Одеська обласна організація Зелений лист до Одеського міського голови Труханова Геннадія Леонідовича про визнання протиправними дії та зобов`язання утриматися від вчинення дій, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, постановлену у складі колегії суддів: Косцової І.П. (доповідач),Осипова Ю.В., Скрипченка В.О.

у с т а н о в и в :

І. Обставини справи

У квітні 2019 року Громадська організація Одеська обласна організація Зелений лист звернулась Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеського міського голови Труханова Геннадія Леонідовича, в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача стосовно видання розпорядження від 14.01.2019 року № 03 Про створення робочої групи з розробки проекту благоустрою Літнього театру в Міському саду (вул. Преображенська, 24) ;

- зобов`язати утриматися від порушень положень статті 10 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року у задоволенні позову Громадської організації "Одеська обласна організація "Зелений лист" відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, подав апеляційну скаргу, однак з пропуском встановленого строку на його оскарження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2019р. апеляційну скаргу залишено без руху та апелянту надано строк для усунення її недоліку шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Ухвалою суду від 15 січня 2020року ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження судового рішення та відкрито провадження у справі.

10 лютого 2020 року ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року у справі за позовом Громадської організації "Одеська обласна організація "Зелений лист" до Одеського міського голови Труханова Геннадія Леонідовича про визнання протиправними дії та зобов`язання утриматися від вчинення дій - закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції аргументована тим, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 305 КАС України, який передбачає можливість закриття апеляційного провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

З ухвалою суду апеляційної інстанції не погодився ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Обґрунтовуючи касаційну скарги ОСОБА_1 посилається на те, що апеляційна скарга базуються на Конвенції про доступ до інформації, участі громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (прийнята 25.06.1998 р. на Конференції "Навколишнє середовище для Європи", що проходила у датському місті Орхус (Орхуська конвенція), ратифікована Законом України від 06.07.1999 р. № 832-ХІV.

Також, зазначає, що суд апеляційної інстанції обмежує права людини, оскільки порушує частину другу статті 55 Конституції України, пункт перший статті 6 Європейської Конвенції, які гарантують кожному доступ до справедливого суду.

ОСОБА_1 звертає увагу на те, що пред`явивши апеляційну скаргу, він разом із громадськістю виступає за припинення екологічного стану в центрі міста. Тим самим зазначає, що він наділений Орхуською конвенцією статус зацікавленої особи.

Указує, що ухвала апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку із порушенням судом норм процесуального права.

При цьому скаржник посилається на помилковість висновків апеляційного суду про те, що судом першої інстанції питання про права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 жодним чином не вирішувались.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

ІІІ. НОРМИ ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції питання про права, свободи та інтереси ОСОБА_1 жодним чином не вирішувались, крім того зміни стану будь-яких його прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків не спричинило.

Колегія суддів зазначає, що предметом спору у цій справі є правомірність дій міського голови з видачі розпорядження від 14.01.2019 року № 03 Про створення робочої групи з розробки проекту благоустрою Літнього театру в Міському саду (вул. Преображенська, 24) .

Апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції жодна оцінка в мотивувальній частині рішення зазначеній апелянтом обставині не надавалась, наявність відповідного права у апелянта не встановлювалась, і, відповідно, питання порушення жодного права апелянта не вирішувалось. При цьому рішення суду першої інстанції стосується прав та обов`язків певного кола осіб, а відтак, на думку суду апеляційної інстанції, не може свідчити про порушення охоронюваних законом прав та інтересів ОСОБА_1 ..

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними з наступних підстав.

Так, відповідно до частини першої статті 293 КАС України крім учасників справи правом апеляційного оскарження наділені також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Водночас, за правилами пункту 3 частини першої статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Оскільки в ході розгляду справи встановлено, що оскаржуване у справі розпорядження жодним чином не зачіпає прав, свобод або інтересів скаржника та не відноситься до сфери дії Орхуської конвенції, тоді як будь-якого обґрунтування персоніфікованого впливу рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року на права, свободи або обов`язки ОСОБА_1 апеляційна скарга не містить.

Також, необхідно вказати, що зі змісту рішення суду першої інстанції убачається, що розпорядження від 14.01.2019 року № 03 Про створення робочої групи з розробки проекту благоустрою Літнього театру в Міському саду (вул. Преображенська, 24) носить лише та виключно організаційно-розпорядчий характер, та не впливає на вирішення та не вирішує жодних питань щодо благоустрою Літнього театру в Міському саду (вул. Преображенська, 24) по суті.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, з урахуванням чого спірні правовідносини залишилися незмінними, що апріорі не може мати вплив на права, інтереси або обов`язки третіх осіб. Жодних висновків щодо прав або обов`язків ОСОБА_1 ані мотивувальна, ані резолютивна частини рішення суду першої інстанції не містять, що було обґрунтовано встановлено судом апеляційної інстанції при закритті апеляційного провадження.

Згідно частиною першою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Однак, відповідно до приписів статті 2 КАС України завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Верховний Суд зазначає, що обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Проте, ані в апеляційній скарзі, ані в касаційній скарзі ОСОБА_1 не вказує яким чином рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року вирішено питання про його права, свободи або законні інтереси.

Стосовно посилання ОСОБА_1 на положення Орхуської конвенції, колегія суддів зазначає, що Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, була ратифікована Україною Законом України від 06.07.1999 року № 832-ХІУ.

Пунктом 9 статті 3 Конвенції визначено, що у межах відповідних положень Конвенції громадськість отримує доступ до інформації, має можливість брати участь у процесі прийняття рішень і має доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, без дискримінації за ознаками громадянства, національної приналежності або місця проживання, а у разі юридичної особи - без дискримінації за ознаками її зареєстрованого місцезнаходження або фактичного центру діяльності.

Абзацом першим частини другою статті 9 Орхуської конвенції зазначено, що кожна зі Сторін у рамках свого національного законодавства забезпечує, щоб відповідні представники зацікавленої громадськості, які вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, коли це обумовлено адміністративно-процесуальними нормами відповідної Сторони, мати доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді та (або) іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом, з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з правового та процесуального погляду за умови дотримання положень Статті 6, а також інших відповідних положень цієї Конвенції там, де це передбачено національним законодавством і без шкоди для пункту 3, наведеному нижче.

Частиною третьою статті 9 Орхуської конвенції, визначено, що крім процедур перегляду, передбачених вище пунктами 1 і 2, і без їх порушення, кожна зі Сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.

Отже, положеннями Орхуської конвенції передбачено право оскарження порушень виключно законодавства, що стосується навколишнього середовища . Критерієм віднесення положень норм чинного законодавства, до того, яке стосується навколишнього середовища, повинен бути результат, на досягнення якого ці норми спрямовані. Обрання саме такого способу тлумачення цього словосполучення обумовлюється метою Орхуської конвенції, якою є сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту .

Тобто, метою зазначеної Конвенції є досягнення певного екологічного результату, у зв`язку з чим оскарження рішення, дії чи бездіяльності державних органів та інших осіб, у порядку, передбаченому частиною 3 статті 9 Орхуської конвенції, відповідатиме меті зазначеної Конвенції лише у випадку оскарження порушення норми, яке призводить до негативного впливу на навколишнє природне середовища, або ж такого порушення, яке істотно знижує ефективність гарантій від негативного впливу на навколишнє природне середовище чи життя і здоров`я

людини.

На підставі викладеного колегія суддів вважає посилання скаржника на положення Орхуської конвенції щодо гарантованого у ній доступу до правосуддя є безпідставними, оскільки визначені предметом спору дії міського голови з видачі розпорядження про утворення робочої групи стосуються виключно організації роботи виконавчих органів та не є питанням, що стосується навколишнього середовища.

Крім того, як убачається з наведених положень Конвенції, наявність достатньої зацікавленості та факт порушення того чи іншого права визначаються згідно з положеннями національного законодавства і залежно від мети надання зацікавленій громадськості широкого доступу до правосуддя в рамках цієї Конвенції. Однак, оскаржуючи ухвалу апеляційного суду, Скаржником так і не наведено посилань на національне законодавство, яке б визначало достатню зацікавленість або факт порушення прав або інтересів ОСОБА_1 внаслідок видання розпорядження про утворення робочої групи.

Щодо доводів ОСОБА_1 на висновки Великої Палати Верховного Суду які викладені у постанові від 11.12.2018 року у справі № 910/8122/17, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки предметом розгляду якої була наявність повноважень зі звернення до суду відповідно до установчих документів юридичної особи, якими визначено її завдання та функції.

Проте, у цій справі ОСОБА_1 є особа, яка не брала участі у розгляді справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу ОСОБА_1 на те, що з метою недопущення розгляду справ без участі в процесі осіб, на права, свободи або інтереси яких може вплинути судове рішення, законодавцем передбачено інститут третіх осіб з самостійними вимогами щодо предмета спору та без самостійних вимог.

Відповідно до частини першої статті 49 КАС України визначено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред`явивши позов до однієї або декількох сторін.

Частиною 2 статті 49 КАС України зазначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Однак, під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 , будучи присутнім на судових засіданнях як вільний слухач, із заявою про залучення його третьою особою до участі у справі не звертався, тоді як про будь-які обставини, що виникли вже після розгляду справи Одеським окружним адміністративним судом, які дали скаржнику підстави вважати, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року впливає на його права, інтереси або обов`язки, не зазначається.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 .

Отже, ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 року прийнята відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, та не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустив, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

ІV. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 року у цій справі без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді: І.В. Дашутін

М.М. Яковенко