Постанова

від 06.05.2020 по справі 522/2189/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 травня 2020 року

м. Київ

справа № 522/2189/17-ц

провадження № 61-20599св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. ,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.(суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

позивач, який заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: дочірнє підприємство Дирекція Верстатобуд , товариство з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційна компанія Ідеал , Державний нотаріус Третьої Одеської державної нотаріальної контори Пінігіна Тетяна Миколаївна, ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2018 року в складі судді Шенцевої О. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Кравця Ю. І., Журавльова О. Г., Погорєлової С. О.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: дочірнє підприємство Дирекція Верстатобуд (далі - ДП Дирекція Верстатобуд ), товариство з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційна компанія Ідеал (далі - ТОВ Ідеал ), про визнання права власності в порядку спадкування за законом та виселення.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті її чоловіка ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_6 не встиг оформити належним чином у зв`язку з хворобою. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 , є позивач ОСОБА_1 та її син - позивач з самостійними вимогами ОСОБА_2 за життя з 2005 року, як перший і єдиний інвестор, здійснив фінансування будівництва спірної квартири та був першим інвестором (пайщиком) відповідно до угоди від 29 жовтня 2005 року про заміну сторони у зобов`язанні № 1/3/40, укладеної між забудовником ДП Дирекція Верстатобуд , СПД ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , у зв`язку із чим, ОСОБА_6 став стороною - пайщиком у вищезазначеному договорі про пайову участь в будівництві в частині фінансування будівництва спірної квартири в„– 40 , що підтверджується пунктом 2 вказаної угоди, та ним 29 жовтня 2005 року повністю профінансована спірна квартира.

Указаний об`єкт інвестування, відповідно до умов пункту 2.1 вищевказаної угоди, повинен був введений в експлуатацію до кінця 4-го кварталу 2008 року, однак був зданий в експлуатацію у 2010 році. Після здачі в експлуатації об`єкту інвестування, ТОВ Житлово-експлуатаційна компанія Ідеал , яке надає послуги мешканцям спірного будинку уклала угоду по утриманню будинків, споруд і прибудинкової території у житловому будинку по АДРЕСА_4 з ОСОБА_6 як власником квартири в„– 40 .

Вважала, що після смерті ОСОБА_6 , яким за життя був сплачений повністю пайовий внесок за спірну квартиру, його спадкоємці вона та ОСОБА_2 прийняли спадщину, оскільки вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном.

Вона являючись дружиною ОСОБА_6 і спадкоємицею першої черги за законом, звернулась до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка.

15 серпня 2013 року державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові суми на підставі довідки підприємства ДП Дирекція станкостроя у розмірі 168 928, 00 грн. Однак нотаріус при оформлення спадкової справи не зазначив інших спадкоємців та з даного приводу нічого не роз`яснила їй про порушення спадкових прав її сина ОСОБА_2 , який не відмовлявся від своєї частки у спадщині після смерті свого батька, та будь-яких відповідних заяв з указаного приводу він не подавав. Після подання нею позову до суду, відкриття провадження у вказаній справі та направлення судом ухвали про відкриття провадження на адресу відповідача ОСОБА_3 , остання разом зі своєю дочкою ОСОБА_4 27 лютого 2017 року зареєстрували право власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 .

Вважала, що указані факти стверджують про незаконні дії відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 щодо спірного майна, а саме істотного ускладнення захисту майнових прав позивача та приховання спірного майна. Зважаючи на ту обставину, що нотаріусом не було оформлене спадкове майно на спірну квартиру, позивач ОСОБА_1 вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Враховуючи вищевикладене та уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 просила: встановити факт прийняття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спадщини у порядку спадкування за законом у рівних частках квартири АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 серпня 2013 року, видане державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори, яка складається із грошової суми, яка була внесена згідно з угодою про заміну сторони в обов`язку від 29 жовтня 2005 року № 1/3/40 до каси підприємства ДП Дирекція станкостроя у розмірі 168 928,00 грн, що належали ОСОБА_6 , в частині успадкування ОСОБА_1 грошової суми, яка була внесена згідно з угодою про заміну сторони в обов`язку від 29 жовтня 2005 року № 1/3/40 до каси підприємства ДП Дирекція станкостроя ;

визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 1/3/40 про відступлення до угоди про заміну сторони у зобов`язанні від 29 жовтня 2005 року № 1/3/40;

скасувати акт приймання-передачі квартири від 20 серпня 2013 року;

визнати незаконним та скасувати свідоцтва про право власності на спірну квартиру, видане на ім`я ОСОБА_4 ;

скасувати в Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на зазначену квартиру;

визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом право власності у рівних частках на спірну квартиру;

виселити ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

19 травня 2017 року ОСОБА_2 , як особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору подав до суду позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ДП Дирекція Верстатобуд , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Державний нотаріус Третьої одеської державної нотаріальної контори Пінігіна Т. М., ОСОБА_5 , про скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсними і скасування додаткової угоди та акту прийому-передачі квартири, скасування права власності на квартиру, визнання права власності в порядку спадкування за законом. 27 лютого 2018 року ОСОБА_2 надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, зазначаючи, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його батьком, він, як спадкоємець першої черги, не відмовлявся від своєї частки у спадщині, яка у відповідності до вимог частини п`ятої статті 1268 ЦК України належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, та будь-яких відповідних заяв з указаного приводу до Третьої одеської державної нотаріальної контори не надавав. Тобто після смерті ОСОБА_6 , яким за життя був сплачений повністю пайовий внесок за спірну квартиру, його спадкоємці ОСОБА_1 та він прийняли спадщину, оскільки вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_6 як спадкоємець першої черги, яка прийняла спадщину, звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на все майно, яке належало ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, однак 15 серпня 2013 року державний нотаріус Пінігіна Т. М. замість видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на квартиру в„– 40 , видала свідоцтво про право на спадщину за законом лише на грошові суми, яка були вказані у довідці ДП Дирекція станкостроя .

Вважав, що відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та державний нотаріус Пінігіна Т. М. скористалися тяжкою хворобою ОСОБА_1 , яка з 2008 року хворіє на онкологічне захворювання, проходила відповідне лікування, що призвело до порушення її пам`яті та потребувала негайного хірургічного втручання, спонукали її укласти 16 серпня 2013 року додаткову угоду № 1/3/40 про відступлення до угоди про заміну сторони у зобов`язанні № 1/3/40 від 29 жовтня 2005 року на вкрай невигідних умовах, тим самим позбавивши ОСОБА_1 права на отримання належної їй за законом спадщини у вигляді спірної квартири після смерті її чоловіка. Також він звертав увагу на те, що померлий ОСОБА_6 здійснив повне фінансування спірної квартири в„– 40 , а тому за життя набув право власності на квартиру.

Вважав, що єдиним способом поновити порушені права позивача є звернення до суду з вимогами про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 серпня 2013 року, видане державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори та визнання недійсним в частини суми, яка була внесена згідно угоди про заміну сторони в обов`язку від 29 жовтня 2005 року № 1/3/40 до каси підприємства ДП Дирекція станкостроя у розмірі 168 928, 00 грн, що належало ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнання недійсним додаткову угоду від 16 серпня 2013 року за №1/3/40 про відступлення до угоди про заміну сторони у зобов`язанні від 29жовтня 2005 року №1/3/40, відповідно до якої ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_4 прийняла на себе права та зобов`язання першого; визнання незаконним та скасування акту прийому-передачі квартири в„– 40 від 20 серпня 2013 року в частини передачі та прийняття ОСОБА_4 у власність 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на квартиру в„–40 , та визнання за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частки спірної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 .

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2017 року об`єднано в одне провадження позовну заяву третьої особи, який заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 з первісним позовом ОСОБА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2017 року залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_4 у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ДП Дирекція Верстатобуд , ТОВ Житлово-експлуатаційна компанія Ідеал про визнання права власності в порядку спадкування за законом, виселення.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано поважною причину пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності та поновленій строк для подання до суду позову (з урахуванням уточнень позовних вимог) до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ДП Дирекція Верстатобуд , ТОВ Житлово-експлуатаційна компанія Ідеал , про визнання права власності в порядку спадкування за законом та виселення, як такий, що пропущено з поважної причини.

Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спадщини у рівних частках квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 серпня 2013 року, зареєстроване в реєстрі за № 6-994, видане державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Пінігіною Т. М., в частині грошової суми, яка була внесена згідно з угодою про заміну сторони в обов`язку від 29 жовтня 2005 року № 1/3/40 до каси підприємства ДП Дирекція станкостроя у розмірі 168 928,00 грн, що належало ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі листа ДП Дирекція станкостроя від 15 серпня 2013 року за № 155.

Визнано недійсною додаткову угоду від 16 серпня 2013 року № 1/3/40 про відступлення до угоди про заміну сторони у зобов`язанні від 29 жовтня 2005 року № 1/3/40, відповідно до якої ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_4 прийняла на себе права та зобов`язання першого.

Визнано незаконним та скасований акт прийому-передачі квартири в„– 40 від 20 серпня 2013 року в частині передачі та прийняття ОСОБА_4 у власність 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_5 . Визначено порядок виконання рішення суду.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 80 кв. м в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано поважною причину пропуску позовної давності та поновлено строк позивачу для звернення до суду з указаним позовом.

Визнано частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 серпня 2013 року, зареєстроване в реєстрі за №6-994, видане державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Пінігіною Т. М., в частині грошової суми, яка було внесена згідно з угодою про заміну сторони в обов`язку від 29 жовтня 2005 року № 1/3/40 до каси підприємства ДП Дирекція станкостроя у розмірі 168 928,00 грн, що належало ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі листа ДП Дирекція станкостроя від 15 серпня 2013 року за №155.

Визнано недійсною додаткову угоду від 16 серпня 2013 року №1/3/40 про відступлення до угоди про заміну сторони у зобов`язанні від 29 жовтня 2005 року №1/3/40, відповідно до якої ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_4 прийняла на себе права та зобов`язання першого.

Визнано незаконним та скасовано акт прийому-передачі квартири в„– 40 від 20 серпня 2013 року в частині передачі та прийняття ОСОБА_4 у власність трикімнатної квартири АДРЕСА_5 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 80 кв. м в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено порядок виконання рішення суду.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори при видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом було порушено право на спадщину спадкоємця першої черги за законом ОСОБА_2 , який не відмовлявся від своєї частки у спадщині після смерті свого батька, та будь-яких відповідних заяв з указаного приводу до нотаріальної контори не подавав, внаслідок чого державний нотаріус Пінігіна Т. М. позбавила ОСОБА_2 як спадкоємця першої черги за законом права на спадщину після смерті його батька, що призвело до порушення статті першої протоколу Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципу рівності сторін на спадкування. Крім того, суди, визнаючи додаткову угоду від 16 серпня 2013 року № 1/3/40 про відступлення до угоди про заміну сторони у зобов`язанні від 29 жовтня 2005 року № 1/3/40 недійсною, виходили із того, що угода погоджена підписом від імені директора ДП Дирекція Верстатобуд Фещенко М. В., який не мав на те будь-яких повноважень, відтак підписуючи указану додаткову угоду директор ДП Дирекція Верстатобуд недобросовісно, знаючи про обмеження повноважень, що з 25 червня 2013 року на підставі реєстраційних дій, внесених державним реєстратором Зубар О. І. припинено ДП Дирекція Верстатобуд у зв`язку із ліквідацією, а тому повноваження щодо управління справами юридичної особи перейшли до ліквідаційної комісії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у задоволеній частині позовів та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовів у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, належним чином не дослідили надані докази у їх сукупності та здійснили інші численні процесуальні порушення, що унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій також безпідставно було задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку позовної давності, оскільки правова необізнаність позивача, або ті обставини, що позивач протягом певного часу хворіла не можна вважати поважними причинами, оскільки ці обставини суттєво їй не перешкоджали у доступі до суду, з огляду на те, що хвороба позивача суттєво не заважала їй вчасно, протягом трьох років звернутися за захистом своїх прав до суду, що не вимагало тривалого часу, пов`язаних з подачею позову. Також вважала, що судами неправильно застосовано положення статей 215, 1216, 1218, 1301 ЦК України до спірних правовідносин, та передчасно, без встановлення відповідних обставин було застосовано роз`яснення, викладені у пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначили, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними й обґрунтованими, а тому просив суд залишити їх у силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що 20 грудня 2003 року у м. Одеса укладений договір № 1 про пайову участь в будівництві та підготовці до нього, між ДП Дирекція верстатобуд в особі директора Фіщенка М. В., діючого на підставі статуту і Акціонерною рибопромисловою компанією, предметом якого стало співробітництво сторін з інвестування підготовки будівельної площадки, проектування будівництва, розробки і забезпечення проектно-кошторисної документації і будівництва житлового комплексу з вбудованими офісними приміщеннями і паркінгами за адресою: АДРЕСА_1, в якому розташована квартира АДРЕСА_5 ).

25 листопада 2004 року в м. Одесі укладена угода про заміну сторони в зобов`язанні між ДП Дирекція верстатобуд в особі директора Фіщенка М. В., діючого на підставі статуту і Акціонерною рибопромисловою компанією та суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_7 (далі - СПД ОСОБА_7 ) предметом якого стало передача Акціонерною рибопромисловою компанією СПД ОСОБА_7 комплексу прав та зобов`язань, які належать Акціонерній рибопромисловій компанії за договором № 1 про пайову участь у будівництві від 20 грудня 2003 року в частини фінансування будівництва житлового комплексу з вбудованими офісними приміщеннями і паркінгами за адресою: АДРЕСА_8 , а СПД ОСОБА_7 стає стороною - Пайщиком у договорі № 1 про пайову участь в будівництві від 20 грудня 2003 року.

29 жовтня 2005 року укладена угода про заміну сторони у зобов`язанні № 1/3/40 між ДП Дирекція Верстатобуд , СПД ОСОБА_7 і громадянином ОСОБА_6 , предметом, якої стало, що зі згоди ДП Дирекція верстатобуд , СПД ОСОБА_7 передала ОСОБА_6 комплекс прав і обов`язків, належних ОСОБА_7 за Договором про пайову участь у будівництві і підготовці до нього від 20 грудня 2003 року, укладеного з ДП Дирекція верстатобуд , на основі Угоди про заміну сторони у зобов`язанні від 25 листопада 2004 року, між ДП Дирекція верстатобуд та ОСОБА_7 , у зв`язку із чим, ОСОБА_6 став стороною - Пайщиком в вищезазначеному договорі про пайову участь в будівництві в частині фінансування будівництва квартири АДРЕСА_9 , загальною площею 85,32 кв. м. Відповідно до пункту 2 вищевказаної угоди, ОСОБА_6 прийняв на себе зобов`язання здійснювати фінансування будівництва квартири АДРЕСА_10 на умовах та в порядку, вказаному в Основному договорі.

Відповідно до пункту 2.2 вищевказаної угоди, ДП Дирекція Верстатобуд зобов`язувалося після вводу в експлуатацію жилого будинку протягом 60 календарних днів передати за актом прийому-передачі у власність ОСОБА_6 трикімнатної квартири на 11 поверсі № 40 за адресою АДРЕСА_7 . Предметом зазначеної угоди виступало нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_9 ).

29 жовтня 2005 року між СПД ОСОБА_7 і ОСОБА_6 укладена додаткова угода до угоди про заміну сторони у зобов`язанні від 29 жовтня 2005 року за № 1/3/40, відповідно до якої сторони прийшли до згоди, що за отримання ОСОБА_6 всього комплексу прав і обов`язків щодо спірної квартири, які належать СПД ОСОБА_7 за Договором про пайову участь у будівництві і підготовці до нього від 20 грудня 2003 року, ОСОБА_6 сплатив СПД ОСОБА_7 пай у розмірі 194 446 грн. Згідно з пунктом 2 додаткової угоди від 29 жовтня 2005 року до угоди про заміну сторони у зобов`язанні від 29 жовтня 2005 року за № 1/3/40 оплата паю за нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_10 здійснено ОСОБА_6 у момент передачі йому комплексу прав та обов`язків за Договором про пайову участь у будівництві і підготовці до нього від 20 грудня 2003 року.

Згідно з сертифікатом відповідності № 15001188 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 15 жовтня 2010 року та акту готовності об`єкту до експлуатації від 15 жовтня 2010 року № 1188, 2-х секційний 16-ти поверховий будинок з вбудованими офісними приміщеннями і підземним гаражем (третя черга будівництва житлового комплексу) по АДРЕСА_8 квартира в„– 40 за адресою: АДРЕСА_5 ), зданий в експлуатацію у 2010 році.

Розпорядженням Приморської районної адміністрації від 26 листопада 2010 року № 1255, 2-х секційному 16-ти поверховому будинку з вбудованими офісними приміщеннями і підземним гаражем (третя черга будівництва житлового комплексу), який розташований по АДРЕСА_8 , замовником будівництва якого є ДП Дирекція Верстатобуд , присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_5.

14 серпня 2013 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на все майно, яке належало ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини.

Відповідно до додаткової угоди від 16 серпня 2013 року № 1/3/40 про відступлення до угоди про заміну сторони у зобов`язанні від 29 жовтня 2005 року № 1/3/40, відповідно до якої ОСОБА_1 передала, а відповідач ОСОБА_4 прийняла на себе права та обов`язки першого.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори при видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом було порушено право на спадщину спадкоємця першої черги за законом ОСОБА_2 , який не відмовлявся від своєї частки у спадщині після смерті свого батька, та будь-яких відповідних заяв з указаного приводу до нотаріальної контори не подавав, внаслідок чого державний нотаріус Пінігіна Т. М. позбавила ОСОБА_2 як спадкоємця першої черги за законом права на спадщину після смерті його батька, що призвело до порушення статті першої протоколу Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципу рівності сторін на спадкування.

Проте, колегія суддів з такими висновками погодитись не може виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 .

Матеріалами справи узгоджується, що 14 серпня 2013 року ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Отже, ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги прийняла спадщину у встановленому законом порядку, а тому мала право на укладення додаткової угоди від 16 серпня 2013 року № 1/3/40 про відступлення до угоди про заміну сторони у зобов`язанні від 29 жовтня 2005 року № 1/3/40, відповідно до якої ОСОБА_1 передала, а відповідач ОСОБА_4 прийняла на себе права та обов`язки першого щодо розпорядження спірним майном.

Вирішуючи позовні вимоги в частині позову ОСОБА_2 , суди дійшли помилкових висновків про те, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_6 з огляду на наступне.

Встановлено, що заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 у шестимісячний строк з часу його смерті, як це передбачено частиною першою статті 1269 ЦК України, ОСОБА_2 не подав.

Установивши, що ОСОБА_2 не вчиняв жодних дій, направлених на прийняття спадщини, не надав доказів прийняття спадщини, не подав заяви про прийняття спадщини в установлений законом строк та не звертався із заявою про надання додаткового строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшли помилкового висновку про порушення прав як спадкоємця ОСОБА_2 після смерті його батька ОСОБА_6 та наявності підстав для задоволення його позовних вимог.

Відтак, суди дійшли помилкових висновків про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 також як на підставу у задоволенні позову про визнання недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 16 серпня 2013 року№ 1/3/40 про відступлення до угоди про заміну сторони у зобов`язанні від 29 жовтня 2005 року № 1/3/40 посилалась на те, що правочин вчинено нею під впливом тяжких для неї обставин, зокрема смерть чоловіка та онкологічна хвороба.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як свідчить тлумачення частини першої статті 233 ЦК України умовами, існування яких надає підстави особі звертатися до суду, а суду - виносити рішення про визнання правочину недійсним є:

а) наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин;

б) те, що цей правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Тобто для визнання правочину недійсним, на підставі частини першої статті 233 ЦК України, необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в частині першій статті 233 ЦК України сполучника і , за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов.

Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за таких обставин, коли особа змушена вчинити правочин на невигідних для себе умовах.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, визнання правочину недійсним на підставі приписів статті 233 ЦК України пов`язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вказаний правовий висновок узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18).

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16 зроблено висновок, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оспорює правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Враховуючи вищевикладені вимоги закону та встановлені обставини справи, суди дійшли помилкового висновку про те, що наведені позивачем обставини, які за її твердженням спонукали до укладення оспорюваного нею договору, можуть вважатися тяжкими. Позивачем не доведено факту наявності тяжкої обставини у неї, що примусило її укласти додаткову угоду від 16 серпня 2013 року № 1/3/40, а також вкрай невигідність її умов, за наявності яких вказана угода підлягає визнанню недійсною на підставі статті 233 ЦК України.

Враховуючи те, що норми матеріального права застосовано неправильно судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі статті 412 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити .

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: дочірнє підприємство Дирекція Верстатобуд , товариство з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційна компанія Ідеал , про встановлення факту прийняття спадщини, скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсними і скасування додаткової угоди та акта прийому-передачі квартири, визнання права власності в порядку спадкування за законом, відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: дочірнє підприємство Дирекція Верстатобуд , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Державний нотаріус Третьої одеської державної нотаріальної контори Пінігіна Тетяна Миколаївна, ОСОБА_5 , скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсними і скасування додаткової угоди та акта прийому-передачі квартири, скасування права власності на квартиру, визнання права власності в порядку спадкування за законом, відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун