Ухвала

від 14.05.2020 по справі 1.380.2019.004331

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 травня 2020 року

Київ

справа №1.380.2019.004331

адміністративне провадження №К/9901/9056/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №1.380.2019.004331за позовом ТОВ"Технопарк СІТІ" до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної фіскальної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2020 року податковим органом подано касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адмністративного суду від 31.10.2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2020 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору за подання касаційної скарги на вищевказані рішення судів та з мотивів її невідповідності вимогам частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства, та встановлений строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

27.04.2020 року на виконання ухвали Верховного Суду від 02.04.2020 року надійшов лист ГУ ДПС у Львівській області про усунення недоліків на вимогу вказаного рішення, в якому зазначено про неможливість сплати судового збору у встановлені строки.

Залишаючи касаційну скаргу без руху, Суд зазначав, що скаржник у касаційній скарзі, вказує на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. При цьому, відсутні посилання на порушення норм процесуального законодавсвства, встановлення яких є безумовною підставою для скасування оскаржуваних рішеннь. Крім того, скаржником не наведено й інші порушення норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваних рішень

Касаційна скарга залишена без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, а саме: зазначити судові рішення та навести підстави подання касаційної скарги, зазначивши конкретну норму, щодо якої судами було неправильно застосовано, обґрунтувавши у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та яка на думку скаржника відповідна норма підлягала застосуванню.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги та листа до неї на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі та клопотанні не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08.02.2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Станом на 14.05.2020 року скаржник не усунув зазначені в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.04.2020 року недоліки касаційної скарги, тому вона підлягає поверненню.

Крім цього, податковий орган подав клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги а рішення Львівського окружного адмністративного суду від 31.10.2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020.

Верховний Суд, повторно наголошує, що обставини пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відстуністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють контролюючий орган від обов`язку своєчасної його сплати.

Керуючись ч.2 ст. 332, пунктом 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адмністративного суду від 31.10.2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 року у справі № 1.380.2019.004331 за позовом ТОВ "Технопарк СІТІ" до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної фіскальної служби україни, про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду