Рішення

від 14.05.2020 по справі 453/396/20

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/396/20

№ провадження 2/453/217/20

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2020 року Сколівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Брони А.Л.

секретаря судовогро засіданн Бендеш А.І.,

з участю представника позивачки - адвоката Сопотуха В.В.,

та представника третьої особи - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи Коростівської сільської ради Сколівського району Львівської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в :

20.03.2020 року позивачка ОСОБА_2 в особі свого представника - адвоката Сопотуха В.В. звернулася в суд із позовом, в якому просить визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 09.04.2020 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у справі на підставі ст. 279 ЦПК України.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом вона є власником житлового будинку та господарських будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що за даною адресою, окрім неї, зареєстровані відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які з 2012 року в даному житловому будинку не проживають, спільного з нею господарства не ведуть. Вказує і те, що спільним побутом із відповідачами не пов`язана, оскільки такі проживають за межами с. Коростів Сколівського району Львівської області і їх фактичне місце проживання невідоме, будь-яких домовленостей щодо проживання чи причин не проживання відповідачів у будинку не було.

Просить суд визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

В судове засідання позивачка не з`явилася, але її представник - адвокат Сопотух В.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за їх відсутності не скористалися та не повідомили суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву не подали.

Представник Коростівської сільської ради Сколівського району Львівської області - Свистун М.О. в судовому засіданні при вирішенні даної справи покладалася на розсуд суду, вказавши що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживають у будинку позивачки понад два роки.

У зв`язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачки, представника третьої особи, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм та роз`яснень, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до дублікату свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серії ВМІ в„–996319 , виданого Сколівською державною нотаріальною конторою 26 липня 2001 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1080, власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 .

З довідки № 653 від 18.12.2019 року, виданої виконкомом Коростівської сільської ради Сколівського району Львівської області, вбачається, що окрім позивачки, в житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також факт реєстрації відповідачів у зазначеному житловому будинку підтверджується і копією будинкової книги, яка знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до актів обстеження фактичного проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 , складених Коростівською сільською радою Сколівського району Львівської області від 17.02.2020 року та 18.02.2020 року вбачається, що у вищевказаному будинку, власником якого є ОСОБА_2 , зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Крім цього, у вищезазначених актах вказано, що комісією у складі секретаря сільської ради Калинів Л.Я., депутатів сільської ради Диркавця Р.В., Свистуна Ю.М. встановлено, що фактично за даною адресою відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживають більше двох років, спільного господарства з власником будинку не ведуть, комунальні послуги не сплачують.

Частиною 2 статті 405 передбачено, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до показів свідка ОСОБА_5 , жителя АДРЕСА_1 , який є сусідом позивачки, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживають у житловому будинку позивачки понад двох років.

Аналогічними є покази свідка ОСОБА_6 , жительки АДРЕСА_1 .

Суд надає віри і приймає покази свідків, так як інформації, що свідчила б про їх зацікавленість у вирішенні даної справи, в суду не має, а їх покази не суперечать іншим доказам по справі.

Будь-яких даних про те, що відповідачі не проживають в даному житловому будинку з поважних причин, судом не встановлено.

Згідно частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами статті 379 Цивільного кодексу України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.

Відповідно до статті 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою .

У постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання.

Пунктом 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" визначено, що усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Згідно ст. 64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Статтею 156 ЖК України, передбачено, що до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положеннями Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У тексті ст. 1 Першого протоколу Конвенції зазначено, що Кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права . Тим самим у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод чітко встановлено: право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважаться.

Таким чином судом достовірно встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем реєстрації у житловому будинку по АДРЕСА_1 не проживають понад двох років, витрат по його утриманню не несуть, а відтак втратили право на користування даним житловим будинком.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268, 280-281 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 316, 317, 319, 321, 379 Цивільного кодексу України, ст. ст. 64, 156 Житлового кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , такими, що втратили право на користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

У зв`язку з оголошенням в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Коростівська сільська рада Сколівського району Львівської області, місцезнаходження: с. Коростів, Сколівського району, Львівської області, код ЄДРПОУ 04370461.

Повний текст рішення складено 14.05.2020 року.

Суддя