Постанова

від 13.05.2020 по справі 222/2110/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/1853/20

222/2110/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2020 року м. Маріуполь

Єдиний унікальний номер 222/2110/19

Номер провадження 22-ц/804/1853/20

Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Пономарьової О.М., Принцевської В.П.

секретар - Галстян Г.Г.

сторони:

заявник - ОСОБА_1

заінтересована особа - Донецька митниця ДФС

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Володарського районного суду Донецької області від 07 квітня 2020 року, у складі судді Подліпенця Є.О.,

у справі за заявою ОСОБА_1

заінтересована особа: Донецька митниця ДФС

про встановлення факту перебування на державній службі,

В с т а н о в и в:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

21 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Донецька митниця ДФС, в якій просив встановити факт перебування на державній службі у трудових відносинах з Маріупольською митницею, правонаступником якої є Донецька митниця ДФС, на посаді водія Маріупольської митниці з 05 квітня 1999 року по 24 жовтня 2006 року; посаді інспектора відділу оперативних чергових Маріупольської митниці з 24 жовтня 2006 року по 12 листопада 2007 року; посаді інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста Новоазовськ Маріупольської митниці з 12 листопада 2007 року по 31 жовтня 2008 року; посаді інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста Новоазовськ Маріупольської митниці з 31 жовтня 2007 року по 03 червня 2009 року; посаді інспектора відділу оперативних чергових Маріупольської митниці з 03 червня 2009 року по 02 липня 2009 року.

Заява мотивована тим, що у липні 2019 року заявником підписано контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та для здійснення розрахунку стажу роботи необхідно документальне підтвердження факту роботи на державній службі у Маріупольській митниці у період з 05 квітня 1999 року по 02 липня 2009 року з метою повного та об`єктивного обчислення строку трудового стажу. 19 липня 2019 року заявник звернувся до Донецької митниці ДФС щодо надання підтвердження трудового стажу за вказаний період, на яке отримав відповідь про неможливість підтвердити роботу на державній службі у Маріупольській митниці. У відповіді зазначено, що у 2010 році Маріупольську митницю було припинено шляхом приєднання до Східної митниці, до якої передані всі архівні матеріали, в тому числі з кадрових питань, та переміщені до м.Донецьк. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 Східну митницю Державної митної служби України реорганізовано шляхом приєднання до Східної митниці Міндоходів, якій передані архівні матеріали з кадрових питань та особові справи працівників. В серпні 2014 року у зв`язку з проведенням антитерористичної операції Східна митниця Міндоходів була вимушена примусово покинути адміністративне приміщення за адресою: м.Донецьк, пров.Ніколенка, 9 , внаслідок чого втрачена можливість доступу до організаційно-розпорядчих та архівних документів. У відповіді Державної фіскальної служби України від 09 вересня 2019 року також зазначили, що підтвердити період його роботи на державній службі в Маріупольській митниці є неможливим, та надали копії наказів про присвоєння персональних звань за час служби у Маріупольській митниці. Підтвердження факту роботи на державній службі в Маріупольській митниці є важливим для заявника, оскільки суттєво вплине на його розмір заробітної плати та обчислення стажу перебування на державній службі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 07 квітня 2020 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Донецька митниця ДФС України, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що він має право звернутися до суду з позовною заявою на загальних підставах.

Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги ОСОБА_1 свідчать про наявність спору про право трудове, тобто про порушене право заявника роботодавцем на заробітну платню.

Суд прийшов до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення на підставі частини 6 статті 294 ЦПК України підлягає залишенню без розгляду, проти чого не заперечував сам заявник.

Заявнику роз`яснено, що з даними вимогами він має право звернутися до суду з позовною заявою на загальних підставах.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

23 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на ухвалу суду, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 28 квітня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Володарського районного суду Донецької області від 07 квітня 2020 року.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 04 травня 2020 року справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Донецька митниця ДФС України, про встановлення факту, що має юридичне значення, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.

Судом не враховано, що відповідно до роз`яснень, викладених у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 31.03.1995 року № 5, суд може встановити факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Відзив на апеляційну скаргу заінтересована особа до суду не подала.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено, що заявнику необхідно встановити факт перебування його на державній службі у трудових відносинах з Маріупольською митницею, правонаступником якої є Донецька митниця ДФС з 05.04.1999 року по 02.07.2009 року для визначення розміру заробітної плати на теперішньому місці роботи в Нацгвардії України, що впливає на обчислення загального трудового стажу з урахуванням обчислення стажу перебування на державній службі.

Спірні періоди та посади роботи заявника повністю підтверджені наданою копією трудової книги.

2. Мотивувальна частина

Позиція Донецького апеляційного суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У судове засідання суду апеляційної інстанції заявник ОСОБА_1 та представник заінтересованої особи Донецької митниці ДФС не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.79-82, 85). В апеляційній скарзі заявник виклав клопотання про розгляд справи у його відсутності (а.с.66-69). Від заінтересованої особи також надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутність (а.с.87-88).

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвали суду першої інстанції - скасуванню, із закриттям провадження у справі з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Донецький апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частин 1-2 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц (провадження № 14-139цс18).

Як роз`яснено в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1.Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення. 2.Встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. 3.Заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо). 4.Чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

У пункті 5 даної постанови Пленуму зазначено, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.

Тобто, критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.

З точки зору закону, під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.

Відповідно до частини 6 статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

Пунктом 1, 2, частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.

За частиною 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З аналізу вказаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.

Разом з цим, при наданні спору статусу публічно-правового з приводу прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад.

Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу (далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Разом з цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертаючись із цією заявою, просить встановити факт перебування його на державній службі у трудових відносинах з Маріупольською митницею, правонаступником якої є Донецька митниця ДФС з 05 квітня 1999 року по 02 липня 2009 року, оскільки обчислення стажу перебування на державній службі необхідно йому для визначення розміру заробітної плати на теперішньому місці роботи в Нацгвардії України і впливає на обчислення загального трудового стажу.

Наказами Державної митної служби ОСОБА_1 присвоєні персональні звання: від 29.09.1999 року № 598-к - інспектора митної служби 3 рангу; від 03.12.2001 року № 530-к - інспектора митної служби ІІ рангу; а також присвоєні спеціальні звання: від 30.03.2004 року № 280-к - інспектора митної служби з 01.04.2004 року; від 12.01.2007 року № 35-к - інспектора митної служби 4 рангу, від 04.02.2009 року № 145-к - інспектора митної служби 3 рангу (а.с.26-33). Робота в Маріупольській митниці та присвоєння персональних та спеціальних звань ОСОБА_1 також підтверджується копією трудової книжки17 заявника НОМЕР_1 (а.с.10-17).

З індивідуальної відомості про застраховану особу за формою ОК-5, сформованої 21 жовтня 2019 року № 837/03-37 Мангушським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України, вбачається, що ОСОБА_1 з квітня 1999 року по липень 2009 року працював у Маріупольській митниці (ЄДРПОУ 01861230) (а.с.18-20).

Як вбачається з листів Донецької митниці ДФС від 19.07.2019 року № Л-18 та Державної фіскальної служби від 09.09.2019 року № Л/99-99-04-03-01-14, Донецька митниця ДФС є правонаступником Східної митниці Міндоходів, архівні справи та організаційно-розпорядча документація митниці за період з 1991 по 2014 роки (в тому числі і Маріупольської митниці по 2010 рік включно) залишились на тимчасово непідконтрольній українській владі території (м.Донецьк), про що складено акт від 10.08.2018 року № 1 Про інвентаризацію організаційно-розпорядчих та архівних документів станом на 01.01.2015 р. (а.с.24, 25).

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України Про державну службу № 3723-XII (в редакції, яка діяла в період виникнення спірних правовідносин) регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю, здійснюється згідно з цим законом, якщо інше не передбачено законами України.

Тобто, робота заявника ОСОБА_1 у Маріупольській митниці відносяться до публічної служби, оскільки пов`язана з державною службою, тому у цій справі наявний спір з приводу проходження громадянина на публічну службу, не є трудовим спором, у зв`язку з чим повинен вирішуватись за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки спір має розглядатися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, тому суд першої необґрунтовано залишив без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту проходження державної служби.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Виходячи з обставин справи та наявності між сторонами спору про проходження державної служби, колегія судів вважає, що заявник для захисту свого права має право звернутись до суду в порядку адміністративного судочинства з адміністративним позовом до митниці.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як передбачено пунктом 4 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.

Відповідно до статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

З огляду на наведене та ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду першої інстанцій про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду є необґрунтованим, у зв`язку з чим, апеляційна скарга заявника підлягає частковому задоволенню, ухвала суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі вимог частини першої статті 377, пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Керуючись статтями 255, 367, 368, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Володарського районного суду Донецької області від 07 квітня 2020 року скасувати.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Донецька митниця ДФС про встановлення факту перебування на державній службі, закрити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 15 травня 2020 року.

Судді: Т.Б.Ткаченко

О.М.Пономарьова

В.П.Принцевська