Постанова

від 24.07.2007 по справі 11/294-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/294-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24.07.2007р.м.Київ№ 11/294-А

За позовом             Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військогового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"

До                           Спеціалізована державна податкова інспекція м. Києві по роботі з великими платниками податків

Предметадміністративногопозову скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя

Секретар судового засідання Пунейко Л.М.

Представники

від позивача       Шендріков Д.О., Селецький О.В. (предст. за дов.);

від відповідачаПівак І.В. (предст. за дов.);

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.07.2007 о 12 год. 58 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 27.07.2007 на 16 год. 00 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст.  167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання:

- протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків щодо проведення виїзної позапланової перевірки Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»стосовно достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації за жовтень 2004 pоку;

- протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків щодо зменшення Державній компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" бюджетного  відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 222.839,70 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 111.419,85 грн.

Також позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 03.11.2006 № 0001001540/0, від 15.12.2006 № 0001001540/1, від 03.03.2007 № 0001001540/2, від 10.05.2007 № 0001001540/3, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2004 року на суму 222.839,70 грн., визначено до сплати суму податкового зобов'язання з цього податку у розмірі 222.839,70 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 111.419,85 грн. у зв'язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 222.839,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно зробив висновок про те, що податковий кредит позивача не підтверджується податковими зобов'язаннями постачальника другої ланки придбаних позивачем товарів, оскільки позивач отримав від безпосереднього постачальника товару податкову накладну та повністю сплатив суму податку на додану вартість у складі вартості придбаних товарів.

Таким чином, позивач стверджує, що за вказаним епізодом він правомірно та відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” у жовтні 2004 року відніс до складу податкового кредиту 222.839,70 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представники в судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

При цьому відповідач стверджує, що сума податку на додану вартість у розмірі 222.839,70 грн. не була фактично сплачена до бюджету постачальником по другій ланці ланцюга постачальників позивача. За таких обставин відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем  в порушення п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" безпідставно заявлено до відшкодування з бюджету суму ПДВ у розмірі 222.839,70 грн., оскільки наявності надмірно сплаченого податку на додану вартість немає.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В період з 11.10.2006 до 20.10.2006 Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків була проведена виїзна позапланова документальна перевірка Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (далі - Позивач) стосовно достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації за жовтень 2004 р. в частині правомірності формування податкового кредиту при придбанні продукції у ТОВ "Укрпромелектронекспорт" у жовтні 2004 р. на підставі укладеного між Позивачем та ТОВ "Укрпромелектронекспорт" договору купівлі-продажу.

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - Відповідач, СДПІ у м. Києві) було складено Акт № 704/15-40/21655998 від 26.10.2006 про результати виїзної позапланової перевірки Позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за жовтень 2004 р. в частині правомірності формування податкового кредиту при придбанні продукції у ТОВ "Укрпромелектронекспорт" (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зазначається про порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон про ПДВ) в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування суми ПДВ за жовтень 2004 р. на 222.839,70 грн.

На підставі акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.11.2006 № 0001001540/0, від 15.12.2006 № 0001001540/1, від 03.03.2007 № 0001001540/2, від 10.05.2007 № 0001001540/3, якими позивачу згідно з абз. „б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”,  п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2004 року на суму 222.839,70 грн., визначено до сплати суму податкового зобов'язання з цього податку у розмірі 222.839,70 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 111.419,85 грн. у зв'язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 222.839,70 грн.

Відповідач посилається на п. п. 4 та 5 Наказу Державної податкової адміністрації "Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ" від 12.11.2002 № 538, відповідно до яких належна до відшкодування сума ПДВ у розмірі 100 тис. грн. та більше відшкодовується суб'єктам підприємницької діяльності юридичним особам лише за умови проведення обов'язкової документальної перевірки платника податку. У ході проведення документальної перевірки заявленого до відшкодування ПДВ проводяться зустрічні перевірки основних постачальників (до виробника або імпортера товарів, робіт, послуг) (стор. 2-3 рішення про розгляд скарги).

На підставі зустрічних перевірок відповідачем було з'ясовано, що одним з постачальником продукції, відвантаженої ТОВ "Укрпромелектронекспорт" в адресу Позивача було ТОВ "Оптіма-Люкс".

В Акті перевірки Відповідач також зазначив, що постановою від 10.07.2006 Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 2-1586-1/-6 визнано недійсними статут ТОВ "Оптіма-Люкс" від 23.11.2003 та свідоцтво про реєстрацію від 08.12.2003 як платника ПДВ з дати внесення до реєстру платників ПДВ.

На підставі цього Відповідач зробив висновок про те, що ТОВ "Оптіма-Люкс", яке було у другому ланцюгу взаємовідносин з Позивачем, не є платником ПДВ, а тому згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ у нього відсутнє право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних.

На думку відповідача, підстави для віднесення до податкового кредиту сум ПДВ з вище зазначеного податку ТОВ "Укрпромелектронекспорт" відсутні.

Відтак, в акті перевірки зроблено висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування, яку він заявив у податковій декларації за жовтень 2004 р. на підставі отриманих податкових накладних від ТОВ "Укрпромелектронекспорт".

Як підтверджено матеріалами справи, 24.03.2004 між Позивачем і ТОВ "Укрпромелектронекспорт" було укладено договір купівлі-продажу № USE-17.2-68-Д/К-04 (далі - Договір), за яким ТОВ "Укрпромелектронекспорт" (далі - Продавець) зобов'язалося передати у власність Позивачу товар на суму 2.323.851,56 грн., в т.ч. ПДВ –387.308,59 грн., а останній - прийняти та оплатити товар.

При укладанні Договору Позивач та продавець керувались положеннями статей 264 - 270 Господарського кодексу України та глав 52 - 54 Цивільного кодексу України,  якими врегульовано  господарсько -  та цивільно-правові  відносини  між сторонами договору купівлі-продажу.

Виконання господарських зобов'язань між Позивачем та продавцем здійснювалося на підставі вказаних норм законодавства, умов Договору, що не суперечили законодавству України, та з урахуванням і додержанням положень статті 7 Закону про ПДВ (в редакції, що діяла на момент виконання Договору).

Позивач та Продавець належним чином виконали взяті на себе обов'язки за Договором.

Так, на виконання пункту 5.1 Договору 25.03.2004 Позивач сплатив Продавцю суму авансового платежу у розмірі 697.155,47 грн. (п/д № 000703 від 25.03.2004). Решту коштів Позивач перерахував Продавцю п/д № 3825 від 14.12.2004 та п/д № 3917 від 23.12.2004 у сумах відповідно 626.696,09 грн. та 1.000.000,00 грн. Загальна сума сплачених Позивачем коштів Продавцю становить 2.323.851,56 грн., в т.ч. ПДВ –387.308,59 грн.

14.10.2004 Продавець поставив товар Позивачу на всю передбачену Договором суму, що підтверджено підписаним 14.10.2004 актом здачі-прийому товарів на суму 2.323.851,56 грн., в т.ч. ПДВ –387.308,59 грн. Тобто, 14.10.2004 Позивач набув право власності на товар відповідно до умов даного Договору.

Укладений Договір є дійсним. Його дійсність не оспорюється як самими сторонами Договору, так і будь-якими третіми особами. Відповідно, всі операції, які відбувались за цим Договором, - сплата коштів, передача товару, є реальними, підтверджені відповідними первинними документами.

Продавець (ТОВ "Укрпромелектронекспорт") зареєстрований як платник ПДВ у порядку, передбаченому статтею 9 Закону про ПДВ, має відповідне свідоцтво платника ПДВ за № 37563648, йому присвоєно індивідуальний податковий номер 314066726105.

Тому, відповідно до положень підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ, Продавець наділений правом на нарахування податку та складання податкових накладних.

Зазначений факт підтверджений Актом перевірки без будь-яких заперечень з боку Відповідача.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону про ПДВ податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ (в редакції, яка діяла на момент виконання Договору) податковий кредит складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на момент виконання Договору) витрати Позивача на придбання товару за Договором відносяться до валових витрат виробництва та обігу.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ (в редакції, яка діяла на момент виконання Договору) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів, є датою виникнення права платника податку на податковий кредит.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна є звітним податковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ (в редакції, яка діяла на момент виконання Договору) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

14.10.2004 Продавець виписав та передав Позивачу податкову накладну № 21 від 14.10.2004 на суму 2.323.851,56 грн., в т.ч. ПДВ –387.308,59 грн.

Таким чином, отримана Позивачем від Продавця податкова накладна № 21 від 14.10.2004, що підтверджує витрати Позивача по сплаті ПДВ, є підставою для виникнення у Позивача права на податковий кредит у сумі сплаченого ПДВ у розмірі 387.308,59 грн. за жовтень 2004 р. Тобто, на цю суму Позивач як платник ПДВ мав право зменшити податкове зобов'язання з ПДВ звітного періоду (жовтень 2004 p.).

Відповідно до положень підпункту 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону про ПДВ (в редакції, яка діяла на момент виконання Договору) у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

З огляду на це, за наслідками звітного періоду (жовтень 2004 р.) Позивач своєчасно подав податковому органу податкову декларацію, в якій відобразив залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню шляхом повного зарахування в рахунок майбутніх платежів з ПДВ. Зазначену декларацію 22.11.2004 за вхідним № 337312 отримала Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва.

Таким чином, Позивачем було в повному обсязі та належно виконано вимоги Закону про ПДВ (в редакції Закону України від 29.06.2004) стосовно набуття ним права на податковий кредит та на бюджетне відшкодування суми сплаченого ПДВ шляхом повного її зарахування в рахунок майбутніх платежів з цього податку, що підтверджується поданою Позивачем та отриманою 22.11.2004 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва податковою декларацією за жовтень 2004 р.

На підтвердження суми ПДВ, заявленої ДК "Укрспецекспорт" до відшкодування з бюджету у жовтні 2004 р. та перевірки включення ПДВ до податкових зобов'язань продавця СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було направлено керівнику ТОВ "Укрпромелектронекспорт" лист від 22.12.2005 №13473\10\15-411 про надання документів та пояснень, щодо взаємовідносин з ДК "Укрспецекспорт".

На підставі наданих ТОВ "Укрпромелектронекспорт" документів СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП здійснена позапланова невиїзна докуме нтальна перевірка ТОВ "Укрпромелектронекспорт" з питань взаємовідносин з ДК "Укрспе цекспорт" за жовтень 2004 р. та складено відповідну довідку №112з\15-40\31406675 від 10.02.2006. Перевіркою встановлено, що ПДВ в сумі 387.308,59 грн. згідно податкової на кладної № 17 від 14.10.2004 був включений ТОВ "Укрпромелектронекспорт" до податко вих зобов'язань за жовтень 2004 р.

Суму ПДВ в розмірі 387.308,59 грн. з податкової накладної №17 від 14.10.2004, ви писаної ТОВ "Укрпромелектронекспорт", ДК "Укрспецекспорт" було віднесено до складу по даткового кредиту за жовтень 2004 р.

Відповідно до наданих до перевірки документів, одним з постачальників продукції, відван таженої ТОВ "Укрпромелектронекспорт" в адресу ДК "Укрспецекспорт" було ТОВ "Оптіма-Люкс" згідно з наступними податковими накладними: від 24.03.04 № 125 на суму 226848,00 грн. (в т.ч. ПДВ 37808,00 грн.); від 24.03.04 № 126 на суму 222595,20 грн. (в т.ч. ПДВ 37099,20 грн.); від 26.03.04 № 144 на суму 212271,00 грн. (в т.ч. ПДВ 35378,50 грн.); від 26.03.04 № 145 на суму 222516,00 грн. (в т.ч. ПДВ 37086,00 грн.); від 26.03.04 № 146 на суму 223944,00 грн. (в т.ч. ПДВ 37324,00 грн.); від 29.03.04 № 155 вартістю 222864,00 грн. (в т.ч. ПДВ 38144,00 грн.).

ТОВ "Укрпромелектронекспорт" за результатами господарських відносин з ТОВ "Оптіма-Люкс" включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 222.839,70 грн.

Відповідач зазначає, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.07.2006 у справі № 2-1586-1/06 визнано недійсними: статут від 26.11.2003р. ТОВ "Оптіма-Люкс", код ЄДРПОУ 32732099; свідоцтво про реєстрацію ТОВ "Оптіма-Люкс" як платника ПДВ № 36088357, вида не 08.12.2003р., з дати внесення до Реєстру платників ПДВ.

На виконання вказаної постанови ДПІ у Солом'янському районі м. Києва відповідно до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість складено Акт № 10 від 15.08.2006 про  анулювання реєстрації ТОВ "Оптіма -Люкс" як платника ПДВ з 08.12.2003.

Разом з тим суд відхиляє посилання відповідача на вказану постанову та акт анулювання свідоцтва, оскільки постановою Апеляційного суду міста Києва від 29.01.2007 вказану постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 10.07.2006 у справі № 2-1586-1/06 скасовано, а у позові про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Оптіма -Люкс" відмовлено.

Постанова Апеляційного суду міста Києва від 29.01.2007 (копія – у справі) набрала законної сили та є чинною станом на день розгляду спору.

Таким чином, ТОВ "Оптіма-Люкс" зареєстроване як платник ПДВ у порядку, передбаченому статтею 9 Закону про ПДВ, має відповідне свідоцтво платника ПДВ, йому присвоєно індивідуальний податковий номер.

Допустимих доказів наявності у ТОВ "Оптіма-Люкс" податкових зобов'язань або податкового боргу з податку на додану вартість, що виникли внаслідок виконання вказаних господарських операцій, відповідач не надав.

Згідно п. п. “а”, “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані  документальних  перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Крім того суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205 (далі - Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Пункти 1.5 та 1.6 Порядку передбачають, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до Інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом державної податкової адміністрації України № 110 від 17.03.2001, на підставі акта перевірки, визначеного пп. 1.5, 1.6 Порядку, уповноваженою особою податкової служби виноситься рішення про донарахування суми податку, яка повинна бути сплачена особою, відносно якої встановлене податкове правопорушення, а також відповідні фінансові санкції, тобто вказаним податковим рішенням встановлюється і саме податкове правопорушення, і санкції за його здійснення. З аналізу вказаних норм податкового законодавства випливає, що порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.

Відсутність у матеріалах справи актів перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ "Оптіма-Люкс" із зазначенням фактів будь-яких порушень з його боку податкового законодавства за результатами виконання вищевказаного господарського зобов'язання, прийнятих на підставі вказаних актів рішень та доказів невиконання порушником  податкового законодавства таких рішень свідчить про відсутність належних доказів порушення податкового законодавства ТОВ "Оптіма-Люкс".

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 вказаного Кодексу доказами в адміністративному судочинстві є  будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Однак в матеріалах справи відсутні чинні рішення податкового органу про донарахування ТОВ "Оптіма-Люкс" податкових зобов'язань, податкові повідомлення, податкові вимоги, що підтверджують наявність у нього податкового боргу, що виник за результатами виконання зазначеної господарської операції.

За таких обставин відповідачем не доведено факту порушення ТОВ "Оптіма-Люкс" положень податкового законодавств, зокрема щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за результатами виконання вищевказаного господарського зобов'язання.

Крім того суд враховує і те, що відповідно до правил оподаткування, встановлених Законом України "Про податок на додану вартість", постачальники по ланцюгу як і позивач, крім формування і сплати податкових зобов'язань, мали право і на податковий кредит як у зв'язку з придбанням товарів. Заниження цими підприємствами податкових зобов'язань при здійсненні відповідних господарських операцій могло б бути підтверджене у встановлений законодавством спосіб шляхом визначення податковим органом таких зобов'язань та прийняття відповідного рішення, як встановлено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», або в судовому порядку. Проте відповідних доказів відповідачем не надано. Водночас суд враховує і те, що правила Закону України "Про податок на додану вартість" не передбачають обов'язку покупця товарів (в даному випадку –позивача) сплачувати ПДВ при придбанні таких товарів безпосередньо до бюджету.

При цьому суд також відзначає, що навіть якщо фактичні обставини господарської діяльності та звітування перед податковими органами ТОВ "Оптіма-Люкс" і свідчили б про порушення податкового законодавства зазначеним підприємством при продажу ним товару безпосереднім постачальникам позивача по ланцюгах, то відповідно до вимог Законів України «Про систему оподаткування»(ст. 11), «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фордами»(п. 4.1, 4.2 ст. 4), «Про податок на додану вартість»(п. 1.6 ст. 1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7) відповідальність за порушення чинного законодавства за непідтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту за такими операціями документами, визначеними чинним законодавством як обов'язкові на підтвердження відповідних обставин, повинно нести підприємство, яке безпосередньо мало відносини з ТОВ "Оптіма-Люкс".

Відтак, всі вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем виконано, у т.ч. ст. 6 п. 6.1, ст. 7 п. 7.4, ст. 1 п. 8.1 Закону.

Як було зазначено вище, в період з 11.10.2006 до 20.10.2006, після майже двох років з моменту подання податкової декларації за жовтень 2004 р. до податкового органу, Відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка Позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за цією податковою декларацією за жовтень 2004 року на підставі пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Результати зазначеної перевірки мали наслідком прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд відхиляє посилання відповідача на пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яким встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Матеріалами справи підтверджується, що декларація, на підставі яких проводилась перевірка позивача, була подана  останнім відповідачу у листопаді 2004 року.

Таким чином перевірку позивача було проведено з порушенням строків, встановлених вказаною статтею.

В матеріалах справи також відсутня інформацію щодо проведення податковим органом протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, документальної невиїзної перевірки (камеральна) заявлених у ній даних.

Крім того з вказаної норми закону вбачається, що податковий орган має право на проведення позапланової виїзної перевірки (документальної) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом також 30 днів і за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства.

Враховуючи той факт, що відповідачем не були проведені камеральні перевірки за даними податкових декларацій позивача у вказаних періодах, суд вважає, що у ДПІ не було підстав для проведення  позапланової перевірки (документальної) платника.

Крім того суд зазначає, що норма, викладена у вказаному підпункті Закону України „Про податок на додану вартість”, була внесена до цього Закону лише у 2005 році. Тобто на час подання позивачем зазначених декларацій норма, на яку посилаються відповідачі як на підтвердження своїх заперечень на позов, була відсутня в правовому полі України.

При цьому нові редакції Закону України „Про податок на додану вартість” та Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (в частині можливості проведення податковим органом позапланових перевірок за наявності заявленого від'ємного значення ПДВ в розмірі 100 тис. грн.) не встановлюють, що ці норми поширюються на податкові звітні періоди минулих років.

Таким чином, враховуючи положення підпункт 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки), дії Відповідача в частині проведення у 2006 р. виїзної позапланової перевірки Позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації за жовтень 2004 р. суперечать:

- частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- частині другій статті 6 Конституції України, відповідно до якої органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів.

З огляду на вищезазначене, СДШ у м. Києві (Відповідач) не мала правових підстав для проведення у 2006 р. виїзної позапланової перевірки Позивача щодо правильності заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2004 року, оскільки правові підстави та строк проведення таких виїзних позапланових перевірок платників податку на додану вартість були встановлені Законом про ПДВ лише з 31.03.2005 р. (дата набрання чинності змін до Закону про ПДВ).

В частині визначення позивачу до сплати суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 222.839,70 грн. та застосування до нього штрафних санкцій в розмірі 111.419,85 грн. суд відзначає наступне.

Як встановлено ст.  67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не  посягати  на  права  і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст.  92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування” встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” податкове  зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” суми  податку,  що  підлягають  сплаті  до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників відповідача, підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 222.839,70 грн. фактично став п. 8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001, відповідно до якого у разі коли за наслідками перевірки  виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

На час затвердження цієї Інструкції єдиним нормативним актом, що давав таку правову кваліфікацію зазначених фактів і правовідносин, був Указ Президента України №857/98 від 07.08.1998 „Про деякі зміни в оподаткуванні”, який відповідно до п. 4 перехідних положень Конституції України мав силу Закону.

Пунктом 17 зазначеного Указу було встановлено, що у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

Разом з тим цей Указ втратив чинність відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу XV Конституції України (згідно з п. 18 Прикінцевих положень Закону України від 25.03.2005 N2505-IV «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України», який набрав чинності 31.03.2005).

Пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них встановлюється виключно законами України.

Отже, суд відзначає, що в правовому полі України на момент прийняття відповідачем спірного рішення були відсутні закони (чи нормативні акти, прирівняні до них), які б встановлювали таку правову кваліфікацію відповідних фактів і правовідносин, яку містив п. 17 Указу Президента України № 857/98 від 07.08.1998 „Про деякі зміни в оподаткуванні” та п. 8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001. При цьому ані Закон України «Про податок на додану вартість», ані Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не містять вказаної правової кваліфікації.

Як встановлено ч. ч. 1-3 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, у відповідача не було підстав застосовувати до позивача заходи юридичної відповідальності, а саме визначати до сплати податкове зобов'язання за основним платежем в сумі 222.839,70 грн. та штрафні санкції в розмірі 111.419,85 грн., передбачені Інструкцією ДПА України, затвердженою наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001, а не законами України, як того вимагає Конституція.

Вирішуючи спір в частині даних правовідносин, суд також відзначає і таке.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, на час прийняття ним спірного рішення, різниця між загальною сумою податкових зобов'язань позивача з ПДВ, що виникли у зв'язку з поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, мала від'ємне значення у розмірі набагато більшому ніж 222.839,70 грн. та підлягала включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, суд вважає, що у відповідача не було підстав визначати позивачу суму в розмірі 222.839,70 грн. як податкове зобов'язання з податку на додану вартість, котре підлягає сплаті до бюджету.

Не приймається судом також і посилання відповідача на пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з наступних підстав.

У відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми податкового   зобов'язання) за  кожний  з  податкових  періодів, установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи  з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи  податковим  періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян  сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) податку на додану вартість за розглянутим епізодом, застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є необґрунтованим.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст.  2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на   відповідача,   якщо   він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт  владних  повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень та його дій з проведення перевірки  з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні 24.07.2007 повноважний представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою (в справі) про відмову від присудження на його користь судових витрат та не заперечує проти їх понесення за власний рахунок. За таких обставин, з урахуванням положень ст. 97 КАС України, судові витрати позивача компенсації не підлягають та покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 86, 89, 90, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків щодо проведення в період з 11.10.2006 до 20.10.2006 виїзної позапланової перевірки Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»стосовно достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації за жовтень 2004 pоку, за результатами якої складено акт № 704/15-40/21655998 від 26.10.2006.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків щодо зменшення Державній компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 222.839,70 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 111.419,85 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 03.11.2006 № 0001001540/0.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 15.12.2006 № 0001001540/1.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 03.03.2007 № 0001001540/2.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 10.05.2007 № 0001001540/3.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                          О.О. Євсіков

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –27.07.2007.