Рішення

від 27.04.2020 по справі 280/2816/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 квітня 2020 року Справа № 280/2816/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПГС

до 1. Головного управління ДФС у Запорізькій області

2. Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПГС (далі - ТОВ ПГС , позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач 1), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 06.03.2019 №0002861411, винесене відповідачем 1.

На обґрунтування позовних вимог в уточненій позовній заяві посилається на приписи ст. 269 Податкового кодексу України, ст. 21 Закону України Про оренду землі , ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України та зазначає, що оскільки у позивача договір оренди земельної ділянки відсутній, тому відсутній відповідно і обов`язок сплачувати орендну плату. Наголошує, що посилання ДФС України та відповідача на Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 по справі № 5/5009/712/11, якою внесені зміни до договору оренди земельної ділянки площею 0,2391 га, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки після винесення зазначеної постанови змінилися обставини. Пояснює, що ТОВ ПГС має у власності приміщення, які знаходяться переважно на третьому поверсі та в надбудові (площа приміщення у підвалі складає лише 86,1 кв.м.), приміщення першого поверху не належать позивачу. ТОВ ПГС не використовує земельну ділянку а ні площею 0,2391 га., а ні площею 0,1338 га. (55,96%), площа земельної ділянки під будівлею складає усього 0,0815 га. Зауважує, що законодавством не встановлено яким чином визначається частка земельної ділянки, на якої розташований багатоповерховий будинок, відсутнє право спільної власності на будівлю та відсутня згода власників приміщень на визначення порядку користування земельною ділянкою, таким чином, ТОВ ПГС не має можливості самостійно ані визначити, ані розмір земельної ділянки, що знаходиться у користуванні, ані укласти договір оренди (відсутня згода інших власників будівлі). Стверджує, що листом від 05.12.2018 № 22 позивач звернувся до Запорізької міської ради з проханням надати роз`яснення щодо порядку укладання договору оренди та порядку визначення частки земельної ділянки для кожного власника будівлі, проте відповідь на звернення до цього часу не надійшла. Із посиланням на вимоги ст. 79-1, 122, 123, 124, 125 Земельного кодексу України, ст. 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі , звертає увагу суду, що відомості щодо земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:024:0070 до державного земельного кадастру не внесені, координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі відсутні; право оренди у реєстрі речових прав не зареєстровано, таким чином, не існує, як об`єкта права, земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:024:0070, відповідно вона не може бути передана в оренду будь-кому, до її формування у порядку, встановленому законодавством. Враховуючи викладене, вважає, що у відповідача відсутні підстави для визначення грошового зобов`язання з орендної плати на землю, а тому податкове повідомлення-рішення Форми "Р" від 06.03.2019 № 0002861411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - орендна плата з юридичних осіб у сумі 717 801,71 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 179 450,43 грн. винесено протиправно - без врахування фактичних обставин, з порушенням вимог діючого законодавства, та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 14.06.2019 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.

Відповідно до ухвали судді від 15.07.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 29 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 29.07.2019 продовжений строк підготовчого провадження у справі на 30 днів до 14 жовтня 2019 року та відкладене підготовче засідання в адміністративній справі до 03 жовтня 2019 року.

Відповідач 1 позов не визнав, 31 липня 2019 року надав суду відзив (вх. №31750), у якому вказує, що інформація про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,2391 за адресою : м . Запоріжжя , вул. Дніпровське шосе /вул. Дудикіна , землі, укладеного з Запорізькою міською радою за номером державної реєстрації 799 від 15.01.2004 відсутня, відповідно і новий договір оренди земельної ділянки площею 0,1338 га, що дорівнює 55,96% від загальної площі 0,2391 га також відсутній. Зазначає, що припинення договору оренди земельної ділянки передбачає процедуру, аналогічну процедурі укладення договору оренди землі, передбачену ст. 16 Закону України Про оренду землі та іншим законодавством, а саме прийняття рішення про припинення договору; підписання додаткової угоди про припинення договору чи в певних випадках юридичного факту; реєстрація припинення договору у ДЗК передбачає підготовку відповідної землевпорядної документації, підготовку та перевірку, заповнення реєстраційних карток, здійснення реєстрації; прийняття акту прийому передачі земельної дылянки від орендаря. Відповідно до вищенаведеного, на думку відповідача, договір оренди земельної ділянки укладений між Запорізькою міською радою та ТОВ ПГС , якщо його не розірвано в порядку вищенаведеного механізму, є підставою для нарахування податку за оренду земельної ділянки. Крім того, зауважує, що обов`язки щодо сплати орендної плати за землю орендаря земельної ділянки припиняються з моменту припинення іншого речового права на нерухоме майно (оренди), що посвідчується витягом про державну реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно з Державного реєстру речових прав. При цьому, у разі, якщо орендарі земель державної і комунальної власності відчужили право власності на житлові будинки, будівлі або споруди, розміщені на орендованих земельних ділянках та не повернули орендодавцю у встановленому порядку зазначені земельні ділянки, такі орендарі є платниками орендної плати за землю до бюджету на підставі укладених договорів оренди землі до моменту втрати чинності таких договорів. З урахуванням викладеного, вважає, що особа, яка є власником земельної ділянки, на якій розташована будівля, споруда, що належить іншій особі, є платником земельного податку до дати припинення права власності на таку земельну ділянку. Таким чином, у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки державної (комунальної) власності орендар повинен сплатити орендну плату за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році, тобто до дати повернення земельної ділянки орендодавцю (відповідному органу виконавчої влади чи відповідній сільській, селищній, міській раді, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки. Однак, в порушення вимог п.288.1, п. 288.2, п. 288.3 ст.288 Податкового кодексу України ТОВ ПГС занижено розмір плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) у сумі 717 801,71 грн., у т.ч. за: 2016 рік - 230 064,65 грн., 2017 рік - 243 868,53 грн., 2018 рік- 243 868,53 грн., у зв`язку із чим просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Згідно з ухвалою суду від 03.10.2019 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 03 грудня 2019 року.

Представником відповідача 1 через канцелярію суду подані пояснення (вх. №48994 від 21.11.2019), у якій додатково наголошує, що в основу адміністративного позову позивачем покладено ту обставину, що нібито Рішенням Запорізької міської ради №61/66 від 16.04.2009 ТОВ ПГС припинено право оренди земельної ділянки по вул. Дудикіна, 28 , площею 0,2391 га кадастровий номер: 2310100000:04:024:0070 і відповідно, на думку підприємства, у ТОВ ПГС відсутній обов`язок сплачувати орендну плату. Звертає увагу суду, що пунктом 5 даного рішення зобов`язано ТОВ ПГС у двомісячний термін укласти договори оренди землі, подати їх на реєстрацію та одержати в установленому законом порядку, проте позивачем нові договори оренди надано не було, проте в акті перевірки знайшла своє відображення постанова ВГСУ від 19.06.2012 по справі №5/5009/7121/11, згідно з якою за позовною заявою Прокурора міста Запоріжжя до ТОВ ПГС було внесено зміни до договору оренди землі від 15.01.2004 земельної ділянки по вул . Дудикіна, 28 , площею 0,2391 га кадастровий номер: 2310100000:04:024:0070, тобто, з врахуванням наведеного, слідує, що договір оренди від 15.01.2004 є діючим. Таким чином, на підставі наведених вище доводів, досліджених документів, посилаючись на чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, вважає, що підстави для задоволення позовних вимог, а саме визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2019 №0002861411 відсутні, оскільки висновки акту №57/08-01-14-11/31637822 від 31.01.2019 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ПГС є законними та обґрунтованими.

03 грудня 2019 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 03.12.2019 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 28 січня 2020 року.

28 січня 2020 року провадження у справі поновлено.

Згідно з ухвалою суду від 28.01.2020 вирішено залучити до участі у справі, в якості другого відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач 2), розгляд адміністративної справи розпочати спочатку та відкласти підготовче засідання на 27 лютого 2020 року.

Відповідач 2 також позов не визнав, 24 лютого 2020 року надав суду відзив (вх. №8461), аналогічний за змістом раніше поданому відповідачем 1 відзиву. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

27 лютого 2020 року судом закрито підготовче провадження у справі та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 18 березня 2020 року.

Представники позивача та відповідача 1 у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення про вручення поштової повістки.

Представник відповідача 2 у судове засідання також не з`явився, однак звернувся до суду із клопотанням (вх. №12299 від 17.03.2020) про відкладення розгляду справи, у зв`язку із запровадженим карантином, зокрема у місті Запоріжжі, через спалах у світі коронавірусу. Просить клопотання розглянути без участі представника та у випадку неможливості відкласти розгляд, розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

На підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ ПГС (код ЄДРПОУ 31637822) є суб`єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 03.10.2003 та 17.11.2004 відомості про підприємство включені до Єдиного державного реєстру (номер запису: 1 003 120 0000 001810). Видами діяльності позивача є: 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання (основний), 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

На підставі наказу від 11.01.2019 №100 та відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України фахівцем ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016, 2017, 2018 роки.

Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ПГС проінформований повідомленням від 11.01.2019 №29, яке надіслано платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано уповноваженим представником 14 січня 2019 року.

Разом з повідомленням, 11 січня 2019 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення, надіслано копію наказу про проведення перевірки від 11.01.2019 №100. Також листом ГУ ДФС у Запорізькій області від 21.01.2019 №2818/10/08-01-14-11-08 посадових осіб ТОВ ПГС запрошено на підписання матеріалів перевірки та надання пояснень на 12.00 год. 31 січня 2019 року.

За результатами перевірки відповідачем складений відповідний Акт від 31.01.2019 №57/08-01-14-11/31637822, за висновками якого встановлено порушення ТОВ ПГС п.288.1, п. 288.2, п. 288.3 ст.288 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено розмір орендної плати за землю в сумі, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 717 801,71 грн., у т.ч. за: 2016 рік - 230 064,65 грн., 2017 рік - 243 868,53 грн., 2018 рік- 243 868,53 грн.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що згідно з договором оренди земельної ділянки від 15.01.2004 №799, укладеного між Запорізькою міською радою (Орендодавець) з одного боку та ТОВ ПГС (Орендар), Орендодавець, відповідно до рішення восьмої сесії двадцять четвертого скликання Запорізької міської ради № 28 від 25.04.2003, та рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 25/9 від 20.01.2003 передав, а Орендар прийняв в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Дніпровське шосе/вул. Дудикіна . В оренду надається земельна ділянка загальною площею 0,2391 га. Згідно з Розпорядженням Запорізького Міського Голови від 06.05.2008 № 389р затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію торговельного комплексу по Дніпровському шосе /вул. Дудикіна (поштова адреса: вул. Дудикіна, 28). Відповідно до Рішення Запорізької міської ради від 16.04.2009 № 61/66 було передано в спільну часткову оренду, без визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), терміном до 20.01.2052 земельну ділянку площею 0,2391га (кадастровий номер 2310100000:04:024:0070) для розташування торгового комплексу, в межах раніше затверджених рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 20.01.2003 №25/9 Про передачу в оренду ТОВ ПГС земельної ділянки по Дніпровському шосе/вул. Дудикіна для розташування торгового комплексу за рахунок земель право оренди якими припиняється пунктом 2 даного рішення, в тому числі: ТОВ ПГС земельну ділянку площею 0,1338 га, що дорівнює 55,96 % від загальної площі 0,2391 га; Приватному підприємству Реарді земельну ділянку площею 0,0716 га, що дорівнює 29,95 % від загальної площі 0,5391 га.; Приватному підприємству Торгова компанія Сальве земельну ділянку площею 0,0337 га, що дорівнює 14,09 % від загальної площі 0,2391 га. Проте, інформація про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,2391 за адресою: м . Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе/ вул . Дудикіна землі, укладеного з Запорізькою міською радою за номером державної реєстрації 799 від 15.01.2004 відсутня, відповідно і новий договір оренди земельної ділянки площею 0,1338 га, що дорівнює 55,96 % від загальної площі 0,2391 га також відсутній. 13 березня 2012 року Донецьким апеляційним господарським судом прийнято постанову по справі №5/5009/712/11 щодо змінення п. 9 договору оренди від 15.01.2004 №799 земельної ділянки площею 0,2391 га, яка знаходиться по вул . Дніпропетровське шосе/вул. Дудикіна, укладеного між Запорізькою міською радою, виклавши його в такій редакції: п. 9 Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі, що складає 128 540,88 грн. - з відсотка від нормативної оцінки землі за календарний рік в цінах 2011 року. . 19.06.2012 Вищим господарським судом постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.02.2012 залишено без змін. Отже, підставою для нарахування та сплати орендної плати за землю у ТОВ ПГС є постанова Донецького апеляційного господарського суду від 13.02.2012, відповідно до якої річна сума орендної плати за земельну ділянку площею 0,2391 га складає 128 540,88 грн. в цінах 2011 року. Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 484 696,00 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, 20 лютого 2019 року позивачем до відповідача подано заперечення №2 від 14.02.2019, проте листом-відповіддю про результати розгляду заперечень № 10810/10/08-01-14-01-11 від 01.03.2019 повідомлено, що заперечення на акт документальної позапланової виїзної перевірки задоволенню не підлягають.

На підставі Акту перевірки та вказаного порушення відповідачем 06 березня 2019 року ГУ ДФС у Запорізькій області прийняте податкове повідомлення-рішення форми Р №0002861411, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 897 252,14 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 717 801,71 грн. та за штрафними санкціями 179 450,43 грн., яке вручене поштою уповноваженому представнику позивача 11 березня 2019 року.

Не погоджуючись із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 18.03.2019 №15 на нього, однак відповідно до рішення Державної фіскальної служби України від 21.05.2019 № 23263/6/99-99-11-06-01-25 оскаржене ППР ГУ ДФС у Запорізькій області залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Положеннями пп. 14.1.136, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Згідно з пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є землекористувачі.

За визначенням, наведеним у пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України, землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 285.1 ст. 285 ПК України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Підпунктами 288.2, 288.3 ст. 288 ПК України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Разом із цим, відповідно до положень п. 286.5 ст. 286 ПК України, у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Тобто, орендна плата сплачується орендарем за період фактичного перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Нормами ч. 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення ст. 377 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Цим самим було усунено правову неповноту в регулюванні земельних відносин при переході права власності на житловий будинок, будівлю або споруду.

У розумінні вищенаведених правових норм платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 по справі №807/292/18 (адміністративне провадження №К/9901/118/19).

Відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено та матеріалами справі підтверджено, що між Запорізькою міською радою і ТОВ ПГС укладено договір оренди землі від 15.01.2004, за номером державної реєстрації 799. Як вбачається з Договору оренди від 15.01.2004, підставою для його укладання є рішення восьмої сесії двадцять четвертого скликання Запорізької міської ради № 28 від 25.04.2003 та рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 25\9 від 20.01.2003.

Додатковою угодою від 20.03.2008 пункт 9 договору оренди викладені в наступній редакції:

9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 8035 грн. 92 коп. на протязі строку будівництва об`єкта, у розмірі 40176 грн. 69 коп. з дня введення в експлуатацію , що складає 3 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2008 р.

Згідно з Розпорядження Запорізького Міського Голови від 06.05.2008 № 389р затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію торговельного комплексу по Дніпровському шосе /вул. Дудикіна (поштова адреса: вул. Дудикіна, 28).

В зв`язку з набуттям права власності на нежитлову будівлю по вул. Дніпропетровське шосе/Дудикіна, яка розташована на земельній ділянці, переданою в оренду позивачу на підставі Договору оренди від 15.01.2004, Приватним підприємством Реарді та Приватним підприємством Торгова компанія Сальве , Запорізькою міською радою прийнято рішення № 61/66 від 16.04.2009 Про передачу в спільну часткову оренду товариству з обмеженою відповідальністю ПГС , ПП Реарді та ПП Торгова компанія Сальве земельної ділянки по вул . Дудикіна, 28 для розташування торгового комплексу.

Пунктом 2 цього рішення припинено ТОВ ПГС право оренди земельної ділянки площею 0,2391 га (площа землі іншого комерційного використання), раніше наданою рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 20.01.2003 №25/9 Про передачу в оренду ТОВ ПГС земельної ділянки по Дніпропетровському шосе/вул. Дудикіна для розташування торгового комплексу . Земельну ділянку передано за належністю. Цим же пунктом Договір оренди землі № 799 від 15.01.2004 розірвано. Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 20.01.2003 № 25/9 визнано таким, що втратило чинність.

Пунктом 3 рішення Запорізької міської ради передано в спільну часткову оренду терміном до 20.01.2052 вищезазначену земельну ділянку загальною площею 0,2391га для розташування торгового комплексу, в тому числі:

- ТОВ ПГС земельну ділянку площею 0,1338 га, що дорівнює 55,96% від загальної площі 0,2391 га;

- ПП Реарді земельну ділянку площею 0,0716га, що дорівнює 29,95% від загальної площі 0,2391 га;

- ПП Торгова компанія Сальве земельну ділянку площею 0,0337 га, що дорівнює 14,09% від загальної площі 0,2391 га.

Пунктом 5 рішення Запорізької міської ради № 61/66 від 16.04.2009 ТОВ ПГС , ПП Реарді та ПП Торгова компанія Сальве зобов`язані у двомісячний термін укласти договори оренди землі, подати їх на реєстрацію та одержати в установленому законом порядку.

На замовлення ТОВ ПГС ПП Реарді та ПП Торгова компанія Сальве у 2008 році було виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо складання договорів оренди землі, але договір оренди не укладений досі.

У подальшому, ТОВ ПГС продало 2/25 приміщення 3, загальною площею 1541,3 кв.м. (площа змінилася за результатами інвентаризації, проведеної 23.01.2009) за договором купівлі-продажу, серія та номер: 2152, посвідченому 23.11.2011 Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Китаєвою О.О. Самарському Т.С. У процесі реєстрації права власності на 2/25 приміщення 3, його визначили, як приміщення 5, площею 128,6 кв.м.

ОСОБА_1 продав за договором купівлі-продажу, серія та номер: 543, посвідченого 14.02.2014 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В. приміщення 5, площею 128,6 кв.м. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (по 1/2 частині).

За результатами інвентаризації, проведеної 23.08.2012, площа приміщення 3 склала 1365,9 кв.м.:

ТОВ ПГС 11/100 продало приміщення 3, загальною площею 1365,9 кв.м. за договором купівлі-продажу, серія та номер: 1111, посвідченому 31.05.2012 Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., ОСОБА_4 ;

ТОВ ПГС продало 9/50 приміщення 3, загальною площею 1365,9 кв.м. за договором купівлі-продажу, серія та номер: 2627, посвідченому 30.11.2012 Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., ОСОБА_5 .

У свою чергу, Торгова компанія Сальве та ПП Реарді у подальшому продали свої приміщення ТОВ Південна реєстраційна компанія , яка займає приміщення № 1, літера А-3, площею 237,4 кв.м.; приміщення № 2, літера А-3, площею 259,5 кв.м. та приміщення № 4, літера А-3, площею 506,5 кв.м. що усього складає 40,15% від загальної площі будівлі.

Вказані обставини встановлено судом з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Тобто, на даний час увесь комплекс нежитлових будівель за вказаною адресою є спільною частковою власністю, і відповідно такою земельною ділянкою користуються не тільки позивач, як власник частини нежитлових будівель, а й інші суб`єкти господарювання.

Позивач неодноразово звертався до Запорізької міської ради з питання укладення договору оренди земельної ділянки та порядку розрахунку частки земельної ділянки, що має стати об`єктом укладання договору з урахування того, що окрім власності ТОВ ПГС , є інша частина забудови, що перебуває у власності ТОВ Південна реєстраційна компанія , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , однак відповідь отримано не було.

Суд не погоджується з твердженням позивача, що у ТОВ ПГС відсутній договір оренди земельної ділянки, а тому відсутній обов`язок сплачувати орендну плату, оскільки законодавством визначено, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда. Таким чином, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором. У випадку, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, при цьому документом, який посвідчує право на землю є відповідні документи, які видавалися при її наданні.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскільки ТОВ ПГС володіє частиною нерухомого майна, а відтак, фактично використовує частину земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, 28 , державна реєстрація договору оренди не скасована, новий договір оренди не укладений, то протягом 2016-2018 років підприємство повинно сплатити за землю пропорційно належній частці будівлі у спільній частковій власності.

При цьому, суд не приймає посилання відповідача на обставину існування нерозірваного в період 2016-2018 років договору оренди земельної ділянки від 15.01.2004 №799, на якій розташований частково відчужений об`єкт нерухомості, між позивачем та Запорізькою міською радою та на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 по справі № 5/5009/712/11, як на підставу для продовження обов`язку позивача по сплаті орендної плати за таку ділянку, якою внесені зміни до договору оренди земельної ділянки площею 0,2391 га, оскільки за період після винесення зазначеної постанови змінилися обставини справи, а саме розмір належної позивачу частки будівлі у спільній частковій власності.

Отже, після переходу від позивача до нових власників частини об`єктів нерухомості, до останніх також перейшли як право користування відповідною земельною ділянкою та обов`язок зі сплати податку за неї (орендної плати) у відповідній частині.

Про перехід обов`язку сплати орендної плати за укладеним договором оренди земельної ділянки до нового власника об`єкту нерухомості не у порядку повторного надання земельної ділянки, а шляхом автоматичної заміни сторони у такому договірному зобов`язанні, свідчить правова позиція Верховного Суду, висловлена, зокрема, у постановах від 04.04.2019 у справі № 910/7197/18, від 31.07.2019 у справі № 922/1349/18.

Суд зауважує, що в силу пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що висновок відповідача, на якому з-поміж іншого ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення, про те, що всією земельною ділянкою площею 0,2391 га користується ТОВ ПГС одноособово, спростований матеріалами справи та не відповідає фактично існуючим правовідносинам. Вказане унеможливлює нарахування податкового зобов`язання з орендної плати за землю, виходячи з площі всієї земельної ділянки, виключно позивачу.

Суд зазначає, що наслідком встановлення невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта індивідуальної дії частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність.

Наведена позиція узгоджується із обов`язковою для врахування позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/2831/15.

При цьому, суд не вбачає можливості здійснити розрахунок частини такого рішення, з урахуванням наведених вище висновків про його часткову невідповідність чинному законодавству, виходячи з матеріалів справи, та з урахуванням того, що такий обов`язок нормативно покладено на контролюючий орган, а тому податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2019 року №0002861411 підлягає скасуванню в цілому.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 13 458,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням №273 від 08.07.2019. За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПГС задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р Головного управління ДФС у Запорізькій області від 06 березня 2019 року №0002861411.

3. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 458 (тринадцять тисяч чотириста п`ятдесят вісім) гривень 78 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПГС (69065, м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, 28, код ЄДРПОУ 31637822) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 27.04.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко