Рішення

від 15.05.2020 по справі 440/1358/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1358/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

12 березня 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі-позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (далі-відповідач, Кибинська сільська рада), у якій просили:

- визнати протиправною бездіяльність Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області;

- зобов`язати Кибинську сільську раду Миргородського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Кибинської сільської ради в межах населеного пункту с. Кибинці;

- зобов`язати Кибинську сільську раду Миргородського району Полтавської області надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Кибинської сільської ради в межах населеного пункту с. Кибинці;

- зобов`язати Кибинську сільську раду Миргородського району Полтавської області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Кибинської сільської ради в межах населеного пункту с. Кибинці;

- зобов`язати Кибинську сільську раду Миргородського району Полтавської області надати ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Кибинської сільської ради в межах населеного пункту с. Кибинці;

- зобов`язати Кибинську сільську раду Миргородського району Полтавської області надати ОСОБА_5 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Кибинської сільської ради в межах населеного пункту с. Кибинці

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачами подано до Кибинської сільської ради клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо спірних земельних ділянок з дотриманням вимог Земельного кодексу України. Вважають бездіяльність відповідача щодо розгляду поданих ними клопотань протиправною, оскільки встановлений законом строк для їх розгляду сплив. Наголошували на тому, що постійна комісія ради не є повноважним органом щодо розгляду клопотань, адже закон передбачає прийняття рішень за результатами їх розгляду виключно на сесії сільської ради. За викладених обставин, вважаючи свої права порушеними, просили зобов`язати відповідача надати їм дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо спірних земельних ділянок.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1358/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14 квітня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що клопотання позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою подано з порушенням вимог Земельного кодексу України, а саме до них додані неякісні та незасвідчені копії документів; підписи заявників у клопотаннях істотно відрізняються від підписів у паспортах; графічні матеріали самостійно сформовані позивачами та не містили конкретного місця розташування спірних земельних ділянок.

05 травня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачі відхилили аргументи відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву. Наголосили на тому, що відзив на позовну заяву подано особою, яка не має повноважень на ведення цієї адміністративної справи. Вважають, що підстави для бездіяльності відповідача щодо розгляду поданих ними клопотань ґрунтуються на припущеннях. Зазначили, що для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою законом не передбачено подання інших документів, окрім як клопотання та графічних матеріалів. На думку позивачів, подані ними клопотання та додані до них графічні матеріали відповідають вимогам Земельного кодексу України, а тому це є підставою для надання дозволів на розробку проекту землеустрою.

14 травня 2020 року до суду надійшли заперечення відповідача, у яких останній посилався на ті ж обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

При цьому, як визначено частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

01 лютого 2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 засобами поштового зв`язку подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 28.12.2019 щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність орієнтованою площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства на території Кибинської сільської ради Миргородського району, розташованої у межах населеного пункту с. Кибинці Миргородського району Полтавської області. До клопотань додано графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копії паспорту та ідентифікаційного коду.

Листами №144/02-27, №145/02-27, №146/02-27, №147/02-27, №148/02-27 від 28.02.2020 Кибинська сільська рада повідомила позивачів про відсутність підстав для розгляду поданих клопотань, оскільки додані до них документи не засвідчені у встановленому законом порядку та просила заявників впорядкувати документи і повторно їх надати відповідно до чинного законодавства.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо розгляду поданих ними клопотань протиправною, позивачі звернулися до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з приписами частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (далі-ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивачі є громадянами України, а відтак наділені правом на безоплатне отримання земельних ділянок у власність у межах норм визначених статтею 121 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Судом встановлено, що позивачами подано до Кибинської сільської ради клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з доданими до них графічними матеріалами та копіями паспорту і ідентифікаційного коду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що підписи заявників на поданих клопотаннях та їх підписи на документах, що засвідчують особу істотно відрізняються, проте суд критично оцінює такі доводи сільської ради, адже закон не надає повноважень раді досліджувати автентичність підпису особи, а дослідження справжності підписів особи відноситься до сфери спеціальних знань експерта у галузі почеркознавчої науки.

Разом з тим суд зауважує, що відповідач не надає вироку суду, що набрав законної сили, яким встановлено факт підробки підпису на поданих позивачами клопотаннях, а так само не заявляє клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Окрім цього, суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності належного засвідчення документів, що засвідчують особи позивачів, позаяк Земельний кодекс України не зобов`язує заявника до обов`язкового подання паспорту, а вимога сільської ради щодо надання таких документів із дотриманням правил засвідчення є проявом формалізму при розгляді клопотань та не є сумісною із принципом правової визначеності.

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо невідповідності поданих позивачами графічних матеріалів, оскільки такі матеріали (викопіювання) містять інформацію щодо бажаного місця розташування земельної ділянки, роздруковані із Публічної кадастрової карти України, інформація в якій створена належним суб`єктом, є належним документом із відображенням інформації, яка дає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, та містить прив`язку земельної ділянки до відповідного населеного пункту, площу бажаної земельної ділянки.

Такий висновок узгоджується із положеннями постанови Верховного Суду від 09.01.2020 по справі №812/1264/17, що є обов`язковим для врахування у силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачами виконано усі умови, що визначені частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, а отже у відповідача виник обов`язок щодо розгляду клопотань позивачів.

Разом з тим як свідчать матеріали справи сільською радою не приймалися рішення за результатами розгляду поданих позивачами клопотань, натомість, відповідачем надіслано заявникам листи із пропозицією щодо усунення недоліків, які на думку сільської ради, унеможливлюють розгляд клопотань.

Суд зауважує, що у разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися відмовою у наданні дозволу у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 ЗК України, відповідно до приписів підпункту "б" частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі-Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що вирішення клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою повинно відбуватись в порядку, визначеному Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , тобто на пленарному засіданні селищної ради із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою передбачений законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі №21-358а13, від 07 червня 2016 року у справі №21-1391а16, постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №463/3375/15-а.

У той же час, як зазначалось вище, частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено місячний строк розгляду клопотання особи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Відповідач не надав доказів розгляду клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 28.12.2019 щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність орієнтованою площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства на території Кибинської сільської ради Миргородського району, розташованої у межах населеного пункту с. Кибинці Миргородського району Полтавської області.

Отже, суд дійшов висновку про те, що відповідач, не прийнявши жодного рішення з-поміж тих, що передбачені частиною 7 статті 118 ЗК України, діяв не у спосіб, що визначений законом.

Також, суд враховує, що позивачі попередньо зверталися до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою із аналогічним змістом до наступних клопотань, але з копій поштових конвертів можна встановити, що сільська рада відмовилася від отримання поштового відправлення, посилаючись на те, що конверти надійшли відкритими.

Суд вважає таку поведінку відповідача безпідставною та такою, що свідчить про ухилення відповідача від виконання покладених на нього законом повноважень щодо розгляду клопотань громадян, що у свою чергу призвело до порушення конституційного права позивачів на безоплатне отримання земельних ділянок у власність.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідач не забезпечив розгляд клопотань позивачів у строки та у порядку передбаченому законодавством, а тому суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи та аргументи сторін щодо предмету спору, приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправної бездіяльності Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області щодо не вирішення питання про надання або про відмову наданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтованою площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства на території Кибинської сільської ради Миргородського району, розташованої у межах населеного пункту с. Кибинці Миргородського району Полтавської області.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивачів, суд виходить з того, що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Також, суд враховує те, що за результатами розгляду клопотань позивачів сільська рада не прийняла жодного рішення з-поміж тих, що передбачені частиною 7 статті 118 ЗК України, а відтак не розглянула їх у спосіб, що визначений законом.

З урахуванням наведеного, суд визнає належним та достатнім способом захисту порушеного права позивачів саме зобов`язання Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 (вх.№58 від 04.02.2020), ОСОБА_2 (вх.№59 від 04.02.2020), ОСОБА_4 (вх.№60 від 04.02.2020), ОСОБА_1 (вх.№62 від 04.02.2020), ОСОБА_5 (вх.№61 від 04.02.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 28.12.2019, з урахуванням висновків суду.

Відтак, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 частково.

Стосовно клопотання про встановлення судового контролю, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, цією нормою передбачено право, а не обов`язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

На цей час у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не виконуватиме чи ухилятиметься від виконання судового рішення у даній справі.

Крім того, позивачем не аргументовано підстави застосування судового контролю у цій справі.

Таким чином, клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення - задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачами при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправна бездіяльність відповідача щодо вирішення питання про надання позивачам дозволу на розробку проекту землеустрою, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивачів у розмірі сплаченого судового збору повністю.

Разом з тим позивачем подано заяву про включення витрат на правничу допомогу до складу судових витрат. Із поданих, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, документів суд вбачає, що позивачі просять стягнути на їх користь з відповідача понесені витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4200,00 грн кожному окремо.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.18 у справі №815/4300/17, від 11.04.18 у справі №814/698/16, від 18.10.18 у справі №813/4989/17.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 подано до матеріалів справи: договір на надання правничої допомоги від 09.03.2020 №01/20, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та довідку від 12.05.2020.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 подано до матеріалів справи: договір на надання правничої допомоги від 09.03.2020 №02/20, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та довідку від 12.05.2020.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_3 подано до матеріалів справи: договір на надання правничої допомоги від 09.03.2020 №03/20, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та довідку від 12.05.2020.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_5 подано до матеріалів справи: договір на надання правничої допомоги від 09.03.2020 №04/20, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та довідку від 12.05.2020.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_4 подано до матеріалів справи: договір на надання правничої допомоги від 09.03.2020 №05/20, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та довідку від 12.05.2020.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зі змісту детальних описів виконаних робіт, що надані до матеріалів справи, суд вбачає, що адвокатом Акрітовим К.К. надано наступні послуги: 1) усна консультація клієнта (1 год) - 700 грн; 2) складення позовної заяви (у тому числі узгодження правової позиції з клієнтом, вивчення судової практики та практики Європейського Суду з прав людини) (3 год) - 2100,00 грн; 3) складення відповіді на відзив (2 год) - 1400,00 грн.

Суд звертає увагу на те, зазначена справа належить до справ незначної складності, щодо якої станом на дату звернення позивачів до суду сформовано сталу судову практику, а тому час витрачений адвокатом на надання юридичних консультацій клієнту з приводу звернення до суду з позовом, рекомендацій щодо збору доказів, їх вивчення та аналіз, підбір та аналіз нормативної бази та судової практики, формування правової позиції не відповідає заявленому у описі.

З урахуванням наведеного, суд визнає безпідставними доводи позивачів про те, що їхнім представником витрачено загалом 6 год на представництво інтересів у цій справі.

Також, слід врахувати, що позовна заява та відповідь на відзив підписані безпосередньо позивачами, а доказів на підтвердження складення цих документів саме адвокатом Акрітовим К.К. суду не надано.

З урахуванням наведеного, оцінивши надані позивачами докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 1000,00 грн.

Отже, зважаючи на викладені обставини, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кибинської сільської ради витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн на користь кожного позивача окремо.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (вул. Михайлівська, 137, с. Кибинці, Миргородський район, Полтавська область, 37654, код ЄДРПОУ 24827767) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області щодо не вирішення питання про надання або про відмову наданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтованою площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства на території Кибинської сільської ради Миргородського району, розташованої у межах населеного пункту с. Кибинці Миргородського району Полтавської області.

Зобов`язати Кибинську сільську раду Миргородського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (вх.№62 від 04.02.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 28.12.2019, з урахуванням висновків суду.

Зобов`язати Кибинську сільську раду Миргородського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 (вх.№59 від 04.02.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 28.12.2019, з урахуванням висновків суду.

Зобов`язати Кибинську сільську раду Миргородського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 (вх.№58 від 04.02.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 28.12.2019, з урахуванням висновків суду.

Зобов`язати Кибинську сільську раду Миргородського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 (вх.№60 від 04.02.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 28.12.2019, з урахуванням висновків суду.

Зобов`язати Кибинську сільську раду Миргородського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_5 (вх.№61 від 04.02.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 28.12.2019, з урахуванням висновків суду.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (вул. Михайлівська, 137, с. Кибинці, Миргородський район, Полтавська область, 37654, код ЄДРПОУ 24827767) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійн правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (вул. Михайлівська, 137, с. Кибинці, Миргородський район, Полтавська область, 37654, код ЄДРПОУ 24827767) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійн правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (вул. Михайлівська, 137, с. Кибинці, Миргородський район, Полтавська область, 37654, код ЄДРПОУ 24827767) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійн правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (вул. Михайлівська, 137, с. Кибинці, Миргородський район, Полтавська область, 37654, код ЄДРПОУ 24827767) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійн правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (вул. Михайлівська, 137, с. Кибинці, Миргородський район, Полтавська область, 37654, код ЄДРПОУ 24827767) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_5 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійн правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Головуючий суддя К.І. Клочко