Постанова

від 17.05.2020 по справі 520/14206/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 р. Справа № 520/14206/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Сіренко О.І.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Мінаєва К.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 31.01.20 року по справі № 520/14206/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2018р. з 86% сум грошового забезпечення, зазначених в довідці Харківського ПГЗ-ДКАУ від 14.12.2018 р. №154 з обмеженням максимального розміру пенсії, проведеного за рішенням Харківскього окружного адміністративного суду від 29.08.2019 року по справі №520/7737/19;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.01.2018р. перерахунок пенсії за вислугу років виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення, зазначених в довідці Харківського ПГЗ-ДКАУ від 14.12.2018 р. №154 без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням компенсації, передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за період з 01.01.2018 року по дату фактичної виплати та здійснити виплату донарахованих сум єдиним платежем з урахуванням фактично отриманих сум.

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не має законних підстав обмежувати розмір пенсії максимальним розміром. Крім того, вважає наявні підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

31 січня 2020 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , розрахунок якої проведено за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 р. по справі №520/7737/19.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2018 р. по дату фактичної виплати без обмеження максимальним розміром пенсії з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу, розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» та здійснити виплату донарахованих сум єдиним платежем з урахуванням фактично отриманих сум.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768 грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ГУПФУ в Харківській області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Стверджує, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у відповідності до норм чинного законодавства, а позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволеннюз наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Наказом Міністра оборони України від 05.06.2009 року №77 позивач звільнений з військової служби у запас за станом здоров`я з правом носіння військової форми та виключений із списків особового складу 10 серпня 2009 року (наказ начальника Харківського представництва генерального замовника - Державного космічного агентства України).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківської області позивачу з 11 серпня 2009 року призначена військова пенсія за вислугу років відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" за вислугу років (32), у розмірі 86% грошового забезпечення.

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку пенсії з 01.01.2018 року з урахуванням розміру та складових видів грошового забезпечення відповідно до довідки Харківського ПГЗ-ДКАУ від 14.02.2018 року №154, позивач звернувся до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 р. по справі №520/1404/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх , код ЄДРПОУ: 14099344) щодо не проведення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунку пенсії з 01.01.2018 року з урахуванням розміру та складових видів грошового забезпечення відповідно до довідки Харківського ПГЗ-ДКАУ від 14.02.2018 року №154. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх , код ЄДРПОУ: 14099344) здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням складових та розміру видів грошового забезпечення, зазначених в довідці Харківського ПГЗ-ДКАУ від 14.02.2018 року №154 та здійснити виплату недоотриманої частини пенсії після її перерахунку з 01.01.2018 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повторно подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області встановленого зразка довідку про розміри та складові видів грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням таких показників в довідці Харківського ПГЗ-ДКАУ від 14.02.2018 року №154.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 апеляційну скаргу відповідача на рішення ХОАС від 21.03.2019 повернуто скаржнику.

Таким чином в силу ст.255 КАСУ рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 р. по справі №520/1404/19 набрало законної сили 21.05.2019 р.

Позивач, вважаючи, що відповідачем під час здійснення перерахунку пенсії протиправно застосовано показник грошового забезпечення - 70%, тоді як первісний розмір пенсії ще з 2009 р. складав 86%, звернувся до суду з позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 р. по справі №520/7737/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) з приводу зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_2 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) при перерахунку розміру пенсії з 01.01.2018 р. з показника 86% грошового утримання до показника 70% грошового утримання, зобов`язавши здійснити з 01.01.2018 р. перерахунок розміру пенсії із збереженням показника 86% грошового утримання та провести виплату різниці. У решті вимог позов - залишено без задоволення.

В силу ст.255 КАСУ рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 р. по справі №520/7737/19 набрало законної сили 01.10.2019 р.

На виконання зазначеного рішення суду ГУПФУ в Харківській області здійснило перерахунок розміру пенсії позивачу, що не заперечується сторонами.

Відповідно до зазначених перерахунків підсумок пенсії з надбавками позивача з 01.01.2018 р. складає 13730,00 грн., з 01.07.2018 р. - 14350,00 грн., з 01.12.2018 р. - 14970,00 грн., з 01.07.2019 р. - 15640,00 грн. При цьому основний розмір пенсії 86% грошового забезпечення у розмірі 16906,06 грн.

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, посилаючись на їх незаконність, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав та інтересів на належне пенсійне забезпечення.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання пенсії з 01.01.2018 р. по дату фактичної виплати без обмеження максимальним розміром пенсії з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу, розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» та здійсненням виплати донарахованих сум єдиним платежем з урахуванням фактично отриманих сум.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно дост. 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1ст. 92 Конституції Україниоснови соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року N 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).

Закон №2262-XII (у редакції, чинній станом на 01.01.2018) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

У ч. 7 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII визначається максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно положень статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, доповнено згідно із Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI.

Водночас, зазначені положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.

Так, згідно з п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, зокрема, частина сьома статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20.12.2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, всі подальші зміни, внесені до вказаної норми є нереалізованими.

У зв`язку із чим, протягом 2018 року ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про обмеження пенсії максимальним розміром.

Внесені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI (у тому числі із змінами і доповненнями) до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Зазначений висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17 та від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, яка в силу приписів чю5 ст.242 КАС Украї\ни враховується судом апеляційної інстанції.

Таким чином, оскільки обмеження пенсії позивача максимальним розміром не ґрунтується на законі, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУПФУ в Харківській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , розрахунок якої проведено за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 р. по справі №520/7737/19 та зобов`язання відповідача виплатити позивачу пенсію з 01.01.2018 р. по дату фактичної виплати без обмеження максимальним розміром пенсії.

Згідно ч. 1ст. 316КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в зазначеній частині задоволених позовних вимог вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

При цьому, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії однією сумою, з огляду на наступне.

Спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб`єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі задоволення позову та набрання чинності рішенням суду про зобов`язання сплатити недоплачену частину пенсії перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми єдиним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.

Отже, вимога щодо здійснення виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018р. єдиним платежем не підлягає задоволенню, оскільки з системного аналізу положень ч. 1 ст.2та ч. 3 ст.2 КАС Українив кореспонденції з приписамист. 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, вбачається, що суд не може перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта.

Кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб`єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (у даному конкретному випадку) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу, розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», виходячи з наступного.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульованіЗаконом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ(далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Статтею першою Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III(далі - Закон №2050-III) визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зстаттею 2 Закону №2050-IIIкомпенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьомуЗаконіслід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно достатті 3 Закону №2050-IIIсума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати встановленоПостановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" від 21.02.2001 №159(далі - Порядок №159).

Пунктом 2 Порядку №159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

У відповідності до пункту 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Враховуючи положеннястатті 5 Закону №4901-VІ, нарахування та виплата компенсації за несвоєчасне перерахування коштів за рішенням суду має проводитися органами Державної казначейської служби України, а не безпосередньо боржником за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги щодо проведення розрахунку та виплати щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню у відповідній частині із прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 по справі № 520/14206/19 - скасувати в частині задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходу, розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» та здійснити виплату донарахованих сум єдиним платежем з урахуванням фактично отриманих сум.

В цій частині прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.І. Сіренко Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко