Постанова

від 01.08.2019 по справі 160/7473/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 160/7473/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 року в адміністративній справі №160/7473/18 за позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоколадна компанія "Мир" про зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг,-

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Шоколадна компанія Мир , у якому позивач просить суд частково зупинити виробництво (виготовлення), реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, під час якого здійснюється експлуатація джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме: холодильні камери (фреон), кімната зберігання ароматизаторів, 2 плавильні печі - Товариством з обмеженою відповідальністю Шоколадна компанія Мир (місцезнаходження: вул. Марії Кюрі, буд. 5, м.Дніпро, 49010; код ЄДРПОУ 32140004) до повного усунення порушення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволені апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Держекоінспекцією у період з 14.09.2018р. по 25.09.2018р. на підставі наказу про проведення планової перевірки № 740-П від 22.08.2018 року, направлення на перевірку від 22.08.2018р. № 4-8696-3-3, повідомлення від 21.08.2018р. № 4-8645-3-3 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Україна» (місцезнаходження: Центральна, 20, с. Маломихайлівка, Покровський район, Дніпропетровська область, 53612; місце провадження господарської діяльності: вул. Пролетарська, смт. Просяна, Покровський район, Дніпропетровська область; код ЄДРПОУ 25515076). За результатом перевірки складено акт № 510/3-8/18, яким встановлено порушення правоохоронного законодавства, виробництва (виготовлення), реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, пов`язана із експлуатацією джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

28.09.2018 року позивачем винесено припис №4-10224-3-3, яким, зокрема, було зобов`язання відповідача до 01.02.2019 року розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин атмосфери повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та обсягів викидів та отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням всіх джерел викидів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон № 877-V), відповідно до статті 1 якого державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною 5 статті 4 Закону № 877-V визначено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Отже, застосування заходів реагування оскільки включає в себе: зупинення виробництва суб`єкта господарювання, у тому числі експлуатації підприємства, виробничого об`єкта, окремого виробництва, робочого місця, будівлі, споруди, приміщення, машин і механізмів.

Повне або часткове зупинення виробництва розповсюджується на виготовлення або реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг.

Пунктом 7 статті 7 4 Закону № 877-V передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом пяти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначає Закон України Про охорону атмосферного повітря від 16.10.1992 р. № 2707-XII (далі - Закон № 2707-ХІІ), статтею 12 якого встановлено, що господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Таким чином, підставою обмеження, тимчасової заборони (зупинення) або припинення господарської (іншої) діяльності є, зокрема, порушення умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Згідно зі ст. 10 Закону № 2707-ХІІ підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, серед іншого, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Статтею 11 Закону № 2707-ХІІ встановлено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п`ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування, у разі перевищення нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню №1598 від 29.11.2001р., затверджено перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №7 від 10.02.1995р. затверджена Інструкція про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємства, за змістом якої інвентаризація викидів - це систематизація інформації про розміщення джерел забруднення атмосфери на території, види і кількісний склад забруднюючих речовин, що викидаються у атмосферне повітря. Інвентаризація включає в себе характеристику технології, газоочисних установок з точки зору утворення і відведення забруднюючих речовин, визначення параметрів стаціонарних джерел викидів, а також характеристику неорганізованих джерел. Інвентаризація викидів забруднюючих речовин може проводитись як в повному обсязі, так і вибірково по визначенню параметрів окремих джерел утворення або викидів, визначенню якісних і кількісних характеристик окремих забруднюючих речовин, що відводяться в атмосферне повітря при експлуатації технологічного обладнання. Стаціонарним джерелом забруднення атмосфери визнається підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу. Джерелом забруднення атмосфери є об`єкт, з якого поширюється забруднююча речовина.

Суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що здійснення суб`єктами господарювання зазначеної діяльності без відповідного дозволу є підставою для зупинення повністю або частково, виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання, за рішенням суду, проте, обставини надходженням в атмосферне повітря речовин хімічного або біологічного походження (за переліком найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню), від стаціонарних джерел забруднення атмосфери, мають бути зафіксовані актом, складеним за результатами здійснення державного нагляду (контролю).

Встановлено, що відповідачем отримано звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел, розроблений ТОВ НТЦ Екотрейд у 2016 році та зареєстрований Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації. В 2016 році відповідачем розроблені документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел. Саме на підставі вказаних документів відповідачем отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №1211037500-408 від 13.09.2016, терміном дії до 13.09.2026 р.

Акт перевірки, який став підставою для звернення до суду з цим позовом, не містить положень щодо встановлення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Цим актом не встановлено кількісний та якісний склад можливих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від діяльності відповідача.

Відповідно до п. 2.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 року, (далі - Методика) наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб`єктів господарювання та розрахунковими методами (п. 2.2 Методики).

При визначенні наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря інструментально-лабораторними методами контролю використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань. Дані таких вимірювань мають бути зафіксовані в журналах первинної облікової документації, у робочих журналах лабораторій або у звітах про інструментально-лабораторні вимірювання.

Тобто, відомості про встановлені викиди мають бути зафіксовані в акті перевірки, крім того мають бути розраховані маса таких викидів, їх якісний склад забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

В акті перевірки, приписі та у позовній заяві відсутні чіткі посилання (зокрема, інвентарні та/або серійні номери, назви виробників тощо) на відповідне обладнання, які б дали змогу ідентифікувати конкретне обладнання, на яке, як на підставу для позовних вимог, посилається Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області, однак позивачем на вимогу суду у судовому засіданні від 19.12.2018р. не надано до суду уточнень позовних вимог.

Посилання Держекоінспекції на холодильне обладнання підприємства, що, на думку позивача, є джерелом утворення викидів фреону, як забруднюючої речовини спростовується тим, що визначення валового та максимального разового викиду фреону при роботі холодильного обладнання визначається балансовим методом на підставі даних витрат фреону на поповнення холодильного обладнання, про що також зазначив позивач у відповіді на відзив.

В Україні відсутні затверджені будь-які рекомендації, процедури чи методи для вимірювання чи розрахунку викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що унеможливлює їх вимірювання з метою ідентифікації того, чи здійснює дане холодильне обладнання, викиди в атмосферне повітря шкідливих речовин.

Крім того, як зауважує відповідач, експлуатація холодильного обладнання з моменту його купівлі-продажу ТОВ Шоколадна компанія Мир і по теперішній час, здійснюється без дозаправки його фреоном, що підтверджується відсутністю слідів відкривання або механічного пошкодження чи технічного обслуговування обладнання в частині його дозаправки фреоном, тому підстави щодо окремого включення холодильного обладнання в інвентаризацію викидів забруднюючих речовин відсутні.

Також відповідач зазначив, що холодильне обладнання підприємства використовує хладогент R134а, який є найбільш безпечним з`єднанням з точки зору екології, тому що не містить брому і хлору, є абсолютно нетоксичним, негорючим та його коефіцієнт руйнування озонового шару дорівнює нулю, однак дане обладнання включене у Звіт інвентаризації викидів забруднюючих речовин до іншого технологічного обладнання цеху, яке не являється джерелами забруднення атмосферного повітря.

Отже, позивачем не доведено наявності викидів речовин хімічного або біологічного походження, які можуть прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 1.14.5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 року № 7 (далі - Інструкція), стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу .

Таким чином, позивачем не доведено підстав для часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, що обумовлює правильний висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 року в адміністративній справі №160/7473/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Мельник