Постанова від 06.05.2020 по справі 906/1080/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2020 року Справа №906/1080/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючий суддя Дужич С.П.,

суддя Миханюк М.В. ,

суддя Саврій В.А.

при секретарі судового засідання Ільчук Н.О.;

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19 лютого 2020 року, суддя Кудряшова Ю.В., м. Житомир, повний текст складено 02 березня 2020 року, у справі

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради

про стягнення 793 347,10 грн.

Клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надходило, заяв про відвід суддів не заявлялось.

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2020 року, АТ НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до КП "Озерне" Новогуйвинської селищної ради про стягнення 793 347,10 грн., з яких: 315 459,04 грн. - пені, 102 139,00 грн. - 3% річних та 375 749,07 грн. - інфляційних втрат.

19 лютого 2020 року, рішенням господарського суду Житомирської області даний позов було частково задоволено, зменшено розмір обґрунтовано заявленої до стягнення пені на 50% - до 157 729,52 грн. і стягнуто з відповідача на користь позивача 157 729,52 грн. - пені, 51 725,76 грн. - 3% річних, 208 523,16 грн. - інфляційних втрат, а також 8 635,62 грн. - судового збору. У стягненні 157 729,52 грн. - пені, 50 413,24 грн. - 3% річних та 167 225,91 грн. - інфляційних втрат було відмовлено.

Також, з АТ НАК "Нафтогаз України" на користь КП "Озерне" Новогуйвинської селищної ради стягнуто 4 114,95 грн. - витрат на оплату професійної правничої допомоги.

АТ НАК "Нафтогаз України", частково не погоджуючись з прийнятим рішенням, у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні 157 729,52 грн. - пені, 50 413,24 грн. - 3% річних, 167 225,91 грн. - інфляційних втрат та прийняти нове, яким задоволити всі позовні вимоги АТ НАК "Нафтогаз України", а також відмовити у стягненні з позивача витрат на правничу допомогу, оскільки не погоджується з позицією суду першої інстанції, що сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

Так, п.6.1 Договору №4619/1617-ТЕ-10 сторони погодили, що укладання СПР, договору про організацію взаєморозрахунків в будь-якому випадку не змінює строків, порядку розрахунків, а внесення змін до спірного Договору має відбуватись лише шляхом укладання окремої додаткової угоди, тому посилання суду на укладання ряду спільних протокольних рішень, як підставу для зміни порядку та строку розрахунків є такими, що суперечать умовам Договору.

Зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року №853 було внесено зміни до п.20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу зі спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій. Зокрема, було додано пункт, яким встановлено, що "сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень відповідно до Порядку не змінює строків та умов розрахунків за цим договором". Таким чином, держава в особі Кабінету Міністрів України фактично встановила стандарт договірних відносин для аналогічних до спірних відносин, погодившись на відсутність впливу СПР.

Вважає, що суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст. 233 ЦК України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою.

В даному випадку відповідачем не доведено скрутного фінансового стану, адже не надано жодного доказу для того, щоб можна було зробити висновок про скрутний фінансовий стан відповідача.

Вважає, що позивачем по справі правильно визначено розмір інфляційних втрат, механізм розрахунку яких відповідає нормам законодавства, а також сформованій практикою Верховного суду. При перерахунку 3% річних, аналогічно інфляційним втратам, не наведено обґрунтування його здійснення

У своєму відзиві на апеляційну скаргу КП "Озерне" Новогуйвинської селищної ради вважає подану апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм матеріального і процесуального права, оскільки сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, не той, що був передбачений у договорі, порядок розрахунків.

Таким чином, для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманих бюджетних коштів поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

Вважає, що судом вірно встановлено, що відповідачем належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, розрахунки проведені у повному обсязі, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат та річних, які нараховані позивачем на суми, сплачені за спільними протокольними рішеннями, а також, що у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Також, вважає, що було правомірно застосовано ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

06 квітня 2020 року, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду АТ НАК "Нафтогаз України" було поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 19 лютого 2020 року, відкрито апеляційне провадження за скаргою та призначено її розгляд на 06 травня 2020 року.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, хоча й були завчасно повідомлені про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що учасники по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників учасників справи, які не забезпечили явку повноважних представників.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

12 вересня 2016 року, між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та КП "Озерне" Новогуйвинської селищної ради, як споживачем, було укладено Договір №4619/1617-ТЕ-10, згідно умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року природний газ обсягом 1 930 тис. для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню по ціні 5930,40 грн. (з ПДВ) за 1000 куб. м 3 , а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. (т.1, а.с.12-20)

Відповідно до п.3.1. Договору №4619/1617-ТЕ-10, постачальник передає споживачу природний газ у його загальному потоці у разі передачі:

- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Пунктом 3.4. Договору №4619/1617-ТЕ-10 встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

У п.5.4. Договору №4619/1617-ТЕ-10 сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається з сум вартості місячних поставок природного газу.

Згідно з п.6.1. Договору №4619/1617-ТЕ-10, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природногогазу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням п.11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до п.8.2 Договору №4619/1617-ТЕ-10, у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно допостанови Кабінету Міністрів України №20 від 11 січня 2005 року.

Згідно з п.8.3. Договору, сторони погодили, що з урахуванням п.11.3 цього Договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11 січня 2005 року спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.

Відповідно до п.10.3. Договору №4619/1617-ТЕ-10, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Згідно з п.11.3. Договору №4619/1617-ТЕ-10 сторони погодили такий порядок внесення змін до договору:

1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у п.п листопада 5 та 11.6 цього договору;

2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором;

3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;

4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:

- не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;

- можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Цим Договором передбачено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому, шляхом укладення Додаткових угод №1, №2 від 23 і 30 січня 2017 року, сторонами було внесено зміни до Договору №4619/1617-ТЕ-10. (т.1, а.с.21-23)

На виконання умов Договору №4619/1617-ТЕ-10, АТ НАК "Нафтогаз України" передало у власність КП "Озерне" Новогуйвинської селищної ради" за актами приймання-передачі природного газу:

- від 31 жовтня 2016 року на 767 696,21 грн.;

- від 30 листопада 2016 року на 1 805 984,71 грн.;

- від 31 грудня 2016 року на 2 246 737,91 грн.;

- від 31 січня 2017 року на 2 596 880,65 грн.;

- від 28 лютого 2017 року на 2 080 372,46 грн., на загальну суму 9 497 672,00 грн. (т.1, а.с.29-33)

02 грудня 2016 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від №20 від 11 січня 2005 року "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", між ГУ Державної казначейської служби України в Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської облдержадміністрації, Управління фінансів Житомирської районної державної адміністрації, Управлінням праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації, КП "Озерне" Новогуйвинської селищної ради, НАК "Нафтогаз України" було підписано спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків природний газ та теплопостачання №3015 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 191 526,00 грн.

В подальшому були підписані спільні протокольні рішення аналогічного змісту:

- №78 від 13 січня 2017 року на суму 1 344 816,00 грн.;

- №682 від 02 лютого 2017 року на суму 1 246 127,00 грн.;

- №1442 від 03 березня 2017 року на суму 1 498 662,00 грн.;

- №2054 від 04 квітня 2017 року на суму 1 692 185,00 грн.;

- №2528 від 04 травня 2017 року на суму 230 772,00 грн.;

- №2849 від 12 червня 2017 року на суму 26 453,00 грн.;

- №4129 від 05 грудня 2017 року на суму 341 709,00 грн. (т.1, а.с.37-64, 94-95)

В загальному спільних протокольних рішень було підписано на 6 572 250,00 грн.

Інша частина коштів за поставлений газ у розмірі 2 925 422,00 погашалась з 28 квітня по 28 грудня 2017 року. Остаточна заборгованість була закрита 02 лютого 2018 року переведенням коштів у розмірі 341 709,00 грн., що було визначено спільним протокольним рішенням №4129 від 05 грудня 2017 року. (т.1, а.с.136-223)

06 березня 2019 року, постановою Кабінету Міністрів України №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", було змінено тип компанії з публічного на приватне та змінено найменування компанії, а саме: АТ "НАК "Нафтогаз України".

Вважаючи, що КП "Озерне" Новогуйвинської селищної ради порушувало строки оплати поставленого природного газу, 27 вересня 2020 року, АТ НАК "Нафтогаз України" звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до КП "Озерне" Новогуйвинської селищної ради про стягнення 793 347,10 грн., з яких: 315 459,04 грн. - пені, 102 139,00 грн. - 3% річних та 375 749,07 грн. - інфляційних втрат. (т.1, а.с.3-8)

19 лютого 2020 року, рішенням господарського суду Житомирської області даний позов було частково задоволено, зменшено розмір обґрунтовано заявленої до стягнення пені на 50% - до 157 729,52 грн. і стягнуто з відповідача на користь позивача 157 729,52 грн. - пені, 51 725,76 грн. - 3% річних, 208 523,16 грн. - інфляційних втрат, а також 8 635,62 грн. - судового збору. У стягненні 157 729,52 грн. - пені, 50 413,24 грн. - 3% річних та 167 225,91 грн. - інфляційних втрат було відмовлено. (т.1, а.с. 234-239)

Згідно тексту рішення, представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги частково, а саме: 51 999,19 грн. - 3% річних, 180 972,31 грн. - інфляційних втрат, а також просив зменшити розмір нарахованої пені на 90%, тобто до 31 545,90 грн.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи встановлено, що між АТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та КП "Озерне" Новогуйвинської селищної ради, як споживачем, було укладено Договір №4619/1617-ТЕ-10, згідно умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року газу обсягом 1 930 тис. для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню по ціні 5930,40 грн. (з ПДВ) за 1000 куб. м 3 , а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Згідно із п.6.1. Договору №4619/1617-ТЕ-10, оплата за природний газ здійснюється покупцем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням п.11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Позивач, свої зобов`язання за Договором №4619/1617-ТЕ-10 виконав у повному обсязі та надав відповідачу природний газ на 9 497 672,00 грн., за актами: - від 31 жовтня 2016 року на 767 696,21 грн.; - від 30 листопада 2016 року на 1 805 984,71 грн.; - від 31 грудня 2016 року на 2 246 737,91 грн.; - від 31 січня 2017 року на 2 596 880,65 грн.; - від 28 лютого 2017 року на 2 080 372,46 грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На момент звернення з даним позовом, заборгованості за поставлений газ за відповідачем не рахується. Так, у період з 16 грудня 2016 року по 02 лютого 2020 року відповідач перерахував усю суму (2 925 422,00 грн. - з рахунку зі спеціальним режимом використання, 6 572 250,00 грн. - відповідно до спільних протокольних рішень).

Позивач, не заперечуючи відсутності основної заборгованості, стверджує, що відповідач проводив оплату за отриманий газ несвоєчасно, з порушення п.6.1 Договором №4619/1617-ТЕ-10, допускаючи прострочення платежів, на які останнім здійснено нарахування пені в сумі 315 459,04 грн., 102 139,00 грн. - 3% річних та 375 749,07 грн. - інфляційних втрат.

Статтями 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між ГУ Державної казначейської служби України в Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської облдержадміністрації, Управлінням фінансів Житомирської районної державної адміністрації, Управлінням праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації, КП "Озерне" Новогуйвинської селищної ради, НАК "Нафтогаз України" підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків природний газ та теплопостачання: - №3015 від 02 грудня 2016 року, - №78 від 13 січня 2017 року, - №682 від 02 лютого 2017 року, - №1442 від 03 березня 2017 року, - №2054 від 04 квітня 2017 року, - №2528 від 04 травня 2017 року, - №2849 від 12 червня 2017 року, - №4129 від 05 грудня 2017 року.

Розділом 1 спільних протокольних рішень визначено, що їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 "Про затвердження Порядку перерахунку деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій, компенсацій" від 11 січня 2005 року.

Розділом 2 спільних протокольних рішень, встановлено порядок проведення взаєморозрахунків, за яким НАК "Нафтогаз України" перераховуються кошти за природний газ згідно з Договором №4619/1617-ТЕ-10 з посиланням у графі "призначення платежу" на постанову Уряду від 11 січня 2005 року №20, дату і номер спільного протокольного рішення, спірний договір.

Згідно із розділом 3 спільних протокольних рішень, сторони зобов`язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03 серпня 2015 року №493/688; перерахувати кошти КП "Озерне" Новогуйвинської селищної ради, НАК "Нафтогаз України" - до загального фонду Державного бюджету України не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим спільним протокольним рішенням.

Розділом 4 спільних протокольних рішень визначено, що сторони, що підписали це рішення несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Уряду №20 від 11 січня 2005 року та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Таким чином, сторони, зокрема, АТ НАК "Нафтогаз України" та КП "Озерне" Новогуйвинської селищної ради, підписавши дані протокольні рішення, узгодили порядок проведення розрахунків з газопостачальною організацією, змінивши строки виконання боржником грошових зобов`язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору №4619/1617-ТЕ-10 від 12 вересня 2016 року (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №906/1075/17 від 18 вересня 2018 року).

Згідно з положеннями частин 1-3 ст. 12 ГК України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз".

Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11 січня 2005 року. (далі - Порядок)

Цим Порядком передбачено, що він визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (далі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

Таким чином, підписання сторонами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а також фактичне виконання розрахунків в порядку, зазначеному в цих протокольних рішеннях відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11 січня 2005 року, вказує на погодження сторонами зміни порядку і строків проведення оплати за природний газ за Договором №4619/1617-ТЕ-10.

Зазначений правовий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31 травня 2019 у справі №924/296/18.

Таким чином, для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманих бюджетних коштів поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №910/9806/16 та у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23 вересня 2019 року по справі №908/885/18

Отже, судом першої інстанції, вірно встановлено, що відповідачем належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, розрахунки проведені у повному обсязі, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат та річних, які нараховані позивачем на суми, які сплачені за спільними протокольними рішеннями.

Також судом прийнято до уваги, що на суму 341 709,00 грн., сплачених згідно спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №4129 від 05 грудня 2017 року нарахування пені, 3% річних та інфляційних не здійснюється.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат на суми, які не були сплачені за спільними протокольними рішеннями та прострочені, суд апеляційної інстанції погоджується з нарахуванням, здійсненим судом першої інстанції, а саме:

- 5 567,45 грн. - 3% річних за зобов`язаннями грудня 2016 року;

- 8129,79 грн. - 3% річних за зобов`язаннями січня 2017 року;

- 38 028,52 грн. - 3% річних за зобов`язаннями лютого 2017 року;

- 27 865,08 грн. - інфляційних втрат за зобов`язаннями грудня 2016 року;

- 36 908,61 грн. - інфляційних втрат за зобов`язаннями січня 2017 року;

- 143 749,47 грн. - інфляційних втрат за зобов`язаннями лютого 2017 року.

Таким чином, місцевий господарський суду дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 51 725,76 грн. - 3% річних і 208 523,16 грн. - інфляційних втрат, а у задоволенні позову в частині стягнення 50 413,24 грн. - 3% річних і 167 225,91 - інфляційних втрат слід відмовити, тому колегія вважає що рішення суду першої інстанції необхідно в цій частині залишити без змін.

Щодо стягнення пені, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.8.2 Договору №4619/1617-ТЕ-10, у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно допостанови Кабінету Міністрів України №20 від 11 січня 2005 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі пункту 8.2 Договору постачання природного газу №4619/1617-ТЕ-10 просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 315 459,04 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов вірного висновку, що вірним є нарахування пені в сумі 423 150,33 грн., а тому, враховуючи межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення 315 459,04 грн. є обґрунтованою.

КП "Озерне" до суду першої інстанції було заявило клопотання, у якому відповідач, через скрутне фінансове становище підприємства, дебіторську заборгованість споживачів фізичних та юридичних осіб, просив суд на підставі ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України, зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій (пені) на 90%.

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно з збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Згідно із ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, який виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного ним виконання зобов`язання, періоду прострочення виконання зобов`язання, наслідків його порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, а також те, що відповідач є підприємством, яке створене з метою надійного і безперервного виробництва та забезпечення населення, підприємстві організацій тепловою енергією, вправі був зменшити розмір заявленої і підставно нарахованої пені на 50% - до 157 729,52 грн., а тому в цій частині апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз "України" слід залишити без задоволення.

Щодо посилань апелянта на те, що незрозуміло з яких підстав виходив суд, зменшуючи розмір неустойки та не було враховано інтереси позивача, розмір його збитків, колегія суддів зазначає, що вирішення питання про зменшення неустойки та розмір її зменшення, закон відносить до повноважень суду.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір нарахованої і заявленої позивачем пені склав 315 459,04 грн., на момент звернення з позовною заявою у відповідача відсутня основна заборгованість перед позивачем, тобто виконання зобов`язання відбулося у повному обсязі.

Також, місцевим господарським судом було стягнуто з відповідача 3% річних та інфляційні втрати у загальному розмірі 260 248,92 грн., які і є захистом майнового права та інтересу позивача. Проте, питання встановлення та стягнення збитків не ставилось в позовних вимогах та не було предметом розгляду під час даного судового спору.

Наявність у кредитора можливості стягувати з споживача надмірні грошові суми у вигляді пені не повинно перетворитися на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. (позиція Конституційного Суду України, рішення №7-рп/2013від 11 липня 2013 року).

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правомірно використав своє право та зменшив розмір заявленої позивачем пені на 50%.

Крім того, звертаючись з апеляційною скаргою, АТ НАК "Нафтогаз України" просить скасувати рішення в частині стягнення з позивача на користь КП "Озерне" Новогуйвинської селищної ради 4 114,95 грн. - витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).

При розгляді спору у суді першої інстанції, представник відповідача просив розділити між сторонами 15 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, понесених підприємством (а.с.128), надавши:

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Приведьон В.М. №23/2 від 23 лютого 2015 року (а.с.71);

- договір №11 про надання правничої допомоги від 01 листопада 2019 року (а.с.101-102)

- додаткову угоду №4 від 04 листопада 2019 року;

- детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт) згідно договору про надання правничої допомоги №11 від 01 листопада 2019 року та додаткової угоди №4 від 04 листопада 2019 року, вартістю 15 000,00 грн. (а.с.129);

- платіжне доручення №631 від 26 грудня 2019 року на 15 000,00 грн.

З даного приводу, судова колегія погоджується з тим, що приймаючи таке рішення суд першої інстанції вірно виходив з умов ч.4 ст. 129 ГПК України, якою передбачено що судові витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та стягнув з відповідача ці витрати пропорційно частині позовних вимог в задоволенні яких було відмовлено.

Прийнявши до уваги те, що судом першої частини частково задоволено вимоги позивача, а рішенння, за результатами розгляду апеляційної скарги - залишається без змін, то її вимоги в частині відмови у стягненні 4 114,95 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, безпідставні.

Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Інші заперечення, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 234 ГПК України з всебічним, повним та об`єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 129, 282 ГПК України, у зв`язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269-276, 281-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Житомирської області від 19 лютого 2020 року у справі №906/1080/19 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Матеріали справи №906/1080/19 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений 13 травня 2020 року.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.