Рішення

від 18.05.2020 по справі 910/2909/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.05.2020Справа № 910/2909/20

За позовом Приватного підприємства Дім Вер Транс (смт Турійськ Волинської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЛС Карго (м. Київ)

про стягнення 17.718,44 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Дім Вер Транс звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЛС Карго про стягнення 17.718,44 грн, з яких: 16.340,68 грн основного боргу, 170,84 грн 3% річних, 1206,92 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 27022-АП перевезення вантажів від 01.08.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.20. відкрито провадження у справі № 910/2909/20, з підстав, викладених в ухвалі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Конверт з ухвалою від 16.03.20. було повернуто до суду з юридичної та поштової адрес відповідача відділенням поштового зв`язку АТ Укрпошта з відміткою за закінченням терміну зберігання та адресата не знайдено .

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За висновками суду, відмітки на конверті дозволяють дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження в даній свідчать про незнаходження сторони за адресою, визначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/2909/20.

Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

01.08.19. між позивачем (Перевізник) та відповідачем (Експедитор) було укладено Договір № 27022-АП перевезення вантажів (надання послуг з міжнародних та внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом) (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Експедитор замовляє, а Перевізник за плату надає послуги з перевезення вантажу, вказаного Експедитором.

Детальні умови кожного перевезення зазначаються в окремих Заявках на перевезення вантажу з посиланням на Договір (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору факт виконання кожного перевезення та виконання розрахунків між сторонами підтверджується відміченими належним чином товаротранспортними накладними CMR (при виконанні міжнародних перевезень) та ТТН (при виконанні внутрішніх перевезень по Україні), а також актом виконаних робіт.

Строк дії Договору погоджено п. 8.2 з моменту підписання і діє до 31.12.19.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Між сторонами було узгоджено Заявку № 01/08 від 01.08.19. до Договору щодо міжнародного перевезення на суму 400 євро по курсу НБУ на дату вивантаження авто, за умовами якої оплата здійснюється протягом 14 днів з моменту отримання оригіналів документів від позивача.

Між сторонами було узгоджено Заявку № 23/09 від 23.09.19. до Договору щодо міжнародного перевезення на суму 590 євро по курсу НБУ на дату вивантаження авто, за умовами якої оплата здійснюється протягом 7 днів з моменту отримання оригіналів документів від позивача.

За наявними в матеріалах справи документами судом встановлено наступне.

По Заявці № 01/08 від 01.08.19. до Договору виконання відбулось 08.08.19. по 13.08.19. 21.08.19. позивач направив відповідачу пакет оригіналів документів, які були отримані відповідачем 30.08.19.

Відповідний акт надання послуг № 357 від 14.08.19. відповідач не підписав та позивачу не повернув, однак, сплатив позивачу 10.575,22 грн з належних до сплати 11.287,61 грн. Неоплаченими залишились грошові кошти в сумі 712,39 грн.

По Заявці № 23/09 від 23.09.19. до Договору 01.10.19. позивач направив відповідачу пакет оригіналів документів, які були отримані відповідачем 04.10.19.

Відповідний акт надання послуг № 479 від 26.09.19. був підписаний відповідачем, на суму 15.628,39 грн, однак, надані послуги оплачені не були.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зауважень щодо належного виконання позивачем зобов`язань за Договором, зокрема і щодо надання документів, що підтверджують перевезення, при їх підписанні відповідачем не висловлено.

За умовами Договору та заявки суд дійшов висновку, що строк оплати є таким, що настав:

- на суму 11287,61 грн 13.09.19;

- на суму 15628,39 грн 11.10.19.

Судом встановлено, що заборгованість за двома означеними заявками становить 16.340,78 грн, однак позивачем пред`явлено до стягнення 16.340,68 грн.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 16.340,68 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 170,84 грн 3% річних, 1206,92 грн інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який построчив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При здійсненні перерахунку судом враховано, що прострочення з оплати 15628,39 грн настало з 12.10.19., а тому вірним періодом для нарахування є 12.10.19. по 20.02.20.

За перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 169,37 грн 3% річних та 109,40 грн інфляційних втрат. 3% річних в сумі 1,47 грн та інфляційні втрати в сумі 1.097,52 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

За вказаних підстав позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача 2500 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд відзначає наступне.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

17.02.20. між позивачем, як Замовником, та адвокатом Голошова Володимиром Лук`яновичем було підписано Договір № б/н про надання правничої допомоги.

За умовами п. 2.2 вказаного договору послуги надаються Замовнику шляхом захисту/підготовки всіх необхідних документів для пред`явлення позову в Господарський суд Житомирської області для стягнення заборгованості за виконані роботи.

З наданих Додатку № 2 та акту наданих послуг № 1 від 20.02.20. не вбачається, що послуги адвокатом надано щодо підготовки саме даної позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЛС Карго про стягнення 17.718,44 грн.

За викладеного витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача з підстав недоведеності .

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЛС Карго (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, б. 63; ідентифікаційний код 41684088) на користь Приватного підприємства Дім Вер Транс (44801, смт Турійськ Волинської області, вул. Бобрика, 15/3; ідентифікаційний код 40945572) 16.340 (шістнадцять тисяч триста сорок) грн 68 коп. основного боргу, 169 (сто шістдесят дев`ять) грн 37 коп. 3% річних, 109 (сто дев`ять) грн 40 коп. інфляційних втрат, 1.971 (одну тисячу дев`ятсот сімдесят одну) грн 62 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко