Рішення

від 14.05.2020 по справі 910/18536/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2020Справа № 910/18536/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик Буд" (м. Черкаси)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСПЛ-Груп" (м. Київ)

про стягнення 32.476,03 грн

Суддя Ващенко Т.М.

секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Кучерявий Д.Й.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик Буд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСПЛ-Груп" про стягнення 32.476,03 грн неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем строку поставки товару за Договором № 13/08 від 13.08.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.20. відкрито провадження у справі № 910/18536/19, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

29.01.20. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві та просить суд визнати зловживанням процесуальними правами позивачем шляхом подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або позову, який має очевидно штучний характер.

10.02.20. позивачем подано відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.20. постановлено розгляд справи № 910/18536/19 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.04.20.

Сторони в судове засідання 07.04.20. не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.20. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.20.

Позивач в судове засідання 14.05.20. не з`явився.

Відповідач в удовому засіданні 14.05.520. проти позову заперечував.

При цьому суд не встановив підстав для визнання зловживанням процесуальними правами подання позивачем позову.

За висновками суду неявка позивача не перешкоджає розгляду спору по суті у судовому засіданні 14.05.20.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.05.20. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

13.08.19. між позивачем (Покупець) та відповідачем (Постачальник) було укладено Договір № 13/08 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов`язується поставити у власність Покупцю продукцію (далі - Товар0 згідно з відповідним додатком до Договору, а Покупець зобов`язується сплатити вартість Товару Постачальнику у строк та на умовах договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1 з моменту підписання і діє до 31.12.19. При відсутності заперечень однієї зі сторін за місяць до закінчення дії Договору. Він продовжується на кожен наступний рік.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Постачальник зобов`язується поставити Товар у встановлений строк поставки, у кількості, асортименті та належної якості згідно з Договором та додатком до нього (п. 2.1 Договору).

Відповідно до підписаної між сторонами та скріпленої їх печатками Специфікації № 1 сторони погодили поставку товару на суму 202.975,20 грн, за приписами п. 3 якої термін поставки становить 7 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати.

Передплата здійснюється Покупцем в розмірі 100% вартості Товару протягом 3 календарних днів з дня підписання специфікації на банківський рахунок продавця.

Платіжним дорученням № 1290 від 22.08.19. позивач перерахував відповідачу 202.975,20 грн.

Отже, поставка повинна була бути здійснена відповідачем по 29.08.19. включно (22.08.19. + 7 календарних днів).

У відповідності до видаткової накладної № 91 від 05.09.19. відповідач поставив позивачу Товар на суму 202.975,20 грн.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Отже, відповідач поставив позивачу товар 05.09.19.

Позивач вернувся з відповідача з претензією щодо сплати неустойки за несвоєчасну поставку товару.

Відповідачем вказана претензія задоволена не була, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо тверджень відповідача про те, що ним не порушено строків поставки товару, оскільки саме позивачем несвоєчасно було здійснено передоплату товару, суд відзначає наступне.

За приписами пункту 3 Специфікації № 1 строк поставки поставлено в залежність саме від дати здійснення позивачем 100% попередньої передоплати. Тобто, в будь якому випадку, сім календарних днів на поставку Товару відраховуються від дати здійсненої оплати (своєчасної чи несвоєчасної).

Крім того, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору заснована на свободі волевиявлення, а останнє, у свою чергу, спирається на свободу волі, що реалізується за допомогою диспозитивності норм цивільного права. Під диспозитивністю прийнято розуміти засновану на нормах даної галузі права юридичну свободу суб`єкта цивільних правовідносин здійснювати свої суб`єктивні права за своїм розсудом.

Таким чином, правовими засобами закріплення свободи договору традиційно розуміють норми-принципи, які проголошують свободу договору, свободу підприємницької діяльності та диспозитивні норми права, в яких втілено даний принцип.

Зміст принципу свободи договору розкривається в ст. 627 ЦК України. Він є однією з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб`єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно на свій розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).

Важливим елементом свободи договору є воля та її зовнішній вираз - волевиявлення.

Тобто, сторони були не позбавлені права, при укладенні Договору погодити відповідальність позивача за несвоєчасне здійснення оплати. Натомість сторонами було погоджено лише відповідальність Постачальника.

Відповідно до пункту 5.2 Договору у випадку порушення Постачальником строку поставки Товару, Постачальник зобов`язується сплатити на користь Покупця неустойку в розмірі 2% від вартості Товару, визначеної відповідним додатком до Договору за кожний день такого порушення.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що прострочення з поставки товару настало з 30.08.19. та тривало до 05.09.19.

Отже, за перерахунком суду розмір неустойки (пені) становить 28.416,53 грн. Пеню в сумі 4.059,50 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

За викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача 13.000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До стягнення позивачем за рахунок відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу на підставі Договору про надання правничої допомоги від 30.09.19., додаткової угоди № 1 до вказаного Договору, акту № 1 приймання-передачі від 07.02.20., видаткового касового ордеру від 07.02.20., опису та розрахунку наданих послуг згідно договору та додаткової угоди № 1 до нього:

- зустріч з Клієнтом, надання консультації (щодо перспектив підготовки та подання позову, а також доцільності досудового врегулювання спору) 1 година вартістю 1000,00 грн4

- отримання документів, необхідних для надання правничої допомоги в даній конкретній справі, їх початкове опрацювання 1 година вартістю 1000,00 грн;

- вивчення та правовий аналіз матеріалів справи 2 години вартістю 2000,00 грн;

- підготовка, складення та направлення претензії контрагенту 1 година вартістю 1000,00 грн;

- пошук та аналіз судової практики з питання застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання стратегії представництва інтересів Клієнта в судовому засіданні 2 години вартістю 2000,00 грн;

- складання позовної заяви, копіювання документів, відправлення матеріалів позовної заяви на адресу відповідача та суду 3 години вартістю 3000,00 грн;

- усунення недоліків згідно ухвали суду, копіювання та направлення матеріалів на адресу відповідача та суду 1 година вартістю 1000,00 грн;

- підготовка відповіді на відзив на позовну заяву, направлення її іншому учаснику справи та суду 2 години вартістю 2000,00 грн.

Ураховуючи принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката, а також часу, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець та тривалість розгляду і складність справи, суд вважає, що:

- не підлягає стягненню заявлена 1000,00 грн за підготовку, складення та направлення претензії контрагенту, оскільки в матеріалах справи міститься претензія, датована 16.09.19. (арк справи 114), в той час як договір про надання правничої допомоги укладено 30.09.19.

- час на складання заяви про усунення недоліків позовної заяви витрачено позивачем з підстав не залежних від відповідача, а залежних від самого позивача, оскільки дії, спрямовані ним на усунення недоліків позовної заяви мали бути вчинені при складанні такої позовної заяви;

- не задовольняються судом 2000,00 грн за пошук та аналіз судової практики з питання застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання стратегії представництва інтересів Клієнта в судовому засіданні, оскільки вказані дії (пошук та аналіз судової практики з питання застосування законодавства у спірних правовідносинах) входять до вивчення та правового аналізу матеріалів справи, та оскільки представник позивача не був присутнім в жодному судовому засіданні.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та документально підтвердженими витратами на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн, які і належить стягнути з відповідача.

Необхідність дотримання співмірності, обґрунтованості та розумного розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону підтримано позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 01.08.19. у справі № 915/237/18.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСПЛ-Груп" (03038, м. Київ, вул. Протасів Яр,8, офіс 126; ідентифікаційний код 39339821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик Буд" (18000, м. Черкаси, провулок Сіверянський,35; ідентифікаційний код 38925578) 28.416 (двадцять вісім тисяч чотириста шістнадцять) грн 53 коп. неустойки, 1.680 (одну тисячу шістсот вісімдесят) грн 88 коп. судового збору, 9.000 (дев`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 18.05.20.

Суддя Т.М. Ващенко