Рішення

від 04.05.2020 по справі 914/2397/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2020 справа № 914/2397/19

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю Львівський завод будівельних виробів , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомінвестиція , м.Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 30 435, 00 грн.

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Кияк І.В.

Представники учасників справи:

позивач: не з`явився;

відповідач: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з додатковою відповідальністю Львівський завод будівельних виробів до Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомінвестиція про стягнення заборгованості 58 210,31 грн.

Ухвалою суду від 28.11.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі №914/2397/19 за правилами спрощеного позовного провадження, призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті на 23.12.2019 р.

Ухвалою суду від 23.12.2019 р. розгляд справи відкладено на 20.01.2020р.

Через канцелярію Господарського суду Львівської області 07.02.20 р. позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду Львівської області від 20.01.2020 р. у справі №914/2397/19 надано докази, що підтверджують здійснення поставок товару за Договору поставки товару від 08.12.2017 року на заявлену суму основного боргу 55 435,00 грн., а також докази часткової оплати поставленої продукції.

Ухвалою від 20.01.20 р. суд постановив перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/2397/19 за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі на 17.02.2020 р. Прийнято до розгляду клопотання позивача про зменшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 17.02.2020р. підготовче засідання відкладено на 16.03.2020р.

Ухвалою суду від 16.03.2020р. закрито підготовче провадження у справі №914/2397/19. Розгляд справи по суті призначено на 13.04.2020 р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", установлено на усій території України карантин з 12 березня до 3 квітня 2020 року, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).

Надалі Кабінет Міністрів прийняв рішення продовжити карантинні заходи в Україні до 24 квітня 2020 року.

02 квітня 2020 року набрав законної сили Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020, яким внесено зміни зокрема і до Господарського процесуального кодексу України. Так, розділ X Прикінцеві положення доповнено пунктом 4 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Ухвалою суду від 13.04.2020р. розгляд справи по суті відкладено на 04.05.2020р.

На засіданні 22 квітня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №291 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України , якою вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 та продовжив дію карантину до 11 травня 2020 року.

Заяв та клопотань від представників учасників справи, зокрема про відкладення розгляду справи, станом на 04.05.2020р. до канцелярії суду не надходило.

В судове засідання 04.05.2020р. представник позивача не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином та завчасно повідомлений на адресу, зазначеній в позовній заяві та згідно витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ.

В судове засідання 04.05.2020р. представник відповідача не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином та завчасно повідомлений на адресу, зазначеній в позовній заяві та згідно витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 202 ГПК України, а саме: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

У судовому засіданні 04.05.2020р., суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи по суті.

Зміст та підстави вимог позивача.

Позовні вимоги позивача обґрунтовуються тим, що відповідач, у порушення умов Договору поставки товару б/н від 08.12.2017 р. не здійснив оплату за поставлену продукцію в порядку, встановленому договором, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 55 435,00 грн.

Позивачем, в порядку ст. 530 Цивільного кодексу 29.10.2019р. було надіслано відповідачу Вимогу №72 з проханням перерахувати у семиденний строк заборгованість в сумі 55 435,00 грн. Даний конверт з вимогою був повернутий позивачу з поштового відділення по закінченню встановленого строку зберігання.

Не отримавши відповіді від відповідача, позивач вручив вище згадану Вимогу наручно 07.11.2019 року, про що свідчить відмітка на документі.

Відповідач не здійснив оплати боргу і не надіслав відповіді на претензію позивачу.

Крім того, позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором нараховано суму збитків завданих інфляцією в розмірі 2 328,27, пеню в розмірі 23,30 гривень та три проценти річних у розмірі 423,74 грн.

Через канцелярію Господарського суду Львівської області 07.02.20 р. від позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог в якому позивач просить суд: 1) зменшити розмір позовних вимог; 2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомінвестиція на користь Товариства з додатковою відповідальністю Львівський завод будівельних виробів (р/р НОМЕР_1 в ПАТ АБ УКРГАЗБАНК , МФО 320478) суму основного боргу 30 435,00 грн., суму збитків завданих інфляцією в розмірі 2328,27 грн., пеню в розмірі 23,30 гривень та три проценти річних у розмірі 423,74 грн. Всього 33 210,31 грн.; 3) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомінвестиція на користь Товариства з додатковою відповідальнісю Львівський завод будівельних виробів всі судові витрати.

Клопотання обґрунтовано тим, що Відповідач частково оплатив з загальної суми боргу 55 435,00 грн. суму 25 000, 00 грн. У зв`язку з частковою оплатою боргу Відповідачем, сума основного боргу тепер становить 30 435, 00 грн.

Судом прийнято до розгляду клопотання позивача про зменшення позовних вимог.

Зміст та підстави заперечень відповідача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, відзиву на позов чи будь-яких письмових пояснень по суті спору не подав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

08 грудня 2017 року між Товариством з додатковою відповідальністю Львівський завод будівельних виробів (постачальник) (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будкомінвестиція (покупець) (надалі - Відповідач) був укладений Договір поставки продукції б/н від 08.12.2017р. (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник бере на себе зобов`язання здійснити поставку товару: бетон, щебінь, цементний розчин в кількості та асортименті згідно замовлення Покупця, а Покупець прийняти цей товар та оплатити в кількості і по ціні, обумовленій даним Договором.

Згідно з п.4.1 Договору покупець здійснює оплату кожної партії товару шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Постачальника у формі 100% попередньої оплати.

П. 5.2.2 Договору встановлено обов`язок сторін, зокрема покупця оплатити вартість товару в сумі і на умовах, визначених даним Договором.

Позивач виконав свої зобов`язання згідно Договору і поставив продукцію на загальну суму 405 795, 57 грн. що підтверджується видатковими накладними та відповідними товаро-транспортними накладними.

Відповідачем здійснено часткову оплату за постановлений у 2019р. товар на суму 336 538, 07 грн.

Крім того, як зазначено позивачем у позовній заяві та не спростовано відповідачем, останнім у 2018р. здійснено переплату за поставлений позивачем у 2018р. товар на суму 13 822, 50 грн.

Сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019р. по 18.09.2019р., згідно якого сальдо кінцеве становить 55 435, 00 грн.

Позивач звернувся до Відповідача письмово з Вимогою №72 від 29.10.2019 р. в порядку ст.530 ЦК України з проханням перерахувати у семиденний строк заборгованість в сумі 55 435,00 грн. Даний конверт з вимогою був повернути Позивачу з поштового відділення по закінченню встановленого строку зберігання.

Позивач вручив Вимогу №72 від 29.10.2019 р. в порядку ст.530 ЦК України з проханням перерахувати у семиденний строк заборгованість в сумі 55 435,00 грн. наручно директору Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомінвестиція ОСОБА_1 07.11.2019 року, про що свідчить підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомінвестиція ОСОБА_1 на документі.

Відповідно до п. 6.2 Договору за протермінування оплати поставленої продукції покупець зобов`язується сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день протермінування.

Позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором у період з 21.08.2019р. по 21.11.2019 р. нараховано суму збитків завданих інфляцією в розмірі 2 328,27, пеню в розмірі 23,30 гривень та три проценти річних у розмірі 423,74 грн.

Після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено 25 000, 00 грн. за поставлений згідно Договору товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №1374 від 27.12.2019р., №1378 від 27.12.2019р.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно є визнання незаконним рішення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між Товариством з додатковою відповідальністю Львівський завод будівельних виробів та Товариством з обмеженою відповідальністю Будкомінвестиція є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором поставки не встановлено інший строк оплати.

Однак, згідно п.4.1 Договору покупець здійснює оплату кожної партії товару шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Постачальника у формі 100% попередньої оплати. Сторонами у договорі не погоджено дати (події) до якої має бути здійснена попередня оплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 ЦК України визначено якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що умовами договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний проводити попередню оплату товару, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок оплатити позивачу вартість товару після його отримання та підписання товаророзпорядчих документів на нього.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Зважаючи на те, що акт звірки взаєморозрахунків підписано позивачем( директором Паньків М.І.) та відповідачем (генеральним директором Задорожнім І.Б.), у акті звірки зазначено, що станом на 18.09.2019р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомінвестиція перед Товариством з додатковою відповідальністю Львівський завод будівельних виробів становить 55 435, 00 грн., наявності такого боргу підтверджено первинними документами, суд дійшов висновку, що наведене свідчить про визнання боржником такого боргу.

З урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 30 435, 00 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних у період з 21.08.2019р.- 21.11.2019р. на суму 55 435, 00 грн. суд зазначає наступне.

Як зазначив позивач у доданому до позовної заяві розрахунку сум, що стягується, станом на 21.08.2019 р. відповідач мав борг перед позивачем на суму 49 975, 00 грн., 21.08.2019р. та 23.08.2019р. відповідач придбав товар на суму 11 010,00 грн. та 4 450, 00 грн. згідно платіжних доручень, 21.08.2019р. відповідач оплатив частину суми за отриманий товар 10 000 грн.

Таким чином, з урахуванням того, що остання поставка була здійснена 23.08.2020р., борг у сумі 55 435, 00грн. існував з 24.08.2020р.

Здійснивши перерахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи Ліга. Розрахунки в межах заявленого позивачем періоду, суд дійшов до висновку, що вірним є нарахування інфляційних втрат у розмірі 835, 02 грн. та 3 % річних в загальному розмірі 422, 56 грн.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, пеня - це санкція, що триває у часі та розраховується за кожен день невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 6.2 Договору за протермінування оплати поставленої продукції покупець зобов`язується сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день протермінування.

Щодо пені, то загальна сума пені за договором, що підлягає стягненню 4 586, 97 грн., однак, з огляду на те, що суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, задоволенню підлягає пеня у сумі 23, 30 грн.

Як встановлено ст. ст. 73 , 74 Господарського процесуального кодексу України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати.

Позивач просить суд стягнути з відповідача всі судові витрати.

Позивачем до позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно наданого розрахунку Позивач поніс наступні витрати:

1. Судовий збір за подання позовної заяви про стягнення боргу за Договором поставки товару-1921,00 грн.

2. Витрати на досудове врегулювання спору шляхом надсилання рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Відповідачу Вимоги №72 від 29.10.2019 р.- 23,00 грн.

3. Витрати за повернення листа надісланого Відповідачу у сумі -6,00 грн.

4.Витрати (майбутні) по надсиланню копії позовної заяви Відповідачу з додатками до неї - 40,00 грн.

5.Витрати (майбутні) по надсиланню Позивачем заперечення на відзив Відповідача чи інших, заяв, клопотань по справі - 23,00 грн.

Інших витрат не було здійснено.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №4152 від 19.11.2019р. на сплату судового збору в сумі 1921,00 грн. та докази понесення витрат на надсилання рекомендованого повідомлення на суму 23,00 грн. та повернення листа надісланого Відповідачу в сумі 6,00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на наведене, з огляду на часткове задоволення судом позовних вимог, суд дійшов висновку, що витрати, понесені позивачем на сплату судового збору у сумі 1834, 55 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Водночас досудове врегулювання спору є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. З огляду на викладене суд дійшов до висновку, що у задоволенні вимоги позивача про розподіл судових витрат пов`язаних з надсиланням рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Відповідачу Вимоги №4 від 13.02.2019 р. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомінвестиція (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 21, код ЄДРПОУ 39216954) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Львівський завод будівельних виробів (79026, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ПЕРСЕНКІВКА , будинок 2, код ЄДРПОУ 01267426) суму основного боргу 30 435, 00 грн., суму збитків завданих інфляцією в розмірі 835, 02 грн., пеню в розмірі 23, 30 грн. та 3% річних у розмірі 422, 56 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомінвестиція (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 21, код ЄДРПОУ 39216954) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Львівський завод будівельних виробів (79026, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ПЕРСЕНКІВКА , будинок 2, код ЄДРПОУ 01267426) судовий збір в розмірі 1834, 55 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 12.05.2020 р.

Суддя Синчук М.М.