Рішення

від 13.05.2020 по справі 916/420/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/420/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглядаючи справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "КПД" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Теплична, 27)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГ КАБЕЛЬ" (65086, Одеська обл., Лиманський район, село Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, буд. 56, офіс 200)

про стягнення 200689,05 грн.;

за участю представників:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КПД" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГ КАБЕЛЬ", в якому просить господарський суд: про стягнення 200689,05 грн..

Ухвалою суду від 24.02.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження

В судове засідання 13.04.2020 представники сторін не з`явились, водночас, від представника позивача на електронну адресу суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи. Обґрунтовуючи неможливість бути присутніми у судовому засіданні представника позивача обґрунтував запровадженням на території України карантину.

Ухвалою суду від 13.04.2020р. оголошено перерву в судовому засіданні та призначено розгляд справи по суті на 13.05.2020р.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але звернувся до суду із заявою про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується понтовими повідомленнями.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 13.05.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю КПД (надалі - Позивач ), від імені якого діяв його відокремлений підрозділ - Фастівська філія ТОВ КПД , та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮГ КАБЕЛЬ (надалі - Відповідач ) укладений договір на поставку товару № 03005 від 30 травня 2018 року.

Згідно пункту 1.1. є зобов`язання Постачальника, яким є Фастівська філія ТОВ КПД , .в порядку та на умовах, визначених Договором, за замовленням Покупця передати у власність Покупцю товар, а Покупець - ТОВ ЮГ КАБЕЛЬ , у свою чергу, зобов`язується прийняти у власність Товар та сплатити за нього грошову суму в порядку та на умовах даного Договору. Відповідно до пункту 1.2. Договору товаром за Договором є полімерна вторинна гранула, що вказується сторонами у рахунках та/або видаткових накладних до Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, поставка Товару здійснюється силами та за рахунок Покупця на умовах EXW - склад Постачальника, у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Склад Постачальника розташований за адресою: Україна, Київська обл., м. Фастів, вул. Поліграфічна, 6.

Відповідно до пункту 2.4. Договору Сторони дійшли згоди, що Товар, замовлений Покупцем, повинен бути поставлений Постачальником протягом 7 (семи) календарних днів з дати, наступної за датою отримання Постачальником замовлення від Покупця на відповідну партію Товару.

Згідно пункту 2.6. Договору датою поставки замовленої партії товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній, підписаній уповноваженими представниками обох Сторін.

Оскільки згідно пункту 2.1. Договору Сторонами погоджено умови поставки Товару, на підставі наданого Покупцем замовлення Товар був підготовлений Постачальником до відвантаження на власному складі та переданий у розпорядження уповноваженому представникові Покупця - 31 травня 2019 року.

Здійснення зазначеної вище поставки підтверджується наступною видатковою накладною, що підписана представниками обох Сторін:

- № 1ФФУД000000192 від 31.05.2019 р. на суму 259 155,68 грн.

Отже, Постачальник в повній мірі та належним чином в дату передачі Товару Покупцеві виконав усі взяті на себе обов`язки по поставкам. Крім того, жодних претензій зі сторони Покупця стосовно виконання зобов`язань Постачальнику пред`явлено не було.

У відповідності до пункту 3.3. Договору розрахунок за Товар, що постачається за умовами даного Договору, здійснюється Покупцем за кожну відповідну партію Товару протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати отримання Покупцем такої партії Товару, підставою для чого являється відповідний рахунок або видаткова накладна на відповідну партію Товару.

Як зазначає позивач, відповідачем сплачена лише частина даної накладної, борг Відповідача перед Позивачем становить 153 950.00 грн.

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси Товариство з обмеженою відповідальністю "КПД", позивач звернувся до суду з позовною заявою за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлена наявність заборгованості відповідача з поставлений товар у розмірі 153950грн., яка підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором 2631,39 грн. - 3% річних та індекс інфляції у розмірі 605,62грн..

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 2631,39грн. та індекс інфляції у розмірі 605,62грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 28107,04 грн. - пені та 15395грн. - штраф у розмірі 10%.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно пункту 6.3. Договору у разі порушення Покупцем строків оплати за Товар, відповідно до строків, які зазначені умовами цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від вартості партії Товару, строки оплати якої прострочено, за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Тобто, виходячи із норм законодавства та положень Договору, розрахунок за поставлений Товар повинен бути здійснений Покупцем по 21.06.2019 р. включно. Отже, період прострочення розрахунку за поставлений товар починається з 22.06.2019р.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи, що ані договором ані законом не встановлено іншого нарахування пені період прострочки виконання зобов`язання з оплати Відповідачем є з 22.06.2019р. по 22.12.2019р., а не як вказує Позивач з 22.06.2019р. по 15.01.2020р..

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений не належним чином, тому суд, перевіривши розрахунки, що додані до позовної заяви, враховуючи приписи законодавства, за допомогою системи „Ліга-Закон» , зроблено власний розрахунок пені.

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 25378,55 грн.

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 153950 22.06.2019 - 18.07.2019 27 17.5000 % 0.096 %* 3985.83 153950 19.07.2019 - 05.09.2019 49 17.0000 % 0.093 %* 7026.87 153950 06.09.2019 - 24.10.2019 49 16.5000 % 0.090 %* 6820.20 153950 25.10.2019 - 12.12.2019 49 15.5000 % 0.085 %* 6406.85 153950 13.12.2019 - 22.12.2019 10 13.5000 % 0.074 %* 1138.81

Також, в зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо оплати послуг, відповідачу позивачем нараховано штраф в розмірі 15395грн.

Згідно пункту 6.4. Договору за прострочення строків оплати вартості Товару більше ніж на 5 (п`ять) календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості несплаченого Товару протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання письмової вимоги Постачальника. Відповідно до пункту 6.6. Договору сплата неустойки (штрафу, пені) не звільняють сторони від виконання зобов`язань за цим договором в натурі.

Наданий позивачем розрахунок штрафу, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом штраф в розмірі 15395грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ КАБЕЛЬ (65086, Одеська обл., Лиманський район, село Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, буд. 56, офіс 200; Код ЄДРПОУ: 38617535;) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КПД (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Теплична, 27; код ЄДРПОУ 31911363) 153 950,00 грн. (сто п`ятдесят три тисячі дев`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок) - основна заборгованість, 2 631,39 грн.(дві тисячі шістсот тридцять одна гривня 39 копійок) - 3% річних, 25378,55 грн. (двадцять п`ять тисяч триста сімдесят вісім гривень 55 копійки) - пені, 15 395,00 грн. (п`ятнадцять тисяч триста дев`яносто п`ять гривень 00 копійок) - 10% штрафу, 605,62 грн, (шістсот п`ять гривень 62 кошики) - інфляційне збільшення суми основного боргу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2969,41грн. (дві тисячі дев`ятсот шістдесят девять гривень 41 копійки).

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 18 травня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов