Рішення

від 15.05.2020 по справі 904/89/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2020 Справа № 904/89/20

Господарський суд Полтавської області в складі судді Іванко Л.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АЛЕС БУД", 49000, м. Дніпро, вул. Канатна, 130, ідент. код 33274408

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІНС - БУД", 36000, м.Полтава, вул. Шевченка, буд. 27, кімната 2, ідент. код 37376149

про стягнення 300457,26 грн.

встановив:

До господарського суду Полтавської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АЛЕС БУД" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІНС - БУД" (далі - відповідач) про стягнення 300457,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №30/11/18 від 30.11.2018 року, а саме відповідач не до поставив позивачу товар на суму 161971,20 грн., у зв`язку з чим у останнього утворився борг.

Відповідач відзив на позов суду не надав.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.03.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АЛЕС БУД" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ТВІНС - БУД" було визначено строк до 18.04.2020 року для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про його право подати заяву з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, відзив на позовну заяву, суд 24.03.2020 року направив на адресу відповідача, а саме: 36000, м. Полтава, вул. Шевченка, буд. 27, кімната 2, рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження у справі від 24.03.2020 року по даній справі.

Вищезазначена ухвала суду від 24.03.2020 року повернулася до суду з відміткою поштового відділення "за відсутністю адресата".

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була своєчасно направлена для розміщення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.03.2020 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

За ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті відповідно до ч.2 ст. 252 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

30.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АЛЕС БУД" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВІНС - БУД" було укладено договір купівлі-продажу №№30/11/18 (далі - договір), відповідно до п.п. 1.1, 1.2. якого відповідач (продавець) зобов`язується в період дії даного договору передати у власність позивача (покупця) частини вентиляційної фасадної системи Марморок (надалі - Товар) в асортименті та кількості згідно Специфікації погодженої сторонами, що є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити його на умовах, передбачених даним договором. Ціни на товар і сума договору визначаються сторонами у Специфікації (додатку 1 до даного договору) на момент її погодження.

Відповідно до п. 2.1. договору сторони погодили, що продавець зобов`язаний після підписання договору та отримання попередньої оплати в строк не пізніше 10 робочих днів передати покупцю товар згідно специфікації.

У пункті 4.3. договору сторони погодили, що датою передачі товару є дата підписання акта приймання-передачі, накладної представниками сторін.

В розділі 5 договору визначено порядок розрахунків.

Так, згідно п. 5.1. договору оплата товару покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошових коштів продавцю поетапно згідно розрахунків постачальника протягом 3х банківських днів з моменту передачі рахунку покупцеві. Оплата вважається проведеною покупцем після перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 5.2. договору).

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, в період дії даного договору позивач оплатив товар на суму 740141,60грн., що підтверджується наданими позивачем платіжним дорученням №1122 від 26.12.2018 року на суму 100000,00 грн., № 1141 від 28.12.2018 року на суму 100000,00 грн., №1085 від 30.11.2018 року на суму 170181,60 грн. та №1201 від 14.03.2019 року на суму 369960,00 грн.

Відповідач поставив позивачу товар не в повному обсязі, а саме не до поставив товар на суму 161971,20 грн., що не заперечується та не спростовується відповідачем. У зв`язку з цим у відповідача перед позивачем утворився борг у сумі 161971,20 грн.

При прийнятті рішення, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 220 ГК України визначено, Боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідач заперечень стосовно сплаченої позивачем суми не надав, твердження позивача про поставку товару в не повному обсязі не спростував, доказів поставки товару в повному обсязі не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за не до поставлений товар у розмірі 161971,20 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, зв`язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 138486,06 грн.

Пунктом 6.6. договору визначено, що у разі порушення продавцем строків поставки товару він сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5 ставки НБУ від суми прострочення платежу, за кожен день прострочки.

Доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не надав.

На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 138486,06 грн. пені є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, вимоги позивача обґрунтовані, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

За ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 4506,87 грн. судового збору за платіжним дорученням №1470 від 03.12.2019 р.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів понесених позивачем інших судових витрат, пов"язаних з розглядом справи, судом питання щодо розподілу між сторонами інших судових витрат не вирішувалось.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІНС - БУД" (36000, м.Полтава, вул. Шевченка, буд. 27, кімната 2, ідент. код 37376149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АЛЕС БУД" (49000, м. Дніпро, вул. Канатна, 130, ідент. код 33274408) 161971,20 грн. основного боргу, 138486,06 грн. пені та 4506,87 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Іванко Л.А.