Рішення

від 12.05.2020 по справі 921/178/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 травня 2020 року м. Тернопіль Справа №921/178/20 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Тернопільської філії ПАТ Укртелеком , м.Тернопіль

до відповідача: Управління соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації, м.Заліщики Тернопільської області

про стягнення 24753,52грн,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідач: не з`явився.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Тернопільської філії ПАТ Укртелеком , м.Тернопіль звернулося 10.03.2020 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№209) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Управління соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації, м.Заліщики Тернопільської області, про стягнення 24753,52грн заборгованості по витратах за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян за період з вересня по грудень 2019 року.

В обґрунтування позову ПАТ Укртелеком зазначає, що у спірному періоді товариством на виконання гарантій, встановлених Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Про охорону дитинства , було надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян міста Заліщики Тернопільської області, вартість яких відповідачем не відшкодовано.

Правовим обґрунтуванням заявлених вимог позивачем визначено ст.92 Конституції України, ст.ст.11, 525, 526, 527, 530, 617, Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 218 Господарського кодексу України, норми Закону України Про телекомунікації , ст.19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії , ст.ст.48, 89, 91, 102 Бюджетного кодексу України, Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з використання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №117від 29.01.2003, наказ Міністерства праці та соціальної політики України №535 від 04.10.2007.

Окрім того позивач, обґрунтовуючи правомірність заявлених вимог, посилався на судову практику у подібних правовідносинах, зокрема на постанову Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №906/621/17, постанову Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №905/2358/16, а також на практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005, Бакалов проти України від 30.11.2004).

У відповіді на відзив на позов №10-08/24 від 27.03.2020 позивач зазначив, що чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки такий обов`язок у відповідача виник в силу законодавчих норм. Посилання відповідача на відсутність підписаних Актів звіряння розрахунків за січень-серпень 2019 позивач вважає неспроможними, оскільки не стосуються предмету спору, адже спір виник щодо заборгованості, за період з вересня по грудень 2019 року. Окрім того, позивач наголосив, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання обов`язку з оплати вартості наданих послуг зв`язку пільговим категоріям громадян.

Згідно клопотання №10-08/32 від 28.04.2020 (вх.№2758 від 30.04.2020) позивач, підтримуючи заявлений позов, просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Заперечення відповідача.

Відповідач у поданому 25.03.2020 відзиві на позов №01-41/433від 25.03.2020 (вх.№2276 від 27.03.2020) позов не визнав. Зазначив, що Законом України Про державний бюджет України на 2019 рік не передбачено субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг послуг зв`язку, інших передбачених законодавством пільг; відповідні кошти на фінансування видатків, передбачених районною цільовою програмою щодо надання пільг із послуг зв`язку районною радою також не були виділені. Тому, з огляду на відсутність відповідного бюджетного фінансування Управління не може оплачувати надані позивачем послуги зв`язку пільговим категоріям громадян. У зв`язку з цим, вважає себе неналежним відповідачем у даному спорі; стверджує, що належним відповідачем у справі є Заліщицька міська рада та об`єднані територіальні громади району. Водночас, стверджуючи про відсутність обов`язку з оплати наданих позивачем телекомунікаційних послуг зазначив про не укладення з позивачем договору про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг на 2019рік та не підписання Актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за період з січня по серпень 2019року.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 13.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У зв`язку із запровадженням з 12.03.2020 на усій території України карантину для запобігання поширенню коронавірусу COVID-19 (постанова Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020) та ураховуючи лист Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020, розпорядження заступника голови Господарського суду Тернопільської області № 7-р від 16.03.2020 про встановлення особливого режиму роботи судів України на карантинний період, ухвалою суду від 30.03.2020 розгляд справи відкладено.

Ухвалою суду від 24.04.2020 призначено судове засідання по розгляду даної справи на 12.05.2020 (з урахуванням ухвали від 29.04.2020). З метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, судом явку учасників справи в судове засідання визнано необов`язковою та повідомлено про можливість розгляду справи за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідного клопотання.

В судове засідання представники учасників справи не з`явилися; про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у справі рекомендовані повідомлення про вручення відповідних поштових відправлень №№0160137964403, 4602509141384, 4860101684435, 4602509151444, 4860101217144.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Позивачем заявлено клопотання про розгляд справи без його участі, а відповідачем у клопотанні №01-41/651 від 08.05.2020 (вх.№2871 від 08.05.2020), в порядку ст.120 ГПК України, повідомлено контакті дані з метою повідомлення про рух справи.

Враховуючи, що учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, ними долучено до матеріалів справи всі докази та повідомлені суду всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, тому підстав для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін в судовому засіданні.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Публічне акціонерне товариство Укртелеком є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про телекомунікації , Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, інших законодавчих актів України.

Публічним акціонерним товариством Укртелеком в особі Тернопільської філії ПАТ Укртелеком надано протягом вересня - грудня 2019 року телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам міста Заліщики та Заліщицького району Тернопільської області на суму 24753,52грн, тобто особам, які мають пільги з їх оплати згідно Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний статус , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Про охорону дитинства .

Факт надання послуг та фактичне споживання їх споживачами, які користуються такими пільгами, підтверджується Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (Форма №2-пільга) громадянам м.Заліщики та Заліщицького району Тернопільської області за період з вересня по грудень 2019 року на загальну суму 24753,52грн, в тому числі: 6462,37грн за вересень 2019 року, 320,12грн за жовтень 2019 року, 6267,74грн за листопад 2019 року, 5703,29грн за грудень 2019 року.

Позивачем надіслано (щомісячно) на адресу відповідача, для здійснення розрахунків за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні звіти (розрахунки), про що свідчать супровідні листи №06/2-11-635 від 07.10.2019, №06/2-11-663 від 06.11.2019, №06/2-11-688 від 06.12.2019, №06/2-11-6 від 09.01.2020; описи вкладення у поштові відправлення №№0500057759693, 0500062701504, 050068961605, 0500073318125; списки згрупованих поштових відправлень від 09.10.2019, 08.11.2019, 11.12.2019, 10.01.2020; результат відстеження поштового відправлення від 04.03.2020; рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №№4860101145658, 4860101161815, 4860101178572. Факт отримання звітів відповідачем не заперечується.

Оскільки відповідачем не здійснено відшкодування понесених позивачем витрат внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах громадянам (споживачам) міста Заліщики та району у період з вересня по грудень 2019 року, ПАТ Укртелеком в особі Тернопільської філії звернулося 17.02.2020 до Управління соціального захисту населення Заліщицької РДА з вимогою №10-08/10 від 14.02.2020 про сплату заборгованості в сумі 24753,52грн, яка відповідачем залишена без задоволення.

Не проведення відшкодування відповідачем вартості наданих послуг на пільгових умовах стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом з метою захисту порушених майнових прав товариства на суму 24753,52грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Позивач є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам. Метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України.

Встановлено, що Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Тернопільської філії протягом вересня-грудня 2019 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам міста Заліщики та Заліщицького району, на яких поширюється дія Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний статус , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Про охорону дитинства .

Відповідно до п.3 ст.63 Закону України Про телекомунікації , споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 визначено, що встановлені законом пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.97 Бюджетного кодексу України).

Підпунктом б п.4 ч.1 ст.89 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад належать, зокрема, видатки на державні програми соціального захисту, в тому числі додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України; особам, звільненим із служби цивільного захисту за віком, через хворобу або за вислугою років, та які стали особами з інвалідністю під час виконання службових обов`язків; звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; батькам та членам сімей військовослужбовців, військовослужбовців Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або зникли безвісти під час виконання службових обов`язків; реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; депортованим особам, які повернулися в Україну на постійне проживання; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; пенсіонерам з числа спеціалістів із захисту рослин відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України Про захист рослин ; громадянам відповідно до пункту ї частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я, частини п`ятої статті 29 Закону України Про культуру , частини другої статті 30 Закону України Про бібліотеки і бібліотечну справу , абзаці першого частини третьої статті 57 Закону України Про освіту ; дітям війни; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування; доставка громадянам повідомлень про призначення субсидії.

Пунктом 20-4 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку.

Згідно ч.1 ст.102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті б пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів за здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг окремим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 вказаної Постанови визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги ; здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

За змістом п.2 Порядку №256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад на зазначені цілі.

Відповідно до п.3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Пунктом 5 Порядку №256 передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про суми нарахованих соціальних виплат, пільг та житлових субсидій населенню та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об`єднаних територіальних громад.

Згідно ч.1 п.8 Порядку №256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки з підприємствами, установами та організаціями (ч. 2 п.8 Порядку ).

Відтак, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг для населення міста Заліщики та Заліщицького району є Управління соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації, а тому, на підставі вищезазначених законодавчих норм та положень Порядку №256, саме на відповідача покладено обов`язок щодо здійснення розрахунків з позивачем за телекомунікаційні послуги, надані особам, які мають право на пільги.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, з вересня по грудень 2019 року Тернопільською філією ПАТ Укртелеком були надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживача м.Заліщики та Заліщицького району на загальну суму 24753,52грн.

Факт надання цих послуг Тернопільською філією ПАТ Укртелеком та фактичне їх споживання відповідними категоріями населення, підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг громадянам за вересень-грудень 2019 року (копії розрахунків та доказів їх надсилання відповідачу знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до приписів п.3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві та м.Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою 1 - пільга , в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги.

Згідно п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою 2-пільга .

Підпунктом 1 пункту 11 Положення передбачено, що уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету , постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги , з дотриманням вимог наказу Міністерства праці та соціальної політики України №535 від 04.10.2007 Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних наданням пільг 2-пільга та Інструкції про порядок її заповнення, позивачем направлялися на адресу відповідача розрахунки заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг абонентам-пільговикам за формою №2-пільга за вересень 2019 року - грудень 2019 року, що підтверджується супровідними листами №06/2-11-635 від 07.10.2019, №06/2-11-663 від 06.11.2019, №06/2-11-688 від 06.12.2019, №06/2-11-6 від 09.01.2020. Копії супровідних листів, описів вкладення у лист з оголошеною цінністю, рекомендованих повідомлень про вручення відправлень, та списків згрупованих поштових відправлень містяться в матеріалах справи.

Поряд з цим, згідно наведених норм закону та постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 Управління соціального захисту населення є не лише розпорядником бюджетних коштів, а й органом, що контролює відомості, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги.

Відповідач як орган державної влади, не заперечує факту надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян та не оспорює їхнього обсягу та правильності проведення позивачем Розрахунків, котрі долучено до справи. Натомість, вказує на відсутність відповідного бюджетного фінансування, відтак, і на відсутність у нього зобов`язань відшкодовувати такі витрати, оскільки акти звіряння розрахунків (виконаних робіт) Управлінням не підписувалися, договірних правовідносин між сторонами спору з приводу відшкодування вартості пільг не існує. Крім того, просить суд врахувати, що у звязку з відсутністю відповідного бюджетного фінансування зобов`язання з відшкодування вартості наданих послуг зв`язку пільговим категоріям громадян покладаються на органи місцевого самоврядування міста Заліщики та територіальні громади району, які, на думку відповідача, повинні бути відповідачами у даному спорі.

Суд відзначає, що Управління праці та соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення м.Заліщики та Заліщицького району, тому зобов`язано в силу закону здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем, внаслідок надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Зі змісту статті 617 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 ст.19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України наголосив, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих категорій осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ (справа Кечко проти України , заява № 63134/00) держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення ЄСПЛ). У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005 у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та від 30.11.2004 у справі Бакалов проти України також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Наведену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справах №911/4249/16, №906/621/17, постановах Верховного Суду від 07.05.2018 у справі №920/724/17, від 05.06.2018р. у справі №915/827/17 та постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №905/2358/16.

Отже, Управління соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь яких третіх осіб.

Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

Суд враховує, що право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України Про Державний бюджет України на 2019 рік видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов`язання держави виникли не із зазначеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також із нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків із постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

З огляду на наведене вище, у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №906/621/17.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги як обґрунтовані, правомірно заявлені та документально підтверджені підлягають задоволенню.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, наведених учасниками справи.

Посилання відповідача на те, що у місцевому бюджеті не передбачено коштів на витрати, пов`язані із наданням пільг на послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, судом відхиляються, оскільки законодавством не передбачена залежність факту відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Водночас, відсутність укладених між відповідачем та позивачем договору про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг на 2019 рік, як і не підписання відповідачем актів виконаних робіт за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за вересень-грудень 2019 року, не може бути підставою для звільнення суб`єкта владних повноважень від законодавчо встановленого обов`язку компенсувати вартість фактично спожитих пільговими категоріями громадян послуг зв`язку.

У зв`язку з наведеним суд погоджується з доводами позивача щодо виникнення у нього права на отримання компенсації вартості послуг зв`язку, наданих ним пільговим категоріям громадян міста Заліщики та Заліщицького району Тернопільської області в силу вимог закону, яким встановлено відповідні соціальні гарантії.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати, що складаються із сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2102грн, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 47, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 238, 240, 241, п.4 розділу Х Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації (вул.М.Грушевського, 12, м.Заліщики Тернопільської області, ідентифікаційний код 03195671) на користь Публічного акціонерного товариство Укртелеком (бульвар Т.Шевченка, 18, м.Київ, ідентифікаційний код 21560766) в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком (вул.Чорновола, 4, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 01188052) - 24753(двадцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят три)грн 52коп. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах та 2102(дві тисячі сто дві)грн 00коп. в повернення сплаченого судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 15.05.2020.

Суддя Н.О. Андрусик