Ухвала

від 18.05.2020 по справі 911/1346/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" травня 2020 р. Справа № 911/1346/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Аероклуб-АМС

про забезпечення позову

у справі № 911/1346/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аероклуб-АМС

до Дочірнього підприємства Санаторій Україна Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця

про стягнення 669 900, 35 грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Аероклуб-АМС звернулося до господарського суду Київської області із позовною заявою б/н від 12.05.2020 (вх. № 1355/20 від 14.05.2020) про стягнення з Дочірнього підприємства Санаторій Україна Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця коштів за ненадані послуги у розмірі 669 900, 35 грн.

Разом із позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю Аероклуб-АМС подало заяву б/н від 12.05.2020 (вх. № 91/20 від 14.05.2020) про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на усіх встановлених виконавцем банківських рахунках Дочірнього підприємства Санаторій Україна Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця , в межах ціни позову - 669 900, 35 грн.

Розглянувши вищезазначену заяву, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.

В обґрунтування підстав для застосування заходів забезпечення позову, позивач посилається на таке: відповідач ігнорує звернення позивача щодо повернення коштів; можлива витрата відповідачем коштів, що є предметом позову; наявність великої кількості виконавчих проваджень, де боржником є відповідач; наявність у відповідача інших боргів перед податковими органами, контрагентами та ймовірне вчинення посадовими особами відповідача протиправних дій.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою, а тому обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Разом з тим, суд зазначає, що до обов`язку позивача належить надати докази вчинення відповідачем відповідних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, вчинення яких обумовлюється в часі після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу. Суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушенні у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися і розпоряджатися власним майном може призвести до негативних та незворотних наслідків.

Предметом даного позову є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю Аероклуб-АМС про стягнення з Дочірнього підприємства Санаторій Україна Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця коштів за ненадані послуги у розмірі 669 900, 35 грн.

В статті 6 Господарського кодексу України визначено принцип свободи підприємницької діяльності. Водночас принцип змагальності, закріплений у ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.

Суд зазначає, що посилання позивача на те, що відповідач ігнорує звернення позивача щодо повернення коштів, на можливу витрату відповідачем коштів, що є предметом позову, на наявність великої кількості виконавчих проваджень, де боржником є відповідач, на наявність у відповідача інших боргів перед податковими органами, контрагентами та ймовірне вчинення посадовими особами відповідача протиправних дій не підтверджено належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим це не свідчить про те, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання перед позивачем після пред`явлення ним претензії. Так, відповідно до матеріалів справи, відповідач повністю не ігнорує звернення позивача та веде з ним переписку, про що свідчить наявний у матеріалах заяви б/н від 12.05.2020 (вх. № 91/20 від 14.05.2020) лист від 08.05.2020.

Крім того, суд звертає увагу, що посилання позивача на наявність виконавчих проваджень, учасником яких є відповідач, а також боргів перед іншими контрагентами не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання перед позивачем та про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення у даній справі.

Разом з тим, з матеріалів заяви б/н від 12.05.2020 (вх. № 91/20 від 14.05.2020) вбачається, що твердження позивача про наявність 43 відкритих виконавчих проваджень, де боржником є відповідач, не відповідає дійсності, оскільки більшість виконавчих проваджень із наявних у Інформації щодо виконавчих проваджень є завершеними, відкритими залишаються лише 12, а згідно Інформації з Єдиного реєстру боржників міститься 6 записів, де боржником значиться відповідач, з яких 4 - це стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

При цьому, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наявності прийнятих судових рішень проти відповідача та ймовірного вчинення посадовими особами відповідача протиправних дій, а також доказів того, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду у даній справі.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано суд належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів того, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги до нього, а самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, в порушення ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заявником у поданій заяві б/н від 12.05.2020 (вх. № 91/20 від 14.05.2020) про забезпечення позову не наведено пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

За таких обставин, оцінивши обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Аероклуб-АМС б/н від 12.05.2020 (вх. № 91/20 від 14.05.2020) про забезпечення позову.

Керуючись статтями 74, 76-79, 86, 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Аероклуб-АМС б/н від 12.05.2020 (вх. № 91/20 від 14.05.2020) про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 18.05.2020.

Суддя Т.В. Лутак