Рішення

від 18.05.2020 по справі 911/2309/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2020 р. Справа № 911/2309/19

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кран Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпінь Міськбуд»

про стягнення 20 504,44 гривень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кран Плюс» (далі - ТОВ «Кран Плюс» /позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпінь Міськбуд» (далі - ТОВ «Ірпінь Міськбуд» /відповідач) про стягнення 20 504,44 гривень, з яких: 2 102,37 грн 3% річних, 4 356,73 грн інфляційних втрат та 14 045,34 грн неустойки.

Вказані вимоги обґрунтовані невчасним проведенням відповідачем розрахунків за надані у липні 2017 року, квітні-травні 2018 року послуги згідно договору про надання послуг вантажопідіймальною будівельною технікою №040216 від 01.04.2016.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.09.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кран Плюс» залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

29.10.2019, у встановлений судом строк, через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до змісту яких позивач на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 30.09.2019 надав відомості з доказами стосовно заявленого позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кран Плюс» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, без проведення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2019 зобов`язано позивача до 29.11.2019 надати письмові пояснення щодо підстав зарахування позивачем у наведеній в позові черговості сплачених відповідачем за договором коштів.

20.11.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого ТОВ «Ірпінь Міськбуд» , посилаючись на сплив строку позовної давності та власний контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат, просило відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

09.12.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення щодо черговості зарахування сплачених відповідачем договором коштів. Вказані пояснення направлено позивачем засобами поштового зв`язку 06.12.2019 та, оскільки ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2019 позивач отримав 04.12.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, судом прийнято вказані пояснення до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2016 між ТОВ «Кран Плюс» , як виконавцем, та ТОВ «Ірпінь Міськбуд» , як замовником, укладено договір про надання послуг вантажопідіймальною будівельною технікою №040216 (далі - договір №040216 від 01.04.2016/договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець бере на себе зобов`язання з надання послуг баштовим краном КБ-403Б, вантажопідіймальність 8 т, по виконанню вантажопідіймальних операцій - навантаження, розвантаження, та переміщення вантажів замовника, з обслуговуючим персоналом, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пп. 2.1., 2.4., 2.5., 2.6., 2.7., 4.1., 6.1. договору №040216 від 01.04.2016 виконавець представляє замовнику баштовий кран в технічно справному стані з машиністом відповідної кваліфікації, який є працівником виконавця.

Передача баштового крану та його повернення виконавця підтверджується складанням актів прийому-передачі баштового крану.

Початком надання послуг вважається момент передачі баштового крану на будівельний майданчик замовника та підписання акту приймання передачі баштового крану. Тривалість надання послуг баштовим краном безперервний, за винятком випадків простою з вини виконавця.

Закінчення надання послуг вважається дата, що зазначена в листі про припинення надання послуг за цим договором, при обов`язковому підписанні акту про повернення баштового крану.

Вартість послуг за оренду баштового крану КБ-403Б становить за 1 маш. год. 156,00 грн в тому числі ПДВ - 26,00 грн. В вартість послуг по оренді баштового крану КБ-403Б входить також технічне обслуговування баштового крану.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє один календарний рік.

Копія вказаного вище договору наявна в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на належне виконання власних договірних обов`язків та надання відповідачу як баштового крану КБ-403Б в оренду, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі від 01.04.2016, так і кваліфікованого машиніста, який весь час виконував вантажопідіймальні операції.

На підтвердження вказаного позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:

- №ОУ-052 від 25.07.2017 на суму 15 000,00 грн;

- №ОУ-053 від 31.07.2017 на суму 1 002,00 грн;

- №ОУ-042 від 30.04.2018 на суму 38 598,00 грн;

- №ОУ-047 від 31.05.2018 на суму 44 058,00 грн.

Зі змісту викладених у позові обставин слідує, що відповідачем невчасно проведено розрахунки за надані у липні 2017 року, квітні-травні 2018 року послуги згідно договору про надання послуг вантажопідіймальною будівельною технікою №040216 від 01.04.2016.

В підтвердження вказаних доводів щодо невчасної сплати коштів позивачем до позову додано банківську виписку по рахунку та у позовній заяві вказано, що вартість наданих згідно акту від 25.07.2017 послуг відповідачем оплачено 25.07.2017 та 13.08.2019, та надалі вартість наданих згідно актів від 31.07.2017, 30.04.2018 та 31.05.2018 послуг оплачено 31.08.2018 та 13.08.2019.

Згідно наданих письмових пояснень позивача сплачені відповідачем кошти були зараховані саме у вищевказаному порядку з огляду на те, що розміри платежів співпадають із сумами, зазначеними в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), а дати платежів відповідають періоду надання послуг, а тому з огляду на те, що відповідач при сплаті коштів, у призначенні платежу, робив посилання лише на договір, позивач вважає, що мав право та підстави зараховувати платежі в порядку їх надходження.

Отже, з огляду вищевказаних обставин порушення відповідачем строків оплати вартості отриманих послуг, позивач нарахував відповідачу суми неустойки, 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання та звернувся до суду із вимогами про стягнення відповідних сум.

Заперечуючи проти вказаних вище вимог, відповідач вказав, що заборгованості перед позивачем за договором №040216 від 01.04.2016 не має, оскільки усі послуги по договору оплачені у повному обсязі, що також визнається позивачем у позові.

Водночас, за доводами відповідача, ним перераховано позивачу 44 058,00 грн авансового платежу, попри те послуги на вказану суму позивачем не надано, що стало підставою для звернення відповідача до позивача 15.11.2019 з вимогою про повернення вказаних коштів. Копія вказаного листа-звернення №15-1/11.19 від 15.11.2019 наявна в матеріалах справи.

До відзиву на позовну заяву відповідачем додано за підписом директора товариства бухгалтерську довідку від 18.11.2019, з якої слідує, що за період з січня 2017 року по серпень 2019 року згідно умов договору було виконано та оплачено: надано послуги на суму 674 448,00 грн; оплачено послуги на суму 718 506,00 грн; станом на 18.11.2019 ТОВ «Ірпінь Міськбуд» сплачено ТОВ «Кран Плюс» аванс у розмірі 44 058,00 грн.

Поряд з тим, відповідач заперечив обставини отримання від позивача послуг за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-047 від 31.05.2018 на суму 44 058,00 грн, оскільки вказаний акт підписаний лише зі сторони позивача.

Крім того, за доводами відповідача, з урахуванням строків згідно п. 4.3. договору за актами №№ОУ-042 від 30.04.2018, 30.08.2018 строк позовної давності на стягнення неустойки закінчився 05.05.2019 та 05.09.2019 відповідно, тоді як згідно здійсненого відповідачем обрахунку загальна сума 3% річних та інфляційних втрат складає 5 535,77 грн.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов таких висновків.

Приписами ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Поряд з тим, приписами ч. 1 ст. 626, ст. 627, ч. 1 ст. 628,ст. 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання.

Пунктами 4.3., 4.6. договору №040216 від 01.04.2016 передбачено, що після закінчення календарного місяця, в 3-х денний термін, виконавець надає замовнику акт виконаних робіт, змінний рапорт про фактично відпрацьований баштовим краном час, складений у двох примірниках і підписаний уповноваженими особами з обох сторін, та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язується в трьохденний термін розглянути наданий комплект документів, після чого в двох денний термін оплатити виконавцю надані послуги.

Всі розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях. День оплати вважається день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Замовник має сплатити послуги за відпрацьований місяць в термін з 01 по 10 число місяця, що настає за звітним.

З огляду наведеного, підписання відповідачем договору №040216 від 01.04.2016 без будь-яких зауважень чи заперечень щодо його змісту свідчить про погодження відповідача з умовами відповідно укладеного правочину та, з урахуванням відсутності претензій зі сторони відповідача щодо надання позивачем послуг за цим договором, у тому числі щодо наявності обставин простою, свідчить про отримання ТОВ «Ірпінь Міськбуд» за вказаним договором послуг баштового крану КБ-403Б, як наслідок, породжує для ТОВ «Ірпінь Міськбуд» обов`язок по оплаті таких послуг у повному обсязі у передбачені договором строки - до 10 числа, що настає за звітним, зокрема за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- №ОУ-052 від 25.07.2017 на суму 15 000,00 грн - до 10.08.2017;

- №ОУ-053 від 31.07.2017 на суму 1 002,00 грн - до 10.08.2017;

- №ОУ-042 від 30.04.2018 на суму 38 598,00 грн - до 10.05.2018;

- №ОУ-047 від 31.05.2018 на суму 43 056,00 грн - до 10.06.2018.

Водночас, оскільки умовами договору №040216 від 01.04.2016 не передбачено обов`язку відповідача сплачувати за оренду підкранових колій, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача щодо виникнення у відповідача відповідного обов`язку по сплаті 835,00 грн (без ПДВ) за оренду підкранових колій за актом №ОУ-047 від 31.05.2018, який відповідач не підписав.

Посилання ж відповідача на відсутність у нього обов`язку по сплаті вартості послуг загалом на суму 43 056,00 грн за актом №ОУ-047 від 31.05.2018 визнаються неспроможними, позаяк обов`язок відповідача, як замовника, по сплаті послуг баштового крану КБ-403Б обумовлений положеннями укладеного між сторонами договору, послуги згідно пп. 2.5-2.7. якого надаються безперервно до моменту підписання акту про повернення баштового крану, тоді як відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин повернення позивачу баштового крану та/або простою вказаного крану.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як слідує з наявної в матеріалах справи банківської виписки по рахунку, відповідачем проведено платежі з призначенням «оплата згідно договору №040216 від 01.04.2016» : 25.07.2017, 23.08.2017, 26.09.2017, 23.10.2017, 20.11.2017, 19.12.2017, 16.01.2018, 02.03.2018, 20.03.2018, 26.04.2018, 31.08.2018 та 13.08.2019.

Водночас, з наданих до позову розрахунків та пояснень позивача слідує, що сплачені відповідачем кошти зараховувались в порядку черговості з урахуванням співвпадіння проведених відповідачем платежів як із сумами, зазначеними в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), так і з періодами надання послуг.

Так, сплачені відповідачем 25.07.2017 кошти та частина сплачених 13.08.2019 коштів зараховано позивачем в погашення вартості послуг, наданих згідно актів від 25.07.2017 та 31.07.2017; решту сплачених 13.08.2019 коштів зараховано позивачем в погашення вартості послуг, наданих згідно актів від 30.04.2018 та 31.05.2018; сплачені відповідачем 31.08.2018 кошти позивачем зараховано в погашення вартості послуг, наданих згідно акта від 31.05.2018.

Водночас, з наявної в матеріалах справи банківської виписки по рахунку слідує, що відповідачем 25.07.2017 сплачено 12 000,00 грн; 31.08.2018 - 40 000,00 грн та 13.08.2019 - 46658,00 грн, тоді як слідує з матеріалів справи та встановлених судом на їх підставі обставин вартість послуг, що підлягає до сплати відповідачем, складає:

- за актами від 25.07.2017 та від 31.07.2017 відповідно - 15 000,00 та 1 002,00 грн;

- за актом від 30.04.2018 - 38 598,00 грн;

- за актом від 31.05.2018 - 43 056,00 грн.

Питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду надання послуг (місяця надання послуг), має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості - платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Саме вказаний порядок зарахування узгоджується із загальними засадами добросовісності та розумності поведінки сторін зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 01.06.2016 у справі №921/942/15-г/15, від 05.02.2014 у справі №920/798/13.

Отже, оскільки умовами договору сторони не передбачили порядку зарахування сплачених відповідачем коштів у разі відсутності цільового призначення платежу, суд дійшов висновку, що сплачені відповідачем кошти мають відноситися на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто, починаючи з такої, що виникла в найдавніший період до повного її погашення.

З огляду вищенаведеного суд дійшов висновку, що зарахування позивачем, в першу чергу, сплачених відповідачем 13.08.2019 коштів в рахунок погашення найдавнішого боргу та, надалі, сплачених відповідачем 31.08.2018 коштів - в рахунок погашення вартості послуг за останнім актом від 31.05.2018, не відповідає логічному, хронологічно послідовному порядку зарахування коштів, а тому вірним є зарахування сплачених відповідачем коштів:

- 31.08.2018 - в рахунок погашення вартості послуг у повному обсязі за актами від 25.07.2017, 31.07.2017, частково у сумі 35 998,00 грн - за актом від 30.04.2018;

- 13.08.2019 - в рахунок погашення решти вартості послуг за актом від 30.04.2018 у сумі 2 600,00 грн, у повному обсязі - вартості послуг за актом від 31.05.2018 на суму 43 056,00 грн.

Поряд з тим, судом враховано, що відповідач, заперечуючи проти позову, не надав пояснень стосовно порядку зарахування сплачених ним коштів.

Вказане вище свідчить, що отримані за договором №040216 від 01.04.2016 послуги відповідач оплатив з порушенням передбачених договором строків.

Приписами ст. ст. 610, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду вищенаведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість посилань позивача на порушення відповідачем строків оплати послуг за договором.

Доводи ж відповідача щодо обставин відсутності у нього заборгованості перед позивачем, як і обставин наявності переплати, не спростовують встановлених судом обставин порушення відповідачем строків оплати отриманих за договором послуг.

В розрізі вказаного вище, суд вважає за необхідне зазначити, що надана відповідачем довідка з певними відомостями щодо загально проведених господарських операцій з надання послуг та їх оплати не є первинним документом на підтвердження обставин виконання сторонами спірних правовідносин власних обов`язків за договором, зокрема проведення відповідачем вчасних платежів за отримані послуги.

До того ж, судом критично оцінюються посилання відповідача на пред`явлення позивачу 15.11.2019 претензії щодо надання послуг за договором, оскільки вказані дії відповідачем вчинено лише після звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Так, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором оренди та порушенням строків сплати вартості отриманих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, нараховану за ставкою 0,5% неустойку загалом в розмірі 44 663,42 грн:

з 09.09.2018 по 11.11.2018 на 38 598,00 грн заборгованості за актом №ОУ-042 від 30.04.2018;

з 09.09.2018 по 11.12.2018 на 4 058,00 грн заборгованості за актом №ОУ-047 від 31.05.2018.

Приписами ч. ч. 1, 6 ст. 230, ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.7. договору №040216 від 01.04.2016 передбачено, що у разі несвоєчасного внесення замовником плати за послуги надані баштовим краном в установлені терміни виконавець має право нарахувати неустойку в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення платежу.

Як слідує зі встановлених судом обставин справи, відповідач не належним чином виконав покладений на нього договором обов`язок та невчасно сплатив вартість отриманих за договором послуг, зокрема:

- за актом №ОУ-042 від 30.04.2018 послуги вартістю 38 598,00 грн сплачено відповідачем частково 31.08.2018 та повністю - 13.08.2019;

- за актом №ОУ-047 від 31.05.2018 послуги вартістю 43 056,00 грн сплачено повністю 13.08.2019, що свідчить про підставність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача неустойки.

Поряд з тим, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, заявлена позивачем до стягнення неустойка за природою нарахування є пенею.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду наведеного, враховуючи законодавчі положення щодо порядку нарахування пені, а також проведення відповідачем розрахунків за отримані послуги, зокрема, 31.08.2018 та 13.08.2019 та, відповідно, встановлений судом правильний порядок зарахування сплачених відповідачем коштів, суд дійшов висновку про безпідставне нарахування позивачем сум неустойки на 38 598,00 грн заборгованості за актом №ОУ-042 від 30.04.2018, оскільки 31.08.2018 вказана сума боргу зменшилась на 35 998,00 грн, а також - за ставкою 0,5%, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ за відповідні періоди, на заборгованість за обома актами.

З огляду вищенаведеного, суд здійснював обрахунок сум неустойки в межах визначених позивачем періодів та сум, з урахуванням законодавчих положень та обставин справи, за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, наступним чином:

з 09.09.2018 по 11.11.2018 на 2 600,00 грн заборгованості за актом №ОУ-042 від 30.04.2018;

з 09.09.2018 по 11.12.2018 на 4 058,00 грн заборгованості за актом №ОУ-047 від 31.05.2018.

Оскільки арифметично правильний розмір заявленої до стягнення суми неустойки, обрахований судом в межах заявлених позивачем періодів, з урахуванням норм Закону та обставин справи, складає 540,35 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 14 045,34 грн неустойки є частково обґрунтованою у розмірі 540,35 грн.

Що ж до посилань відповідача на закінчення строків скороченої позовної давності в один рік щодо нарахування пені слід зазначити таке.

Згідно приписів ст. ст. 256, 261, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Водночас, відповідно до ст. ст. 253, 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язують його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Отже, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права, та окремо за кожний день прострочення, а право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму.

Враховуючи передбачені договором строки розрахунків та встановлений судом момент виникнення у відповідача обов`язку по оплаті послуг, а також те, що більш тривалого строку нарахування пені, ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, умовами договору не передбачено, суд дійшов висновку, що право на нарахування неустойки за порушення строків сплати грошового зобов`язання за надані послуги згідно договору у позивача:

- виникає 11.05.2018 та припиняється 11.11.2018 - на заборгованість за актом №ОУ-042 від 30.04.2018;

- виникає 11.06.2018 та припиняється 11.12.2018 - на заборгованість за актом №ОУ-047 від 31.05.2018.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що про обставини порушення відповідачем грошового зобов`язання по оплаті послуг за договором позивач мав змогу дізнатися з моменту прострочення боржником виконання відповідних зобов`язань, а тому річний строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про стягнення неустойки, з останнього дня нарахування вказаної санкції відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України:

- почався 12.11.2018 та відповідно сплив 12.11.2019 - на заборгованість за актом №ОУ-042 від 30.04.2018;

- почався 12.12.2018 та відповідно сплив 12.12.2019 - на заборгованість за актом №ОУ-047 від 31.05.2018.

Водночас, враховуючи обрані позивачем періоди нарахування неустойки - з 09.09.2018 по 11.11.2018 та з 09.09.2018 по 11.12.2018, суд вважає за необхідне вказати, що річний строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про стягнення неустойки за перший день з періодів - 09.09.2018, та за наступні 10-15 вересня 2018 року, відповідно почався: 10.09.2018, 11.09.2018, 12.09.2018, 13.09.2018, 14.09.2018, 15.09.2018, 16.09.2018 та сплив 10.09.2019, 11.09.2019, 12.09.2019, 13.09.2019, 14.09.2019, 15.09.2019, 16.09.2019.

Як слідує з відмітки органу поштового зв`язку на конверті, у якому надійшла позовна заява, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі, зокрема з вимогами про стягнення з відповідача неустойки, 17.09.2019.

Тобто, з вимогами про стягнення неустойки, нарахованої за період з 09.09.2018 по 15.09.2019 позивач звернувся до суду після спливу встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для відповідної вимоги річного строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, враховуючи сплив строку позовної давності до частково обґрунтованої вимоги позивача про стягнення неустойки, про застосування якої заявлено відповідачем, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 45,97 грн неустойки, нарахованої:

з 09.09.2018 по 15.09.2018 на 2 600,00 грн заборгованості за актом №ОУ-042 від 30.04.2018;

з 09.09.2018 по 15.09.2018 на 4 058,00 грн заборгованості за актом №ОУ-047 від 31.05.2018.

Вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки підлягає задоволенню частково в арифметично правильному розмірі 494, 38 грн, обрахованому:

з 16.09.2018 по 11.11.2018 на 2 600,00 грн заборгованості за актом №ОУ-042 від 30.04.2018;

з 16.09.2018 по 11.12.2018 на 4 058,00 грн заборгованості за актом №ОУ-047 від 31.05.2018.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 2 102,37 грн 3% річних, нарахованих:

з 11.08.2017 по 12.08.2019 на 3 000,00 грн заборгованості за актом №ОУ-052 від 25.07.2017;

з 11.08.2017 по 12.08.2019 на 1 002,00 грн заборгованості за актом №ОУ-053 від 31.07.2017;

з 11.05.2018 по 12.08.2019 на 38 598,00 грн заборгованості за актом №ОУ-042 від 30.04.2018;

з 11.06.2018 по 30.08.2018 на 44 058,00 грн заборгованості за актом №ОУ-047 від 31.05.2018;

з 31.08.2018 по 12.08.2019 на 4 058,00 грн заборгованості за актом №ОУ-047 від 31.05.2018;

- 4 356,73 грн інфляційних втрат, нарахованих:

з 11.08.2017 по 12.08.2019 на 3 000,00 грн заборгованості за актом №ОУ-052 від 25.07.2017;

з 11.08.2017 по 12.08.2019 на 1 002,00 грн заборгованості за актом №ОУ-053 від 31.07.2017;

з 11.05.2018 по 12.08.2019 на 38 598,00 грн заборгованості за актом №ОУ-042 від 30.04.2018;

з 31.08.2018 по 12.08.2019 на 4 058,00 грн заборгованості за актом №ОУ-047 від 31.05.2018.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи законодавчі приписи та встановлений судом момент виникнення у відповідача обов`язку по оплаті послуг, а також проведення відповідачем розрахунків за отримані послуги, зокрема, 31.08.2018 та 13.08.2019 та, відповідно, встановлений судом правильний порядок зарахування сплачених відповідачем коштів, а також арифметично обґрунтовані суму боргу за актом ОУ-047 від 31.05.2018, суд здійснював обрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат в межах визначених позивачем періодів та сум, з урахуванням вірного алгоритму зарахування сплачених коштів та, відповідно, зменшення сум боргу, наступним чином:

- 3% річних:

з 11.08.2017 по 30.08.2018 на 3 000,00 грн заборгованості за актом №ОУ-052 від 25.07.2017;

з 11.08.2017 по 30.08.2018 на 1 002,00 грн заборгованості за актом №ОУ-053 від 31.07.2017;

з 11.05.2018 по 30.08.2018 на 38 598,00 грн заборгованості за актом №ОУ-042 від 30.04.2018;

з 31.08.2018 по 12.08.2019 на 2 600,00 грн заборгованості за актом №ОУ-042 від 30.04.2018;

з 11.06.2018 по 30.08.2018 на 43 056,00 грн заборгованості за актом №ОУ-047 від 31.05.2018;

з 31.08.2018 по 12.08.2019 на 4 058,00 грн заборгованості за актом №ОУ-047 від 31.05.2018;

- інфляційних втрат:

з 11.08.2017 по 30.08.2018 на 3 000,00 грн заборгованості за актом №ОУ-052 від 25.07.2017;

з 11.08.2017 по 30.08.2018 на 1 002,00 грн заборгованості за актом №ОУ-053 від 31.07.2017;

з 11.05.2018 по 30.08.2018 на 38 598,00 грн заборгованості за актом №ОУ-042 від 30.04.2018;

з 31.08.2018 по 12.08.2019 на 2 600,00 грн заборгованості за актом №ОУ-042 від 30.04.2018;

з 31.08.2018 по 12.08.2019 на 4 058,00 грн заборгованості за актом №ОУ-047 від 31.05.2018.

Оскільки арифметично правильний розмір заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, обрахованих судом в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням вимог закону та вищевказаних обставин справи, складає 958,69 грн та 964,35 грн відповідно, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 102,37 грн 3% річних, 4 356,73 грн інфляційних втрат є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 958,69 грн та 964,35 грн відповідно.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається судом на сторін пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 12, 129, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпінь Міськбуд» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 2/1, секція 2, приміщення 124, ідентифікаційний код 40173406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кран Плюс» (03194, м. Київ, бульвар Кольцова, 19, ідентифікаційний код 38080742) 494 (чотириста дев`яносто чотири) грн 38 коп. неустойки, 958 (дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн 69 коп. 3% річних, 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) грн 35 коп. інфляційних втрат та 226 (двісті двадцять шість) грн 48 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 18.05.2020.

Суддя В.А. Ярема