Постанова

від 26.06.2007 по справі 7858-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7858-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 201

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.06.2007Справа №2-26/7858-2007А

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя господарського суду АР Крим Проніна О. Л. розглянувши матеріали адміністративної справи 26.06.2007р. у судовому засіданні, що почалося о 11:00 за участю секретаря судового засідання  Комєдєва В.В.,   

За участю представників:

Позивача –  Неруш Т.К., директор

Відповідача –   Креоне Я.М., дов. від 14.05.2007р.

ухвалив постанову по справі №2-26/7858-2007А о 11:30

За позовом Фірми «ДЕВ» (м. Сімферополь, проспект Кірова, 44)

До відповідача  Фонду комунального майна сімферопольської міської ради                                     (м. Сімферополь, вулю Толстого, 15)

Про визнання протиправними дій,   спонукання до виконання певних дій     

   Сутність адміністративної  справи:

Позивач – Фірма «ДЕВ» звернувся до Господарського суду АР Крим за адміністративним позовом до відповідача – Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради та просить суд  визнати протиправними дії Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради в частині  зупинення дій щодо приватизації Фірмою «ДЕВ» нежитлових приміщень кофейні  площею 224,2 кв.м., розташованих в м. Сімферополі, проспект Кірова, 44, включених до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації, затверджених рішенням 25 сесії Сімферопольської міської ради 4 скликання № 380 від 18.02.2005р. та зобов'язати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради здійснити дії, пов'язані  з приватизацією Фірмою «ДЕВ» нежитлових підвальних приміщень площею 224,2 кв.м., розташованих в м. Сімферополь, проспект Кірова, 44.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що  у відповідності з договором оренди нежитлового приміщення № 740/2 від 05.12.2003р. та додаткової угоди до нього від 03.02.2006р., укладеним з  КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя, Фірма «ДЕВ» є  орендарем нежитлових приміщень, розташованих в м.  Сімферополі, проспект Кірова, 44, також,  відповідно до рішення Сімферопольської міської ради від 17.02.2005р.  підвальні приміщення, орендовані позивачем під розміщення підлягають приватизації шляхом викупу, однак, відповідач, листом  від 26.10.2006р. відмовив позивачу у оформленні документів для приватизації об'єкту оренди у зв'язку з прийняттям Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'ятників культурної спадщини» та, позивач вважає вказані дії відповідача необґрунтованими.

Відповідач заперечує проти вимог адміністративного позову з мотивів, викладених у  відзиві на адміністративний позов, та просить суд в задоволенні позову відмовити. Також, відповідач зазначив, що вважає  тимчасове зупинення дій з приватизації нежитлових приміщень по проспекту Кірова, 44 в м. Сімферополя законним та обґрунтованим.

20.06.2007р. до Господарського суду АР Крим  надійшли доповнення до відзиву Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради.

Розгляд справи відкладався в порядку ст.. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 7401 від 05.12.2003р., укладеного між  Орендодавцем – КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя та Орендарем – Фірмою «ДЕВ»,  Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Сімферополь,  проспект Кірова, 44, площею 22,7 кв.м., на підставі наказу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради від 04.12.2003р. № 663, для розміщення офісу.

За договором оренди нежитлового приміщення № 7402 від 05.12.2003р., укладеного між  Орендодавцем – КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя та Орендарем – Фірмою «ДЕВ»,  Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Сімферополь,  проспект Кірова, 44, площею 201,5 кв.м., на підставі розпорядження голови районної ради від 16.12.2003р. № 356/02.1-6, для розміщення кофейні – 107,0 кв.м.,  магазину дитячого харчування – 94,5 кв.м.

03.01.2007р.  між   Орендодавцем – КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя та Орендарем – Фірмою «ДЕВ» була укладена угода до договору оренди нежитлового приміщення від 05.12.2003р. № 7402 щодо визначення розміру орендної плати,  строку дії договору – до 03.07.2007р. включно.

Рішенням  25  сесії 4 скликання Сімферопольської міської ради за № 380 від 18.02.2005р.  затверджений перелік об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, які підлягають приватизації.

Згідно до доданого до рішення переліку, до об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, які підлягають приватизації,  включено приміщення кофейні, по проспекту Кірова, 44 яке підлягає приватизації шляхом викупу.

Однак, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, листом вих.. № 2815/40/04 від 26.10.2006р. повідомив позивача про те, що  у зв'язку з прийняттям  01.02.2005р. Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'ятників культурної спадщини», яким приватизація пам'ятників заборонена до затвердження переліку пам'ятників, які не підлягають приватизації, Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради зупинені дії з приватизації приміщень кофейні по проспекту Кірова, 44, які є  пам'ятником місцевого значення, до зняття мораторію.

Отже, суд вважає вимоги адміністративного позову обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Дійсно, 01.02.2005р. прийнятий Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'ятників  культурної спадщини» № 2391-IV, яким приватизація пам'ятників заборонена  до затвердження переліку пам'ятників, які не підлягають приватизації.

Однак, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкт культурної   спадщини   -   визначне   місце,  споруда (витвір),  комплекс (ансамбль),  їхні частини,  пов'язані  з  ними рухомі   предмети,  а  також  території  чи  водні  об'єкти,  інші природні,  природно-антропогенні  або  створені  людиною   об'єкти незалежно  від  стану  збереженості,  що  донесли  до  нашого часу цінність    з    археологічного,    естетичного,    етнологічного, історичного,  архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Згідно до п. 1 ст. 2  Закону України «Про охорону культурної спадщини» за типами об'єкти культурної спадщини поділяються на: споруди (витвори)  -   твори   архітектури   та   інженерного  мистецтва,  твори  монументальної  скульптури  та  монументального малярства,  археологічні об'єкти,  печери з  наявними  свідченнями життєдіяльності людини,  будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні  свідчення  про  визначні  історичні  події,  життя  та діяльність відомих осіб;      комплекси (ансамблі)   -  топографічно  визначені  сукупності окремих або поєднаних між собою об'єктів культурної спадщини; визначні місця - зони  або  ландшафти,  природно-антропогенні витвори,  що  донесли  до  нашого  часу цінність з археологічного, естетичного,    етнологічного,    історичного,     архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

Статтею 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини»  Об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток,  відчуження  або передача яких обмежується законодавчими  актами  України) можуть бути відчужені, а також передані власником або   уповноваженим  ним  органом  у  володіння,  користування  чи управління   іншій  юридичній  або  фізичній  особі  за  наявності погодження   відповідного   органу  охорони  культурної  спадщини.

Порядок надання погоджень встановлюється центральним  органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Перелік пам'яток,    які    не    підлягають    приватизації, затверджується Верховною Радою України.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» не можуть бути об'єктами малої приватизації будівлі (споруди, приміщення)  або  їх  окремі частини,  які становлять національну, культурну  та  історичну  цінність  і  перебувають  під   охороною держави.

Відповідно до п. б ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизації   не    підлягають    об'єкти,    що    мають загальнодержавне  значення,  а  також  казенні  підприємства.   

До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться, зокрема,      об'єкти культури,    мистецтва,    архітектури,   меморіальні комплекси, заповідники, парки тощо загальнонаціонального значення.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти  культурної  спадщини незалежно від форм власності відповідно  до  їхньої  археологічної,  естетичної,  етнологічної, історичної,  мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації   шляхом  занесення  до  Державного  реєстру  нерухомих пам'яток  України  за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки.

Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється  Кабінетом  Міністрів  України.  

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» Кабінету Міністрів України у шестимісячний  термін  з  дня набрання  чинності  цим  Законом  подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про затвердження  переліку  пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Однак, на час розгляду справи суду не було надано вказаного переліку, до якого, зокрема, за твердженнями відповідача, мали увійти приміщення кофейні по проспекту Кірова, 44 в м. Сімферополь.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Законом України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» передбачений попередній механізм підготування матеріалів для прийняття та затвердження саме переліку  пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації, та, відповідно, покладення певних прав та обов'язків на коло осіб у правовідносинах щодо приватизації пам'яток культурної спадщини.

Суд не може погодитись із посиланнями відповідача на лист Республіканського комітету з охорони культурної спадщини вих.. № 962 від 22.07.2005р. щодо мораторію на здійснення приватизації пам'ятників, оскільки вказаним листом Республіканський комітет з охорони культурної спадщини лише роз'яснює порядок дії Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини», але ніяк не встановлює належність  приміщення кофейні по проспекту Кірова, 44 в м. Сімферополь до переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Відповідно до ст.. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,  прав  та  інтересів  юридичних осіб  у  сфері  публічно-правових  відносин  від  порушень  з боку органів державної влади,  органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових  і  службових осіб,  інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій  на  основі  законодавства,  в  тому числі на виконання делегованих повноважень.

До  адміністративних  судів можуть бути оскаржені будь-які рішення,  дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків,   коли   щодо   таких   рішень,   дій  чи  бездіяльності Конституцією  чи законами України встановлено  інший порядок судового провадження.

Відповідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України  за справами з  оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративний суд має перевіряти, чи прийняті  вони на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України,  з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано та  обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення  та з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації .

Одним з принципів  адміністративного, судочинства, передбачених  ст.. 7 Кодексу адміністративного судочинства України є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані  діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючі до уваги вищенаведені принципи, встановлені кодексом адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та погоджується з ними.

Також, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, посадові  особи органів місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі та в межах компетенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах  повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.  

Ст.. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно п. 1 ст. 71 КАС України кожна сторонам повинна довести суду  ти обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень.

 Згідно п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти  адміністративного позову.

Відповідно до ст.. 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання    протиправними    рішення    суб'єкта   владних повноважень чи окремих його положень,  дій чи бездіяльності і  про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих  його  положень  із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача – суб'єкта владних повноважень прийняти рішення  або вчинити певні дії.

За такими обставинами, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приймаючі до уваги викладене, керуючись п. 4 ст. 157, ст. ст. 158, 159, 160, 161- 163, п. 4 ст. 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :  

1.          Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Визнати протиправними дії Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул.. Толстого, 15, рахунок № 35428004000903 в УДК в АРК, ЗКПО 20687358, МФО 824026) в частині  зупинення дій щодо приватизації Фірмою «ДЕВ» (м. Сімферополь, проспект Кірова, 44, рахунок № 26003010009901 ВАТ «ОКБ», ЗКПО 24043244, МФО 324485) нежитлових приміщень кофейні  площею 224,2 кв.м., розташованих в м. Сімферополі, проспект Кірова, 44, включених до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації, затверджених рішенням 25 сесії Сімферопольської міської ради 4 скликання № 380 від 18.02.2005р.

3.          Зобов'язати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул.. Толстого, 15, рахунок № 35428004000903 в УДК в АРК, ЗКПО 20687358, МФО 824026) здійснити дії, пов'язані  з приватизацією Фірмою «ДЕВ» (м. Сімферополь, проспект Кірова, 44, рахунок № 26003010009901 ВАТ «ОКБ», ЗКПО 24043244, МФО 324485) нежитлових підвальних приміщень площею 224,2 кв.м., розташованих в м. Сімферополь, проспект Кірова, 44.

4.          Стягнути з Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул.. Толстого, 15, рахунок № 35428004000903 в УДК в АРК, ЗКПО 20687358, МФО 824026) на користь Фірми «ДЕВ» (м. Сімферополь, проспект Кірова, 44, рахунок № 26003010009901 ВАТ «ОКБ», ЗКПО 24043244, МФО 324485) 3,50 грн. судового збору.

Судом роз'яснено сторонам положення ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України,  відповідно якої Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

Дійсну Постанову направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Проніна О.Л.