Рішення

від 29.04.2020 по справі 496/4165/19

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/4165/19

Провадження № 2/496/671/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

за участю:

секретаря - Дигуляр А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ГРОН про усунення перешкод у здійснені права власності з боку ОСОБА_2 та зобов`язання вчинити дії для реєстрації припинення обтяжень,-

В С Т А Н О В И В :

Представник ОСОБА_1 - адвокат Семенченко О.Ю. звернулась до суду з позовом, який згодом уточнила, шляхом усунення недоліків визначених ухвалою суду від 27.11.2019 року та просить ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 його права власності, шляхом вчинення дій відповідачем щодо реєстрації припинення обтяження на належне йому авто. Позовна заява обґрунтована тим, що 24.01.2007 року між АК Банком Порто-Франко , правонаступником якого є ПАТ АБ Порто-Франко та позивачем було укладено кредитний договір № 137/1-07. Для забезпечення виконання зобов`язання, між банком (заставодержателем) та боржником (заставодавцем) було укладено договір застави № 394/1-07. Предметом застави став належний ОСОБА_1 автомобіль марки Opel Vestra, на який за умов договору 22.01.2015 року було зареєстровано обтяження № 14868836. 07.04.2016 року між ПАТ АБ Порто-Франко та ТОВ ФК ГРОН було укладено договір про відступлення прав вимоги № 9, за умов якого новий кредитор отримав право вимоги щодо боржника ОСОБА_1 за договором № 137/1-07 і в тому числі щодо договору застави. 07.04.2016 року між ТОВ ФК ГРОН (первісним кредитором) та ОСОБА_2 (новим кредитором) було укладено договір про відступлення прав вимоги № ПВ-070416/01 за договором № 137/1-07 і в тому числі щодо договору застави. 01.02.2019 року між ОСОБА_2 (заставодержателем) та ОСОБА_1 (заставодавцем) було укладено додаткову угоду про розірвання Договору застави № 394/1-07. Однак, відповідач свої зобов`язання не виконала та не подала реєстратору заяву про реєстрацію припинення обтяження рухомого майна (автомобіля марки Opel Vestra), яке було предметом застави № 394/1-07. Наявність такого обтяження автомобіля, обмежує позивача у його праві власності.

Ухвалою суду від 11.12.2019 року було відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 43-44).

Ухвалою суду від 24.02.2020 року було задоволено клопотання представника позивача - адвоката Семенченко О.Ю. та виключено ПАТ АБ Порто-Франко із складу учасників справи (а.с. 91-93).

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, але в матеріалах справи наявна заява від представника позивача - ОСОБА_3 в якій вона просить справу розглядати без їх участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, але в матеріалах справи наявна заява від представника відповідача - ОСОБА_4 в якій вона просить справу розглядати без їх участі. Представником відповідача також надавались в матеріали справи пояснення щодо позовних вимог, які вона просить врахувати при винесенні рішення суду. Так, вона визнає факт переходу прав вимоги від первісного кредитора та обтяжень заставного майна - ПАТ АБ Порто-Франко до ТОВ ФК ГРОН , а від ТОВ ФК ГРОН до відповідача по справі. Однак, вважає, що вона хоч і має усі права кредитора, та відповідно до витягу з реєстру обтяження не є обтяжувачем майна, а згідно ст. 43 ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень підставою реєстрації обтяжень в Державному реєстрі є заява обтяжувача, обтяжувач у будь-який час має зареєструвати зміну відомостей про обтяження та відповідно відомості про припинення обтяження також вносяться за підписаною особисто або його представником за довіреністю заявою обтяжувача, яким згідно Витягу з реєстру є - ПАТ АБ Порто-Франко (а.с. 71-77, 98).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ГРОН в судове засідання не з`явився, але в матеріалах справи наявне клопотання щодо проведення розгляду справи за відсутності третьої особи. Також, директором ТОВ ФК ГРОН до матеріалів справи додано пояснення щодо позовних вимог, які третя особа підтримує та вважає за необхідне задовольнити. В поясненнях підтверджуються факти відступлення прав вимоги по кредитному Договору № 137/1-07 від 24.01.2007 р. та Договору застави № 394/1-07 02.02.2007 р. від первісного кредитора ПАТ АБ Порто-Франко до ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ГРОН в результаті чого було підписано Акт прийому-передачі № 9. Після цього, 07.04.2016 р. між первісним кредитором ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ГРОН та новим кредитором ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення прав вимоги за вищевказаними договорами № 137/1-07 від 24.01.2007 р. та договором застави № 394/1-07 02.02.2007 р. про, що сторони підписали Акт прийому-передачі до Договору про відступлення № ПВ-070416/01. Таким чином, право вимоги за кредитним договором № 137/1-07 від 24.01.2007 р. та Договором застави № 394/1-07 02.02.2007 р. перейшло до відповідача по справі. Відповідно ч. 2 ст. 13 ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , обтяжувач зобов`язаний зареєструвати зміни у відомостях про зареєстроване обтяження протягом п`яти днів із моменту набрання чинності правочином, на підставі якого відбулись зазначенні зміни. А згідно п. 16 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830 - зміни і додаткові відомості до запису в Реєстрі вносяться реєстратором на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи, а у разі відступлення прав на предмет обтяження - відомості про особу, на користь якої здійснено відступлення прав на предмет обтяження, та про договір, що підтверджує відступлення прав на предмет обтяження (п. 8, 18). Однак, первісний кредитор ПАТ АБ Порто-Франко , як обтяжувач, свої зобов`язання по поданню заяви про реєстрацію змін прав вимоги не виконав, а оскільки первісний кредитор не вніс відомості про нового кредитора - ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ГРОН , відповідно ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ГРОН не може внести відомості в реєстр так, як уклала договір з новим кредитором, а саме з відповідачем по справі - ОСОБА_2 (а.с. 50, 57-65).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав.

Встановлено, що 24.01.2007 року між АК Банком Порто-Франко , правонаступником якого є ПАТ АБ Порто-Франко та позивачем було укладено кредитний договір № 137/1-07 від 24.01.2007 року, текст якого було змінено та доповнено шляхом підписання Додаткового договору № 1 від 21.09.2010 р. до кредитного договору № 137/1-07 від 24.01.2007 р., Додаткового договору № 2 від 23.01.2012 р. та Додаткового договору № 3 від 10.01.2013 р. (а.с. 11-15). Для забезпечення виконання зобов`язання, між банком (заставодержателем) та боржником (заставодавцем) було укладено договір застави № 394/1-07 від 02.02.2007 р. Предметом застави став належний ОСОБА_1 автомобіль марки Opel Vestra, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 на який за умов договору 22.01.2015 року було зареєстровано обтяження № 14868836, та згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, обтяжувачем майна є - ПАТ АБ ПОРТО-ФРАНКО , терміном дії обтяження зазначено до 22.01.2020 року (а.с. 16-18).

07.04.2016 року між ПАТ АБ Порто-Франко та ТОВ ФК ГРОН було укладено договір про відступлення прав вимоги № 9, за умов якого новий кредитор отримав право вимоги щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 137/1-07 і в тому числі щодо договору застави № 394/1-07 від 02.02.2007 року. Сторонами було підписано Акт прийому-передачі до договору про відступлення прав вимоги про, що уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ Порто-Франко повідомила ОСОБА_1 листом (а.с. 19-23).

07.04.2016 року між ТОВ ФК ГРОН та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення прав вимоги № ПВ-070416/01 за договором № 137/1-07 і в тому числі щодо договору застави № 394/1-07 від 02.02.2007 р. Сторонами було підписано Акт прийому-передачі до договору про відступлення прав вимоги № ПВ-070416/01 від 07.04.2016 р., новим кредитором стала ОСОБА_2 (а.с. 24-26).

01.02.2019 року між новим кредитором ОСОБА_2 (заставодержателем) та ОСОБА_1 (заставодавцем) було укладено додаткову угоду про розірвання Договору застави № 394/1-07 від 02.02.2007 р. та за умов п. 1, 2 - сторони дійшли згоди розірвати договір застави з 01.02.2019 р., з моменту набрання чинності даною Додатковою угодою зобов`язання сторін, що виникли з Договору, припиняються і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли із договору. Та згідно п. 5 Договору заставодержатель зобов`язується не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту укладання угоди звернутись із заявою про припинення обтяження і виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна у порядку, передбаченому діючим законодавством (а.с. 27). Однак, відповідач свої зобов`язання не виконала та не подала реєстратору заяву про реєстрацію про припинення обтяження рухомого майна (автомобіль марки Opel Vestra), яке було предметом застави № 394/1-07.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту щодо даних спірних правовідносин визначені Цивільним Кодексом України.

Крім того, за нормами статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

За частиною 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч.1, 2 ст. 319 ЦК України). Відповідно до статті 328 ЦК, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За нормами статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Порядок реєстрації обтяжень рухомого майна визначено Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень від 18.11.2003 року, Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830, Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердж. наказом МЮУ від 29.07.2004 року №73/5.

Закон України від 18.11.2003 року Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до статті 3 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов`язки, встановлені законом та/або договором.

Згідно статті 11 вказаного Закону обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 43 цього Закону, відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження. Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків (ч.3 ст. 44 Закону).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що Державний реєстр обтяжень рухомого майна - єдина комп`ютерна база даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Державна реєстрація приватних обтяжень рухомого майна проводиться будь-яким нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Реєстру, а також адміністратором Реєстру та його філіями на підставі відповідного договору (п.5 Порядку).

Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи поданої в електронній формі або у випадках, передбачених цим Порядком, в паперовій формі. У разі проведення державної реєстрації публічних обтяжень рухомого майна адміністратором Реєстру та його філіями відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви особи, визначеної законом. У разі проведення державної реєстрації публічних обтяжень рухомого майна державним або приватним виконавцем та податковим керуючим відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі сформованої ними заяви за допомогою програмних засобів ведення цього Реєстру. У разі проведення державної реєстрації приватних обтяжень рухомого майна нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Реєстру, відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви, поданої виключно в паперовій формі. У разі проведення державної реєстрації приватних обтяжень рухомого майна адміністратором Реєстру та його філіями відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви, поданої виключно в електронній формі. Заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) у паперовій формі підписує обтяжувач, справжність підпису якого нотаріально засвідчується (крім випадків подання заяви щодо публічних обтяжень та випадків подання заяви нотаріусу, яким безпосередньо вчинено дію, спрямовану на виникнення, зміну, припинення обтяження, а також на звернення стягнення на предмет обтяження). У разі коли заява подається в електронній формі, на таку заяву накладається кваліфікований електронний підпис обтяжувача. При цьому кваліфікований електронний підпис створюється за допомогою засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання. Під час подання заяви в паперовій формі обтяжувач пред`являє паспорт чи інший документ, що посвідчує особу, а у разі коли уповноважена ним особа діє від імені обтяжувача фізичної чи юридичної особи, - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такої уповноваженої особи. Відповідальність за достовірність та повноту інформації, що зазначається в заяві, несе обтяжувач або уповноважена ним особа.

Пунктом 18 Порядку передбачено, що якщо проводиться державна реєстрація відомостей про зміну обтяження рухомого майна, у заяві також зазначаються відповідні зміни і додаткові відомості до запису, внесення яких передбачено пунктом 8 цього Порядку, а у разі відступлення прав на предмет обтяження - відомості про особу, на користь якої здійснено відступлення прав на предмет обтяження, та про договір, що підтверджує відступлення прав на предмет обтяження. Та відповідно п. 16 Порядку, такі зміни і додаткові відомості до запису в Реєстрі вносяться реєстратором на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

Відповідно до пункту 24 Порядку, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більш як на п`ять років. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру. Записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день прийняття заяви. У разі припинення обтяження до Реєстру вносяться дата і номер заяви про припинення обтяження, дата внесення запису про припинення обтяження, підстава припинення обтяження, відомості про реєстратора. Реєстратор вправі відмовити у внесенні запису до Реєстру про припинення обтяження, якщо відомості, зазначені в заяві, не відповідають Реєстру, про що повідомляє обтяжувача письмово протягом двох робочих днів після прийняття заяви. У разі внесення запису до Реєстру про припинення обтяження реєстратор видає обтяжувачу чи уповноваженій ним особі примірник витягу. Другий примірник витягу реєстратор протягом п`яти днів надсилає боржнику. Відомості про припинення обтяження вносяться до Реєстру безоплатно (п.п.25-27 Порядку).

Виходячи із підстав позовних вимог, які позивач зазначив в позовній заяві, саме наявність в реєстрі запису про заставу є перешкодою в реалізації ним права володіння, користування та розпорядженням його майном.

Як передбачено статтею 28 Закону України Про заставу від 02.10.1992 р. застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленного майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Підставою припинення застави є розірвання Договору застави (стаття 28 Закону України Про заставу ).

Однак, підстави для внесення відповідного запису до Державного реєстру, врегульовано Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

Як вже було зазначено раніше, відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача. Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону - обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк.

Як встановлено з матеріалів справи, реєстрацію приватного обтяженням за заявою ПАТ АБ ПОРТО-ФРАНКО було проведено 22.01.2015 р. Термін дії обтяження визначено до 22.01.2020 р. (а.с. 18). Відповідно до пункту 24 Порядку, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більш як на п`ять років. Доказів на підтвердження того, що заяву про продовження обтяження обтяжувачем не подавалось.

Відповідно ч. 3 ст. 44 Закону - після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.2 ст. 386 ЦК, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Як встановлено матеріалами справи, позивач не звертався до обтяжувача, яким є АБ Порто-Франко , з вимогу про внесення відомостей в реєстр щодо обтяженого майна (автомобіля).

Оскільки вказаними нормами права, врегульований порядок внесення запису про припинення обтяження, та визначено сторону яка має вчинити відповідні дії направлені на припинення обтяження та строк вчинення такої дії, належним способом захисту порушеного права є вимога про зобов`язання такої особи (обтяжувача, яким є АБ Порто-Франко ) вчинити визначені законом дії. Однак позивач з такими вимогами до уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ Порто-Франко не звертався, а згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі викладеного та, керуючись ЗУ Про заставу , ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830, Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердж. наказом МЮУ від 29.07.2004 року №73/5, ст.ст. 15, 16, 316, 319, 391 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 18, 76-81, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ГРОН про усунення перешкод у здійснені права власності з боку ОСОБА_2 та зобов`язання вчинити дії для реєстрації припинення обтяжень - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 08.05.2020 року.

Суддя Буран В.М.