Рішення

від 12.05.2020 по справі 456/4405/19

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/4405/19

Провадження № 2/456/420/2020

РІШЕННЯ

іменем України

12 травня 2020 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Стрийська міська рада Львівської області, гаражний колектив Верховина про визнання права власності на гараж в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі просять визнати за ними право власності на гараж № НОМЕР_1 загальною площею 23,7 кв.м з оглядовою ямою, розташований у гаражному колективі Верховина , що по вулиці Лесі Українки, 47 у м. Стрию Львівської області , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 1/2 частині за кожною.

В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх чоловік та батько відповідно ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, до якої ввійшли гараж № НОМЕР_1 загальною площею 23,7 кв.м з оглядовою ямою, розташований у гаражному колективі Верховина , що по вул. Лесі Українки, 47 у м. Стрию Львівської області, та 1/4 частини квартири в АДРЕСА_2 . За життя ОСОБА_4 заповіту не склав, а тому спадкування відбувалося за законом. Спадкоємцями першої черги, окрім них, є син спадкодавця - відповідач по справі, проте останній на спадкове майно не претендує. Відтак позивачі як спадкоємці першої черги прийняли спадщину, що відкрилася, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину квартири в АДРЕСА_2 . Проте нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний гараж у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього, що позбавляє їх можливості належним чином реалізувати свої спадкові права, а тому вони змушені звернутись до суду з позовом про визнання права власності на спірний гараж по 1/2 частині за кожною в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Маципура Г.І. у судове засідання не з`явилася, подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав, проти їх задоволення не заперечив.

Представник третьої особи - гаражного колективу Верховина подав заяву, в якій просить розглянути дану справу за його відсутності, позовні вимоги визнає, проти їх задоволення не заперечує.

Представник третьої особи - Стрийської міської ради Львівської області повторно в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав. Тому суд вирішив розгляд справи проводити за його відсутності, оскільки неявка останнього не перешкоджає розгляду справи .

Відповідно до ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 49, ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, давши належу оцінку доказам, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року в справі Плахтєєва та Плахтєєв проти України (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов`язків позивачів у межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 було придбано гараж в„– НОМЕР_1 в гаражному колективі Верховина , що по вул. Л.Українки, 47 в м. Стрию Львівської області , членом якого він був, що підтверджується договором купівлі-продажу від 25.05.1987, довідкою ЖЕКу № 1 від 24.03.198, заявою ОСОБА_4 від 23.04.1987, схемою розміщення збірно-розбірних гаражів по вул. Л.Українки , довідкою ГК Верховина № 33 д 01.09.2018 /а.с. 17-19, 21-25/.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 40072019 від 03.07.2015 гаражному колективу Верховина належить на праві власності земельна ділянка площею 0,8697 га, кадастровий номер 4611200000:02:018:0049, що по вулиці Л.Українки, 47 в м. Стрию Львівської області , для колективного гаражного будівництва /а.с. 20/.

Згідно з технічним паспортом від 09.01.2019 гараж № НОМЕР_1 в гаражному колективі Верховина , що по вулиці Л.Українки, 47 в м. Стрию Львівської області , має наступні характеристики: гараж А-1 , оглядова яма а . Рік побудови - 1975. Інвентаризаційна вартість - 67102 грн. /а.с. 13-16/

Як вбачається з листа ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28.01.2013 за № 24-150/0/4-13 проблемним є питання оформлення права власності на гаражі у гаражних кооперативах, оскільки немає чіткого законодавчого врегулювання цього питання, відсутній спрощений порядок у тих випадках, коли є факт виділення у встановленому законом порядку земельної ділянки гаражно-будівельному кооперативу (далі ГБК) для будівництва гаражів, багато років тому побудованих громадянами за власні кошти, встановлено факт прийняття особи членом гаражно-будівельного кооперативу, повної сплати ним пайових внесків, ГБК не заперечує проти права власності цієї особи на гараж.

Згідно з п. 8 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 28.06.1991 Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів у справах про право на пай і на гараж судам належить виходити з того, що член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні обставинами справи встановлено, що спірний гараж № НОМЕР_1 в гаражному колективі Верховина , що по вулиці Л.Українки, 47 в м. Стрию Львівської області , загальною площею 23,7 кв.м, на праві власності належав спадкодавцю ОСОБА_4 .

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 04.01.2001 зроблено відповідний запис за № 9 та відділом реєстрації актів громадянського стану Стрийського міського управління юстиції Львівської області, від 04.01.2001 видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 /а.с. 11/.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак при ухваленні рішення по даній справі слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного судового спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування має місце після прийняття нового Цивільного Кодексу України.

Спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до вимог статті 525 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин).

Судом встановлено, що спадщина померлого, серед іншого, складалася із гаража № НОМЕР_1 загальною площею 23,7 кв.м з оглядовою ямою, розташованого у гаражному колективі Верховина , що по вул. Лесі Українки, 47 у м. Стрию Львівської області та 1/4 частини квартири в АДРЕСА_2 /а.с. 12-25/.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 524 ЦК УРСР (в редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Заповіту спадкодавець ОСОБА_4 на випадок смерті не складав.

Відповідно до статті 529 ЦК УРСР (в редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Судом встановлено та підтверджується долученими до матеріалів справи копіями свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 23.01.1992, свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , паспортів громадянина України серії НОМЕР_6 та НОМЕР_7 , що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дружиною та дочкою спадкодавця ОСОБА_4 відповідно. Відтак останні відносяться до спадкоємців першої черги спадкування за законом. Також судом встановлено, що іншим спадкоємцем вказаної черги є син спадкодавця ОСОБА_3 - відповідач по справі /а.с. 5-10/.

Оглянутими в судовому засіданні матеріалами витребуваної спадкової справи № 491/2001 щодо майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що ОСОБА_3 відомо про відкриття спадщини після смерті батька та належну йому частку в цій спадщині. Спадщина ним не прийнята, на належну йому частку спадкового майна не претендує.

Позивачі отримали свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, а саме: 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 /а.с. 12/.

При вищевказаних обставинах відповідно до норм статей 529, 549 ЦК УРСР (в редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли дружина та дочка спадкодавця відповідно - позивачі у справі, оскільки як спадкоємці першої черги фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом.

Разом з тим, з листа завідувача Стрийською державною нотаріальною конторою № 684/02-14 від 07.03.2019 встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на інше спадкове майно, яке складається з гаража в„– НОМЕР_1 у гаражному колективі Верховина , що по вул. Лесі Українки, 47 у м. Стрию Львівської області , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього /а.с. 26/.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи, що обставин, які б вказували, що спадкодавець ОСОБА_4 за життя набув або володів спірним майном неправомірно, в суді не встановлено; позивачі оформити право власності на спірний гараж у нотаріальному порядку не мають можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав відсутності правовстановлюючих документів на нього; відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому, враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд зобов`язаний розглядати справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

А тому, враховуючи відсутність у прохальній частині позову вимог позивачів про стягнення на її користь з відповідача понесених судових витрат, а також відсутність відомостей про наявність підстав для застосування до ОСОБА_3 вимог ст. 5 Закону України Про судовий збір суд вважає за можливе залишити витрати зі сплати судового збору за позивачками.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ( АДРЕСА_2 ; паспорт серія НОМЕР_6 , виданий Стрийським МРВ УМВС України у Львівській області 08.05.2001, РНОКПП НОМЕР_10 ) право власності на 1/2 частину гаража № НОМЕР_1 загальною площею 23,7 кв.м в гаражному колективі Верховина , що по вулиці Л.Українки, 47 в м. Стрию Львівської області , що має наступні характеристики: гараж А-1 , оглядова яма а , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ( АДРЕСА_6 ; паспорт серія НОМЕР_7 , РНОКПП НОМЕР_12 ) право власності на 1/2 частину гаража № НОМЕР_1 загальною площею 23,7 кв.м в гаражному колективі Верховина , що по вулиці Л.Українки, 47 в м. Стрию Львівської області , що має наступні характеристики: гараж А-1 , оглядова яма а , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12.05.2020.

Суддя Л.В.Гула