Рішення

від 14.05.2020 по справі 148/147/19

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/147/19

Провадження №2/148/287/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 травня 2020 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Грох Н.С., Мрочко Т.О.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, мотивуючи свої вимоги тим, з вона є власником земельної ділянки площею 0,6622 га, кадастровий номер 0524387200:01:001:0164, розташованої на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На даній земельній ділянці розміщені багаторічні насадження, а саме, дерева яблунь різних сортів.

Після оформлення спадкових прав і набуття права власності на земельні ділянку разом із баторічними насадженнями вона звернулась до землевпорядної організації і 11.04.2018 було здійснено виділення в натурі (на місцевості) вищевказаної земельної ділянки та встановлено межові знаки, про що складено відповідний акт.

Будучи власником, вона не може користуватися садом, так як відповідач заперечує її право власності. Останній, не укладаючи з нею договору оренди, хоча вона неодноразово пропонувала його укласти, самовільно, всупереч її волі, протягом 2017-2018 років користується її земельною ділянкою з багаторічними насадженнями, посилаючись на те, що багаторічні насадження належать йому, так як він їх придбав у приватну власність, а тому має право на технологічний догляд за ними та право на отримання доходу від реалізації плодів яблук. Проте, належних реєстраційних документів на багаторічні насадження останній немає.

11.02.2018 відповідачем разом із невідомими особами було здійснено внесення добрив на її земельній ділянці, а 04.09.2018 при зборі нею урожаю відповідачем було повідомлено до органів поліції про здійснення крадіжки яблук із його саду.

В зв`язку з даними обставинами вона змушена звернутися до суду з даним позовом. Просить усунути перешкоди у користуванні нею земельною ділянкою площею 0,6622 га, кадастровий номер 0524387200:01:001:0164, розташованої на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з розміщеними на ній деревами яблунь шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії на даній земельній ділянці.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, від представника позивача надійшла заява, згідно якої він просив розглянути справу у відсутність позивача та її представника, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. В минулому судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просять позов задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, в матеріалах справи наявна заява представника відповідача про розгляд справи без участі, згідно якої він просить провести розгляд справи без його участі, в задоволенні позову відмовити, вирішити питання про стягнення судових витрат. В минулому судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, вказавши, що належних доказів, які б підтверджували належність позивачу багаторічних насаджень матеріали справи не містять, а тому правових підстав для задоволення позову немає, свідоцтво видано на ріллю, а не на багаторічні насадження.

Згідно наявного в матеріалах відзиву на позовну заяву, відповідач вказав, що він є власником багаторічних насаджень в кількості 1900 дерев в кварталі № 17 на території Юрківської сільської ради за межами населеного пункту на земельній ділянці 3,8 га, які йому продала ОСОБА_5 12.01.2017, яка 01.12.2016 купила їх у ОСОБА_6 , а той згідно договору купівлі-продажу 09.12.2005 купив їх у СВАТ "Юрківське". Посилання позивача на правову позицію ВСУ, викладену у постанові від 25.02.2015 у справі №6-14цс15 є необгрунтованою, оскільки вказана справа стосувалась саме визнання недійсними договорів купівлі-продажу багаторічних насаджень, а не усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Позивач на підтвердження своїх вимог не надає технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, а надає лише акт, який належним доказом не являється. Також позивач не надає доказів щодо самовільного зайняття ним її земельної ділянки. Просить відмовити в задоволенні позову в зв`язку з його передчасністю, безпідставністю та необгрунтованістю.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.12.2017 серія НОМЕР_6 (а.с.75), копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.12.2017 №107427233 (а.с.7) та копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.12.2017 №НВ-0507526832017 (а.с.76-78) позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,6622 га, кадастровий номер 0524387200:01:001:0164, розташованої на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Експлікація земельних угідь: всього земель 0,6622 га; сади 0,6622 га. Дата державної реєстрації 13.12.2017. Також даний факт підтверджується копією спадкової справи №926/2017 до майна померлої ОСОБА_7 (а.с.107-150), згідно якої вбачається, що після смерті своєї матері ОСОБА_7 позивач оформила свої спадкові права, зокрема, і на земельну ділянку, яка є предметом позову.

Згідно копії акту прийому - передачі межових знаків на зберігання від 11.04.2018 (а.с.8) межі земельної ділянки, яка знаходиться на території Юрківської сільської ради Тульчинського району, площею 0,6622 га, наданої власнику (користувачу) земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, закріплені дерев`яними стовпами в натурі (на місцевості) ( встановленого зразку) у кількості 4 шт. Межові знаки пред`явлені та передані на зберігання ОСОБА_1 .

Посилаючись на набуття права власності на земельну ділянку разом з багаторічними насадженнями (яблунями) та відсутністю можливості користуватися земельною ділянкою, оскільки даною ділянкою без належної правової підстави користується відповідач, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відповідач же стверджує, що він на відповідній правовій підставі, на підставі договору купівлі-продажу, користується багаторічними насадженнями.На підтвердження свої заперечень, останній надав наступні докази:

- копію договору купівлі продажу багаторічних насаджень (плодових дерев) № 11 від 09.12.2005 (а.с.24-25), згідно якого СВАТ "Юрківське" продало, а ОСОБА_6 купив за 6080 грн яблуні (багаторічні насадження) в кількості 1900 дерев, розміщені в кварталі № 17 ;

- копію акту прийому-передачі багаторічних насаджень від 09.12.2015 (додаток до договору) (а.с.25);

- копію договору про спільне вирощування зернових технічних культур та багаторічних насаджень на замельній площі 14,2 га від 09.12.2005 (а.с.27), згідно якого СВАТ "Юрківське" передало ОСОБА_6 земельну ділянку площею 3,8 га в кварталі № 17 для спільного вирощування зернових, технічних культур та багаторічних насаджень по акту прийому передачі.;

- копію акту прийому-передачі землі в сільськогосподарське користування по вирощуванні зерняткових культур від 09.12.2005 (а.с.26);

- копію договору купівлі продажу багаторічних насаджень (плодових дерев) від 01.12.2016 (а.с.28-29), згідно якого ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_5 купила за 3500 доларів США багаторічні насадження в кількості 1900 дерев, які ростуть в кварталі № 17 , що знаходиться за адресою: Юрківська сільська рада, Тульчинський район, Вінницька область ( за межами населеного пункту);

- копію акту прийому-передачі багаторічних насаджень (плодових дерев) до договору купівлі продажу багаторічних насаджень (плодових дерев) від 01.12.2016 укладеного 01.12.2016 (а.с.29);

- копію акту прийому-передачі землі в сільськогосподарське користування по вирощуванні зернових та технічних культур від 01.12.2016 (а.с.30);

- копію договору купівлі продажу багаторічних насаджень (плодових дерев) від 12.01.2017 (а.с.31), згідно якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 купив багаторічні насадження в кількості 1900 дерев, які ростуть в кварталі № 17 , що знаходиться за адресою: Юрківська сільська рада, Тульчинський район, Вінницька область ( за межами населеного пункту);

- копію акту прийому-передачі землі в сільськогосподарське користування по вирощуванні зернових та технічних культур від 12.01.2017 (а.с.32);

- копію акту прийому-передачі багаторічних насаджень від 12.01.2017 (а.с.32).

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Стаття 41 Конституції України закріплює право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися свою власністю.

Відповідно до статей 316, 317 ЦК України, право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежного від волі інших осіб. Власнику надається право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами 1, 3 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, відповідно до Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Аналогічними є норми ч. 3-5 ст. 373 ЦК України, де встановлено, що право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

За пунктом 2 Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, розміщення багаторічних насаджень є земельним поліпшенням.

Отже, право власності на багаторічні насадження дійсно є нерозривно пов`язаним з правом власності на земельну ділянку, озеленення є невід`ємною частиною (поліпшенням) земельної ділянки та наслідує долю земельної ділянки і не є самостійним об`єктом цивільних правовідносин.

Те, що багаторічні насадження є складовою частиною земельної ділянки і не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, висловлено також у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-14цс15. Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 при розгляді справи № 720/128/16-ц.

Отже, дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що позивач є власником вищезазначеної земельної ділянки, а тому, враховуючи наведені норми закону, є також власником і багаторічних насаджень, розміщених на даній земельній ділянці, які є невід`ємною її частиною. В свою чергу, відомостей щодо обмеження у використанні вказаних земельних ділянок не зареєстровано.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що твердження відповідача ОСОБА_4 про те, що він є власником багаторічних насаджень, розміщених на території Юрківської сільської ради спростовується дослідженими матеріалами справи. В свою чергу, використання відповідачем ОСОБА_4 багаторічних насаджень, належних позивачу, відбувається без відповідної правової підстави, а саме укладання договорів оренди земельних ділянок.

Посилання на чинність договорів купівлі-продажу багаторічних насаджень від 09.12.2015, від 01.12.2016 та від 12.01.2017, укладених у простій письмовій формі, які за твердженнями відповідача в установленому законом порядку недійсними не визнавались, суд до уваги не приймає, оскільки згадані договори суперечать положенням ч. 3 ст.373 ЦК України і ч. 2 ст.79 ЗК України та підлягали нотаріальному посвідченню та державній реєстрації відповідно до ст. ст. 209, 657 ЦК України, а відтак, в силу нікчемності, у відповідності до ст.ст. 216, 228 ЦК України вони не створюють будь-яких юридичних наслідків. Згідно з ч. 2 ст.215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.

Користування відповідачем земельною ділянкою, належною позивачу також підтверджується позицією самого відповідача ОСОБА_4 , який вважає, що він на відповідній правовій підставі володіє багаторічними насадженнями, що розташовані на її ділянці, а також його поясненнями, які містяться в матеріалах перевірки №811 від 04.09.2018 по зверненню ОСОБА_4 щодо факту крадіжки яблук, які були оглянуті в судовому засіданні. Так, згідно даних пояснень ОСОБА_4 вказав, що він в 2016 році в СТОВ "Юрківське" купив 4460 дерев яблунь в кварталі № 17 . З того часу він почав обробляти сад та збирати урожай. Восени 2017 жителі с.Юрківка, серед яких була і ОСОБА_8 заявили, що на її земельному паї розтуть яблуні, які їй належать.

Згідно із ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначений спосіб захисту права власності, як вказано в аналізі ВСУ застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ від 01.07.2013, спрямований на попередження можливого порушення, коли у власника є всі підстави вважати, що дії відповідних осіб неминуче призведуть до порушення його права.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом "б" ч.3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст.152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Вищенаведені обставини, разом з письмовими доказами у своїй сукупності дають підстави суду вважати, що перешкоди у користуванні належною позивачу земельною ділянкою з багаторічними насадженнями здійснювались саме відповідачем ОСОБА_4 та саме на належній позивачу земельній ділянці.

У зв`язку з цим, перешкоди, які відповідач створює позивачу у користуванні земельною ділянкою, мають бути усунуті.

В свою чергу, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо відсутності в матеріалах справи технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) є необґрунтованими та спростовуються копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.12.2017 серія НОМЕР_6 (а.с.75), копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.12.2017 №107427233 (а.с.7), копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.12.2017 №НВ-0507526832017 (а.с.76-78) та копією акту прийому - передачі межових знаків на зберігання від 11.04.2018 (а.с.8).

Відсутність, в матеріалах справи актів перевірок, протоколів, приписів, постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки, які на переконання відповідача мали бути складені державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель у встановленому законом порядку, не спростовує позовні вимоги.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Між тим, ні відповідачем, ні його представником належними та допустимими доказами не спростовано позовних вимог позивача.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених нею межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 768,40 грн ( а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 79, 152 ЗК України, ст. ст. 316, 317, 319, 321, 373, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, ст.263-265 України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю задовольнити .

Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,6622 га, кадастровий номер 0524387200:01:001:0164, розташованої на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з розміщеними на ній деревами яблунь, шляхом заборони ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії на даній земельній ділянці

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , судові витрати з оплати судового збору в сумі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області, з врахуванням п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, з врахуванням п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України.

Суддя: