Постанова

від 23.07.2007 по справі 14/103-2651

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/103-2651

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2007 р.Справа № 14/103-2651

 12 год. 20 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Руденка О.В.             

при секретарі судового засідання  Єднаку О.М.

Розглянув справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Стубіс" вул. Микулинецька, 31, м.Тернопіль           

до  Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції вул. Білецька, 1,Тернопіль,46000            

про  скасування податкових повідомлень - рішень від 25 травня 2007 р. № 0000382304/038010, № 0000392304/038009.

За участю представників сторін:

          позивача: Стець С.Р., довіреність від 11.07.2007 р.;

          відповідача: Ткач І.Я., довіреність № 47335/7/10-015 від 10.07.2007 р.;

                              Зарудна Н.В., довіреність № 48274/7/10-015 від 16.07.2007 р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стубіс" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування правових актів індивідуальної дії, якими суб'єкту господарювання  визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача посилається на безпідставність донарахування податковим органом ТОВ "Стубіс" податку на додану вартість та  податку на прибуток, вказуючи при цьому на відсутність з боку платника податків порушень норм податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини

У запереченнях на позов та згідно з поясненням повноважних представників, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржувані правові акти індивідуальної дії винесені контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно  ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

За результатами проведеної виїзної планової перевірки з питань дотримання ТОВ "Стубіс" вимог податкового, валютного та іншого законодавства посадовими особами контролюючого органу 17 травня 2007 року складено акт за №4636/23-420/14034244. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою: з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року.

За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення товариством вимог Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 (надалі Закон) внаслідок чого ним занижено податок на додану вартість за вересень, листопад, грудень 2006 року на суму 216461 грн. та недотримання ним положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97 (надалі Закон про прибуток), а саме заниження податку на прибуток за І-ІV квартали 2006 року  на загальну суму 150595 грн.   

Зважаючи на наведені обставини, 25 травня 2007 року, контролюючим органом відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу, згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000392304/038009 визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 324691,50 грн., (в т.ч.  216461 грн. за основним платежем, 108230,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000382304/038010, визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 185076,90 грн., з яких – 150595 грн. за основним платежем, 34481,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Наведені правові акти індивідуальної дії оспорені платником податків у судовому порядку.  

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Даючи правову оцінку висновкам, які містяться у матеріалах перевірки суд враховує, що нарахування спірних сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість проведено контролюючим органом за результатами дослідження фінансово - господарських операцій  позивача із  його контрагентом: ТОВ "Київські вікна".

Так, із описової частини акта перевірки та наявних у справі первинних документів, які досліджувались посадовими особами ДПС слідує, що:

- на виконання договорів підряду №26 від 01 вересня 2006 року, 33 від 05 вересня 2006 року, надання послуг б/н від 01 листопада 2006 року, оренди обладнання №011206 від 01 грудня 2006 року контрагент позивача взяв на себе зобов'язання виконати роботи по зварюванню поліетиленових газових труб; надати в оренду ТОВ „Стубіс”  обладнання (електростанції, зварювальні апарати та компресори) ; виконати ремонтні роботи зварювальних апаратів.

Факт здійснення вказаних господарських операцій засвідчується актами виконаних підрядних робіт (загальна сума поставки - 1297069,80 грн., в т.ч. ПДВ- 216178,30 грн.).

В свою чергу товариством з обмеженою відповідальністю розрахунки за отриману продукцію проведено в повному обсязі (перелік платіжних документів наведено п.3.1.5 ст.24 Акту перевірки).

Суми податку на додану вартість сплачені позивачем своєму постачальнику в ціні придбання віднесено до складу податкового кредиту та відповідає даним декларацій з податку на  додану вартість за вересень, листопад, грудень 2006 року (стор.25 акту перевірки).

При цьому, контролюючим органом з'ясовано, що:

- згідно відповіді УПМ ДПА у м. Києві від 05 квітня 2007 року №931/7вх/26-3515, ТОВ "Київські вікна" за адресою, вказаною в реєстраційних документах не знаходиться;

- контрагент позивача (ТОВ "Київські вікна"), мав взаємозв'язки з юридичною особою, відносно службових осіб якої порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва.

Із наведеного в сукупності контролюючим органом зроблено висновки про те що  в порушення п.п 7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону ТОВ "Стубіс" зайво віднесло до податкового кредиту за вересень, листопад, грудень 2006 року 213430,10 грн.

Суму податкового кредиту позивача, також зменшено на 3030,90 грн. з посиланням на порушення  п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону,  оскільки податкова накладна №47365 від 31 грудня 2006 року, що виписана ТОВ "Ойл Карт Центр" складена з порушенням, а саме: в графі "Номенклатура поставки" вказано "попередня оплата".

В той же час, матеріалами справи висновки акту перевірки не підтверджуються. Більше того зібрані в процесі судового розгляду докази вказують на їх невідповідність  фактичним обставинам та вимогам Закону з огляду на наступне.

Виконання сторонами договірних зобов'язань належним чином та в повному обсязі засвідчується як первинними документами (актів виконаних робіт,  податкових накладних та платіжних документів про перерахування коштів в матеріалах справи) так і даними  перевірки з цього приводу.

Із матеріалів справи слідує, що контрагенти позивача являються платниками податку на додану вартість.

Відповідно до п.3.1.1 статті 3, пункту 7.1 статті 7 Закону, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа –продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну  або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ, включити її до своїх податкових зобов'язань з дотриманням положень п.7.3 ст.7 Закону;  скласти і передати  контрагенту податкову накладну (п.7.2 ст.7 Закону), що є підставою для віднесення вказаної у ній суми ПДВ до податкового кредиту (п.7.4 ст.7 Закону).

У процесі розгляду справи судом, на підставі первинних документів, пояснень учасників спору, з'ясовано, що :

-  за результатами виконання умов правочинів, укладених в письмовій формі, дати виникнення податкових зобов'язань по спірних операціях та права на податковий кредит, що визначені контрагентами договірних відносин, відповідають і ґрунтуються на приписах  п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п.7.5.1 п.7.5  статті 7 Закону;

- на виконання обов'язку визначеного п.п. 7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону продавці –ТОВ "Київські вікна" та ТОВ "Ойл Карт Центр" надали  покупцю - позивачу у справі  податкові накладні, що містять всі необхідні відомості та реквізити  перелічені у наведеній вище нормі Закону,

Відповідно до ст. 93 ЦК України та ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" від 15 травня 2003 року N 755-IV, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно відповіді УПМ ДПА у м. Києві від 05 квітня 2007 року №931/7вх/26-3515  місцезнаходженням ТОВ "Київські вікна" вказаним в установчих документах позивача та податкових накладних є вул. Електротехнічна, 4-а, м. Київ,

Доказів зміни позивачем свого місцезнаходження, у відповідності до вимог ст. ст. 88,89,93 ЦК України, ст.ст. 57,58 ГК України, ст.ст. 1,17,29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" від 15 травня 2003 року N 755-IV, відповідачем не подано. Тому, безпідставним є висновок відповідача про неналежне оформлення податкових накладних виписаних ТОВ "Київські вікна", з огляду на його відсутність за вказаною адресою.

Поза увагою контролюючого органу залишені й інші відомості що безпосередньо стосуються спірних правовідносин стосовно контрагента позивача –ТОВ "Київські вікна", а саме, подання податкової звітності вчасно з відомостями, які свідчать про наявність фінансово-господарської діяльності.

Спростовується матеріалами справи і твердження відповідача про складення з порушенням податкової накладної №47365 від 31 грудня 2006 року, виписаної ТОВ "Ойл Карт Центр", так-як, в графі "Номенклатура поставки" вказано "попередня оплата за ДП" тобто, згідно з поясненнями представника позивача, здійснено скорочення слова дизпаливо, що законом не заборонено.

При цьому слід зазначити, що Закон не ставить в залежність право на отримання податкового кредиту  платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених                                (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів               (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва                   (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Верховний Суд України у постанові від 18 квітня 2006 року та Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 21.02.2007р. та 13.03.2007 р. (копії у справі) зазначили, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджуються порушення товариством  п.п. 7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 статті 7 Закону про ПДВ, а відтак податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість підлягає скасуванню

З точки зору оподаткування наведених вище операцій між позивачем та ТОВ „Київські вікна” податком на прибуток, то згідно із змістом, чинного на час виникнення спірних правовідносин пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" необхідною умовою для віднесення витрат до складу валових є використання придбаних за рахунок цих витрат товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника.

Конкретизуючи перелік витрат, які включаються до складу валових, законодавцем до їхнього числа, поряд із іншими віднесено (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону про прибуток) суми   будь-яких   витрат,   сплачених   (нарахованих) протягом  звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем  продукції  (робіт,  послуг)  і  охороною  праці. Зазначені витрати відповідно до вимог Закону про прибуток мають бути підтверджені відповідними розрахунковими,  платіжними та іншими документами, ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку  (п.п. 5.3.9  ст. 5 цього ж Закону).

В розумінні п. 1.32 статті 1 Закону про прибуток, господарською являється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації  такої   діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому суд враховує, що на протязі періоду який перевірявся, основним видом діяльності позивача являлись санітарно-технічні роботи по водо-, газо-, теплопостачанні та каналізації (п.2.7 акту перевірки), які виконувались на території 5-ти областей західного регіону України (п.3.1.1 акту перевірки).

За таких обставин, понесені позивачем витрати (платіжні та розрахункові документи наявні у матеріалах справи) як компенсація вартості отриманих   робіт та послуг, придбаних ним у ТОВ "Київські вікна" (копії первинних документів –актів виконаних робіт в матеріалах справи) для подальшого їх використання у власній господарській діяльності, згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підлягають включенню до складу валових витрат, а отже у відповідача не було правових підстав для виключення сплачених позивачем на користь контрагента коштів зі складу валових витрат, і відповідно не було підстав для збільшення бази оподаткування по податку на прибуток та донарахування товариству з обмеженою відповідальністю цього податку згідно із оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Вказаний висновок суду, поряд із наведеним вище, ґрунтується і на тому що, вичерпний перелік витрат платника податків, які не включаються до складу валових (в тому числі не пов'язаних із веденням господарської діяльності (п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону про прибуток) визначений у п.5.3 -5.7 ст.5 Закону України  "Про оподаткування прибутку підприємств". Витрати на оплату придбаних позивачем робіт та послуг   до їх числа не віднесені. А в силу  п. 5.11 статті 5 наведеного нормативно-правового акту установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється, що податковим органом при притягненні товариства до відповідальності не враховано.

Критично оцінюються судом і висновки контролюючого органу, щодо належних документів, якими підтверджуються понесені позивачем витрати.

Закон України про прибуток не конкретизує, які саме документи відносяться до розрахункових, платіжних та інших, вказуючи лише, що відсутність відповідних документів позбавляє права платника податків включати понесені ним витрати до складу валових.

При цьому згідно  із п.п. 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 даного нормативно-правового акту, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, навіть за відсутності документів, що засвідчують фактичне виконання робіт, але при наявності доказів проведення оплат за придбані роботи (послуги), платник податків відповідні витрати зобов'язаний віднести до числа валових.

У спірних же правовідносинах у позивача поряд із платіжними та розрахунковими документами, до яких віднесені платіжні доручення (п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та  зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 411-2004-п, Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні") були в наявності і акти виконаних робіт.

Наведені документи на переконання суду містять всі необхідні відомості і дають можливість достовірно визначити розмір витрат платника податку здійснюваних ним як компенсація вартості робіт та послуг, які придбавались у контрагента  для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Наявним у справі актом виконаних робіт спростовуються висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем валових витрат в сумі 36667 грн. за результатами його фінансово - господарських операцій із ТОВ "Інтербудресурс".

При цьому, судом враховано і положення  статті 71 КАС України, згідно із якою  в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог  Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені, в цій частині вимог слід задовольнити.

З огляду на те, що ТОВ "Стубіс" завищено суму валових витрат в 3 та 4 кварталах 2006 р. на 2495 грн. по причині відображення у складі валових витрат авансів, Позивач погодився з встановленим Тернопільською ОДПІ порушенням пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 і пп..8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", подавши суду в порядку ст.51 КАС України заяву про відмову від позову у цій частині.

Розглянувши подану заяву про часткову відмову від позову, суд приймає відмову у цій частині позову, з огляду на те, що вона подана у відповідності до ст.ст.49,51 КАС України та ці дії позивача не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.      

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.05.2007 року № 0000382304/0/38010 в частині визначеного податкового зобов'язання в сумі 183856,10 грн. (основний платіж –149661,50 грн., штрафні (фінансові) санкції –34194,60 грн.) підлягають до скасування. В іншій частині позовних вимог щодо визначених сум податкових зобов'язань із податку на прибуток провадження у справі підлягає закриттю у відповідності до п.2 ч.1 ст. 157 КАС України.

У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.  6, 7, 86, 89, 94 - 98, п.2 ч.1 ст. 157, 162, 163  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 25 травня 2007 року № 0000392304/038009.

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 25 травня 2007 року № 0000382304/038010 в частині визначення податку на прибуток підприємств в сумі 183856,10 грн., з яких – 149661,50 грн. основного платежу та 34194,60 грн. санкцій.

4. В решті провадження у справі закрити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стубіс" (вул. Микулинецька, 31, м. Тернопіль, код 14034244) –82 грн. судового збору.

6. Видати виконавчий лист за заявою ТОВ "Стубіс".

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі - 27.07.2007 р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                                    О.В. Руденко