Рішення

від 18.05.2020 по справі 481/165/20

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/165/20

Провадж.№ 2/481/112/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

18 травня 2020 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Ціпивко І.І.,

з участю секретаря судових засідань Асмолової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування при Новобузькій РДА Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

позивач звернулася до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 , яким просить суд ухвалити рішення, яким позбавити її батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначити її опікуном дітей та стягувати із ОСОБА_2 в її користь на утримання дітей аліменти в розмірі 1000 гривень щомісячно на кожну дитину. Свої вимоги мотивує тим, що вона є бабусею дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю яких є її дочка - відповідачка у справі ОСОБА_2 . Відомості про батька дітей записані відповідно до ст. 135 СК України. На даний момент місце перебування відповідачки та матері дітей невідоме, а діти знаходяться на повному її утриманні. Вона неодноразово зверталася до Новобузького ВП ГУНП в Миколаївській області щодо розшуку її дочки та матері дітей та притягнення її до відповідальності за ухилення від виконання нею своїх батьківських обов`язків. Через зловживання спиртними напоями ОСОБА_2 перебуває на диспансерному обліку у лікаря нарколога. Мати не дбає про дітей, не цікавиться їх життям та здоров`ямю. З дітьми не бачиться, не спілкується, матеріально не допомагає, не бере участі у її вихованні. Для забезпечення належного виховання дітей, вона змушена звертатися до суду із позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав відносно дітей. Крім цього, беручи до уваги те, що діти залишаться без батьківського піклування, то просить суд призначити її опікуном дітей та стгяувати із відповідачки аліменти на їх утримання.

Ухвалою судді від 07 лютого 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування при Новобузькій РДА Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав, відкрито та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28 квітня 2020 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування при Новобузькій РДА Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав. Справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила позов задовольнити, покликаючись на викладені в ньому мотиви. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча була завчасно, належним чином повідомлена про слухання справи, у відповідності до вимог ст.128 ЦПК України. Заяви про розгляд справи без її участі на адресу суду не подала.

Третя особи: представник органу опіки та піклування при Новобузькій РДА Миколаївської області подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності, протии задоволення позовних вимог не заперечив.

При таких обставинах суд постановив провести розгляд справи за відсутності учасників судового провадження за наявними у справі доказами.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, то, відповідно до вимог ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши справу, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі Плахтєєва та Плахтєєв проти України (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, виходячи у першу чергу із задоволення потреб та інтересів дітей, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 22 грудня 2006 року, те, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матір`ю є ОСОБА_2 , а батьком записано ОСОБА_5 зі слів матері.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 09 серпня 2016 року, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його матір`ю є ОСОБА_2 , а батьком записано ОСОБА_6 зі слів матері.

Діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та фактично проживають разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем свого навчання характеризуються позитивно.

Згідно листа комунального некомерційного підприємства Новобузький районний центр первинної медико-санітарної допомоги Новобузької районної ради № 84/-1-14 від 13 грудня 2019 року, догляд за дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснює їх бабуся, на прийом до лікаря також приводить бабуся.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї позивача ОСОБА_1 від 20 січня 2020 року проведеного комісією в складі начальника служби у справах дітей Новобузької РДА Бондаренко Н. та спеціаліста служби Буфалової Т. , встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 . Разом з нею проживають її онуки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відповідачка ОСОБА_2 за даною адресою зареєстрована, але не проживає із вересня 2019 року, здоров`ям та розвитком дітей не цікавиться. Позивач доглядає та матеріально утримує своїх онуків.

Згідно повідомлення Новобузького ВП ГУНП в Миколаївській області встановлено, що за фактом зникнення ОСОБА_2 розшукова справа не заводилася, однак остання за місцем своєї реєстрації відсутня.

Висновком органу опіки та піклування Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області № 08/01-07 від 13 січня 2020 року встановлено доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_2 відносно її дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та призначення таким дітям опікуна.

Згідно шостого принципу декларації ООН прав дитини від 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав від 30.03.2007р. №3, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею дев`ятою Конвенції ООН про права дитини 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Відповідно до Закону України ,,Про охорону дитинства,, батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Як випливає зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959 р. - дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 Постанови пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтується на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного кодексу України.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Принцип найкращих інтересів дитини є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (Наведена позиція відображена в постанові Верховного суду від 28.03.2019 р. по справі №559/1553/16-ц).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою сімейно - правового характеру, вона застосовується до батьків, що не забезпечують належне виховання своїх дітей. По змісту Закону ухилення повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 неодноразово не з`являлася, хоча була завчасно належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи в суді, причини неявки суду не повідомляла, що розцінюється судом як небажання її відстоювати свої материнські права та захищати їх у визначеному законом порядку.

Перевіривши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, взявши до уваги те, що відповідачка, являючись матір`ю своїх дітей, їх вихованням не займається, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти, тим самим ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними, а тому позов слід задоволити та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирішуючи питання про встановлення опіки над дітьми та призначення позивача їх опікуном, суд виходить із такого.

Так, статтею 243 Сімейного кодексу України визначено, що опіка над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

У статті 58 Цивільного кодексу України зазначено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування.

Згідно до ч.3 ст. 60 Цивільного кодексу України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до ст. 63 Цивільного кодексу України, опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Частиною 4 ст. 167 Сімейного кодексу України передбачено, якщо дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в зоні проведення антитерористичної операції, та безпритульні діти.

Згідно ст. 244 Сімейного Кодексу України, опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Відповідно до ст. 249 Сімейного Кодексу України, опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування Новобузької районної ради Миколаївської області своїм висновком, відповідно до якого, орган опіки вважає за доцільне позбавлення відповідачки батьківських прав, а позивача призначити опікуном над дітьми, що буде відповідати інтересам дітей та реалізує їх право на виховання у сім`ї.

Так, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , свідомо самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків в повній мірі щодо дітей, не піклується про фізичний і духовний їх розвиток, не турбується про харчування, медичний догляд, лікування, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними здібностей, що підтверджено зазначеними вище матеріалами справи, тим самим позбавивши своїх дітей батьківського піклування.

Крім цього, судом встановлено, що батьки дітей записані у відповідності до ст. 135 СК України.

Також, судом встановлено, що вихованням, піклуванням, дітей займається їїх бабуся ОСОБА_1 , яка забезпечує їх харчуванням, лікуванням, піклується про їх фізичний та духовний розвиток, саме вона створила умови для розвитку та росту дітей.

ОСОБА_1 має добрий стан здоров`я, забезпечена житлом, має сталий дохід, до кримінальної відповідальності не притягувалася.

Виходячи з того, що суд дійшов висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей, вимоги позивача ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення дітям опікуна ґрунтуються на вимогах діючого законодавства і також підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно ч.2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини.

Відповідно до ст. 184 СК України - якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення із відповідачки аліментів на утримання дітей, відтак із ОСОБА_2 слід стягувати на корить позивачки аліменти на утримання дітей в розмірі 1000 гривень щомісячно на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття.

Крім того, відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, згідно з ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду судовий збір сплачено в сумі 840,80 грн., за вимогою про стягнення аліментів позивач була звільнена від сплати судового збору на підставі п.3) ст. 5 Закону України Про судовий збір , а тому судовий збір за вимогою про стягнення аліменті, на користь держави підлягає стягненню з відповідача.

Відтак з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 840.80 грн. та на користь позивача ОСОБА_1 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 280-282, 284 289 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити у повному обсязі. Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опіку, та призначити їхнім опікуном бабусю ОСОБА_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 коп. щомісяця на кожну дитину, починаючи з 03.02.2020 року і до додсягнення дітьми повноліття.

Допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: орган опіки та піклування при Новобузькій РДА Миколаївської області, місце знаходження: 55601, вул. Гребеннікова, 1, м. Новий Буг, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 04056517.

Повне судове рішення складено 18.05.2020 року.

Суддя І.І.Ціпивко