Постанова

від 30.07.2007 по справі а25/5-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А25/5-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

24.07.07р.

Справа № А25/5-07

За позовом  Дніпропетровської обласної Державної насіннєвої інспекції, м. Дніпропетровськ 

до  Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ 

про визнання вимог та дій незаконними

Суддя  Чередко А.Є.

Секретар Пономарьов І.В.

Представники сторін:

  від позивача: Собко С.Ю. - дов. №661 від 29.05.07р.

від відповідача: Сидорук І.А. - дов. №07-61 від 21.02.07р. 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача та просить суд визнати вимоги відповідача, викладені в вимогах від 30.05.2006р. № 07-05-15/3234 в частині спрямування коштів спеціального фонду кошторису бюджетної установи розпоряднику вищого рівня в супереч законодавству на загальну суму 1,0 тис. грн. та проведення завищених витрат на оплату праці внаслідок встановлення непередбаченої законодавством доплати за проїзд у міському транспорті із нарахуванням на загальну суму 0,72 тис.грн. в 2004р. незаконними, а також  визнати дії відповідача щодо зупинення операцій з бюджетними коштами позивача до 01.06.2007р. за спрямування коштів спеціального фонду кошторису бюджетної установи розпоряднику вищого рівня в супереч законодавству на загальну суму 1,0 тис. грн. та проведення завищених витрат на оплату праці внаслідок встановлення непередбаченої законодавством доплати за проїзд у міському транспорті із нарахуванням на загальну суму 0,72 тис.грн. в 2004р. незаконними.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на те, що в вимозі від 30.05.2006р. № 07-05-15/3234 відповідач не вимагав від позивача вчинити будь-які дії щодо усунення фінансових порушень у вигляді незаконного перерахування коштів у сумі 1,0тис. грн. на утримання вищестоящої організації,  однак з цієї підстави прийняв розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами позивача до 01.06.2007р.

Також, позивач зазначає, що здійснення доплати за проїзд у міському транспорті працівникам позивача із нарахуванням на загальну суму 0,72 тис.грн. в 2004р., як матеріальної допомоги не суперечить чинному законодавству України та передбачено ст. 97 КЗоТ України, постановою КМ України від 31.08.1997р. № 948 „Про умови, розміри оплати праці працівників підприємств і організацій, які дотуються з бюджету”, наказом Міністерства аграрної політики України „Порядок справляння та використання позабюджетних коштів за надання послуг, пов'язаних із сертифікацією насіння державними насіннєвими інспекціями України” від 31.12.1998р. № 388, колективним договором позивача на 2003-2004рр., кошторисом позивача доходів та видатків на 2003-2004рр., положенням про преміювання працівників позивача на 2003-2004рр., отже відповідна вимога відповідача є незаконною.   

          Відповідач заперечує проти задоволення позовних та зазначає, що за результатами проведення ревізії фінансово-господарської діяльності позивача та перевірки правильності нарахування і виплати заробітної плати працівникам обласного апарату насінінспекції за 4 квартал 2004 року встановлено, що за рахунок коштів спеціального фонду по КЕКВ 1111 "Заробітна плата" працівникам нараховувалася і виплачувалася доплата за проїзд у міському транспорті, яка не передбачена постановою КМ України від 07.02.2001р. № 134 "Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" із змінами та доповненнями. Крім того, вказана доплата не підкріплена розрахунком та не включена до кошторису доходів і виплат на 2004 рік. Також відповідачем встановлено, що позивачем здійснено  спрямування коштів спеціального фонду кошторису бюджетної установи розпоряднику вищого рівня в супереч законодавству на загальну суму 1,0 тис. грн. Внаслідок виявлених порушень відповідачем на адресу позивача направлені вимоги про усунення порушень листом від 30.05.2006р. № 07-05-15/3234, які позивачем не виконані.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський  суд, -

                                                                              ВСТАНОВИВ:

30.05.2006р. відповідачем направлено на адресу позивача лист за № 07-05-15/3234 „Про усунення порушень, виявлених ревізією”, за яким позивачу на підставі ст.ст. 10, 14  Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, зокрема  пред'явлено вимогу про відшкодування за рахунок винних осіб незаконні виплати працівникам позивача доплати за проїзд за жовтень 2004р. у сумі 0,5тис.грн. та провести перерахунки з Пенсійним фондом України, Фондом соціального страхування України, Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в зв'язку із перерахуванням зайвих внесків у сумі 0,2тис.грн., які сталися внаслідок незаконної виплати працівникам позивача доплати за проїзд у сумі 0,5тис.грн. та скласти з ними акти звірок.

Вимог про вчинення позивачем будь-яких дій щодо усунення фінансових порушень у вигляді незаконного перерахування коштів у сумі 1,0тис. грн. на утримання вищестоящої організації зазначений лист не містить.

Між тим, 01.02.2007р. відповідач направив позивачеві лист за № 07-05-15/774 про надання інформації щодо усунення порушень, які зазначені у вимогах від 30.05.2006р. № 07-05-15/3234, в тому числі і щодо незаконного перерахування коштів у сумі 1,0тис. грн. на утримання вищестоящої організації.

Внаслідок не усунення позивачем порушень щодо незаконного перерахування коштів у сумі 1,0тис. грн. на утримання вищестоящої організації та не усунення порушень проведення завищених витрат на оплату праці внаслідок встановлення непередбаченої законодавством доплати за проїзд у міському транспорті із нарахуванням на загальну суму 0,72тис.грн. в 2004р. відповідачем було прийнято розпорядження № 29 від 17.05.2007р. про зупинення операцій позивача з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства до 01.06.2007р.

          Оспорювані вимоги, які викладені у листі за № 07-05-15/3234 від 30.05.2006р. були пред'явлений на підставі Акту про результати ревізії фінансово-господарської діяльності в Дніпропетровській обласній державній насіннєвій інспекції № 07-24-8/88 від 28.04.2006р.

Так, під час проведення ревізії  відповідач було встановлено, що позивач за рахунок коштів спеціального фонду по КЕКВ 1111 „заробітна плата” нараховував і виплачував працівникам доплату за проїзд у міському транспорті, яка не передбачено постановою КМ України від 07.02.2001р. № 134 "Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" із змінами і доповненнями. Крім того, вказана доплата не підкріплена розрахунком і не включена до кошторису доходів і виплат на 2004р. У результаті чого незаконні витрати коштів на виплату доплати склали в сумі 521,43грн. та нарахування на них у сумі 201,32грн.

Також, відповідачем встановлено, що позивачем незаконно перераховані кошті у сумі 1,0тис. грн. на утримання вищестоящої організації, а саме сплата у 2004р. вартості розміщення у газеті „Сільський час” інтерв'ю голови Української державної насіннєвої інспекції замість розміщення матеріалів про висвітлення діяльності позивача.  

          Згідно з ч. 1, 2  ст. 2 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, головним завданням державної контрольно-ревізійної  служби  є здійснення  державного  контролю  за    витрачанням    коштів    і матеріальних цінностей, їх  збереженням,  станом  і  достовірністю бухгалтерського обліку і звітності  в  міністерствах,  відомствах, державних комітетах,  державних  фондах,  бюджетних  установах,  а також на підприємствах і в організаціях,  які  отримують  кошти  з бюджетів усіх рівнів та  державних  валютних  фондів,  розроблення пропозицій  щодо  усунення  виявлених  недоліків  і  порушень   та запобігання їм у подальшому.

              Державний контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок.

За п. 7 ст. 10 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, головному    контрольно-ревізійному    управлінню    України, контрольно-ревізійним управлінням  в  Республіці  Крим,  областях, містах  Києві  і  Севастополі,  контрольно-ревізійним  підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах, зокрема  надається право:   пред'являти   керівникам   та   іншим  службовим  особам міністерств  та інших органів виконавчої влади,  державних фондів, бюджетних установ, а також підприємств, установ і організацій, які отримують  кошти  з  бюджету  та  з державних валютних фондів,  що ревізуються або  перевіряються,  вимоги  щодо  усунення  виявлених порушень   законодавства   з   питань  збереження  і  використання державної власності та фінансів,  вилучати в судовому  порядку  до бюджету  виявлені  ревізіями  або перевірками приховані і занижені валютні та  інші  платежі,  ставити  перед  відповідними  органами питання  про  припинення  бюджетного  фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами,  установами та організаціями кошти і позички   використовуються  з  порушенням  чинного  законодавства.

Суд вважає, що спірний лист-вимога відповідача є по своїй правовій суті актом ненормативного характеру, оскільки  він пред'явлений відповідачем на виконання, покладених на нього законом функцій та є юридичною формою рішення відповідача щодо пред'явлення вимог  про  усунення  виявлених порушень  законодавства, яке має обов'язковий характер для позивача, отже породжує відповідні правові наслідки  у суб'єктів спірних правовідносин, тобто носить ненормативний (індивідуальний) характер.

За таких підстав та в силу ст.ст. 2, 17 КАС України даний спір відноситься до компетенції адміністративних судів.

Згідно з ст. 98 КЗоТ України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Статтею 2 Закону України „Про оплату праці” визначено наступну структуру заробітної плати: основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про оплату праці”, джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.  

Пунктом 1 постанови КМ України від 31.08.1997р. № 948 „Про умови, розміри оплати праці працівників підприємств і організацій, які дотуються з бюджету” встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат працівників підприємств та організацій державної і комунальної власності, що дотуються з бюджету, встановлюються у колективному договорі з дотриманням умов, розмірів і норм, передбачених законодавством.

Згідно з п. 4 постанови КМ України від 07.02.2001р. № 134 "Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" із змінами та доповненнями, яка була чинною у 2004р., надано право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків: а) установлювати працівникам цих установ, закладів та організацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них; б) надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, за винятком матеріальної допомоги на поховання, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік; в) затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи.

Пунктом 7 „Порядку справляння та використання позабюджетних коштів за надання послуг, пов'язаних із сертифікацією насіння, державними насіннєвими інспекціями України”, затвердженим наказом Міністерства агропромислового комплексу України  від 31.12.1998р. № 388 передбачено, що у зв'язку з обмеженістю бюджетних асигнувань позабюджетні кошти можуть використовуватись на оплату праці та стимулювання роботи працівників згідно з чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі колективного договору (зі змінами і додатками) на 2003-2004рр., кошторисом доходів та видатків позивача на 2003-2004рр., положенням про преміювання працівників позивача на 2003-2004рр. нараховував і виплачував працівникам доплату за проїзд у міському транспорті у жовтні 2004р. в сумі 521,43грн., наслідком чого було здійснення нарахування на них у сумі 201,32грн., яка є матеріальною допомогою працівникам позивача

З огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства України слід дійти висновку, що зазначена матеріальна допомога включається до структури заробітної плати, а її нарахування та виплата позивачем своїм працівникам не суперечить вимогам чинного законодавства України та зокрема передбачена п. 4 постанови КМ України від 07.02.2001р. № 134 "Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", тому відповідні висновки відповідача щодо незаконності здійснення позивачем відповідних витрат коштів є помилковими та такими, що не відповідають закону.

Відповідно у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття розпорядження № 29 від 17.05.2007р. про зупинення операцій позивача з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства до 01.06.2007р. з підстав не виконання вимог від 30.05.2006р. № 07-05-15/3234 та не усунення порушень проведення завищених витрат на оплату праці внаслідок встановлення непередбаченої законодавством доплати за проїзд у міському транспорті із нарахуванням на загальну суму 0,72тис.грн. в 2004р.

Також відсутні були у відповідача і підстави для зупинення операцій позивача з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства до 01.06.2007р. внаслідок не усунення позивачем порушень щодо незаконного перерахування коштів у сумі 1,0тис. грн. на утримання вищестоящої організації, оскільки такі вимоги відповідачем у листі від 30.05.2006р. № 07-05-15/3234 позивачу не висувалися.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ст. 2 КАС України, у  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності

суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:      1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України; 2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано; 3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За п. 1 ст. 8 КАС України, суд  при вирішенні справи керується принципом верховенства права,  відповідно до якого зокрема людина,  її права  та  свободи визнаються    найвищими   цінностями   та   визначають   зміст   і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи вищенаведене та обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання незаконними вимоги відповідача, викладеної в вимозі від 30.05.2006р. № 07-05-15/3234 в частині проведення завищених витрат на оплату праці внаслідок встановлення непередбаченої законодавством доплати за проїзд у міському транспорті із нарахуванням на загальну суму 0,72 тис.грн. в 2004р., а також  визнання незаконними дій відповідача щодо зупинення операцій з бюджетними коштами позивача до 01.06.2007р. за спрямування коштів спеціального фонду кошторису бюджетної установи розпоряднику вищого рівня в супереч законодавству на загальну суму 1,0 тис. грн. та проведення завищених витрат на оплату праці внаслідок встановлення непередбаченої законодавством доплати за проїзд у міському транспорті із нарахуванням на загальну суму 0,72 тис.грн. в 2004р. є правомірними та підлягають задоволенню судом, а відповідні заперечення відповідача –безпідставними.

В частині позовних вимог позивача щодо визнання вимоги відповідача, викладеної в вимозі від 30.05.2006р. № 07-05-15/3234 щодо спрямування коштів спеціального фонду кошторису бюджетної установи розпоряднику вищого рівня в супереч законодавству на загальну суму 1,0 тис. грн. суд вважає за необхідне відмовити, з огляду на відсутність у  вимозі від 30.05.2006р. № 07-05-15/3234 відповідного припису, тобто відсутності об'єкту оскарження.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40грн. слід стягнути з державного бюджету на користь позивача.

З підстав наведеного та керуючись ст. 17-19, 87, 94, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,  –   

     ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов позивача задовольнити частково.

          Визнати незаконними вимоги Контрольно-ревізійного  управління в Дніпропетровській області,  викладені в вимозі від 30.05.2006р. № 07-05-15/3234 в частині проведення завищених витрат на оплату праці внаслідок встановлення непередбаченої законодавством доплати за проїзд у міському транспорті із нарахуванням на загальну суму 0,72 тис.грн. в 2004р.

Визнати незаконними дії Контрольно-ревізійного  управління в Дніпропетровській області щодо зупинення операцій з бюджетними коштами позивача до 01.06.2007р. за спрямування коштів спеціального фонду кошторису бюджетної установи розпоряднику вищого рівня в супереч законодавству на загальну суму 1,0 тис. грн. та проведення завищених витрат на оплату праці внаслідок встановлення непередбаченої законодавством доплати за проїзд у міському транспорті із нарахуванням на загальну суму 0,72 тис.грн. в 2004р.

          В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40грн. на користь Дніпропетровської обласної Державної насіннєвої інспекції (м. Дніпропетровськ, вул.. Комсомольська, 52, код ЄДРПОУ 00730365).

Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст. 186 КАСУ. Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАСУ.

Суддя

А.Є. Чередко

26.07.2007р.