Рішення

від 14.05.2020 по справі 952/313/20

ЗАЧЕПИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 952/313/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.05.2020 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Яценка Є.І.,

при секретарі - Ніколенко Л.О.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду сел. Зачепилівка Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому вказав, що 25.11.2018 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір міни (обміну) земельних ділянок, відповідно до якого відповідач передала у власність позивачу належну їй земельну ділянку, кадастровий № 6322255100:04:000:0246, площею 4,438 га, розташованої на території Зачепилівської селищної ради Зачепилівського району Харківської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а ОСОБА_1 передав відповідачу належну йому земельну ділянку площею 0,02 га розташованої на території Зачепилівської селищної ради Зачепилівського району Харківської області, кадастровий номер 6322255100:07:000:0662, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Із змісту позовної заяви вбачається, що на його прохання належним чином оформити договір міни земельними ділянками відповідачка відмовилась, посилаючись на хворобу, однак пообіцяла йому оформити договір міни земельними ділянками у нотаріуса пізніше. Та в подальшому від нотаріального посвідчення договору відповідачка ухилялася. На неодноразові прохання належним чином оформити договір міни земельних ділянок під різними приводами відмовлялася, мотивуючи це або відсутністю коштів, або браком часу чи неможливістю з`явитися до нотаріуса у зв`язку з хворобою, зайнятістю, тощо. Внаслідок чого позивач не має можливості зареєструвати набуту ним земельну ділянку за собою та розпоряджатися нею.

Тому, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами визнати договір міни (обміну) земельних ділянок, укладений 25.11.2018 року в простій формі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кадастровий номер 6322255100:07:000:0662, площею 0,02 га та кадастровий номер 6322255100:04:000:0246, площею 4,438 га, які розташовані на території Зачепилівської селищної ради Зачепилівського району Харківської області, цільове призначення яких для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, дійсним.

Визнати за позивачем право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6322255100:04:000:0246 площею 4,438 га, яка розташована на території Зачепилівської селищної ради Зачепилівського району Харківської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій останній просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги ОСОБА_1 визнала в повному обсязі, просила справу розглянути в підготовчому судовому засіданні.

Згідно вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

В силу ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, розглянувши заяви сторін про розгляд справи без їх участі, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ч.1,2 ст. 78 ЗК України, Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

В п. в ч.1 ст. 5 ЗК України вказано, що земельне законодавство базується на принципі невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Тобто судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності (підставою виникнення права власності є договір дарування, серія та номер 2460 від 01.11.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Зачепилівського районного нотаріального округу Харківської області Тюткіною А.І. ) земельна ділянка площею 0,02 га, кадастровий номер якої 6322255100:07:000:0662, розташованої на території Зачепилівської селищної ради Зачепилівського району Харківської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу:145210412 від 14.11.2018р.

Також судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 належить на праві власності (підставою виникнення права власності є рішення Зачепилівської районної державної адміністрації Харківської області, номер 331 від 26.12.2017 р.) земельна ділянка площею 4,438 га, кадастровий номер якої 6322255100:04:000:0246, розташованої на території Зачепилівської селищної ради Зачепилівського району Харківської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу:145870811 від 19.11.2018р.

Судом встановлено, що 25 листопада 2018 року в с. Зачепилівка між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено письмовий договір міни (обміну) земельних ділянок, відповідно до якого відповідач передала у власність позивачу належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 6322255100:04:000:0246, площею 4,438 га, розташованої на території Зачепилівської селищної ради Зачепилівського району Харківської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а ОСОБА_1 передав відповідачу належну йому земельну ділянку площею 0,02 га, розташованої на території Зачепилівської селищної ради Зачепилівського району Харківської області, кадастровий номер 6322255100:07:000:0662, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір підписано сторонами, проте відповідач ухиляється від здійснення нотаріального посвідчення договору міни (обміну) земельних ділянок від 25.11.2018 р.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави, суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 81 ЗК України передбачено, що громадяни України можуть набувати права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором міни.

Відповідно до ст. 131 та п. 15 "Перехідних положень" Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час укладання договору міни) до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, не допускається: за виключенням випадків передбаченим підпунктом б п. 15, згідно якого купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Отже, заборона відчуження, встановлена п.15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладання договору міни, і яка діяла до 1 січня 2019 року, передбачала винятки, а саме: можливість передання земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) земельної ділянки на іншу земельну ділянку, відповідно до закону, та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, успадкування, укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог ЗК України, як то передбачено ст. 131 ЗК України. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються, угоди повинні містити назву сторін, вид угоди, предмет угоди, документ що підтверджує право на земельну ділянку, відомості про відсутність заборони на відчуження земельної ділянки, відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням, зобов`язання сторін. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення, як передбачено ст. 132 ЗК України.

В п. 13 Постанови ПВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. №9 роз`яснено, що у зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених ст. 218 та 220 ЦК України.

У відповідності з ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд суд може визнати такий договір дійсним.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі від 28.01.2013 р. № 24-150/0/4-13 "Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав" роз"яснено те, що з 01 січня 2013 року набуває чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів, яким ч. 3 ст. 640 ЦК України викладено у новій редакції, згідно з якою договір, що підлягає нотаріальному посвідченню є укладеним із дня такого посвідчення, а з ч. 2 ст. 657 ЦК України виключено слова "та державної реєстрації". З цього часу не передбачено державної реєстрації правочину, якщо в договорі не передбачено інше, а право на нерухоме майно та його обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації. Таким чином, із зазначеної дати скасовується обов`язок здійснювати державну реєстрацію до договору міни земельними ділянками після його нотаріального посвідчення.

У відповідності з ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до ч.3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно ч.1,5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На прохання позивача належним чином оформити договір міни земельними ділянками відповідачка відмовляється, посилаючись на хворобу, тому позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.

Судом було встановлено, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору міни (обміну) земельних ділянок, що підтверджується зокрема договором від 25.11.2018 року, укладеним в письмовій формі без нотаріального посвідчення, та відбулося повне його виконання, зокрема передано було витяги земельних ділянок з Державного кадастру, витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, позивачем фактично обробляється земельна ділянка, яку він отримав внаслідок укладання вищевказаного договору, а також враховуючи повне визнання відповідачем позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,12,13,200,206,247,259,263,264,265 ЦПК України, Конституції України, ЗК України, ст.ст. 203,204, 215, 316, 202, 334 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати дійсним договір міни (обміну) земельних ділянок, укладений 25.11.2018 року у письмовій формі без нотаріального посвідчення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до умов якого здійснено обмін земельних ділянок площею 0,02 га , кадастровий номер 6322255100:07:000:0662 та площею 4,438 га кадастровий номер 6322255100:04:000:0246, які розташовані на території Зачепилівської селищної ради Зачепилівського району Харківської області, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 4,438 га, кадастровий номер 6322255100:04:000:0246, яка розташована на території Зачепилівської селищної ради Зачепилівського району Харківської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Зачепилівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Головуючий,

суддя Зачепилівського районного суду

Харківської області Є.І. Яценко