Ухвала

від 12.05.2020 по справі 2-524/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

12 травня 2020 року

м. Київ

справа № 2-524/11

провадження № 61-4465ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлаков С. Ю., Коротуна В. М.,

розглянув касаційну скаргу Харківської міської ради на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 17 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у справі за заявою Харківської міської ради про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: комунальне підприємство Жилкомсервіс , Московська районна у місті Харкові рада, про виселення з житлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Харківська міська рада звернулася до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 17 жовтня 2019 року у задоволенні заяви Харківської міської ради про видачу дубліката виконавчого листа відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення, ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 17 жовтня 2019 року - без змін.

06 березня 2020 року засобами поштового зв`язку Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 17 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2020 року, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини шостої статті 12 Закону України Про виконавче провадження стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII).. У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України ; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України ). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу Перехідні положення ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви .

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що стягувачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та провомірно відмовив у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа.

Отже, висновки суду першої та апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судами правильно застосовані.

Із оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 17 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у справі за заявою Харківської міської ради про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: комунальне підприємство Жилкомсервіс , Московська районна у місті Харкові рада, про виселення з житлового приміщення, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун